Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 498/1101/25
Номер провадження: 1-кп/511/130/26
27 січня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (дистанційно),
представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162390000246 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.03.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Велика Михайлівка, Роздільнянського району, Одеської області, громадянки України, з базовою середньою освітою, яка перебуває в фактичних шлюбних відносинах, на утриманні має 4 малолітніх дітей, працюючої на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги КУ «Центр надання соціальних послуг» Великомихайлівської селищної ради,яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України,
Обвинувачена ОСОБА_4 , будучи матір'ю своєї новонародженої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрою згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону дитинства», отримано право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною, маючи відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України обов'язок піклуватися про здоров'я своєї дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, вчинила необережний злочин проти життя малолітньої доньки ОСОБА_7 за наступних обставин: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 23:30 13.03.2025 по 04:30 14.03.2025 року перебувала разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась під її наглядом, в матері ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де вживала алкогольні напої. В подальшому, приблизно о 04:30 14.03.2025 року ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись за вказаною адресою, після вживання алкогольних напоїв нагодувала ОСОБА_7 з пляшки, після чого, остання заснула.
Цього ж дня, близько 06:00, знаходячись в тому ж місці, будучи в стані алкогольного сп'яніння, не прийнявши міри та заходи для правильного догляду за дитиною, нехтуючи загальновстановленими правилами поводження із новонародженою дитиною, внаслідок необережного поводження з малолітньою ОСОБА_7 , не впевнившись в безпеці своїх дій, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті дитини, хоча в силу свого розвитку та життєвого досвіду, повинна була і могла їх передбачити, не маючи наміру на умисне позбавлення життя малолітньої доньки, діючи з необережності, проявляючи злочинну недбалість, лягла на нерозкладеному дивані в спальній кімнаті за вказаною адресою та поклала свою доньку ОСОБА_7 на ковдру ліворуч біля себе. Так, заснувши та змінюючи положення свого тіла уві сні, придавила вагою свого тіла ОСОБА_7 , закривши дихальні шляхи останньої, яка в силу свого малолітнього віку не могла подбати про безпеку свого життя та здоров'я, через що була позбавлена можливості дихати на певний час, від чого померла.
Внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_4 , спричинено смерть її малолітній доньці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала від механічної асфіксії, наявністю загальноасфіктичних ознак: крововиливи в слизові оболонки повік, крововиливи під вісцелярну плевру, набряк легенів; венозним повнокров'ям внутрішніх органів, рідким станом крові, виражено розлитими трупними плямами.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася, підтвердила фактичні обставини справи і суду пояснила, що 13.03.2025року в денний час до неї в гості, за місцем її проживання в АДРЕСА_2 , прийшла її кума ОСОБА_9 , з якою вони протягом деякого часу вживали спиртні напої. Приблизно о 23.00 год. вони вирішили піти до місця проживання ОСОБА_10 , оскільки у той також були вдома діти, де хотіли продовжити проводити час разом та випивати. Вона своїх старших дітей: сина ОСОБА_11 2012 року народження, сина ОСОБА_12 2017 року народження, доньку ОСОБА_13 2019 року народження та сина ОСОБА_14 2020 року народження уложила спати та залишила їх вдома, а сама взявши молодшу доньку ОСОБА_15 2025 року народження із собою, попрямувала до куми на АДРЕСА_3 , де разом з ОСОБА_16 продовжили вживати спиртні напої. Через деякий час прийшов її співмешканець, який є батьком її дітей, який також був в стані сп'яніння, почав сваритися на неї та забравши ОСОБА_15 , пішов до будинку матері. Вони одразу пішли за ним і прийшли до будинку її матері, яка проживає по сусідстві з ОСОБА_17 , по АДРЕСА_1 , де вирішили залишитись там. Вона нагодувала доньку, приготовивши їй дитячу суміш, після чого поклала її на диван, оскільки та заснула. В подальшому вона пішла до ОСОБА_10 , де взяла коляску, в якій планувала на ніч покласти доньку спати, проте, вони ще продовжили випивати і вона приблизно о 05 год. ранку пішла й лягла на диван біля доньки, бо вже дуже втомилася й заснула. На ранок, приблизно о 08.00 год. її розбудила мати, яка сказала, що ОСОБА_15 пора вже годувати, що воно дуже довго спить. Але коли вона почала її будити, зрозуміла, що з донькою щось не гаразд й одразу викликала швидку допомогу. Коли приїхали лікарі, то вони констатували смерть її доньки. Для неї це велике горе…Наразі повністю розуміє характер своїх злочинних дій та дуже розкаюється в тому, що вона вчинила.
Представник потерпілої - Начальник служби у справах дітей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_6 , в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 є багатодітною матір'ю, проживає у складних життєвих умовах, незаміжня, проживає зі співмешканцем, іноді разом вживають спиртні напої, але скарг від жителів громади на цю родину не було. ОСОБА_18 сама виховувалась в несприятливій родині, але за своїми дітьми ОСОБА_18 завжди добре доглядає. Територіальна громада, як може так допомагає цій родині. Дуже шкода, що таке сталося, але на даний час ОСОБА_18 повністю переглянула своє життя, перестала вживати алкоголь та працевлаштувалася.
Крім визнавальних показів вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується:
-Витягом з ЄРДР за №12025162390000246, згідно якого 14.03.2025 року внесені відомості за правовою кваліфікацією п.2 ч.2 ст.115 КК України з фабулою про те, що 14.03.2025 року за адресою АДРЕСА_1 передчасно померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 . Труп без видимих ознак насильницької смерті, направлено на СМЕ (а.к.п.107);
-Висновком судово-медичної експертизи трупа №12, яка розпочата 14.03.2025р. та закінчена 08.04.2025р., згідно якого смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала в результаті механічної асфіксії (а.к.п.108-110)
Відтак, обвинувачена повністю визнала свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред'явленого їй обвинувачення, не оспорювала фактичні обставини і не заперечувала проти них.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до нетяжкого злочину, особу обвинуваченої та враховує ті обставини, що вона характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п.124), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.к.п.127,128), раніше не судима (а.к.п.111-112), має на утримання 4 малолітніх дітей: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.к.п. 113,114,115,116, 126)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини; вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним сектором № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення при середньому рівні безпеки для суспільства ( у тому числі для окремих осіб), орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування п.1,2 ч.1ст. 76 КК України. ( а.к.п.103-105)
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_4 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням її від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Речові докази не приєднувались.
Керуючись ст.349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до засудженої ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1