79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.01.2026 Справа № 914/2087/25
За позовом: Львівської міської ради, м.Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скриня плюс», м.Львів,
про стягнення 673'213,87 грн. заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники cторін:
від позивача: Ю. Петльована,
від відповідача: В. Куксов.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скриня плюс» про стягнення 936'904,90 грн. заборгованості за договором оренди землі від 24.01.2020, зі змінами (реєстраційний №Ф-3152), з яких: 263'691,03 грн основний борг, 4'430,79 грн інфляційне збільшення, 1'094,77 грн 3% річних, 3'161,35 грн пеня та 664'526,96 грн штраф.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.07.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана сторонам електронним судом, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший рух справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
19.11.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№4972/25 від 20.11.2025). Ухвалою від 09.12.2025 суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
08.12.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.
12.12.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, де, з огляду на свободу договору, заперечив проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій. Вказав, що докази його фінансової неспроможності відповідачем не подані.
17.12.2025 відповідач подав суду докази складного фінансового стану підприємства.
Ухвалою від 22.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.2026.
Аргументи позивача.
Позивач зазначає, що відповідач допустив заборгованість по орендній платі за період 01.06.2022 по 30.04.2025. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 4'430,79 грн інфляційного збільшення, 1'094,77 грн 3% річних, 3'161,35 грн пені та 664'526,96 грн штрафу.
Аргументи відповідача.
Заперечуючи частково позовні вимоги відповідач зазначив, що сума основної заборгованості сплачена відповідачем у добровільному порядку, а заявлена до стягнення сума санкцій у вигляді штрафу є неспівмірною, тому просить суд застосувати приписи ст. 551 ЦК України та зменшити розмір такого до 10%. Інформував, що на виконання зобов'язань по договору оренди землі товариство уже було притягнуто до відповідальності у порядку адміністративного судочинства і здійснено сплати штрафу та пені до бюджету під час розгляду адміністративної справи.
Представник позивача у судове засідання 20.01.2026 з'явився, підтримав позовні вимоги та просив суд задоволити позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні 20.01.2026 підтримав заяву про зменшення штрафних санкцій.
У судовому засіданні 20.01.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Ухвалою Львівської міської ради від 31.10.2019 №5815 «Про затвердження ТзОВ «Скриня плюс» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Городоцькій, 179» затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Скриня плюс» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано земельну ділянку площею 0,4564 га по вул. Городоцькій, 179 (кадастровий номер 4610136900:06:002:0096) в оренду терміном на 10 років для обслуговування будівлі (код КВЦПЗ 11.02) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
На виконання даної ухвали 24.01.2020 Львівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скриня плюс» (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді 24.01.2020 за № Ф-3152, відповідно до умов якого орендодавець - Львівська міська рада надає, а орендар - ТзОВ «Скриня плюс» приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:06:002:0096, яка розташована у м. Львові на вул. Городоцькій, 179, загальною площею 0,4564 га, у тому числі: під забудовою - 0,2619га, під твердим покриттям - 0,1757га, під озелененням - 0,0188га.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 9013991,28 грн (п.5 договору).
Договір оренди землі, згідно п. 8 договору, укладено строком на 10 (десять) років до 31.10.2029.
Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 540 839,48 грн. в рік, що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та вноситься на розрахунковий рахунок для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії (п.10 договору).
Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі, розрахованому відповідно до Податкового кодексу України (п.14 договору).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.05.2025 №425670487 право оренди земельної ділянки площею 04564 га кадастровий номер 4610136900:06:002:0096 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2057655446101, номер запису про інше речове право 36005850) було зареєстровано за ТОВ «Скриня плюс» строком дії до 31.10.2029.
Ухвалою Львівської міської ради № 3426 від 06.07.2023 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель у межах та за межами населеного пункту м. Львів Львівської міської територіальної громади Львівської області» затверджено технічну документацію та встановлено, що нормативна грошова оцінка земель у межах та за межами м. Львова, затверджена пунктом 1 цієї ухвали, вводиться в дію з 01.01.2024.
01 березня 2024 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого у Львівській міській раді 24.01.2020 за№Ф-3152. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення цього договору становить 11'075'449,26 грн (п.5 договору про внесення змін).
Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 664 526,96 грн. в рік, що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється орендарем самостійно з урахуванням коефіцієнтів індексації НГО земельної ділянки, які застосовуються комулятивно від дати проведення НГО земель та не потребує внесення змін чи укладання додаткових угод до діючого договору оренди. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії (п.10 договору).
Сторони також погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день відповідно до Податкового кодексу України.
