ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2026Справа № 910/4688/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ
до Приватного підприємства "Іванна", м. Київ
про стягнення 253 914,58 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Макогонова Л.Г. (керівник).
14.04.2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Іванна" (відповідач) суми заборгованості за теплову енергію в розмірі 51 092,40 грн, суми заборгованості за надання послуги з теплової енергії в розмірі 130 468,12 грн, суми заборгованості з плати за абонентське обслуговування за послугою з постачання теплової енергії в розмірі 879,95 грн, суми заборгованості з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води в розмірі 689,15 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 53 758,14 грн, суми 3% річних в розмірі 14 178,61 грн та суми пені в розмірі 2 848,21 грн.
Ухвалою від 12.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
30.05.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що приміщення відповідача знаходиться в підвалі і не обладнане ЦО та гарячим водопостачанням, тобто не облаштоване тепломережею. Відповідачем зазначено, що він згоден сплачувати кошти за місця загального користування в будинку, але позивачем до стягнення таких коштів в окремому розрахунку не вказано. У відзиві також зазначено, що опалення приміщення відповідачем здійснюється виключно через електричні конвектори та кондиціонери. Нарахування боргових зобов'язань відповідачу відбулось без будь-яких правових підстав, оскільки договору між сторонами не підписано.
10.06.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем самовільно протиправного здійснено демонтаж ЦО, що призвело до розбалансування загальнобудинкової системи постачання теплової енергії. Оскільки теплової енергії для житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках здійснюється згідно методики №315 від 22.11.2018 року, нарахування сум відповідачу проведені правильно.
16.06.2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що відповідачем не здійснювалось самовільне відключення від систем теплопостачання, навпаки приміщення і не було обладнане такою системою. Отже, відповідачем наголошено, що подання будь-яких заяв на від'єднання від центральної системи теплопостачання неможливе через відсутність в приміщення відповідача відповідно такої системи теплопостачання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 розгляд справи №910/4688/25 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 виправлено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/4688/25 допущену технічну описку.
22.07.2025 року позивачем подано до суду пояснення, в яких зазначено, що на момент придбання відповідачем у власність нежитлового приміщення не існувало порядку відключення споживачів від систем ЦО та постачання гарячої води, отже приміщення мало систему опалення приєднану до центральної системи постачання теплової енергії в будинку.
В підготовчому засіданні 22.07.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 23.09.2025.
19.08.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких наведено методику розрахунку теплоспоживання у приміщеннях не обладнаних обліковим приладом.
15.09.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення на додаткові пояснення до яких додано складений позивачем акт обстеження нежитлового приміщення, в якому зазначено, що приміщення відповідача не обладнане ЦО та системою гарячого водопостачання.
22.09.2025 до суду від позивача надійшла заяви на вимогу ухвали суду.
В підготовчому засіданні 23.09.2025 судом було оголошено перерву до 04.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2026.
В судовому засіданні 13.01.2026 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Розпорядженням КМДА від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між КМДА та АЕК «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, як зазначено позивачем, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
Згідно Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.12.2004 року Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, як продавцем, продано, а Приватним підприємством «Іванна», як покупцем, придбано нежиле приміщення №50 площею 124,30 кв.м., що орендувалось ним і знаходиться в м. Києві по вул. Васильківській 23/16 (літера А).
Як вказує позивач, 09.09.2021 року відповідачу було направлено листом №30/5/3/14290 проект Договору №8011050-02 від 07.09.2021 року на постачання теплової енергії, який, на думку позивача, є укладеним без підписань з боку сторін, оскільки послуга постачання теплової енергії фактично надавалась.
На підтвердження постачання до об'єкту споживача теплової енергії, а саме до будинку за адресою вул. Васильківська 23/16 (літера А) в м. Києві, позивач надав корінці нарядів про включення та відключення будинку на опалювальний сезон за період з 2018 року по 2021 рік: №5799 від 22.10.2018 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №6731 від 06.04.2019 про відключення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №6561 від 25.10.2018 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №2775 від 05.04.2019 про відключення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №3062 від 16.10.2020 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №597 від 12.04.2021 про відключення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №729 від 23.10.2021 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД».
Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 23-16 позивач здійснює за особовим рахунком 8011050-02, що відображено в облікових картках споживача.
Окрім того, у зв'язку з набранням чинності Закону України від 03.12.2020 року №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексу договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022.
30.09.2021 року позивачем на офіційному веб-сайті опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою вказаними вище постановами КМУ.
З огляду на зазначене, як вказує позивач, між ним та відповідачем, як власником нежитлового приміщення загальною площею 124,3 кв.м. (м. Київ, вул. Васильківська, 23/16), укладено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Позивач зазначає, що відповідач взагалі не вносить плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2018 по жовтень 2021 року утворилась заборгованість за теплову енергію в розмірі 51 092,40 грн, а за період з листопада 2021 по лютий 2025 року утворилась заборгованість з надання послуги з теплової енергії в розмірі 130 468,12 грн, з плати за абонентське обслуговування за послугою з постачання теплової енергії в розмірі 879,95 грн та з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води в розмірі 689,15 грн. При цьому, на суму заборгованості за послугу з теплової енергії позивачем нараховано відповідачу суму інфляційних втрат в розмірі 53 758,14 грн, суму 3% річних в розмірі 14 178,61 грн та суму пені в розмірі 2 848,21 грн.
У зв'язку з несплатою вказаної заборгованості відповідачем позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що приміщення відповідача знаходиться в підвалі і не обладнане ЦО та гарячим водопостачанням, тобто не облаштоване тепломережею. Відповідачем зазначено, що він згоден сплачувати кошти за місця загального користування в будинку, але позивачем до стягнення таких коштів в окремому розрахунку не вказано. У відзиві також зазначено, що опалення приміщення відповідачем здійснюється виключно через електричні конвектори та кондиціонери. Нарахування боргових зобов'язань відповідачу відбулось без будь-яких правових підстав, оскільки договору між сторонами не підписано. Відповідачем не здійснювалось самовільне відключення від систем теплопостачання, навпаки приміщення і не було обладнане такою системою. Отже, відповідачем наголошено, що подання будь-яких заяв на від'єднання від центральної системи теплопостачання неможливе через відсутність в приміщення відповідача відповідно такої системи теплопостачання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, спірні правовідносини, що виникли регулюються Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV), Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII), «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» , затвердженні Постановою КМУ від 21.07.2005 №630 (далі - Правила № 630) та «Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 (далі - Порядок № 4).
У статті 1 Закону №2633-IV визначено, що «система централізованого теплопостачання» - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для тепло-забезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
«Споживач теплової енергії» - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 4 Закону №2633-ІV встановлено, що проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання встановлені статтею13 Закону №2633-ІV.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.
Відповідно до статті 19 Закону № 2633-ІV споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Положеннями статті 24 Закону № 2633-ІV визначено, що споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
01 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 2189-VIII до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, належать, зокрема, встановлення порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону № 2189-VIII до повноважень органів місцевого самоврядування належать, зокрема, затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм.
Частиною 1 статті 6 Закону № 2189-VIII визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Статтею 7 Закону № 2189-VIII визначено коло прав і обов'язки споживачів, зокрема споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до статті 8 цього Закону виконавець комунальної послуги має право, зокрема, звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Пунктом 7 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII передбачено, що у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Не допускається примусове відокремлення (відключення) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від цих мереж інших власників квартир та нежитлових приміщень.
При цьому, як вже зазначалося вище, статтею 24 Закону №2633-ІV визначено права та основні обов'язки споживача теплової енергії. Так, споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Питання ж відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів безпосередньо врегульовано п.п. 24-28 Правил №630.
Так, згідно із п.24 цих Правил №630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем (п.27 Правил №630).
Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (п.28 Правил №630).
Отже, з системного аналізу наведених вище норм діючого у цій сфері законодавства вбачається, що чинним законодавством України фактично передбачено право споживачів, у тому числі індивідуальних, відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
При цьому, враховуючи зазначені вище норми, обов'язковим для встановлення є обставина наявності в приміщенні відповідача системи теплопостачання (опалення та гарячої води).
