"26" січня 2026 р. Справа № 363/177/26
26 січня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши матеріали, які надійшли до суду з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, адреса реєстрації та місця проживання:
АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП,
02.01.2026, приблизно о 14:00, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого дідуся ОСОБА_2 , а саме: виражався лайкою, погрожував фізичною розправою та кидався в бійку, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю, за що, з урахуванням повторності вчинення протягом року правопорушення, передбачена адміністративна відповідальність згідно частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Зазначені обставини підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №967380, який був складений у присутності ОСОБА_1 та ним підписаний, без будь-яких зауважень; довідкою заступника начальника управління поліції - начальника СВ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Д. Голодников, у якій зазначено про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливість, у зв'язку з цим, внесення відповідної інформації до ЄРДР; рапортом старшого інспектора чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київський області про отримання повідомлення про вчинення адміністративного порушення «Домашнє насильство», заявником якого є ОСОБА_3 щодо вчинення його внуком - ОСОБА_1 домашнього насильства; протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення та іншу подію, із змісту якої убачається, що ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ,. згідно яких онук - ОСОБА_1 , який проживає разом з ним та бабусею ОСОБА_4 , пішов з дому та «напився», а повернувшись додому почав ображати нецензурними словами, на зауваження став ще більше агресивним. Потім знову пішов до магазину, а коли повернувся (вони уже відпочивали), ще більше почав буянити, ображати, після чого, бабуся на нервовому зриві зібралась і пішла з дому. ОСОБА_2 залишився, то ОСОБА_1 почав кидатися в бійку, погрожував вбити. Оскільки, вдома було небезпечно, теж пішов на вулицю, а потім викликав поліцію; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких зазначив, що відмовляється від надання пояснень відповідно до статті 63 Конституції України, так як нічого не пам'ятає; витягом з ІПС МВС України «Армор»; постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.05.2025 у справі №363/2655/25, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП; копіями паспорту громадянина України ОСОБА_2 та пенсійного посвідчення; довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 ; заявою ОСОБА_1 , у якій зазначає, що провину у вчинення адміністративного правопорушення визнає.
У судове засідання, призначене на 26.01.2026, ОСОБА_1 не з'явився, при цьому про день, час та місце розгляду справи завчасно повідомлений, шляхом надсилання та отримання ним повідомлення на мобільний номер телефону, вказаний у заяві про отримання судової повістки у вигляді SMS-повідомлення. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Оскільки, відповідно до статті 268 КУпАП присутність ОСОБА_1 під час розгляду справи не є обов'язковою, враховуючи заяву про визнання провини та розгляд справи у його відсутності, тобто відсутність заперечень щодо обстави, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також строк розгляду справи, встановлений статтею 277 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає доведеним факт наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною третьою статті 173-2 КУпАП, з таких підстав.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення, об'єктивну сторону, суб'єкт і суб'єктивну сторону складу. Всі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення. Відсутність хоча б однієї з вище перелічених ознак виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення.
Частиною третьою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
З вищевикладеного випливає, що однією з кваліфікуючих ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП є вчинення, в тому числі, домашнього насильства в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Так, як убачається із постанови Вишгородського районного суду Київської області від 19.05.2025 у справі №363/2644/25, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 00 копійок.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає доведеним факт наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Згідно із статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність, а також те, що ОСОБА_1 притягався до відповідальності за частиною третьою статті 173-2 КУпАП протягом року, суд вважає за доцільне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу, у межах визначених санкцією частини третьої статті 173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі, суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Зі змісту пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» вбачається, що програма для кривдника це комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить направлення кривдника на проходження програм для кривдників. Суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм (частини перша, друга статті 28 згаданого Закону).
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі.
Таким чином, направлення кривдника на проходження програми для кривдників є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, необхідно враховувати волевиявлення самого кривдника, який повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі.
Враховуючи встановлені обставини справи, дані про особу правопорушника, а також відсутність добровільної згоди ОСОБА_1 відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою, суд дійшов висновку про відсутність необхідності його направлення на проходження такої програми.
На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 33, 39-1, 40-1, 173-2, 276-279, 280, 283-285, 289КУпАП, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно із статтею 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.
Суддя О.П. Лукач