ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2026Справа № 910/12847/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел"
до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці
третя особа Державна казначейська служба України
про стягнення 802 838,63 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці з вимогою про стягнення 802 838,63 грн. безпідставно утримуваних коштів, сплачених за скасованою адміністративним судом постановою від 11.12.2018 року № КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698, інфляційних втрат та 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 640/22387/18, що набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 11.12.2018 року № КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698, втім кошти, які позивач сплатив на виконання даної постанови в розмірі 372 300 грн штрафу, 37 230 грн виконавчого збору, 300 грн витрат виконавчого провадження, йому не повернуто після визнання її судом протиправною та скасування, а відтак кошти утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з бюджету 73 042,20 грн. 3% річних та 319 966,43 грн. інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.10.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
03.11.2025 третя особа подала суду пояснення на позовну заяву, в яких проти позову заперечувала.
04.11.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що повернення з державного бюджету помилково або надміру зарахованих грошових коштів регулюється Порядком про повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013.
10.11.2025 відповідач подав суду заяву про часткове визнання позовних вимог, в якій визнав позов в частині стягнення з бюджету 372 300 грн. безпідставно набутих коштів та 37 230 грн. виконавчого збору, проти задоволення позову в іншій частині вимог заперечував.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11.12.2018, винесеною Головним управлінням Держпраці у Київській області, на позивача накладено штраф у сумі 372 300 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
02.04.2019 позивачем сплачено до Державного бюджету України штраф у розмірі 372 300 грн., 37 230 грн. погашення виконавчого збору, 300 грн. витрат на проведення виконавчих дій, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 7074, 7075, 7076 від 02.04.2019.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 640/22387/18 визнано протиправною та скасовано постанову Головним управлінням Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11.12.2018
Спір у справі виник у зв'язку із перебуванням грошових коштів позивача в Державному бюджеті України без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок повернути кошти у розмірі 372 300 грн., що сплачені як штраф за скасованою судом постановою, 37 230 грн. погашення виконавчого збору, 300 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.
Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).
Таким чином, сплачена до Державного бюджету України сума адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України як така, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.
Аналогічній висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки підстава на якій позивачем була сплачено сума штрафу у розмірі 372 300 грн., за скасованою судом постановою, 37 230 грн. погашення виконавчого збору, 300 грн. витрат на проведення виконавчих дій скасована в судовому порядку, то такі кошти утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак сума у розмірі 409 830 (372 300+37 230+300) грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Стосовно заперечень відповідача суд звертає увагу на те, що аналогічні спірним правовідносини вже були предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/5880/21 та у постанові від 08.08.2023 зазначено наступне.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку №787).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 409 830 грн.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з бюджету 73 042,20 грн. 3% річних та 319 966,43 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином заперечення відповідача з цього приводу є необгрунтованими.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 73 042,20 грн. 3% річних та 319 966,43 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3б, код 25292096) 409 830 (чотириста дев'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. безпідставно одержаних коштів, 73 042 )(сімдесяти три тисячі сорок дві) грн. 20 коп. 3% річних, 319 966 (триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 12 042 (дванадцять тисяч сорок дві ) грн. 58 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак