13 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/82/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - Сосули О. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача -не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ритм 2011"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 (колегія суддів: Скрипчук О. С. - головуючий, Панова І. Ю., Матущак О. І.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025 (суддя Ремецькі О. Ф.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркан"
до Приватного підприємства "Ритм 2011"
про зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркан" (далі - ТОВ "Маркан") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "Ритм 2011" (далі - ПП "Ритм 2011") про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт.
1.2. Позовні вимоги ТОВ "Маркан" мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, загальною площею 0,9543 га, з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156. Як зазначало ТОВ "Маркан", у червні 2024 року ПП "Ритм 2011" розпочало будівельні роботи з реконструкції належних йому будівель та споруд; станом на момент виявлення факту виконання будівельних робіт ПП "Ритм 2011" з реконструкції існуючих будівель в Реєстрі будівельної діяльності була відсутня інформація щодо наявності у ПП "Ритм 2011" дозволу на виконання відповідних будівельних робіт. За твердженням позивача, будівельні роботи були розпочаті відповідачем та завершувались без дозволу на виконання будівельних робіт.
Крім того, за доводами позивача, реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1- 11; 25- 27) під адміністративно-побутовий комплекс на вул. Мукачівській, 44 у м. Ужгороді була здійснена ПП "Ритм 2011" із порушенням наданої йому в подальшому проектної документації, а саме: із суттєвим заступом за межі належних ПП "Ритм 2011" земельних ділянок. Зокрема, як зазначало ТОВ "Маркан", ПП "Ритм 2011" зайняло частину земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить ТОВ "Маркан".
Тому позивач стверджував, що зведений ПП "Ритм 2011" об'єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом. Відтак позивач зазначав, що належним та ефективним способом захисту його прав як власника земельної ділянки, на якій здійснене самочинне будівництво, є знесення самочинно збудованих об'єктів.
1.3. ТОВ "Маркан" 09.04.2025 звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про зміну предмета позову, в якій просило зобов'язати ПП "Ритм 2011" привести належну ТОВ "Маркан" земельну ділянку загальною площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 у попередній стан, у тому числі шляхом знесення всіх конструкцій, споруд, їх частин, які розташовані та/або нависають над земельною ділянкою площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 згідно з висновком судового експерта Павлича Олександра Васильовича, підготовленого за результатами будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25.
1.4. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2025 у справі № 907/82/25 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Маркан" про зміну предмета позову, вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміни предмета позову.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 907/82/25, задоволено позов ТОВ "Маркан".
Зобов'язано ПП "Ритм 2011" привести належну ТОВ "Маркан" земельну ділянку загальною площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 у попередній стан, у тому числі шляхом знесення всіх конструкцій, споруд, їх частин, які розташовані та/або нависають над земельною ділянкою площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 згідно з висновком судового експерта Павлича Олександра Васильовича, підготовленого за результатами будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25.
Здійснено розподіл судових витрат.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Маркан", виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази, які би підтверджували, що об'єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" будується відповідно до проектної документації, розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ" (далі - ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ"), яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РОО 1:2299-2747-7457-8260. Натомість суд установив факт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить позивачу. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156. При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів і довів порушення його прав та законних інтересів як власника земельної ділянки, тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Маркан".
2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Маркан", зазначивши, що доводи скаржника не підтвердилися, не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025 у справі № 907/82/25.
Спростовуючи доводи скаржника про необґрунтоване відхилення клопотання ПП "Ритм 2011" щодо повернення на стадію підготовчого провадження та призначення судової будівельної та земельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції зазначив, що в судовому засіданні 23.04.2025 постановлено та проголошено без оформлення окремого документа ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ПП "Ритм 2011" про повернення до стадії підготовчого провадження; підстави для відмови в задоволенні вказаного клопотання викладені безпосередньо в тексті рішення суду від 28.04.2025. Зокрема, як зазначив апеляційний господарський суд, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи у цій справі. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження є обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що, відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення у справі судової будівельної та земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи є висновок судового експерта Павлича О. В., яким підтверджено, що збудовані ПП "Ритм 2011" об'єкти знаходяться на належній ТОВ "Маркан" земельній ділянці; в матеріалах справи відсутній інший висновок іншого судового експерта, наданий ПП "Ритм 2011", який би спростовував висновки судового експерта Павлича О. В. або суперечив їм; окрім того, в матеріалах справи відсутні взаємно суперечливі докази щодо розташування збудованих ПП "Ритм 2011" об'єктів. Суд апеляційної інстанції також визнав висновок експерта № Д-03/25 від 03.02.2025 за результатами проведеного будівельно-земельно-технічного дослідження, виконаного судовим експертом Павличем О. В., належним та допустимим доказом.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПП "Ритм 2011" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 907/82/25 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "Ритм 2011" зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду:
- викладених у постановах від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23, щодо застосування статей 98, 104 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, про те, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі поряд із іншими письмовими, речовими та електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими долученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України;
- викладених у постановах від 12.04.2021 у справі № 653/104/19, від 06.11.2024 у справі № 466/9948/21, щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України у разі, якщо будівництво здійснювалося за наявності необхідної містобудівної та дозвільної документації та зареєстрованого дозволу на початок будівельних робіт;
- викладених у постанові від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц, щодо застосування пунктів 2, 11 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, про те, що зловживанням процесуальним правом є такі дії, що суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства;
- викладених у постановах від 25.01.2024 у справі № 917/1732/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, від 14.07.2022 у справі № 260/4504/20, про застосування статті 207 Господарського процесуального кодексу України щодо судової дискреції при вирішенні клопотань учасника справи про призначення експертизи та відкладення справи.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо недослідження судами зібраних у справі доказів; необґрунтованого відхилення клопотань про витребування, дослідження доказів, інших клопотань (заяв) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Зокрема, скаржник посилається на те, що висновок експерта за результатами проведення будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25 не може бути взятий до уваги судом як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України; суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні ПП "Ритм 2011" про повернення на стадію підготовчого провадження, а також про призначення судової експертизи.
