Справа № 947/2486/26
Провадження № 1-кс/947/915/26
22.01.2026 м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 , розглянувши матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , на постанову слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026, про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України,
19.01.2026 до Київського районного суду м.Одеси надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , на постанову слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026, про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України.
У скарзі адвокат ОСОБА_3 просить скасувати постанову слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026, про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України.
Вказані вимоги адвокат ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що на розгляді слідчого судді Київського районного суду м.Одеси у справі 947/42609/25 (провадження №1-кс/947/17853/25) перебувало клопотання у кримінальному провадженні №42025163010000006 від 10.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України, про арешт майна тимчасово вилученого у ОСОБА_5 під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси у справі 947/42609/25 (провадження №1-кс/947/17853/25) від 12.12.2025 року клопотання про арешт майна, вилучене у ОСОБА_5 під час обшуку, повернуто прокурору для усунення недоліків, та встановлено строк усунення таких недоліків протягом сімдесяти двох годин.
Копію ухвали Київського районного суду м.Одеси у справі 947/42609/25 (провадження №1-кс/947/17853/25) від 12.12.2025 року сторонам кримінального провадження, у тому числі представнику власника арештованого майна надіслано 05.01.2026.
Станом на 19.01.2026 року до Київського районного суду м.Одеси клопотання про арешт тимчасово вилученого у ОСОБА_5 майна, повторно не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
14.01.2026 року представник власника тимчасово вилученого майна Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.01.2026, звернувся із клопотанням до слідчого у кримінальному провадженні про повернення тимчасово вилученого майна.
19.01.2026 року представник власника тимчасово вилученого майна отримав постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 16.01.2026, мотивуючи це тим, що слідчий та прокурор у кримінальному провадженні копію ухвали Київського районного суду м.Одеси у справі 947/42609/25 (провадження №1-кс/947/17853/25) від 12.12.2025 про повернення клопотання прокурору не отримували.
Однак, ч.6 ст.173 КПК України не пов'язує обов'язок слідчого щодо повернення тимчасово вилученого майна з отриманням або неотриманням відповідної ухвали, а навпаки передбачає, що у разі відсутності ухвали слідчого судді про арешт майна протягом сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
З моменту звернення прокурора із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна минуло понад двох місяців, та майно перебуває у розпорядженні слідчого незаконно без наявності ухвали про арешт тимчасово вилученого майна.
Згідно ст.64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, адвокат ОСОБА_3 просить визнати протиправною та скасувати постанову слідчого СВ ОРУП №1 №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про відмову в задоволенні клопотання представника власника майна про повернення майна.
Адвокат ОСОБА_3 приймаючи участь в судовому засіданні, підтримав доводи, викладені ним у скарзі, та просив скаргу задовольнити.
Крім того, адвокат ОСОБА_3 звернув увагу слідчого судді на те, що в постанові слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026 наявні суттєві описки, які мають значення, а саме, дата внесення відомостей до ЄРДР зазначена не вірно, та по одній зі статей невірно кваліфіковані дій особи, що ставить під обґрунтований сумнів взагалі, чи стосується оскаржувана постанова даного кримінального провадження.
Прокурор Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 , приймаючи участь в судовому засіданні, категорично заперечила проти задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 , оскільки винесена слідчим СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026 постанова відповідає вимогам КПК України, є обґрунтованою. Наявні в постанові слідчого від 16.01.2026 певні неточності, є технічними описками, викликаними великим навантаженням, та не впливає на суть оскаржуваної постанови. Крім того прокурор пояснила, що вона досі не отримала повний текст ухвали слідчого судді, якою клопотання прокурора було повернуто для усунення недоліків.
Вивчивши доводи скарги, додані до неї документи, а також вислухавши позиції сторін, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга підлягають задоволенню частково, а процесуальне рішення слідчого - скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України в суді може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
В судовому засіданні встановлено, що в проваджені СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України.
Під час проведення санкціонованого обшуку 18.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_5 було виучене належне йому майно, перелік якого наведений в скарзі.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси у справі 947/42609/25 (провадження №1-кс/947/17853/25) від 12.12.2025 клопотання про арешт майна, вилучене у ОСОБА_5 під час обшуку повернуто прокурору для усунення недоліків, та встановлено строк усунення таких недоліків протягом сімдесяти двох годин.
Станом на 19.01.2026 до Київського районного суду м.Одеси клопотання про арешт тимчасово вилученого у ОСОБА_5 майна повторно не надходило.
14.01.2026 представник власника тимчасово вилученого майна - адвокат ОСОБА_3 звернувся із клопотанням до слідчого у кримінальному провадженні про повернення тимчасово вилученого майна.
Разом з тим, постановою слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026 в задоволені клопотання про повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження було відмовлено.
По формі і за змістом оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.110 КПК України.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові слідчий з тих чи інших причин невірно зазначив рік внесення відомостей до ЄРДР - 2026, хоча правильним буде 2025 рік; а також невірно зазначив статтю відповідно до Закону України про кримінальну відповідальність (Особливої частини КК України) - ч.5 ст.192, хоча правильним буде ч.5 ст.191.
Доводи прокурора про те, що слідчим допущені несуттєві описки в постанові, які не впливають на суть рішення, не є слушними і суперечить вимогам кримінального і кримінально-процесуального законодавства, що тягне за собою певні процесуальні і правові рішення.
В даній ситуації вказані колізії, а не описки, можуть бути виправлені через скасування процесуального рішення слідчого і повторного розгляду клопотання, на підставі якого прийнято це рішення.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Наведені положення стосуються не тільки судів, але й інших органів держави, що здійснюють правозастосовчу діяльність.
Звичайно, відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Разом з тим, допущені слідчим помилки в процесуальному рішенні, мають суттєве значення.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Частина 2 ст.9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.5 ст.38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Враховуючи зміст вищенаведених норм КПК України та практику ЄСПЛ, слідчий суддя дійшов висновку про надто формальний підхід слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 до своєї процесуальної діяльності, що призвело до допущення суттєвих неточностей в процесуальному рішенні.
За таких обставини, постанова слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026 про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України, підлягає скасуванню.
При цьому слідчому необхідно повторно розглянути клопотання про повергнення тимчасово вилученого майна, що в подальшому зробить можливим розгляд скарги на процесуальне рішення слідчого в процесуально-правовому аспекті по суті скарги.
Таким чином, вимоги адвоката ОСОБА_3 в частині зобов'язання слідчого повернути вилучене на даний час задоволенню не підлягає, оскільки процесуальне рішення слідчого скасовується за формальних ознак.
Керуючись ст.ст.303 - 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , на постанову слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026, про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України, задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 16.01.2026, про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України.
Зобов'язати слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні №42025163010000006 від 10.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.362 КК України, повторно розглянути в порядку ст.220 КПК України заяву адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , від 16.01.2026 про повернення тимчасово вилученого майна.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом п'яти діб з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1