Справа № 496/4105/23
Провадження № 1-кп/496/6/26
22 січня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
На розгляд до Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
04.08.2025 року прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання обґрунтовує тим, що 26.05.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62022080030000156 від 06.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України скерований до Біляївського районного суду Одеської області. Необхідність застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо до останнього не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років. Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, повністю підтверджується доказами: протоколами допитів свідків, актом службового розслідування та іншими доказами у їх сукупності. При вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду є те, що обвинувачений неодноразово вже тривалий час не з'являється у судові засідання, причини неявки суду не повідомляє; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадженню, оскільки їх покази є визначальними у даному кримінальному провадженні, а обвинувачений може вчинити тиск на них, враховуючи зв'язки між ними. Разом з тим, з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на зазначених осіб, щоб ті утримались від явки до суду. ОСОБА_5 є військовослужбовцем, та у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків та шляхом залякування та погрозою застосування насильства. При цьому, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, оскільки обвинувачений знайомий зі свідками, знає, де останні несуть службу та проживають, а тому обвинувачений, перебуваючи на свободі, шляхом залякування, погроз чи вмовляння може вплинути на свідків для того, щоб останні змінили свої покази у кримінальному провадженні. Також встановлено, що ОСОБА_5 переховується від суду, з урахуванням тяжкості кримінальної відповідальності, яка йому загрожує, у тому числі має змогу безперешкодно вибути поза межі території України, зокрема тієї, що перебуває під повним контролем Уряду України, змінити місце проживання; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, може вчиняти тиск на свідків, з якими проходив військову службу, особи яких відомі йому та відомі їх адреси мешкання, оскільки, є співслужбовцями. У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та незабезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
В підготовчому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив суд його задовольнити посилаючись на вищевказані обґрунтування.
Захисник обвинуваченого у підготовчому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора та зазначив, що не прибуття обвинуваченого до суду пов'язане з пошуком захисника.
Обвинувачений у підготовчому засіданні заперечив проти клопотання прокурора та підтримав заперечення свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників підготовчого засідання щодо клопотання, суд вважає, що клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Суд, розглядаючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обмежує права і свободи ОСОБА_5 , має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного: ОСОБА_5 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років. Але на думку суду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і які наявні на теперішній час та є актуальними, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; факт вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби військовослужбовцем.
Крім цього, обвинувачений 23.04.2024 р, 17.07.2024 р, 27.08.2024, 13.11.2024 р., 17.06.2025 р., без поважних причин не з'являвся за викликом до суду. Посилання обвинуваченого щодо пошуку захисника не є поважної причиною неприбуття до суду. Жодних повідомлень чи лікарняних довідок, які підтверджували б поважні причини неявки за викликом суду обвинувачений не надав. Знаючи, що обвинувальний акт перебуває на розгляді у суду, ОСОБА_5 не вжив заходів для явки в підготовче засідання. Така його поведінка свідчить про умисне ухилення від явки до суду та переховування від правосуддя з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне.
Положення ч.8 ст.176 КПК України встановлює, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Лательє проти Франції" зазначено, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На підставі викладеного, враховуючи, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також доведено, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам, суд знаходить що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже підстав для визначення ОСОБА_5 застави не вбачається, так як він вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України під час воєнного стану.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 314-316, 392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в умовах Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», тобто до 22.03.2026 року включно, без визначення розміру застави, як альтернативного виду запобіжного заходу
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі: начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1