Крім того, скаржник зазначає про зловживання позивачем своїми процесуальними правами з огляду на те, що станом на кінець січня 2025 року у провадженні Господарського суду Закарпатської області вже знаходилась (та знаходиться на цей момент) справа № 907/762/24 з аналогічним предметом та підставами позову, між тими ж сторонами, що й у справі, яка розглядається, про захист позивачем своїх прав та інтересів, із вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих ПП "Ритм 2011" споруд на належній ТОВ "Маркан" земельній ділянці.
ПП "Ритм 2011" зазначає, що під час судового засідання 09.04.2025 уповноважений представник відповідача з виступу позивача дізнався, що менше ніж за дві години до початку цього судового засідання через систему "Електронний суд" представник ТОВ "Маркан" подав заяву про зміну предмета позову, і ця заява була задоволена судом. Водночас відповідач був позбавлений можливості проаналізувати заяву позивача про зміну предмета позову та підготувати свої заперечення на неї. Скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 907/82/25 до розгляду по суті, підготовче засідання суду 11.04.2025 відбулося за відсутності відповідача, який був позбавлений можливості взяти участь у підготовчому провадженні через об'єктивні причини, що не залежать від його волі. Скаржник вважає, що суди не перевірили, чи був відповідач реально позбавлений можливості подати нові докази, заявити клопотання, підготувати заперечення та інші процесуальні документи у зв'язку зі зміною предмета позову.
3.3. ТОВ "Маркан" 04.12.2025 подало відзив на касаційну скаргу ПП "Ритм 2011". Оскільки відзив подано з порушенням строку (на 1 день), встановленого Верховним Судом в ухвалі від 18.11.2025, ТОВ "Маркан" просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що відзив був підготовлений позивачем вчасно, але внаслідок запровадження у країні аварійних графіків відключення світла та нестабільної роботи провайдерів мережі Інтернет і державних електронних сервісів позивач не мав можливості протягом 03.12.2025 завантажити та направити до Верховного Суду цей відзив. ТОВ "Маркан" також просить Верховний Суд урахувати, що відзив був завантажений та поданий через систему "Електронний суд" 04.12.2025 - невідкладно за першої можливості.
Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість, оскільки ТОВ "Маркан" навело обставини, які свідчать про об'єктивну неможливість своєчасного подання відзиву, а тому доводи, викладені у відзиві ТОВ "Маркан" на касаційну скаргу ПП "Ритм 2011", враховуються Верховним Судом під час розгляду цієї справи.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Маркан" просить відмовити ПП "Ритм 2011" у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 907/82/25 без змін. ТОВ "Маркан" зазначає, що доводи скаржника про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними та необґрунтованими.
3.4. 08.12.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від ПП "Ритм 2011" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке було задоволено Верховним Судом. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 907/82/25 відкладено розгляд касаційної скарги ПП "Ритм 2011" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025 у справі № 907/82/25 на 13.01.2026 о 13год 45 хв.
3.5. 13.01.2026 о 9 год 17 хв до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від ПП "Ритм 2011" надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника, в якій ПП "Ритм 2011" просило Суд розглянути справу № 907/82/25 без участі ПП "Ритм 2011".
Ураховуючи положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України, наявність заяви ПП "Ритм 2011" про розгляд справи без участі скаржника, а також ураховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є їхнім правом, а не обов'язком, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ПП "Ритм 2011".
3.6. 13.01.2026 о 14 год 22 хв до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від ПП "Ритм 2011" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якій скаржник, посилаючись на неможливість прибуття представника ПП "Ритм 2011" в судове засідання та неможливість взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, просив відкласти розгляд справи № 907/82/25.
Колегія суддів зазначає, що наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 Господарського процесуального кодексу України. За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Верховний Суд зазначає, що участь у судовому засіданні представника сторони - це право сторони, а не її обов'язок, і відповідно до положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез'явлення такого представника не перешкоджає розгляду справи по суті.
Верховний Суд, розглянувши клопотання ПП "Ритм 2011" про відкладення розгляду справи, вважає, що наведені скаржником причини для відкладення розгляду справи не є поважними та мають суб'єктивний характер, оскільки ПП "Ритм 2011" не навів об'єктивних непереборних обставин неможливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (при цьому інший учасник справи № 907/82/25 взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції за наведених скаржником складних обставин з електропостачанням у країні). Крім того, колегія суддів ураховує строки розгляду касаційної скарги, а також бере до уваги, що ухвалою Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 907/82/25 вже було відкладено розгляд касаційної скарги ПП "Ритм 2011" за клопотанням скаржника, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони. З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ПП "Ритм 2011" про відкладення розгляду справи та про можливість розгляду касаційної скарги ПП "Ритм 2011" за відсутності представника ПП "Ритм 2011".
