65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
(додаткове)
"26" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3204/24
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-56/26 від 16.01.2026) представника Приватного підприємства науково-виробничої фірми «АЛЬЯНС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/3204/24
за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672)
до відповідача - Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Альянс» (65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 17; код ЄДРПОУ 30448955)
про стягнення 148 500,00 грн,
У провадженні судді Господарського суду Одеської області Степанової Л. В. перебувала справа № 916/3204/24 за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Альянс» про стягнення 148 500,00 грн.
Рішенням від 19.05.2025 у справі № 916/3204/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, у задоволенні позову відмовлено.
16.01.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява представника відповідача, в якій він просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 700,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2026 для розгляду вказаної заяви визначено суддю Волкова Р. В.
Ухвалою від 16.01.2026 прийнято до розгляду заяву (вх. № 2-56/26 від 16.01.2026) представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи, запропоновано позивачу до 23.01.2026 подати до суду заяву із письмовими поясненнями та/або запереченнями проти заяви про ухвалення додаткового рішення.
20.01.2026 представник позивача подав до суду письмові заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення. Його аргументи зводяться до наступного:
- відсутні докази, які реально підтверджують заявлений розмір адвокатських витрат та з яких можливо було встановити їх співмірність;
- відсутній акт приймання-передачі послуг як обов'язковий доказ їх надання;
- поданий «детальний опис послуг» не дозволяє перевірити реальний обсяг роботи;
- не підтверджено участь адвоката у 4 судових засіданнях;
- факт оплати правничої допомоги (платіжна інструкція, виписка, рахунок) сам по собі не є безумовною підставою для компенсації таких витрат іншою стороною;
- розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву (вх. № 2-56/26 від 16.01.2026) представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Суд встановив, що у відзиві на позовну заяву (вх. № 36381/24 від 07.10.2024) відповідач указав, що очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 24 700,00 грн.
Крім того, до ухвалення судом рішення у даній справі, яка розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, представник відповідача 03.12.2024 подав до суду докази понесення витрат на правову допомогу, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 02/09/24 від 02.09.2024, копію рахунку № 02/09 від 02.09.2024, копію платіжної інструкції № 3996 від 03.09.2024, копію виписка з рахунку адвоката за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, детальний опис наданих адвокатом послуг (т. 2, а.с. 75-79, 92).
19.05.2025 суд ухвалив рішення.
27.05.2025 представник відповідача за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» суд подав заяву про долучення копії акта приймання-передачі адвокатських послуг від 21.05.2025 (т. 2 а.с. 178-181).
В подальшому, після закінчення перегляду судового рішення Південно-західним апеляційним господарським судом, представник відповідача звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, яка наразі розглядається.
Насамперед суд зазначає, що наявна у матеріалах справи копія акта приймання-передачі адвокатських послуг від 21.05.2025 (т. 2 а.с. 181) не береться судом до уваги, оскільки вказаний доказ було подано до суду з порушенням строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України. Крім того, матеріалами справи взагалі не підтверджено, що представник відповідача до ухвалення рішення зазначав про намір подати відповідний доказ.
Отже, під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суд керується лише доказами, поданими у встановлений процесуальним законом строк, а саме копіями договору про надання правової допомоги № 02/09/24 від 02.09.2024, рахунку № 02/09 від 02.09.2024, платіжної інструкції № 3996 від 03.09.2024, виписка з рахунку адвоката за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, а також детальним описом наданих адвокатом послуг.
Дослідивши вказані докази, суд встановив, що 02.09.2024 між адвокатом Муравською Л. О., яка представляла інтереси позивача у даній справі на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1408277, та відповідачем - Приватним підприємством науково-виробничою фірмою «Альянс» було укладено Договір про надання правової допомоги № 02/09/24 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу, яка полягає у представництві інтересів останнього у господарській справі № 916/3204/24 в Господарському суді Одеської області, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Згідно з п.п. 4.1.-4.4. Договору вартість послуг адвоката (гонорар) за цим Договором складає 24 700,00 грн. Клієнт сплачує 100% передоплату загальної вартості послуг адвоката, визначеної п. 4.1. Договору. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на рахунок адвоката. На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг.
