Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/693/25
Провадження № 1-кп/506/14/26
про продовження запобіжного заходу
21.01.2026селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши в залі судового засідання у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 22.06.2025 року за №12025161180000446 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малаївці Красноокнянського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працює, раніше судимого: вироком Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2010 року за п.12 ч.2 ст.115 КК України до 13 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 01.03.2018 року,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, ч.4 ст.296 КК України,
за участю сторони обвинувачення
прокурора ОСОБА_4
сторони захисту
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 21.06.2025 року близько 23 год, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля магазину «Анна», розташованого за адресою: Одеська область, Подільський район, с.Малаївці, вул.Миру, 33, вирішив вчинити хуліганство.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення хуліганства, у цей же день та час ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля магазину «Анна», розташованого за адресою: Одеська область, Подільський район, с.Малаївці, вул.Миру, 33, у присутності сторонніх осіб, які в цей час знаходились поряд із вказаним магазином, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам та самоутвердитися за рахунок приниження інших, діючи умисно, почав виражатись нецензурною лайкою та штовхнув одну з присутніх там осіб - ОСОБА_6 , після чого, діставши ніж, почав погрожувати ним ОСОБА_7 , а далі ОСОБА_3 , не реагуючи на зауваження інших осіб, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання поведінки в побуті, за допомогою ножа пробив колесо транспортного засобу ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 та пішов з місця події.
Надалі, продовжуючи свої протиправні дії, маючи єдиний умисел на вчинення хуліганства, ОСОБА_3 через деякий час повернувся на місце події та, не реагуючи на зауваження присутніх осіб про припинення незаконних дій, дістав корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, які безперешкодно з'єднуються між собою і в сукупності утворюють одну ручну осколкову гранату Ф-1, яка являється вибуховим пристроєм промислового виготовлення та належить до бойового припасу ,та від'єднавши запобіжне кільце запалу, почав погрожувати застосуванням гранати. В цей же день, приблизно о 23.40 год ОСОБА_3 виявлено та затримано працівниками ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області на місці вчинення інкримінованого йому злочину.
В результаті зазначених хуліганських дій ОСОБА_3 тимчасово припинив нормальну діяльність установи, тривалий час уперто не припиняв незаконні дії та за допомогою зазначених предметів створив реальну загрозу для життя та здоров'я громадян.
Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, приблизно на початку червня 2025 року, але не пізніше 22.06.2025 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, перебуваючи на території Кіровоградської області, більш точного місця в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, під час спілкування з невстановленими в ході досудового розслідування особами у нього виник протиправний умисел, направлений на придбання, носіння і зберігання боєприпасів.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання боєприпасів, в цей же день та час ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи на території Кіровоградської області, більш точного місця в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, не маючи спеціального дозволу, умисно, протиправно, з особистих мотивів, з метою незаконного придбання боєприпасів, отримав від невстановлених в ході досудового розслідування осіб ручну осколкову гранату «Ф-1» та 60 патронів до нарізної вогнепальної зброї, виготовлених промисловим способом без внесених конструктивних змін - 5,45 мм, військових проміжних патронів (5,45х39 мм) до автоматів Калашникова АК-74, АКС-74, ручного кулемету РПК-74 та інших, які належать до бойових припасів, тим самим, шляхом привласнення отриманого, придбав вибухові речовини та бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
Після чого, в цей же день та час ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що отримані ним предмети є боєприпасами, з особистих мотивів, з метою носіння боєприпасів, не маючи спеціального дозволу, помістивши їх в сумку, умисно перемістив отримані ним бойові припаси з Кіровоградської області, більш точного місця в ході досудового розслідування не представилось можливим, до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим здійснив носіння вибухових речовин та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В подальшому ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що отримані ним предмети є боєприпасами, з особистих мотивів, з метою подальшого зберігання, не маючи спеціального дозволу, приблизно з початку червня 2025 року до 22.06.2025 року умисно зберігав ручну осколкову гранату «Ф-1» та 60 патронів до нарізної вогнепальної зброї, виготовлених промисловим способом без внесених конструктивних змін - 5,45 мм, військових проміжних патронів (5,45х39 мм) до автоматів Калашникова АК-74, АКС-74, ручного кулемету РПК-74 та інших, які належать до бойових припасів, в житловому будинку власного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим здійснив зберігання вибухових речовин та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Під час затримання ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні хуліганства 21.01.2025 року о 23:40 год працівниками ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області виявлено та вилучено ручну осколкову гранату «Ф-1», яка належить до бойових припасів.
В ході проведення невідкладного обшуку домоволодіння ОСОБА_3 22.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області виявлено та вилучено 60 патронів до нарізної вогнепальної зброї, виготовлених промисловим способом без внесених конструктивних змін - 5,45 мм, військових проміжних патронів (5,45х39 мм) до автоматів Калашникова АК-74, АКС-74, ручного кулемету РПК-74 та інших, які належать до бойових припасів.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк застосування якого закінчується 01.02.2026 року, посилаючись на те, що до закінчення дії запобіжного заходу розглянути кримінальне провадження по суті неможливо, а підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, так як ризики залишились такими ж. Так, ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від покарання, оскільки усвідомлює, що санкції ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України передбачають покарання у виді позбавлення волі. На переконання прокурора, через близьке розташування державного кордону України у обвинуваченого є можливості безперешкодно перетнути державний кордон України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, з якою у України відсутні будь-які міжнародно-правові відносини, або з Республікою Молдовою та переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, обвинувачений під загрозою можливого покарання може почати впливати на свідків, з метою примусу останніх змінити покази на свою користь, шляхом вмовлянь, погроз або підкупу. Крім того, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні, зокрема не з'являтись до суду, що негативно вплине на судовий розгляд. Крім того, обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки має незняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за ч.2 ст.115 КК України. На думку прокурора, з урахуванням зазначених обставин, обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання покладених на нього обов'язків, а також унеможливить запобігання вищевказаним ризикам.
