21 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10866/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 (головуюча - Михальська Ю. Б., судді: Мальченко А. О., Тищенко А. І.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (головуючий - Тищенко А. І., судді: Михальська Ю. Б., Скрипки І. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 (суддя Мудрий С. М.) у справі
за позовом Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик»
до: (1) Хмельницької обласної військової адміністрації; (2) Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державне підприємство «Кам'янець-Подільське лісове господарство»
про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування рішення та визнання права постійного користування
(за участю представників: скаржника - Багінський А.О., відповідача-1 - Заяць Б.С., відповідача -2 - Талалай А.С.)
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
1. Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик» (далі - КП «Лісовик», позивач) звернулося до суду з позовом до Хмельницької обласної військової адміністрації (далі - Хмельницька ОВА), Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Хмельницької ОВА від 01.12.2022 №513/2022-р в частині передачі ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 (далі разом - спірні земельні ділянки);
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування ДП «Ліси України» на спірні земельні ділянки;
- визнати за позивачем право постійного користування на спірні земельні ділянки.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки за рішенням Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 №19 надані у постійне користування та до теперішнього часу перебувають у постійному користуванні КП «Лісовик»; при цьому вилучення таких земельних ділянок у позивача у встановленому земельним законодавством порядку не проводилося.
Узагальнений зміст та обґрунтування прийнятих у справі судових рішень
3. Господарський суд м. Києва рішенням від 31.10.2023, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2024, у позові відмовив.
4. Суди встановили відсутність у позивача документа, який би посвідчував його право постійного користування спірними земельними ділянками, а отже позивач не довів набуття ним речового права на ці земельні ділянки. У зв'язку з чим такі землі є державною власністю, розпорядником яких є Хмельницька ОВА.
5. Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (далі - Рада), як особа, яка не брала участі у справі, звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023.
6. Зазначає, спірні земельні ділянки є комунальною власністю, а їх законним розпорядником є Рада. Натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні земельні ділянки є державною власністю. Отже, прийняті у цій справі судові рішення стосуються прав Ради, яка є дійсним власником спірних земельних ділянок, та фактично позбавляє останню можливості реалізувати своє речове право на спірну землю, яке б виникло за умови підтвердження права постійного користування позивача.
7. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.07.2025 залучив Раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, посилаючись на її статус засновника КП «Лісовик».
8. Постановою від 23.09.2025 Північний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу Ради без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 - без змін.
9. Стосовно обставин перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні КП «Лісовик», то як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час первісного перегляду справи, позивач не довів факт виникнення у нього такого права. Аналогічні доводи апеляційної скарги Ради суд повторно не оцінює.
10. Щодо статусу спірних земельних ділянок, то ці земельні ділянки лісогосподарського призначення перебували за межами населеного пункту, а отже належали до державної власності як станом на 2000 рік, так і на момент прийняття Хмельницькою ОВА спірного розпорядження у 2022 році.
Касаційна скарга
11. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Рада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. При вирішенні спору по суті суди неправильно застосували статтю 144 Конституції України, пункт 1 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, пункт 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, без урахування правових висновків Верховного Суду у справах № 910/9909/23, №910/19615/23, унаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що для виникнення права постійного користування позивач повинен був отримати документ, що посвідчує таке право. На момент прийняття оскаржуваного розпорядження позивач мав право підтверджувати своє право постійного користування планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
13. Відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи поширює свою дію пункт 24 Перехідних положень до Земельного кодексу України на земельні ділянки, які на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» перебували у власності територіальних громад.
14. Установивши, що рішенням суду першої інстанції вирішувались питання про права та обов'язки апелянта, який не був залучений до участі у справі, апеляційний суд мав застосувати імперативну норму пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, відповідно до якої порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Натомість апеляційний суд не скасував дефектне рішення суду першої інстанції, а натомість неправомірно застосував обмежувальну норму статті 272 ГПК України до особи, чиє право на суд було порушено, та фактично легалізував відмову в доступі до правосуддя. Разом з тим відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, а саме чи поширюється обмеження повноваження апеляційного суду розглядати доводи учасника справи який неправомірно не був залучений до справи, якщо ці доводи вже були оцінені судом раніше без залучення такого учасника справи.
15. Апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.112021 у справі № 466/8649/16-ц про те, що судове рішення, ухвалене у справі, не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі; від 31.07.2025 у справі № 916/4168/24 про те, що установивши обставини прийняття судового рішення про права незалученої особи, суд скасовує судове рішення.
16. Рада подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення моменту набуття речового права власником/постійним землекористувачем після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність/постійне користування відповідно до вимог частини 1 статті 22 Земельного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та статті 125 Земельного кодексу України в редакції після 01.01.2002.
Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу
17. Хмельницька ОДА заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, зазначає про наведення скаржницею нерелевантних правових висновків Верховного Суду та погоджується з висновками апеляційного суду по суті спору.
18. Відповідач-2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як законні та обґрунтовані.
Позиція Верховного Суду
19. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
20. Водночас право на апеляційний перегляд не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
21. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Згідно зі статтею 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
23. У вирішенні питання щодо застосування норм статті 272 ГПК України Верховний Суд виходить з того, що метою цієї статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами учасників справи судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою.
24. Разом з тим у справі, що переглядається, Рада не брала участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою позивача. Одночасно Рада не є учасником справи та звертаючись з апеляційною скаргою вважала, що оскаржуваним судовим рішенням порушені її права/законні інтереси.
25. У контексті наведеного Верховний Суд відзначає, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції має перш за все належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
26. Відтак, вирішуючи питання повторного апеляційного перегляду судового рішення за апеляційною скаргою особи, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи та яка вважає, що оскаржуваним рішенням, яке вже було предметом первісного апеляційного розгляду, вирішено питання про її права, інтереси чи обов'язки, суд зобов'язаний встановити:
- наявність у особи, яка подає апеляційну скаргу у порядку статті 272 ГПК України, правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;
- наявність такої умови для розгляду апеляційної скарги у порядку статті 272 ГПК України як наявність відмінних доводів та аргументів, що покладені особою в основу апеляційної скарги, від тих доводів та аргументів, які розглядалися апеляційним судом під час первісного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.
Верховний Суд звертається до власних правових висновків в постановах 02.08.2023 у справі № 910/4288/22, від 26.09.2023 у справі № 911/1245/21(911/3210/23), від 05.11.2025 у справі № 910/4528/24.
27. Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції першочергово з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
28. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
29. Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також в постанові від 31.07.2025 у справі № 916/4168/24, на яку посилається заявник касаційної скарги.
30. Звертаючись із апеляційною скаргою у цій справі, Рада вказувала на те, що оскаржуване рішення стосується її права власності на землю, оскільки вирішує питання про належність земель, які за умови визнання права постійного користування за КП «Лісовик» мали б належати до комунальної власності. Отже, за доводами скаржника, судове рішення про відмову у визнанні права постійного користування за КП «Лісовик» на спірні земельні ділянки має безпосередній вплив на правовий статус цих земель, що свідчить про прийняття судового рішення про права Ради.
31. Після відкриття апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції ухвалою від 08.07.2025 залучив Раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Таке процесуальне рішення суд, з посиланням на положення частини 2 статті 50 ГПК України, мотивував виключно тією обставиною, що КП «Лісовик» створено на основі комунальної власності Дунаєвецької територіальної громади в особі Ради, тобто суд керувався виключно статусом Ради, як засновника позивача, і саме у зв'язку з цим виснував, що рішення суду у даній справі може вплинути на її права та обов'язки. Тобто, при вирішенні питання про процесуальний статус Ради суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував обставини, які наводила Рада в апеляційній скарзі в обґрунтування права на апеляційне оскарження судового рішення як особа, про права якої прийнято таке судове рішення.
32. Верховний Суд наголошує, що обов'язковою підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України є те, що суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки незалученої особи. Тобто, суд вже вирішив про відповідні права, інтереси або обов'язки особи у прийнятому рішенні, і сторона не маючи можливість захищатися у такому спорі, має права вимагати скасування судового рішення та розгляду справи спочатку.
33. За усталеними правовими висновками Верховного Суду рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
34. Натомість, якщо рішення у справі може «вплинути на права або обов'язки третьої особи щодо однієї із сторін» (частина 1 статті 50 ГПК України) або «може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі» (частина 2 статті 50 ГПК України), і «сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони» (частина 1 статті 51 ГПК України), то у такому разі мова йде про можливі правові наслідки прийнятого рішення у майбутньому, що пов'язано з можливістю пред'явлення права стосовно третьої особи та права вимоги до неї відповідно до такого прийнятого рішення.
35. При незалученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, скасування рішення суду можливе лише у виняткових випадках, оскільки такі особи не є суб'єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов'язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов'язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема, в разі пред'явлення до них регресного позову. Норма про обов'язкове скасування вказує на випадок, коли своїм рішенням суд вирішив питання про їх права та обов'язки, а не вирішить у майбутньому. У зв'язку з цим важливо розмежовувати випадки, коли рішення суду порушує права осіб і коли рішення суду може зачіпати права таких осіб (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20).
36. Отже незалучення особи, на права та обов'язки якої може вплинути судове рішення, не може бути обов'язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки права такої особи захищені частиною 2 статті 51 ГПК України, яка визначає, що у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
37. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, залучаючи Раду до участі у справі, зазначеного не врахував, пославшись лише на ймовірний вплив судового рішення на права та інтереси цього скаржника, що не охоплюється змістом частини 1 статті 254, пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України та, відповідно, не може бути підставою для перегляду судового рішення за апеляційною скаргою такої особи.
38. У зв'язку з чим за оскаржуваною постановою від 23.09.2025 суд апеляційної інстанції здійснив повторний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Ради без попереднього вирішення питання наявності у такого скаржника права на апеляційне оскарження такого рішення через призму дослідження питання про те, чи судове рішення прийнято про права, інтереси та обов'язки Ради, що у будь-якому випадку мало передувати апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції по суті.
39. Тобто апеляційний суд не дотримався процесуального алгоритму, за якого мав достеменно та першочергово з'ясувати чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків Ради та яких саме. Лише за наслідком встановлення таких обставин суд повинен був вирішити питання або про скасування судового рішення (та раніше прийнятої ним постанови), або ж про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.
40. Унаслідок допущених процесуальних порушень суд апеляційної інстанції помилився і з результатом апеляційного перегляду судового рішення. Залишивши без змін рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Ради, поданою у порядку статті 272 ГПК України, апеляційний господарський суд створив процесуальний парадокс, за якого наразі існують дві постанови суду апеляційної інстанції про залишення без змін одного й того ж рішення суду першої інстанції, одна з яких ухвалена за апеляційною скаргою незалученої особи, що, як вже було зазначено вище, є неможливим з огляду на положення пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України.
41. Відтак суд, всупереч наведених вище приписів процесуального закону та без урахування усталених правових висновків Верховного Суду, не дотримався передбаченого процесуальним законодавством порядку розгляду апеляційної скарги незалученої особи, оскільки належним чином не з'ясував та не встановив, чи прийнято судом першої інстанції рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, передчасно залучив останнього до участі у справі у якості третьої особи та здійснив повторний апеляційний перегляд справи по суті.
42. З огляду на наведене, Верховний Суд визнає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно недотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права.
43. У той же час Верховний Суд зазначає, що враховуючи встановлені вище процесуальні порушення, інші аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не можуть бути оцінені та досліджені касаційним господарським судом.
44. З цих же підстав Верховний Суд не розглядає та не вирішує клопотання Ради про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
46. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
47. За таких обставин Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 23.09.2025, а справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Розподіл судових витрат
48. З огляду на те, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 910/10866/23 скасувати.
3. Справу № 910/10866/23 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.