вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" січня 2026 р. м. Київ Справа № 911/395/21
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву (подання) Приватного виконавця Шаркова Олександра Олександровича
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1
у справі за позовом Акціонерного Товариства "Таскомбанк", м. Київ
до:
1) Приватного Підприємства "Белвет", м. Біла Церква, Київська область
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Белмікс", м. Харків, Харківська область
3) ОСОБА_2 , м. Біла Церква, Київська область
4) ОСОБА_3 , м. Біла Церква, Київська область
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Черногуз А. Ф.) від 06.07.2021 у справі № 911/395/21 за позовом АТ "Таскомбанк" до ПрП "Белвет", ТОВ "Белмікс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Белвет; Товариства з обмеженою відповідальністю "Белмікс"; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 , на користь Акціонерного Товариства "Таскомбанк" 1326110,48 грн - тіло кредиту, 388459,11 відсотків та 100439,67 грн пені, а також 27203,40 грн судового збору.
02.09.2021 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2021 видано відповідні накази.
Через систему «Електронний суд» від Приватного виконавця Шаркова Олександра Олександровича надійшла заява (подання) про тимчасове обмеження, у якій він просить суд тимчасово обмежити керівника боржника Приватного підприємства “Белвет» - громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду Київської області №911/395/21 у межах виконавчого провадження № 66716115.
За результати розгляду заяви просить його повідомити.
Суд, проаналізувавши положення ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено негайний розгляд подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, а також з урахуванням того, що заявник у своєму поданні просить повідомити його виключно про результати розгляду заяви, та враховуючи надскладну ситуацію з енергозабезпеченням країни та суду, зокрема, дійшов висновку, що заявник фактично не заперечує проти розгляду даної заяви без його виклику та без участі у судовому засіданні.
Розглянувши вищевказану заяву (подання) та додані документи, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Водночас, згідно з частинами 1-3 статті 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Як убачається з матеріалів подання, виконавче провадження відкрито 06.09.2021, про що боржника було належним чином повідомлено. Постановами приватного виконавця накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника, а також на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, однак вжиті заходи примусового виконання не призвели до фактичного виконання рішення суду.
Приватним виконавцем встановлено, що боржником та керівником боржника не подано декларацію про доходи та майно у строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим виконавець був позбавлений можливості повною мірою встановити майновий стан боржника та вжити додаткових заходів для виконання судового рішення.
Крім того, керівник боржника, будучи належним чином викликаною до приватного виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, на виклики не з'являлася, причин неявки не повідомляла, письмових заяв про наявність обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду, не подавала, що, на думку заявника, свідчить про свідоме ігнорування законних вимог виконавця.
У поданні також зазначено, що за результатами періодичної перевірки майнового стану боржника встановлено відсутність коштів на арештованих рахунках, відсутність зареєстрованого нерухомого майна, а також виявлено факти відкриття нових банківських рахунків за наявності відкритих виконавчих проваджень та непогашеної заборгованості, що розцінюється заявником як створення перешкод для виконання рішення суду.
Окремо приватний виконавець звертає увагу суду на те, що керівник боржника є також боржником у іншому виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання того ж судового рішення, та попри наявність відповідних зобов'язань, будь-яких реальних дій, спрямованих на погашення заборгованості, не вчиняє.
З огляду на наведене, заявник вважає, що сукупність встановлених обставин свідчить про ухилення боржника та керівника боржника від виконання рішення суду, а тому просить суд застосувати захід забезпечення виконання судового рішення у вигляді тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов'язань за наказом Господарського суду Київської області.
При вирішенні питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України суд виходить з того, що виконавець, звертаючись із відповідним поданням, зобов'язаний довести, яким саме чином застосування такого обмеження забезпечить виконання судового рішення у конкретній справі. При цьому обмеження права фізичної особи на виїзд за кордон не є за своєю правовою природою санкцією чи видом покарання за невиконання рішення суду, а має виключно забезпечувальний характер та застосовується з метою спонукання боржника до належного виконання покладених на нього зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17, відповідно до якої застосування такого заходу можливе лише за умови доведення його необхідності та ефективності для забезпечення виконання судового рішення.
Разом з тим, матеріали подання не містять належних і допустимих доказів того, що керівник боржника вчиняє свідомі дії чи бездіяльність, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, а також доказів наявності у нього реального наміру перетнути державний кордон України з метою уникнення виконання зобов'язань.
Крім того, виконавцем у поданні не наведено обґрунтувань того, яким саме чином тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить фактичне виконання рішення суду у даній справі, а також не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням такого заходу та досягненням мети виконавчого провадження.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 313 Цивільного кодексу України фізична особа має право на свободу пересування та вільний виїзд за межі України, а обмеження такого права допускається виключно у випадках, прямо передбачених законом.
Положеннями пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено лише у разі ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання таких зобов'язань.
Оцінивши надані матеріали у сукупності, суд дійшов висновку, що обов'язкова умова для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а саме ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, у розумінні статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», матеріалами справи належним чином не підтверджена.
Крім того, суд враховує, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, запроваджений у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, що супроводжується систематичними ракетними та безпілотними ударами по об'єктах цивільної інфраструктури, створюючи постійну та реальну загрозу життю і здоров'ю цивільного населення.
У таких умовах право особи на виїзд за межі України набуває особливого значення як складова права на особисту безпеку та право на життя, гарантовані статтями 3 та 27 Конституції України. Втручання держави у реалізацію цього права шляхом застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності.
Суд зазначає, що застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення в умовах воєнного стану можливе лише за наявності виключних обставин та беззаперечних доказів того, що саме обмеження права на виїзд є єдиним ефективним способом забезпечення виконання рішення суду та що менш обтяжливі заходи є неефективними або неможливими.
Разом з тим, з матеріалів подання не вбачається, що приватним виконавцем доведено необхідність застосування такого суворого заходу саме в умовах дії воєнного стану, а також не наведено доказів того, що перебування особи на території України сприятиме реальному виконанню судового рішення, з урахуванням об'єктивних ризиків для життя та здоров'я.
За відсутності належного обґрунтування та доказів ефективності обмеження у праві виїзду за межі України, застосування такого заходу в умовах воєнного стану призведе до непропорційного втручання у конституційні права особи та не відповідатиме меті виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви (подання) Приватного виконавця Шаркова Олександра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Климчук (Харуту) Вікторію Анатоліївну, у зв'язку з чим відмовляє в її задоволенні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 234, 337 ГПК України, суд
У задоволенні заяви (подання) Приватного виконавця Шаркова Олександра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Климчук (Харуту) Вікторію Анатоліївну до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду Київської області №911/395/21 у межах виконавчого провадження № 66716115 - відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку, визначеному в статті 235 ГПК України.
Ухвали суду підлягають оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 27.01.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз