Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/172/26
Єдиний унікальний №733/2575/25
Рішення
Іменем України
27 січня 2026 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі : головуючого судді - Вовченка А.В.,
при секретарі - Мошенець Л.М.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Ічнянського районного суду Чернігівської ї області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сакун Інна Анатоліївна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання
В грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Ічнянського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на своє утримання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, і до закінчення навчання або до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив , що він є сином відповідача , який проживає з матір'ю. На даний час він є повнолітнім, та 01.09.2022 року зарахований здобувачем ступеня за ОПС «Фаховий молодший бакалавр» денної форми навчання за державним замовленням до Ніжинського фахового коледжу НУБіП України . Оскільки він навчається на денній формі навчання дистанційно та немає змоги влаштуватись на роботу , всі витрати покриває його мати, а він потребує значних коштів для забезпечення усім необхідним, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 05.01.2025 року відкрито провадження у справі та призначено спрощене позовне провадження для розгляду справи по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, в заяві просить провести розгляд справи без її участі. Судові витрати стягнути з відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання надав заяву , в якій позов про стягнення з нього аліментів на навчання сина визнав повністю, оскільки він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків .Просив провести розгляд справи без його участі та не заперечив щодо стягнення з нього аліментів у розмірі по частині. Проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечував.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, надані докази до справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є сином відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.09.2007 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.2022 року зараховано здобувачем ступеня за ОПС «Фаховий молодший бакалавр» за денною формою навчання за державним замовленням до Ніжинського фахового коледжу НУБіП України. Термін навчання до 26.06.2026 року.
Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв'язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Частиною 1 ст. 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 6 від 15.05.2006 судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення
повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України і приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно оскільки позивачем не доведено здатність відповідача сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Такий розмір суд вважає обґрунтованим і достатнім, який зможе забезпечити потреби сина, який продовжує навчатись, а також суттєво не вплине на майновий стан відповідача, який немає інших утриманців.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як встановлено при розгляді справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денній формі навчання за державним замовленням для здобуття ступеня вищої освіти фахового молодшого бакалавра за спеціальністю «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології», термін навчання до 26.06.2026 року, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина починаючи з 26.12.2025 року, оскільки аліменти на дитину присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову, і до закінчення дитиною навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по утриманню повнолітнього сина , що продовжує навчання покладено на обох батьків, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити повністю з огляду на спільний обов'язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини на період продовження навчання, розмір аліментів який підлягає стягненню з відповідача, повинен бути справедливим і не накладати непропорційний фінансовий тягар на нього.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України (ч. 1 ст. 192 СК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимог позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи,
належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 сформульовано такий висновок: «Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі
сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».
Суд звертає увагу на те, що дана справа незначної складності, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, без участі сторін, справа не становить значного суспільного інтересу, представник позивача не вживав заходів для витребування доказів, складення позовної заяви у відповідній категорії справ не потребує істотних витрат часу, суд вважає, витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень є неспівмірними із складністю справи та ціною позову. З урахуванням критерію співмірності судових витрат та складності справи, а також враховуючи часткове задоволення позову, розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000,00 гривень.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів.
Згідно з п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 181, 191, 199, 200 СК України, ст.ст. 13, 76, 77, 78, 81, 128, 210, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сакун Інна Анатоліївна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, задовольнити .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 26.12.2025 року до закінчення дитиною навчання - 26.06.2026 року, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Право на утримання (стягнення аліментів) припиняється у разі припинення навчання.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331 гривня 20 коп. на користь держави.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми
платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення виготовлено 27 січня 2026 року.
Суддя А. В. Вовченко