79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.01.2026 Справа № 914/2652/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви представника Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 5373/25 від 12.12.2025
у справі № 914/2652/25
за позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм", м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 538 467,01 грн.
та за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм", м. Львів
до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про: визнання зобов'язання по оплаті пайового внеску згідно Договору про пайову участь №185 від 12 червня 2014 року на будівництво готелю з рестораном та пивним баром на вул. Любінській, 6 - припиненим
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом; відповідач за зустрічним позовом: Шмотолоха О.П. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом: Романчук Ю.Р. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1400193 від 16.09.2025
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача: Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" про стягнення заборгованості в розмірі 538 467,01 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025, справу № 914/2652/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
05.11.2025 за вх. № 3777 на розгляд Господарського суду Львівської області в систему “Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання зобов'язання по оплаті пайового внеску згідно Договору про пайову участь №185 від 12 червня 2014 року на будівництво готелю з рестораном та пивним баром на вул. Любінській, 6 - припиненим.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.11.2025 постановлено поновити Приватному підприємству "Аптечний склад "Данфарм" строк для подання зустрічної позовної заяви у справі № 914/2652/25; прийняти зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" за вх. № 3777 від 05.11.2025 до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі № 914/2652/25. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у справі № 914/2652/25 ухвалено відмовити у задоволенні первісних позовних вимог; зустрічні позовні вимоги задоволити повністю - визнано зобов'язання Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" по оплаті пайового внеску згідно Договору про пайову участь №185 від 12 червня 2014 року на будівництво готелю з рестораном та пивним баром на вул. Любінській, 6, м. Львів - припиненим.
12.12.2025 на адресу суду в систему “Електронний суд» від представника Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" надійшла заява з додатками за вх.№ 5373/25 про ухвалення додаткового рішення у справі №914/2652/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2025 заяву представника Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 5373/25 від 12.12.2025 прийнято та призначено до розгляду на 13.01.2026.
Судове засідання, призначене на 13.01.2026 не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 08.01.2026 по 16.01.2026 включно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.01.2026, розгляд справи призначено на 27.01.2026.
27.01.2026 від представника Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на адресу суду в систему “Електронний суд» надійшли заперечення на заяву Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" про ухвалення додаткового рішення з додатками за вх. № 2448/26. У вказаних запереченнях, представник позивача за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом зазначає про те, що наданими до клопотання документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вважає, що така заява не підлягає до задоволення.
27.01.2026 представник позивача за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом в судове засідання з'явився, заперечив стосовно задоволення заяви Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" з підстав, викладених у письмових запереченнях за вх. № 2448/26 від 27.01.2026, та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
27.01.2026 представник відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом в судове засідання з'явився, просив суд задоволити подану заяву про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 5373/25 від 12.12.2025 з підстав, викладених у заяві, у зустрічній позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Розглянувши в судовому засіданні заяву представника Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 5373/25 від 12.12.2025, дослідивши подані суду документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у зустрічній позовній заяві за вх. № 3777 від 05.11.2025, представник ПП "Аптечний склад "Данфарм" зазначає про те, що попередній розрахунок наданих адвокатських послуг становить 50 500,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у справі № 914/2652/25 ухвалено відмовити у задоволенні первісних позовних вимог; зустрічні позовні вимоги задоволити повністю - визнано зобов'язання Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" по оплаті пайового внеску згідно Договору про пайову участь №185 від 12 червня 2014 року на будівництво готелю з рестораном та пивним баром на вул. Любінській, 6, м. Львів - припиненим.
12.12.2025, тобто у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України, на адресу суду в систему “Електронний суд» від представника Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" надійшла заява про стягнення з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради судових витрат у справі № 914/2652/25 з додатками за вх.№ 5373/25, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача зустрічним позовом на його користь 52 000,00 грн. судових витрат з оплати витрат на професійну-правничу допомогу.
Представником позивача за зустрічним позовом, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 52 000,00 грн. долучено до матеріалів справи наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1400193 від 16.09.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002595 від 02.06.2023, видане адвокату Романчуку Ю.Р.; акт виконаних робіт-наданих послуг від 11.12.2025 до договору № 11/09/2025 від 11.09.2025 на загальну суму 52 000,00 грн.
За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача за первісним позовом; позивача за зустрічним позовом у справі № 914/2652/25 представляв адвокат Романчук Ю.Р. Зустрічна позовна заява у даній справі подана за електронним підписом адвоката Романчука Ю.Р.
Повноваження адвоката Романчука Ю.Р. підтверджені ордером на надання правничої допомоги серії ВС № 1400193 від 16.09.2025.
Факт надання правової допомоги адвокатом Романчуком Ю.Р. у справі № 914/2652/25 підтверджується актом виконаних робіт-наданих послуг від 11.12.2025 до договору № 11/09/2025 від 11.09.2025
У Акті виконаних робіт-наданих послуг від 11.12.2025 зазначено, що згідно з укладеним Договором про надання правничої (правової) допомоги №11/09/2025 від 11.09.2025 Виконавець надав Замовнику наступні послуги з надання правової допомоги у ході розгляду справи в Господарському суді Львівської області у справі № 914/2652/25, зокрема, попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, усні консультації, роз'яснення, узгодження правової позиції, обговорення ходу ведення справи - кількість - 3 год., ціна за 1 год. - 3 000,00 грн., загальна сума- 9 000,00 грн; Пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики - кількість - 3 год., ціна за 1 год. - 3 000,00 грн., загальна сума- 9 000,00 грн; Складання відзиву, запитів, заяв, клопотань, в процесі ведення справи - кількість - 2 год., ціна за 1 год. - 3 000,00 грн., загальна сума- 6 000,00 грн; підготовка, подання зустрічної позовної заяви - кількість - 4 год., ціна за 1 год. - 3 000,00 грн., загальна сума - 12 000,00 грн; участь у судових засіданнях - 4 судові засідання, ціна за 1 засідання - 4 000,00 грн., загальна сума - 16 000,00 грн. Всього надано послуг на 52 000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що представник позивача за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом здійснював підготовку зустрічної позовної заяви, брав участь в судових засіданнях у даній справі, подавав на адресу суду відзив на позовну заяву, письмові заяви та клопотання. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представником Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" у даній справі.
Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 52 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п'ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку, суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).
Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147), згідно яких не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на надання правової допомоги (52 000,00 грн.) не відповідає критерію розумності, зважаючи на обставини цієї справи. Так, справа № 914/2652/25 належить до категорії нескладних, та загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Правове регулювання спірних правовідносин фактично зводиться до окремих норм ЦК України та не вимагає застосування будь-якого іншого спеціального законодавства.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду у справі № 910/9714/22 від 02.02.2024 зазначено, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Господарський суд враховує, що заявлена позивачем за зустрічним позовом загальна сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи №914/2652/25, витраченого адвокатом позивача за зустрічним позовом часу на надання послуг у даній справі.
На думку суду, надані представником позивача за зустрічним позовом докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (52 000,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача за зустрічним позовом на професійну правничу допомогу до 8 000,00 грн., що підлягає до стягнення з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу до 8 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 8 000,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача за зустрічним позовом на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, ч. ст.ст. 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву представника Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 5373/25 від 12.12.2025 задоволити частково в сумі 8 000,00 грн.
2. Стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, 1; код ЄДРПОУ 34814859) на користь Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" (79015, м. Львів, вул. Любінська, буд. 6-Б; код ЄДРПОУ № 23971226) 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог даної заяви представника Приватного підприємства "Аптечний склад "Данфарм" - відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повне додаткове рішення складено 27.01.2026.
Суддя Долінська О.З.