ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2026Справа № 916/3301/25
За позовом Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоальянс"
про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення грошових коштів у сумі 712923,04 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Білгород-Дністровське міжрайонне управління водного господарства (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоальянс" (далі - відповідач), в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.09.2022 до договору №28.06.2022-1Е від 28.06.2022, укладену між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 712923,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної процедури закупівлі між позивачем та відповідачем укладено договір від 28.06.2022 № 28.06.2022-1Е про закупівлю електричної енергії у постачальника. В подальшому, як вказує позивач, 15.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою сторони збільшили з 01.09.2022 року ціну за одиницю товару з 4,248 грн/кВт*год. до 4,575 грн/ кВт*год. з ПДВ (3,8125 грн/ кВт*год. без ПДВ). Відтак, позивач вважає, що внаслідок істотної зміни обставин укладений договір став вочевидь невигідним для постачальника, що суперечить вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині можливості сторін договору змінити його умови шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, враховуючи при цьому й інтереси покупця та запобігаючи безпідставному та необґрунтованому збільшенню ціни товару. Таким чином, позивач вважає, що укладена додаткова угода суперечить чинному законодавству, а тому підлягає визнанню недійсною, у зв'язку з чим позивачу заподіяна шкода у виді надмірно сплачених грошових коштів в сумі 712923,04 грн, які позивач заявляє до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2025 позовну заяву Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 відкрито провадження у справі № 916/3301/25 за вказаними позовними вимогами. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 справу №916/3301/25 за позовом Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоальянс" про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення грошових коштів у сумі 712923,04 грн направлено для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 справу №916/3301/25 прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання на 19.11.2025.
Ухвалою суду від 19.11.2025 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 10.12.2025.
04.12.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою суду від 10.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.01.2026.
13.01.2026 позивачем подано заяву про розгляд справи по суті без його представника, де зазначив, що вимоги позову підтримує.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, про розгляд даної справи був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання з розгляду справи по суті 19.01.2026 представники сторін не з'явилися.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між позивачем як споживачем та відповідачем як постачальником було укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника від 28.06.2022 №28.06.2022-1Е (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Кількість електричної енергії визначено в обсязі 2600000кВт*год відповідно до Додатку 3 до Договору «обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу (чем)».
За умовами п. 2.2 Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу/передачі договору про надання послуг, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Строк постачання електричної енергії: з 01.08.2022 по 31.12.2022 (п. 2.3 Договору).
Ціна цього договору становить 10140000 грн, у тому числі ПДВ 1690000 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінам, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (пункт 5.1 Договору).
Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункт 5.2 Договору).
Відповідно до пункту 2 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору сторони узгодили, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить - 3,90 грн/ кВт*год з ПДВ (3,25 кВт*год без ПДВ).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до завершення воєнного стану, якийоголошено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», з урахуванням Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного в Україні», але в будь якому випадку до зміни нового електропостачальника, а в частині оплати за поставлену електричну енергію - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії цього Договору може бути продовжений за згодою сторін, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не більше до 31 грудня 2022 року. Договір може бути достроково розірваний з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, але не раніше, ніж з дня зміни нового електропостачальника (пункт 13.1 Договору).
За умовами пункту 13.2 Договору визначено, що згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», умови Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлі, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми)) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію коливання ціни товару на ринку, або інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) (згідно з ч.6, 9 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду в якому відбулися такі зміни;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування втрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) узгодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в говорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
25.07.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору якою, зокрема, сторони вирішили збільшити з 01.08.2022 ціну за одиницю товару до 4,248 грн/кВт*год з ПДВ (3,54 грн/кВт*год без ПДВ). Кількість електричної енергії визначено в обсязі 2411581,92 кВт*год.
15.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони вирішили збільшити з 01.09.2022 ціну за одиницю товару до 4,575 грн/ кВт*год. з ПДВ (3,8125 грн/кВт*год без ПДВ). Кількість електричної енергії визначено в обсязі 2302789,861 кВт*год.
Пунктом 6 Додаткової угоди № 2 визначено, що додаткова угода набирає чинності з дати її підписання та керуючись ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України її дія розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.09.2022 року.
Таким чином, Додатковою угодою № 2 до основного Договору ціна електричної енергії з 01.09.2022 збільшена з 4,248 грн/кВт*год до 4,575 грн/ кВт*год. Обсяг електричної енергії встановлений в розмірі 2302789,861 кВт*год, тобто, зменшено і при цьому ціну збільшено.
Позивач вважає, що додаткова угода № 2 до Договору має бути визнана судом недійсною, оскільки спірна угода суперечить умовам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та спірною угодою було перевищено ліміт у збільшенні ціни електроенергії порівняно з тою, яка погоджено у Договорі.
Також позивач вважає, що відповідач повинен повернути позивачу зайво сплачені ним кошти за електричну енергію у сумі 712923,04 грн у зв'язку зі збільшенням ціни товару за спірною угодою.
Відповідач жодних заперечень не висловив щодо заявлених позивачем вимог позову.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірної додаткової угоди суд зазначає наступне.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон). Метою запроваджених Законом процедур є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У розумінні Закону публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Принципами, на яких базується здійснення публічних закупівель (ст. 5 Закону), є добросовісна конкуренція серед учасників (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону), максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону).
Однією із обставин, яка забезпечує реалізацію цих принципів, є неможливість зміни істотних умов договору про закупівлю, що знайшло своє законодавче втілення у ч. 4 ст. 41 Закону. Ця норма передбачає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону.
Оскільки ціна є істотною умовою договору про закупівлю, за приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Отже, норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
З урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Таку ж позицію викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Крім того, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок укладення сторонами Додаткової угоди №2 до Договору було змінено ціну одиниці товару з 3,90 грн/кВт*год на 4,575 грн/кВт*год. Таким чином ціна електричної енергії в цілому за Договором збільшилась на 0,675 грн, що переважає 10% поріг від погодженої першочергово у Договорі ціни позову.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували збільшення ціни електричної енергії на ринку, що зумовило сторін укласти спірну додаткову угоду про збільшення ціни товару.
Приписами частини першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частина 1 цієї норми містить вимогу до змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З урахуванням наведеного, доводи позивача про недійсність спірної додаткової угоди є обґрунтованими.
За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом першим частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.
Вказаний правовий висновок міститься у поставах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.
Натомість, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження перерахування ним відповідачу за Договором та додаткової угоди №2 до нього спірної суми коштів у розмірі 712923,04 грн.
Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої суми коштів, а тому в цій частині вимоги позову не підлягають задоволенню.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.09.2022 до Договору №28.06.2022-1Е від 28.06.2022, укладену між Білгород-Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенергоальянс".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоальянс" (02125, м. Київ, вул. Шимановського Віталія, будинок 2/1, офіс 104; ідентифікаційний код 44103421) на користь Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства (Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Бритівка, вулиця Артільна, 2А; ідентифікаційний код 21013142) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.01.2026.
Суддя Р.Б. Сташків