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 444967 від 27.05.2008 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795024221101) ТОВ "Маркан" є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, загальною площею 0.9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 із цільовим призначенням земельної ділянки 02.10 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
4.2. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 знаходиться суміжно із земельними ділянками, які належать на праві власності ПП "Ритм 2011": земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:001:0271, площею 0,102 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44; земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:001:0276, площею 0,3703 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44; земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:001:0272, площею 0,1544 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.
4.3. На зазначених земельних ділянках розташовані належні ПП "Ритм 2011" об'єкти нерухомого майна, а саме: літери 1- 11; 25- 27, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27925121101.
4.4. За доводами позивача, в червні 2024 року ПП "Ритм 2011" розпочало будівельні роботи з реконструкції належних йому будівель та споруд. Під час здійснення ТОВ "Маркан" збору вихідних даних для проектування на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, а саме геодезичних вишукувань, ним було виявлено, що реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно-побутовий комплекс на вул. Мукачівській, 44 в м. Ужгороді була здійснена ПП "Ритм 2011" із порушенням наданої йому проектної документації, а саме: із суттєвим заступом за межі належних йому земельних ділянок.
4.5. Суди зазначили, що, за твердженням ТОВ "Маркан", ним встановлено факт зайняття ПП "Ритм 2011" під час проведення будівельних робіт частини земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить ТОВ "Маркан". При цьому станом на момент виявлення факту виконання будівельних робіт ПП "Ритм 2011" з реконструкції існуючих будівель (09.07.2024) в Реєстрі будівельної діяльності була відсутня інформація щодо наявності у ПП "Ритм 2011" дозволу на виконання відповідних будівельних робіт.
4.6. У липні 2024 року ПП "Ритм 2011" звернулося до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявою на отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 в м. Ужгороді".
За результатами розгляду цієї заяви Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради було видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 17.07.2024 № ЗК012240710956 на об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 в м. Ужгороді" (клас наслідків (відповідальності) СС2).
4.7. Суди попередніх інстанцій зазначили, що за інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва підставою для видачі вказаного дозволу була проектна документація, розроблена ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером PD01:2299-2747-7457-8260, та містобудівні умови, обмеження для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва МU01:5511-5728-0230-7788, редакція № 4, реєстраційний номер 56/03-03/23 від 02.06.2023, що розроблені для об'єкта: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25- 26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 в м. Ужгород (зміни № 101/03-03/24)"; клас наслідків відповідальності СС2.
4.8. Суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з висновком експерта від 03.02.2025 № Д-03/25 за результатами проведеного будівельно-земельно-технічного дослідження експерт надав відповідь на таке питання: чи відповідає проектна документація, розроблена ТОВ "ВЕРТРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РПО 1:2299-2747-7457-8260 щодо об'єкта будівництва "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 у м. Ужгород", за класом наслідків об'єкта СС2, замовник - ПП "Ритм 2011", чинним будівельним нормам та вимогам? Згідно з відповіддю експерта на зазначене питання, розроблена ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ" проектна документація, яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РБ01:2299-2747-7457-8260 щодо об'єкта будівництва: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 у м. Ужгород", за класом наслідків об'єкта СС2, замовник - ПП "Ритм 2011", відповідає чинним будівельним нормам та вимогам.
Суди попередніх інстанцій також установили, що на питання: чи відповідає об'єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська,44 у м. Ужгород", що будується ПП "Ритм 2011", проектній документації, розробленій ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РБ01:2299-2747-7457-8260; якщо ні, то які відхилення від проектних рішень допущені ПП "Ритм 2011" під час будівництва, експерт зазначив, що оскільки відповідно до наданих матеріалів наявні порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, об'єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 у м. Ужгород" будується не відповідно до містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва МІГО1:5511-5728-0230-7788, редакція № 4, реєстраційний номер 56/03-03/23 від 02.06.2023, що розроблені на об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1;2;3;4;5;6;7;8;9;10;11;25-26;27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська,44 у м. Ужгород" (зміни №101/03-03/24), а саме: частково не на вказаних у цьому документі земельних ділянках. З урахуванням того, що містобудівні умови та обмеження є вихідними даними для проектування, експерт зробив висновок, що об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська,44 у м. Ужгород" будується не відповідно до проектної документації, розробленої ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РБ01:2299-2747-7457-8260.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що на питання: чи має місце факт будівництва частини об'єкта: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська,44 у м. Ужгород", що будується ПП "Ритм 2011" на сусідній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, яка належить ТОВ "Маркан" на праві власності, якщо так, то яку площу займає самовільне будівництво, експерт зазначив про заступ будівлі об'єкта: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 у м. Ужгород" на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 (яка на підставі витягу з Державного земельного кадастру від 12.09.2023 належить ТОВ "Маркан"). Площа накладання - 10,3 м2, розмірами 0,8 м, 7,56 м, 4,01 м, 10,57 м. Нависання балкона об'єкта: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська, 44 у м. Ужгород" на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 площею 92,0 м2, розміри: 3,61 м, 31,42 м, 2,27 м, 31,54 м. Заступ колон, що підпирають балкон, який нависає, над земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 в кількості 8 шт., відстань яких від межі ділянки змінюється від 0,18 м до 4,06 м.
