Номер провадження: 11-кп/813/1523/26
Справа № 946/9172/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про залишення апеляційної скарги без руху
26.01.2026 року м. Одеса
Суддя-доповідач Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2026 року в рамках кримінального провадження №12025162150001095, внесеного до ЄРДР 04 серпня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
установив:
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2026 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
В силу ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України ОСОБА_3 , визначено покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання з невідбутої частини покарання у виді чотирьох років чотирьох місяців трьох днів позбавлення волі та 240 годин громадських робіт, призначеного йому за попереднім вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.12.2022 року, з урахуванням ухвали Одеського апеляційного суду від 20.04.2023 року, ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2023 року, ухвали Одеського апеляційного суду від 14.11.2023 року, до покарання, призначеного за цим вироком, та остаточно ОСОБА_3 до відбування визначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років та шість місяців.
ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту, тобто з 18.12.2025 року, зараховано йому згідно ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 18.12.2025 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку день за день.
13 січня 2026 року через канцелярію ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» обвинуваченим ОСОБА_3 була подана апеляційна скарга на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2026 року.
Дослідивши апеляційну скаргу, суддя-доповідач доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Частиною 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків оскарження судових рішень, які служать вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 392 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Так, статтею 396 КПК України встановлені вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга, яка подається до суду апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 вказаного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Окрім того, ч. 1 ст. 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають документи державною мовою.
Отже, згідно із Конституцією України, КПК України та вищезазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень та в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову, що також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
За таких обставин, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст. 396 КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.
Так, зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 убачається, що вона викладена на іноземній мові, а саме російською, що у свою чергу є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Той факт, що апеляційна скарга ОСОБА_3 викладена російською мовою, на переконання судді-доповідача не свідчить про те, що апеляційний суд, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, автоматично зобов'язаний прийняти її до провадження, оскільки російська мова в Україні не є державною, натомість нею користується політичне керівництво та мешканці країни-агресора «російської федерації», які розв'язали повномасштабну війну в Україні, навмисно руйнують Нашу країну, знущаються та вбивають її громадян.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92), КПК, законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (ст. 12), «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII (ст. 1, ч. 6 ст. 13, частин 1, 2 ст. 14), суддя-доповідач переконаний, що прийняття апеляційної скарги недержавною мовою, суперечить Конституції України, нормам діючого кримінального процесуального Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 399 КПК України, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених цим Кодексом, суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без руху та надати йому строк на усунення вищевказаних недоліків.
Додатково вважаю за необхідне роз'яснити, що у випадку, якщо недоліки апеляційної скарги не будуть усунуті ним у встановлений апеляційним судом строк, така апеляційна скарга буде повернута йому відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Керуючись ст.ст. 396, 399 КПК України, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу, подану обвинуваченим ОСОБА_3 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2026 року в рамках кримінального провадження №12025162150001095, внесеного до ЄРДР 04 серпня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,- залишити без руху.
Встановити засудженому строк для усунення недоліків апеляційної скарги - п'ятнадцять днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
Роз'яснити засудженому, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, то апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2