Обвинувачений частково погодився з клопотанням прокурора, зазначивши, що він не заперечує проти продовження йому строку тримання під вартою, однак заперечував проти мотивації прокурора. На його думку, всі посилання прокурора є лише його припущеннями, оскільки жодних доказів на підтвердження своїх посилань прокурором не надано. Жодних намірів кудись тікати у нього немає. Він є нормальною адекватною людиною і той факт, що він відбував покарання у місцях позбавлення фолі, на його думку, ще не свідчить, що він має намір нападати на людей. Крім того, на його думку, розмір застави не є співмірним з інкримінованими йому діяннями. До цього часу оперативне вручання йому ще не проведено, його стан здоров'я не покращується. З цього приводу він неодноразово звертався до медчастини слідчого ізолятора.
Захисник в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді цілодобового домашнього арешту за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 .
Вислухавши думки учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 та ч.4 ст.296 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України, злочини, скоєння яких інкримінується ОСОБА_3 , відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить з того, що ухвалою слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави із визначенням розміру застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 грн.
Ухвалою слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2025 року, а в подальшому ухвалами Окнянського районного суду Одеської області строк дії запобіжного заходу продовжено та він закінчується 01.02.2026 року.
При обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу слідчим суддею було враховано як особу обвинуваченого, так і ризики, передбачені ст.177 КПК України, і ці ризики на час вирішення питання щодо продовження судом запобіжного заходу не змінилися та не відпали.
В п.79 рішення у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Суд бере до уваги, що відповідно в п.60 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Єлоєв проти України» зазначено, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.
Також суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на ще не допитаних в судовому засіданні свідків, а також ухилення від суду, і обрання більш м'якого запобіжного заходу може перешкоджати охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
При цьому, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від покарання, оскільки усвідомлює, що санкція ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
При цьому суд наголошує, що у розумінні практики ЄСПЛ, сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, однак таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також враховує близьке розташування державного кордону України, а тому у обвинуваченого є можливості у незаконний спосіб перетнути державний кордон України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, з якою у України відсутні будь-які міжнародно-правові відносини, або з Республікою Молдовою з метою переховування від суду.
Крім того, під загрозою покарання обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, з метою примусу останніх змінити покази на свою користь, шляхом вмовлянь, погроз або підкупу.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 був раніше судимим за особливо тяжкий злочин і знову обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що не виключає можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
До того ж, в Україні запроваджено воєнний стан через військову агресію російської федерації, у зв'язку з чим ризики, на які посилається прокурор, лише підсилюються. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних збройною агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, адже у держави наразі з об'єктивних причин можуть бути складнощі у можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України і тому, вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, має забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти загально-суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, слід зауважити, що за клопотанням сторони захисту, ухвалою від 03.12.2025 року судом призначено проведення амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, що, на думку суду, може свідчити про сумніви сторони захисту у можливості обвинуваченого розуміти значення своїх дій та керувати ними як на час вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, так і на даний час.
При цьому, станом на теперішній час вказана експертиза не проведена, у зв'язку з чим розглянути кримінальне провадження до закінчення строків тримання обвинуваченого під вартою неможливо.
Суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування інших запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст.183 КПК України, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Зважаючи на те, що на даний час кримінальне провадження по суті ще не розглянуто, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, беручи до уваги обставини кримінальних правопорушень, за якими пред'явлено обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а саме, враховуючи, що ОСОБА_3 є раніше судимим, має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення особливо тяжкого злочину, не працює, офіційних джерел доходу не має, в шлюбі не перебуває, враховуючи його стан здоров'я, а також беручи до уваги те, що в Україні оголошено воєнний стан, що само по собі є додатковим ризиком, суд вважає, що ризики не зменшились і інші запобіжні заходи не будуть сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого, а крім того, не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, підлягає задоволенню.
При цьому стороною захисту не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та обставини, визначені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, на даний час втратили свою актуальність, а обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, як і доказів неможливості утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується щодо нього цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод, а тому і підстав для обрання відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, про який просила захисник, немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 371, 372, 392 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 22 березня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим ОСОБА_3 , так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області (отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача: ДКСУ м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ухвали Окнянського районного суду Одеської області №506/693/25 від 21.01.2026 року по кримінальному провадженні №12025161180000446 від 22.06.2025 року).
Обвинувачений або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в даній ухвалі протягом терміну дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі внесення застави, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де обвинувачений буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Про внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти слід негайно повідомляти суд.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов'язки::
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, а саме: с.Малаївці Подільського району Одеської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин та подій, пов'язаних з вказаним кримінальним провадженням.
Визначити термін дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , у разі внесення застави, строком 60 діб з дня внесення застави.
У разі невиконання обов'язків обвинуваченим, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом п'яти днів з моменту вручення копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 23.01.2026 року о 15:00 год.
Суддя ОСОБА_1