На думку позивача, підтвердженням постачання до об'єкту споживача теплової енергії, а саме до будинку за адресою вул. Васильківська 23/16 (літера А) в м. Києві, є корінці нарядів про включення та відключення будинку на опалювальний сезон за період з 2018 року по 2021 рік: №5799 від 22.10.2018 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №6731 від 06.04.2019 про відключення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №6561 від 25.10.2018 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №2775 від 05.04.2019 про відключення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №3062 від 16.10.2020 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №597 від 12.04.2021 про відключення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД», №729 від 23.10.2021 про включення житлового будинку ТОВ фірми «Квартет ЛТД».
Втім, суд звертає увагу сторін, що в корінцях на постачання теплової енергії до будинку споживачем зазначено ТОВ фірму «Квартет ЛТД».
Так, згідно наявного в справі Договору на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території №240/2005 від 23.08.2005 року, укладеного між ТОВ фірмою «Квартет» (посередник між користувачем та постачальником послуг ХВП, ГВП, ЦО та каналізації) та ПП «Іванна» (користувач), нежитлове приміщення підвалу площею 124,3 кв.м. за адресою: вул. Васильківська 23/16 в м. Києві не обладнане гарячим водопостачанням та централізованим опаленням (п. 6. Додатку від 19.12.2008 року до Договору на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території №240/2005 від 23.08.2005 року).
При цьому, позивачем складено Акт №13-06/2025 (обстеження нежитлового приміщення в житловому будинку) від 12.06.2025 року, який підписано провідним інженером позивача Дутчак О.О., інженером І категорії Токарчук О.С. та представником відповідача Баштовим В.І.
Так, вказаним актом позивачем зафіксовано, що через нежитлове приміщення за адресою вул. Васильківська 23/16 в м. Києві, яке належить відповідачу, проходять заізольовані (в коробі) транзитні трубопроводи ЦО (центрального опалення), які ведуть до ЗДО №406.
При цьому, в акті також вказано, що прилади опалення та засоби обліку теплової енергії в приміщенні відсутні, а приміщення від'єднано від внутрішньобудинкової системи ЦПГВ.
В цей же час, матеріали справи не містять доказів того, що приміщення відповідача було приєднаним до внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання, і що відповідач отримував такі послуги раніше, тобто не у спірний період.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що в порушення норм законодавства відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію в період з жовтня 2018 - лютий 2025 року, як і плату за абонентське обслуговування, в результаті чого, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість, яка становить 183 129,62 грн (без врахування сум штрафних та фінансових санкцій, нарахованих позивачем).
Послуга з постачання теплової енергії в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є комунальною послугою, надання якої повинно здійснюватися виключно на договірних засадах (частина 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Як вже зазначалось вище, 01.05.2021 набрав законної сили Закон України від 03.12.2020 року № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» у зв'язку з чим внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Втім, з досліджених судом доказів, встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів укладення між відповідачем та позивачем договору про постачання теплової енергії, оскільки фактично не надано доказів приєднання приміщення відповідача до системи опалення та гарячого водопостачання, що є ключовим для встановлення факту споживання послуг теплопостачання.
У ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частиною 2 ст. 275 ГК України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198) та «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою KMУ від 21.07.2005 № 630. Вказані правила є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами та організаціями.
Відповідно до п. 4 Правил №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
З аналізу положень Правил №1198, зокрема, п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою. В той же час, станом на момент розгляду спору, договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладено.
Отже, позивачем, як постачальником послуги, фактично, згідно наявних в справі доказів, не доведено обставину підключення приміщення відповідача до мереж ЦО та обставини фактичного споживання відповідачем такої послуги, з огляду на встановлення самим же позивачем факту відсутності підключення приміщення відповідача до системи опалення та гарячого водопостачання.
Враховуючи зазначене вище, суд не вбачає можливості встановити факт споживання відповідачем теплової енергії та гарячої води у заявленому позивачем до стягненні розмірі.
Будь-яких інших доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог щодо існування у відповідача заборгованості з внесення вказаних позивачем платежів до суду не надано, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на встановлення судом факту відсутності суми основного боргу не вбачається підстав для стягнення з відповідача нарахувань сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В сукупності зазначеного, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами того, що відповідач є споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання за спірний період в силу чого позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 23.01.2026 року.
Суддя С. МОРОЗОВ