Позивач зазначив, що відповідно до листа Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 №6-28-0.22-18/71-25 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік» на виконання ст.289 Податкового кодексу України, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2024 рік становить 112,0%. Враховуючи наведене, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становили у 2021 році - 1,1, у 2022 році - 1.15, у 2023 - 1.051, а у 2024 - 1.12. Таким чином, розмір орендної плати за землю станом на період користування земельною ділянкою від 01.06.2022 по 31.12.2022 становить 594 923,42 грн., за період користування земельною ділянкою 01.01.2023-31.12.2023 - 676725,45 грн. За період користування земельною ділянкою 01.01.2024-31.12.2024 розмір орендної плати розраховано згідно з договором від 01.03.2024 і становить: у 2024 році - 55 377,25 грн щомісячно; у 2025 році - 62 022,52 грн щомісячно. Така орендна плата за землю повинна вноситися орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, що настає за відповідним місяцем користування земельною ділянкою.
Позивач у позові стверджував, що за період користування земельною ділянкою 01.06.2022 - 30.04.2025 відповідач не виконував умови договору оренди землі (зі змінами), що стосуються оплати, внаслідок чого у нього обліковувалось 263 691,03 грн. заборгованості перед позивачем, чим було порушено права Львівської міської ради.
Листом Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради від 12.11.2025 № 4-2201-13952 інформувала суд, що розрахункова заборгованість зі сплати орендної плати за землю станом на 10.11.2025 у відповідача відсутня (а.с. 162).
За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 4'430,79 грн інфляційне збільшення, 1'094,77 грн 3% річних, 3'161,35 грн пені та 664'526,96 грн штрафу, які просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України). Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, в залежності від правових підстав передання прав землекористування ділянками законодавець вживає поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності».
Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст.96 ЗК України).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.3 ч.1 ст.15 Закону).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який Орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди землі №Ф-3152 від 24.01.2020 та договору від 01.03.2024 про внесення змін до договору оренди землі.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Пунктами 271.1.1 та 271.1.1.2 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п.287.1, п.287.3 ст.287 та п.289.1 ст.289 ПК України).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням ч.2 статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Як уже відзначалося, з 01.01.2024 позивач ввів в дію нормативну грошову оцінку (Ухвала ЛМР №3426 від 06.07.2023). На підставі вказаної ухвали сторони внесли зміни у договір оренди землі.
Судом встановлено, що станом на 10.11.2025 існувала заборгованість по орендній платі за земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:06:002:0096 у розмірі 263691,03 грн (за період 01.06.2022-30.04.2025), яка під час розгляду справи була сплачена. Відповідач підтвердив існування такої заборгованості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Оренда плата у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 договору оренди землі, зі змінами).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням вказаних позивачем дат виникнення заборгованості, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає заявлені ним 4'430,79 грн інфляційних втрат та 1'094,77 грн 3% річних.
Сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України/за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день відповідно до Податкового кодексу України (п.14 договору та договору про внесення змін).
Позивач вказав, що річна орендна плата відповідно до договору оренди за 2025 рік становить 664 526,96 грн, тому нарахував відповідачу 664526,96 грн штрафу.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1статті 550 Цивільного кодексу України).
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд встановив, що такі нараховані позивачем правильно, отже, позовні вимоги щодо стягнення 3'161,35 грн пені та 664'526,96 грн штрафу є правомірними.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу суд відзначає таке.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
З огляду на викладене, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає, що він у добровільному порядку погасив існуючу заборгованість, сума нарахування штрафних санкцій, 3% річних та втрат від інфляції у 2.25 рази перевищує суму заборгованості з орендної плати, тобто є неспівмірною та є непосильним тягарем. Нарахування штрафу проведено за незначне порушення (лише на 10-денний строк).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 та від 15.02.2023 у справі № 920/437/22).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України. Суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, з урахуванням встановлених судом обставин справи.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши наявність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (добровільна сплата боргу та подальша оплата орендної плати, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси) та враховуючи те, що нарахування таких становить значний розмір у порівнянні із сумою заборгованості, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає, за можливе зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача 332'263,48 грн штрафу. У задоволення решти позовних вимог щодо стягнення штрафу суд відмовляє.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №254 від 18.06.2025 на суму 14'053,57 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки заявлені позовні вимоги є правомірними, то судовий збір покладається на відповідача. Суд відзначає, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються з відповідача у повному обсязі (аналогічне твердження викладено у п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7).
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скриня плюс»» (79034, м. Львів, вул. Навроцького. 25; ідентифікаційний код 36545108) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 4'430,79 грн інфляційних втрат, 1'094,77 грн 3% річних, 3'161,35 грн пені та 332'263,48 грн штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скриня плюс»» (79034, м. Львів, вул. Навроцького. 25; ідентифікаційний код 36545108) на користь Львівської міської ради в особі Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (79006, м. Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34857473) 14'053,57 грн. судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.01.2026.
Суддя Яворський Б.І.