Справа № 367/12376/25
Провадження №2/367/370/2026
Іменем України
27 січня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпені за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/12376/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В жовтні 2025 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9840319 від 02.07.2024 року у розмірі 16 419,88 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування позову вказує, що 02.07.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9840319 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на підставі якого відповідач отримав кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії в розмірі 7 877,50 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Умовами договору встановлено, що за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 1027,50 грн. На виконання умов кредитного договору, 02.07.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № 5375-41хх-хххх-7539. 20.01.2025 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №20012025-МК/Ейс відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит, але позичальник кредит не погашає, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи за відсутності свого представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причинити своєї неявки суд не сповістив.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.07.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МАКС КРЕДИТ» було укладено електронний договір кредитної лінії № 00-9840319, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Вказаний договір 02.07.2024 о 12:22:55 підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних та шляхом введення одноразового ідентифікатора - 50278.
Згідно з п. 1.2 договору сума кредитного ліміту складає: 68500,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія.
Відповідно до п. 1.3 договору строк дії кредитної лінії (Строк кредитування):360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути Кредит Кредитодавцю (дата повернення кредиту) «27» червня 2025, згідно умов пункту 3.5 цього договору.
Згідно з п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. 1.5.1. стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом,застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). 1.5.2 - знижена процентна ставка становить 1,18% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом ( дати видачі кредиту).
Пунктом 1.6 договору встановлено, що за надання Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає: 1 027,50 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.5 цього договору.
' Пунктом 1.3. Договору визначено, що цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 9115,87%. Орієнтована реальна річна процентна ставка з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 7532,80%. Орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 43634,50 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 43172,13 (п.п. 1.8., 1.8.1.,1.9., 1.9.1. Договору), що також наведені у графіку платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору та який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 50278 ( а.с.52).
Усі істотні умови цього договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору ( п. 1.10 договору).
Згідно з пунктом 2.8 договору дата надання/видачі Кредиту «02» липня 2024 року Сума Кредиту 6 850,00 грн перераховується Кредитодавцем на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Факту перерахування коштів 02.07.2024 на картку відповідача № НОМЕР_1 у сумі 6 850,00 грн. позивачем підтверджується випискою про рух котів по банківській картці, наданою АТ «Універсал Банк», також останнім зазначено що банківська картка № НОМЕР_1 була емітована на ім'я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) та це ім'я було емітовано і іншу платіжну картку.
З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2025 ТОВ «Макс Кредит» та позивач уклали Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс згідно з умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9840319 від 02.07.2024.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16 419,88 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Отже, вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.
На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов вищевказаних Договорів відступлення прав вимоги та відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора.
Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У цій справі судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит у сумі 6 850,00 грн. Натомість, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків у повному обсязі.
Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за період з 02.07.2024 до 20.01.2025 складає 16 419,88 грн., яка складається з: 6850,00 - заборгованість за основним зобов'язанням; 8 542,38 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1 027,50 грн - заборгованість за комісіями; 3 425,00 грн - штрафні санкції ( а.с.69-70).
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму кредиту у розмірі 16 419,88 грн, та вказує, що заборгованість за тілом кредиту становить 7 877,50 ( 6850,00+1 027,50) та 8 542,38 грн - заборгованість за відсотками.
Як вбачається із розрахунку заборгованості 1 027,50 грн є заборгованість за комісією, нарахування якої є незаконним з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16.
24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.
Так, частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, до 02 липня 2024 року до 20 серпня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%, а з 20 серпня 2024 року по 20 січня 2025 року процентна ставка не повинна перевищувати 1%.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками позивачем у період з 02 липня 2024 року по 26 липня 2025 року було застосовано знижену процентну ставку 1,18 % в день користування кредитними коштами, а з 27 липня 2024 року по 25 вересня 2025 року було застосовану стандартну процентну ставку у розмірі 1,45%, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках у період з 20 серпня 2024 року по 25 вересня 2025 року (дата зазначена у розрахунку заборгованості як кінцева дата нарахування заборгованості по відсотках), а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:
- за період з 20 серпня 2024 по 20 січня 2025 року за ставкою 1,00 % становить 2 192,00 грн., відповідно розрахунку (6850/100х1,00% х 32);
Відтак загальна сума заборгованості відповідачки по відсотках за кредитом складає 6596,67 грн., відповідно до розрахунку (2020,75+2383,92+2192,00).
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за Договором № 00-9840319 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 липня 2024 року, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача підлягає заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9840319 від 02 липня 2024 у загальному розмірі 13 446,67 грн., з яких: 6850,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 6596,67 грн. - сума заборгованості за процентами.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. необхідно зазначити наступне.
У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25770855894 до договору про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 на суму 7000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.10.2018, ордер серії АІ № 2004323.
З акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року ( а.с.62) вбачається, що клієнту- Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» було надано виконавцем - Адвокатським бюро «Соломко і партнери» такі послуги:
- складання позовної заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9840319 від 02.07.2024 - 5000,00 грн.;
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 00-9840319 від 02.07.2024 -1000,00 грн;
- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 00-9840319 від 02.07.2024 на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 , - 500,00 грн.;
- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 00-9840319 від 02.07.2024 на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 , - 500,00 грн.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суд у справі 910/9714/22 від 02 лютого 2024 року вказано, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 7 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.
Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмірі витрат позивача на професійну правничу допомогу та у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1983,77 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-9840319 від 02.07.2024 у загальному розмірі 13 446 (тринадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень 67 копійок, з яких: 6850,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 6596,67 грн. - сума заборгованості за процентами проценти.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1983,77 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8 офіс 310 а;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя М.П. Одарюк