4.9. Спір виник з приводу наявності чи відсутності правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії, зокрема, привести земельну ділянку, належну ТОВ "Маркан" у попередній стан шляхом знесення всіх конструкцій, споруд, їх частин, які розташовані та/або нависають над земельною ділянкою площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 згідно з висновком судового експерта Павлича Олександра Васильовича, підготовленого за результатами будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, є вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії, зокрема, привести земельну ділянку, належну ТОВ "Маркан" у попередній стан шляхом знесення всіх конструкцій, споруд, їх частин, які розташовані та/або нависають над земельною ділянкою площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 згідно з висновком судового експерта Павлича Олександра Васильовича, проведеного за результатами будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, проте відповідач розпочав будівельні роботи з реконструкції належних відповідачу будівель та споруд за відсутності дозволу на виконання відповідних будівельних робіт. За доводами позивача, реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1- 11; 25- 27) під адміністративно-побутовий комплекс на вул. Мукачівській, 44 у м. Ужгороді була здійснена ПП "Ритм 2011" із порушенням наданої йому в подальшому проектної документації, а саме: із суттєвим заступом за межі належних йому земельних ділянок. Зокрема, як зазначало ТОВ "Маркан", було встановлено факт зайняття ПП "Ритм 2011" частини земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить ТОВ "Маркан". Тому позивач стверджував, що зведений ПП "Ритм 2011" об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом. Тому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просив суд зобов'язати відповідача привести земельну ділянку, належну ТОВ "Маркан" у попередній стан шляхом знесення всіх конструкцій, споруд, їх частин, які розташовані та/або нависають над земельною ділянкою площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 згідно з висновком судового експерта Павлича Олександра Васильовича, складеного за результатами будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25.
5.4. Колегія суддів зазначає, що статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
5.5. Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
5.6. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
5.7. Відповідно до частин 1- 3 статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
5.8. Відповідно до частин 1, 4 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
5.9. Згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, за змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України ознакою самочинного будівництва об'єкта нерухомості є те, що такий об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або об'єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.11.2025 у справі № 947/9393/22, від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3520/16-ц.
5.10. У постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13 зазначено, що в розумінні частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
5.11. Згідно із частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України у разі, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За змістом частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості також належить власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 Цивільного кодексу України, статтею 103 Земельного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 199/4867/23.
5.12. Згідно із частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, що здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, 2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено, і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 822/2149/18.
5.13. Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
5.14. Згідно із частиною 2 статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
5.15. Пунктом "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
5.16. У частині 2 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Отже, в разі порушення права користування земельною ділянкою, власник земельної ділянки має право на їх захист шляхом звернення до суду з позовом про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою, включаючи знесення будинків, будівель і споруд.
5.17. У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність позивачем факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, належної позивачу, тому визнали позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суди зазначили, що в матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достатні докази, які би підтверджували те, що об'єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" будується відповідачем у чіткій відповідності до проектної документації, розробленої ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РОО 1:2299-2747-7457-8260 .
5.18. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ПП "Ритм 2011" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПП "Ритм 2011" зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.19. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.20. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2
статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23 (щодо застосування статей 98, 104 Господарського процесуального кодексу України); від 12.04.2021 у справі № 653/104/19, від 06.11.2024 у справі № 466/9948/21 (щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України); від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц (щодо застосування пунктів 2, 11 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України); від 25.01.2024 у справі № 917/1732/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, від 14.07.2022 у справі № 260/4504/20 (щодо застосування статті 207 Господарського процесуального кодексу України).
5.21. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.22. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована недослідженням судами зібраних у справі доказів, необґрунтованим відхиленням клопотань, встановленням судами обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Крім того, скаржник зазначає про зловживання позивачем своїми процесуальними правами з огляду на те, що станом на кінець січня 2025 року в провадженні Господарського суду Закарпатської області вже знаходилася (та знаходиться на цей момент) справа № 907/762/24 з аналогічним предметом та підставами позову, між тими ж сторонами, що й у справі, яка розглядається. Як зазначає скаржник, предметом зустрічного позову ТОВ "Маркан" у справі № 907/762/24 є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих ПП "Ритм 2011" споруд на належній ТОВ "Маркан" земельній ділянці.
5.23. Розглянувши доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.
Щодо надання судами оцінки висновку експерта як доказу
5.24. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що висновок експерта за результатами проведення будівельно-земельно-технічного дослідження № Д-03/25 від 03.02.2025, складений судовим експертом Павличем Олександром Васильовичем, не може бути взятий до уваги, оскільки він складений із суттєвими порушеннями чинного законодавства, містить неправдиві дані, є незрозумілим і таким, що викликає явні сумніви в його об'єктивності. За твердженням скаржника, суди наведені доводи ПП "Ритм 2011" не взяли до уваги, власної оцінки цьому доказу не надали та встановили обставини, що мають суттєве значення у цій справі, на підставі неналежного та недопустимого доказу - висновку експерта за результатами проведення будівельно-земельно-технічного дослідження № Д-03/25 від 03.02.2025.
5.25. При цьому скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 сформульовано висновок про те, що, за змістом статей 98, 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими долученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначає скаржник, аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23.
5.26. У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, на яку посилається скаржник, викладено такий висновок: "…при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи".
5.27. Колегія суддів зазначає, що згідно із частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
5.28. Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
5.29. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (близькі за змістом висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16).
5.30. Суд першої інстанції, надаючи оцінку висновку експерта за результатами проведення будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25, зазначив, що цим висновком експерта, долученим за клопотанням позивача, підтверджується зокрема, факт заступу об'єкта: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 (яка належить ТОВ "Маркан") із площею накладання 10,3 м2, розмірами 0,8 м, 7,56 м, 4,01 м, 10,57 м, нависання балкона цього об'єкта над земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 (площею 92,0 м2, розмірами 3,61 м, 31,42 м, 2,27 м, 31,54 м); заступ колон, які підпирають нависаючий балкон цього об'єкта, на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, в кількості 8 шт., відстань яких від межі ділянки змінюється від 0,18 м до 4,06 м.
5.31. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи доводи скаржника про те, що висновок експерта не відповідає базовим критеріям допустимості та належності, визначеним статтями 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, та не є повноцінним експертним висновком у розумінні Закону України "Про судову експертизу", дійшов висновку, що такі доводи ПП "Ритм 2011" є припущеннями. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що, покликаючись на неповноту проведеного судовим експертом Павличем О. В. дослідження, зокрема відсутність посилань на дослідження будівельної, архітектурної, топографічної та іншої проектної документації, відсутність відомостей про методику дослідження, невідповідність розрахунків та інші обставини, відповідач не наводить посилань на конкретні правові норми або нормативно-правові акти, яким не відповідає цей висновок.
5.32. Суд апеляційної інстанції, зазначивши про відсутність посилань ПП "Ритм 2011" в апеляційній скарзі на конкретні правові норми або нормативно-правові акти, яким не відповідає цей висновок, дійшов висновку про те, що висновок експерта від 03.02.2025 № Д-03/25 за результатами проведеного будівельно-земельно-технічного дослідження, виконаного судовим експертом Павличем О. В., є належним та допустимим доказом. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок експерта відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінений судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Отже, суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доводам ПП "Ритм 2011" щодо належності та допустимості висновку експерта.
5.33. Колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
5.34. Згідно із частинами 1- 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.35. Колегія суддів зазначає, що під час підготовчого провадження в суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на обґрунтування своїх заперечень щодо висновку експерта, не заявив клопотання про призначення експертизи. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неповноту проведеного судовим експертом Павличем О. В. дослідження, зокрема на відсутність посилань на дослідження будівельної, архітектурної, топографічної та іншої проектної документації, відсутність відомостей про методику дослідження, невідповідність розрахунків та інші обставини, не зазначив, яким правовим нормам або нормативно-правовим актам не відповідає цей висновок.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що висновок експерта не містить відповіді на ключове для цього спору питання: чи мають виявлені об'єкти (балкон, колони, заступи) ознаки об'єктів нерухомого майна, які можуть бути визначені об'єктами самочинного будівництва в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що судовий експерт проводив своє дослідження виключно щодо тих питань, які були поставлені на його вирішення замовником (позивачем), і за змістом висновку судовому експерту Павличу О. В. на вирішення експертизи таке питання не ставилось.
Отже, суди попередніх інстанцій відповідно до вимог статей 79, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України надали оцінку висновку експерта в межах доводів, які заявляв відповідач. При цьому суди врахували такі фактичні обставини: відповідач визнає той факт, що він є власником нерухомого майна, а саме: літери 1- 11; 25 - 27, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27925121101; у матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували те, що об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" будується у чіткій відповідності до проектної документації, розробленої ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РОО 1:2299-2747-7457-8260; матеріалами справи підтверджується забудова земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить позивачу. Тому аргументи скаржника про ненадання судами оцінки висновку експерта як доказу є безпідставними.
5.36. Колегія суддів зазначає про безпідставність доводів скаржника, наведених у касаційній скарзі, про те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки аргументам ПП "Ритм 2011" про невідповідність висновку експерта:
1) вимогам пунктів 1.8, 2.2, 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами) (далі - Інструкція № 53/5):
- щодо порядку призначення проведення судової експертизи, неповного проведення дослідження,
- щодо порушення вимог стосовно зазначення виду експертизи (дослідження),
- щодо відсутності відомостей про дату та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта,
- щодо невідповідності наведення переліку об'єктів дослідження у відповідному розділі висновку експерта,
- щодо відсутності інформації про залученого (залучених) фахівців, які здійснювали інженерно-геодезичне знімання, та осіб, які були присутні під час проведення дослідження,
- щодо застосування методик, науково-технічної та довідкової літератури;
2) вимогам статті 71 Закону України "Про судову експертизу" щодо відсутності договору з експертом на проведення дослідження.
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку висновку експерта в межах доводів і вимог, які наводив скаржник у своїх процесуальних документах у судах попередніх інстанцій. При цьому суд першої інстанції встановив обставини, які входять до предмета доказування у цій справі № 907/82/25, дослідивши висновок експерта, складений за результатами проведення будівельно-земельно-технічного дослідження від 03.02.2025 № Д-03/25. Відтак колегія суддів зазначає, що висновок експерта в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом, яким позивач обґрунтовував свої вимоги та заперечення у справі.
Доводи наведені скаржником у касаційній скарзі стосуються змісту висновку експерта, тому спрямовані на переоцінку його як доказу. Проте здійснення оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанції. При цьому скаржник не наводить доводів щодо недопустимості висновку експерта, тому доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23, не підтвердилися.
5.37. Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів, а також про встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, які охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку не підтвердилися.
Щодо можливості застосування позивачем іншого способу захисту
5.38. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що позивач не довів, а суди не встановили неможливості захисту прав позивача іншим способом, окрім як знесення об'єкта. При цьому скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 653/104/19 сформульовано такий висновок:
"Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови".