02.09.2024 адвокат виставила відповідачу рахунок на оплату послуг правової допомоги № 02/09 від 02.09.2024 на суму 24 700,00 грн.
03.09.2024 відповідач перерахував адвокату 24 700,00 грн у якості оплати по Договору, про що свідчить платіжна інструкція № 3996 від 03.09.2024 та банківська виписка по рахунку адвоката за період з 01.09.2024 по 30.09.2024.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
У ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як свідчать надані представником відповідача докази, адвокат Муравська Л. О. та відповідач узгодили фіксований розмір гонорару за надання послуг правової допомоги у даній справі, який становить 24 700,00 грн та який відповідач згідно умов Договору перерахував адвокату на умовах 100% передоплати.
При цьому суд враховує, що представлені відповідачем докази у своїй сукупності, як і результат розгляду справи (рішення відбулось на користь відповідача), свідчать про понесення відповідачем витрат на правову допомогу, тобто підтверджують реальність адвокатських витрат (їхню дійсність та необхідність).
Щодо критерію розумності розміру витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Як вбачається із наданого представником відповідача детального опису виконаних адвокатом робіт від 03.12.2024 (т. 2 а.с. 92), відповідачу було надано наступні послуги:
1) підготовка до розгляду справи: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз фактичних обставин справи, формування правової позиції по справі та формування доказів по справі; аналіз судової практики; надання юридичних консультації по справі (7 год) на суму 10 500,00 грн;
2) складання, оформлення відзиву із підготовкою додатків до нього та надіслання суду та позивачу (4 год) на суму 6 000,00 грн;
3) складання заперечень на відповідь на відзив та надсилання заперечень із додатками (1 год) на суму 1 500,00 грн;
4) складання письмових пояснень із додатками та надсиланням (2 год) на суму 2 700,00 грн;
5) представництво інтересів відповідача у Господарському суді Одеської області (4 засідання) на суму 4 000,00 грн.
Суд зазначає, що в силу приписів наведених вище норм ст.ст. 126, 129 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, на переконання господарського суду, послуга з підготовки до розгляду справи, що включає в себе ознайомлення з матеріалами справи, аналіз фактичних обставин справи, формування правової позиції по справі, формування доказів по справі, аналіз судової практики та надання юридичних консультації по справі, фактично охоплюється послугою з підготовки відзиву на позовну заяву.
Отже, суд вважає, що включення вказаної послуги до адвокатських витрат та стягнення її вартості з позивача не узгоджується із критерієм розумності розміру понесених відповідачем витрат на правову допомогу.
Вартість інших послуг вважається судом розумною, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.
Відсутність, на думку представника позивача, належних доказів участі представника відповідача у чотирьох судових засіданнях, спростовується матеріалами справи, а саме протоколами судових засідань від 17.09.2024, 10.10.2024, 14.11.2024, 03.12.2024, 11.02.2025, 08.04.2025 та 19.05.2025.
Інші заперечення представника позивача жодним чином не спростовують факту понесення відповідачем витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу, оцінивши за внутрішнім переконанням наявні у матеріалах справи докази щодо понесення відповідачем судових витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приймаючи до уваги заперечення представника позивача, з урахуванням принципу справедливості, верховенства права та встановлення, що розмір гонорару у даному випадку є завищеним з огляду на те, що деякі з послуг фактично охоплюються послугою з підготовки відзиву на позовну заяву, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення шляхом присудження до стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на користь Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Альянс» 14 200,00 грн витрат на правову допомогу, що, на переконання суду, цілком відповідає критеріям, визначеним ч. 5 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244 ГПК України, суд
1. Заяву (вх. № 2-56/26 від 16.01.2026) представника Приватного підприємства науково-виробничої фірми «АЛЬЯНС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/3204/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Альянс» (65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 17; код ЄДРПОУ 30448955) 14 200,00 грн витрат на правову допомогу.
3. В решті заяви - відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено та підписано 26 січня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков