79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.01.2026 Справа № 914/2535/25
За позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство “Агат», м. Київ
про стягнення 2 144 153, 61 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство “Агат» про стягнення 2 144 153, 61 грн.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 10.12.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 14.01.2026.
У судове засідання 14.01.2026 сторони явку повноважних представників не забезпечили.
Слід зазначити, що поштова кореспонденція, яка скеровувалась на адресу відповідача повернута суду із зазначенням причин: “за закінченням терміну зберігання».
Крім того, суд скеровував ухвалу суду також на адресу керівника товариства, однак така повернута суду із зазначенням причин: “адресат відсутній».
Враховуючи викладене, суд вчинив усі дії для належного повідомлення відповідача.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач прострочив виконання обов'язку зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, встановленого договором про пайову участь № 71 від 26.04.2018.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
26 квітня 2018 року Департамент економічного розвитку Львівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «АГАТ» (далі - Замовник) уклали договір № 71 про пайову участь (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що адреса і вид об'єкта містобудування, будівництво якого здійснює Замовник: м. Львів на вул. Демнянській, 3 (Сихівський район).
Згідно з пунктом 2.2 договору Замовник зобов'язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 2 458 024, 88 грн, яких: 458 024, 88 грн по 31 жовтня 2018 року та 2 000 000, 00 грн по 20 грудня 2018 року (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).
Пунктом 2.3. договору встановлено, що у разі порушення термінів перерахування пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Замовник (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на цей період, від суми коштів, що підлягають перерахуванню. Розмір несплаченої частки пайового внеску Замовника коригується на індекс інфляції від дати його розрахунку.
02 червня 2020 року сторони у справі уклали додаткову угоду про внесення змін до договору про пайову участь № 71 від 26.04.2018, зокрема, пункт 2.2. договору виклали в новій редакції та передбачили обов'язок Замовника сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 2 458 024, 88 грн по 01 серпня 2020 року (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 09.04.2019 видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідач 12.12.2022 сплатив пайовий внесок на суму 2 458 024, 88 грн.
Оскільки відповідач допустив невиконання обов'язків у частині термінів сплати пайового внеску, визначених договором, позивач просив стягнути з нього 424 531, 20 грн пені, 270 921, 48 грн 3% річних та 1 448 700, 93 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Сторони у справі 26.04.2018 уклали договір про пайову участь» №71.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до частини 5 статті 40 цього ж Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Сторони у договорі про пайову участь погодили розмір та строк оплати, зокрема, відповідач мав сплатити 2 458 024, 88 грн по 01 серпня 2020 року (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).
Об'єкт введено в експлуатацію 09.04.2019, в той час, як відповідач лише 12.12.2022 сплатив пайовий внесок на суму 2 458 024, 88 грн.
Тобто відповідач допустив порушення строків оплати пайового внеску.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Цим Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.
Позивач нарахував відповідачу 424 531, 20 грн пені, нарахованої за період з 10.04.2019 по 09.10.2019.
Нарахування здійснено на суму основного боргу - 2 458 024, 88 грн із застосуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що такий є правильним.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач також заявив до стягнення 270 921,48 грн 3% річних, нарахованих за період з 10.04.2019 по 11.12.2022 та 1 448 700, 93 грн інфляційних втрат, нарахованих з 26.04.2018 по 11.12.2022.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд погоджується з таким.
Водночас суд не погоджується з визначеним періодом нарахування інфляційних втрат, оскільки прострочення платежу настало лише 10.04.2019.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 10.04.2019 по 11.12.2022, суд встановив, що позивач підставно заявив до стягнення 1 168 506, 65 грн.
У задоволенні решти нарахованих інфляційних втрат слід відмовити за їх безпідставністю.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 424 531, 20 грн пені, 270 921, 48 грн 3% річних та 1 168 506, 65 грн інфляційних втрат.
Щодо судових витрат.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство “Агат» (місцезнаходження: 01004, місто Київ, Крутий узвіз, будинок 6/2А; ідент код: 22379230) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7; ідент код: 34814859) 1 863 959, 33 грн заборгованості та 22 367, 51 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.01.2026.
Суддя Никон О.З.