5.39. У постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 466/9948/21, на яку посилається скаржник, викладено висновки про те, що, звертаючись з позовними вимогами про знесення самочинного будівництва, позивач зобов'язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення прав власника таким самочинним будівництвом та обґрунтованості захисту прав лише у такий спосіб, як знесення (наприклад, неможливість проведення перебудови об'єкта).
5.40. У справі, яка розглядається, суди встановили, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради було видано відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт від 17.07.2024 № ЗК012240710956, а саме: реконструкцію з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (літери 1-11; 25- 27) під адміністративно-побутовий комплекс на вул. Мукачівській, 44 у м. Ужгороді (клас наслідків (відповідальності) СС2). Підставою для видачі цього дозволу була проектна документація, розроблена ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером PD01:2299-2747-7457-8260, і містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:5511-5728-0230-7788, редакція № 4, реєстраційний номер 56/03-03/23 від 02.06.2023, що розроблені на об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород"; клас наслідків відповідальності СС2.
Як зазначили суди, згідно з висновком експерта проектна документація, розроблена ТОВ "ВЕРТРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РПО 1:2299-2747-7457-8260, відповідає чинним будівельним нормам і вимогам. Суди також установили, що в матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достатні докази, які би підтверджували те, що об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" будується в чіткій відповідності до проектної документації, розробленої ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером РОО 1:2299-2747-7457-8260. Відтак суди зазначили, що матеріалами справи підтверджується забудова відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить позивачу, тому дійшли висновків про доведення позивачем порушення законних прав та інтересів позивача як власника земельної ділянки та про обґрунтованість позовних вимог.
5.41. За встановленими судами обставинами, відповідач здійснив забудову земельної ділянки, що належить позивачу, тому місцевий суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, яка належить позивачу.
Водночас відповідно до пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Отже, у разі обмеження чи позбавлення особи права користування своїм майном - земельною ділянкою, власник земельної ділянки має право на звернення до суду з позовом про усунення порушення його прав на користування земельною ділянкою, зокрема, шляхом знесення будівель і споруд.
5.42. У справі, яка розглядається, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджував, що зведений ПП "Ритм 2011" об'єкт "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" на належній позивачу земельній ділянці у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом. Відтак позивач зазначав, що належним та ефективним способом захисту його прав як власника земельної ділянки, на якій здійснене самочинне будівництво, є знесення самочинно збудованих об'єктів.
Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суди встановили порушення прав ТОВ "Маркан" як власника земельної ділянки, встановили здійснення відповідачем будівництва з порушенням виданої йому проектної документації, а також установили факт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить позивачу.
Водночас згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема: (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
При цьому належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Оскільки суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, встановили, що матеріалами справи підтверджується забудова земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, яка належить позивачу, то в цьому випадку можливість здійснення перебудови не повинна була досліджуватися судами. Тому суди обґрунтовано не застосовували положення частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18).
Тому доводи скаржника про неврахуванням судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 653/104/19, від 06.11.2024 у справі № 466/9948/21, не підтвердилися.
Щодо доводів про зловживання ТОВ "Маркан" своїми процесуальними правами
5.43. ПП "Ритм 2011" у касаційній скарзі зазначає, що в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа № 907/762/24 у тотожних правовідносинах. Проте ТОВ "Маркан" звернулося до суду з позовом шляхом штучного видозмінення формулювання предмета позову у справі № 907/82/25, яка розглядається. Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції грубо порушив вимоги господарського процесуального закону щодо обов'язку своєчасного реагування на зловживання стороною процесуальними правами та засадничі принципи господарського судочинства щодо економії процесуальних засобів і правової визначеності, які, в тому числі полягають в ефективності судового розгляду справ та концентрації розгляду вимог та процесуальних заяв щодо одного і того ж спору в межах одного провадження.
5.44. Скаржник зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц викладено висновки щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами та обов'язку суду своєчасно реагувати на зловживання процесуальними правами.
5.45. Колегія суддів установила, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц залишено без розгляду скаргу особи, в якій була використана нецензурна лексика. Залишаючи без розгляду скаргу особи, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зазначені дії скаржника є виявом неповаги до суду й інших учасників процесу, та констатувала, що подання такої скарги є зловживанням скаржником його процесуальними правами і невиконанням обов'язку керуватися завданнями цивільного судочинства.
5.46. Ураховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц, на яку посилається скаржник, зокрема, щодо процесуальних наслідків у разі використання учасниками процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів або символів, не є релевантними для застосування до спірних правовідносин у цій справі.
5.47. Неприпустимість зловживання процесуальними правами врегульовано положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
5.48. Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
5.49. При цьому суди попередніх інстанцій установили, що предметом зустрічного позову у справі № 907/762/24 є вимоги позивача про: зобов'язання відповідача - ПП "Ритм 2011" звільнити частину неправомірно зайнятої земельної ділянки ТОВ "Маркан", площею 0,0120 га, з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, розташованої за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Мукачівська, 44, від будь-яких будівель, споруд та конструкцій шляхом їх знесення; зобов'язання ПП "Ритм 2011" звільнити частину неправомірно зайнятої земельної ділянки ТОВ "Маркан", площею 0,0286 га, з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, розташованої за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Мукачівська, 44, від будь-яких замощень шляхом їх демонтування; зобов'язання ПП "Ритм 2011" відновити межі та стан частин неправомірно зайнятої земельної ділянки ТОВ "Маркан", площею 0,0120 га та 0,0286 га, з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, розташованої за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Мукачівська, 44, до стану, що був до будівництва ПП "Ритм 2011" на ній будівель, споруд та облаштування замощення, та привести земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 у придатний для використання за призначенням стан.
Підставами зустрічного позову є стверджуваний факт порушення з боку ПП "Ритм 2011" права власності на земельну ділянку ТОВ "Маркан" під час здійснення будівельних робіт на підставі отриманого дозволу на їх виконання.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ПП "Ритм 20114" про залишення позову у справі № 907/85/25 без розгляду, встановив, що у справі № 907/762/24 позов заявлено ТОВ "Маркан" з інших підстав, ніж у справі № 907/85/25, яка розглядається.
5.50. Колегія суддів зазначає, що подання позивачем нового позову є реалізацією передбаченого статтею 4 Господарського процесуального кодексу України права на звернення до господарського суду, і саме по собі звернення з таким позовом за недоведеності обставин, зазначених у частині 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про процесуальне зловживання своїми правами позивачем. Тому доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц, щодо принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами, є безпідставними.
Щодо доводів про процесуальні порушення при розгляді судами клопотань
5.51. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди порушили норми процесуального права при вирішенні клопотань ПП "Ритм 2011" про призначення експертизи, відкладення розгляду справи, повернення на стадію підготовчого провадження.
5.52. ПП "Ритм 2011" зазначає, що в постановах Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 917/1732/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 викладено висновки про застосування статті 207 Господарського процесуального кодексу України щодо судової дискреції при вирішенні клопотань учасника справи про призначення експертизи та відкладення розгляду справи.
5.53. У постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 260/4504/20, на яку посилається скаржник, зазначено, що судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі взяти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд; відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
5.54. У постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, на яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що надмірний формалізм суду першої інстанції при розгляді клопотань особи може свідчити про порушення принципу змагальності сторін, та, як наслідок, - про обмеження прав особи, а саме: права на розгляд його клопотань на предмет їх підставності та обґрунтованості, а не лише з огляду на строк подання цих клопотань (після закриття підготовчого провадження).
5.55. У справі, яка розглядається, ПП "Ритм 2011" подало 23.04.2025 до суду першої інстанції клопотання, зокрема, про призначення судової будівельної та земельно-технічної експертизи. В засіданні суду 23.04.2025 постановлено та оголошено ухвалу без оформлення окремого документа про відмову в задоволенні цього клопотання ПП "Ритм 2011".
Суд першої інстанції зазначив, що в обґрунтування необхідності проведення у цій справі судової експертизи відповідач посилався на те, що категорично не погоджується з висновками експерта Павлича О. В., які викладено у висновку від 03.02.2025 № Д-03/25.
Проте суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 1 Закону України "Про судову експертизу", статті 99 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом із призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Водночас суд першої інстанції зазначив, що в цьому випадку відсутні підстави, передбачені частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, для призначення експертизи. Суд також виснував, що наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи у справі.
5.56. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи ПП "Ритм 2011" щодо відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення судової будівельної та земельно-технічної експертизи, зазначив, що підставою для звернення до суду з відповідним позовом стали незаконні дії відповідача, а саме: будівництво на земельній ділянці, що належить позивачеві, без згоди останнього об'єктів та без отримання відповідного дозволу на будівництво, які відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України вважаються самочинним будівництвом.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження вказаних обставин позивачем було надано суду відповідні докази, зокрема: технічний звіт щодо виносу меж земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 в натурі, складений інженером-землевпорядником Безноськом В. В. 09.07.2024, відповідно до якого графічно визначено факт зайняття ПП "Ритм 2011" під час проведення будівельних робіт частини земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, що належить ТОВ "Маркан"; експертний висновок від 03.02.2025 № Е-01/25, згідно з яким об'єкт: "Реконструкція з розширенням та надбудовою 3-го поверху існуючих виробничих будівель (Літери 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 25-26; 27) під адміністративно побутовий комплекс по вул. Мукачівська № 44 у м. Ужгород" будується не у відповідності до проектної документації, розробленої ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ПРОЕКТ", яка міститься в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстровим номером PD01:2299-2747-7457-8260; із заступом на належну ТОВ "Маркан" земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 загальною площею 102,3 м2.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи є висновок судового експерта Павлича О. В., яким підтверджено той факт, що збудовані ПП "Ритм 2011" об'єкти знаходяться на належній ТОВ "Маркан" земельній ділянці, в матеріалах справи відсутній інший висновок іншого судового експерта, наданий ПП "Ритм 2011", який би спростовував висновки судового експерта Павлича О. В. або суперечив їм. Окрім того, в матеріалах справи відсутні взаємно суперечливі докази щодо розташування збудованих ПП "Ритм 2011" об'єктів. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, подання відповідачем після закриття підготовчого провадження у цій справі клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлене те ж саме питання, яке досліджувалось судовим експертом Павличем О. В., за відсутності будь-яких інших доказів, що спростовують доводи позивача, є необґрунтованим. Відтак суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в цьому випадку не існувало жодних із визначених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України підстав для призначення у цій справі судової експертизи.
5.57. Колегія суддів зазначає, що призначення експертизи є правом суду, а не обов'язком. Відтак суд першої інстанції, встановивши, що матеріали справи містять достатньо доказів для повного та об'єктивного вирішення спору, а відповідач не довів сукупності умов, визначених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для призначення у справі судової експертизи, обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ПП "Ритм 2011" про призначення судової будівельної та земельно-технічної експертизи. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Тому безпідставними є доводи скаржника про порушення судами вимог Господарського процесуального кодексу України при розгляді клопотання скаржника про призначення експертизи.
5.58. Відмовляючи в задоволенні клопотання ПП "Ритм 2011" про повернення до стадії підготовчого провадження після закриття підготовчого провадження, суд першої інстанції зазначив, що під час підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк. Суд зазначив, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації процесуальних прав у підготовчому провадженні, зокрема, для подання заяв та клопотань. Суд також зазначив, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи після закриття підготовчого провадження. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені відповідачем у клопотанні інші обставини не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки зміна предмета позову - це зміна матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, вказана зміна не впливає на обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, та на характер правовідносин між сторонами.
5.59. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, зазначив про їх безпідставність. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом із тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Як зазначив апеляційний господарський суд, відповідач виключних обставин не навів, а зазначена в апеляційній скарзі аргументація щодо необхідності повернення на стадію підготовчого провадження не є достатньою підставою, оскільки в силу принципу диспозитивності на особу, що не подала своєчасно відповідні докази, покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності.
Суд апеляційної інстанції також, оцінюючи доводи ПП "Ритм 2011" про те, що внаслідок передчасного закриття підготовчого провадження у справі відповідач був позбавлений можливості проаналізувати заяву позивача про зміну предмета позову та підготувати свої заперечення, зазначив, що зміна предмета позову по суті є зміною прохальної частини позову без зміни підстав, якими він був обґрунтований. Суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач заявою про зміну предмета позову лише переформулював прохальну частину позову, без жодних змін підстав позову та без додавання будь-яких нових доказів. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було надано сторонам достатньо можливостей для подання до суду власних письмових пояснень щодо спірних відносин у межах строків, визначених процесуальним законом, та розумних строків, що оцінювалися залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору; матеріали справи містять документальне та нормативне обґрунтування, за наявності якого спір може бути вирішено судом. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження є обґрунтованим.
5.60. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства належать, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
5.61. Верховний Суд зазначає, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом із тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20.
5.62. У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) викладено висновок про те, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Верховний Суд виходить із того, що повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій є правом суду, водночас суд має враховувати обставини конкретної справи, а підстави для повернення до стадії підготовчого провадження мають оцінюватися через призму, чи можуть відповідні процесуальні дії реалізовані лише на стадії підготовчого провадження і чи є ці обставини вагомими.
5.63. У справі, що розглядається, 09.04.2025 ТОВ "Маркан" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про зміну предмета позову. Як зазначив суд першої інстанції, заява позивача про зміну предмета позову відповідає вимогам, встановленим статтями 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, вказана заява подана до суду до закінчення підготовчого провадження. Тому суд вирішив прийняти до розгляду заяву позивача та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зміни предмета позову, про що постановив ухвалу від 09.04.2025 у справі № 907/82/25. У судовому засіданні під час постановлення цієї ухвали були присутні від позивача - представник Сосула О. О. в режимі відеоконференції, від відповідача - представник Бойко Б. Б. Крім того, 09.04.2025 в підготовчому засідання було оголошено перерву до 11.04.2025.
11.04.2025 до місцевого господарського суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника відповідача - адвоката Бойка Б. Б. Суд першої інстанції, посилаючись на відсутність підстав, передбачених статтею 183, частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення клопотання представника ПП "Ритм 2011" про відкладення розгляду справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.04.2025.
22.04.2025 до місцевого суду надійшла заява ПП "Ритм 2011" про залишення позову ТОВ "Маркан" без розгляду.
У судовому засіданні 23.04.2025 у справі № 907/82/25 суд розглянув заяву ПП "Ритм 2011" про залишення позову ТОВ "Маркан" без розгляду та відмовив у її задоволенні з посиланням на те, що у справі № 907/82/25, яка розглядається, та у справі № 907/762/24 різні підстави позову.
23.04.2025 до місцевого суду надійшло клопотання ПП "Ритм 2011" про повернення до стадії підготовчого провадження.
В судовому засіданні 23.04.2025 у справі, що розглядається, постановлено та оголошено ухвали без оформлення окремого документа про відмову в задоволенні клопотання ПП "Ритм 2011" про повернення до стадії підготовчого провадження.
5.64. Отже, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про повернення справи до стадії підготовчого провадження, суд врахував обставини цієї справи, оцінив підстави для повернення до стадії підготовчого провадження та дійшов висновків про відсутність обґрунтованих вагомих підстав для такого повернення. При цьому суд першої інстанції також не допустив порушень процесуального законодавства при розгляді клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи.
5.65. Таким чином, доводи скаржника про необґрунтовану відмову в задоволенні клопотань ПП "Ритм 2011" про призначення експертизи, відкладення розгляду справи, повернення на стадію підготовчого провадження та неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2024 у справі № 917/1732/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, є необґрунтованими.
5.66. З урахуванням наведеного, безпідставними є доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судами клопотань про витребування, дослідження доказів, інших клопотань (заяв) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку не підтвердилися.
5.67. Таким чином, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку не підтвердилися.
5.68. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ритм 2011" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025 у справі № 907/82/25 залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 907/82/25.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак