ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2026Справа №910/6955/25
За позовом ОСОБА_1
до1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , законними представниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 3. ОСОБА_6 , законними представниками якого є ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , 4. ОСОБА_9 в особі ОСОБА_10 , та ОСОБА_11
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на
стороні відповідачів:Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
провизнання недійсним договору дарування
Суддя Бойко Р.В.
Ухвалу постановлено в порядку письмового провадження.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_12 , в якому просить суд визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 22.06.2023, згідно якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_12 частку корпоративних прав: право власності на належні ОСОБА_2 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ним у липні 2024 року було ініційовано господарський спір щодо розірвання укладеного із ОСОБА_2 Договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 12.07.2021 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 , як покупцем, зобов'язання з оплати придбаної частини, за наслідками розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (набрало законної сили 26.12.2024) у справі №910/8690/24 позов ОСОБА_1 задоволено, а Договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 12.07.2021 - розірвано.
Однак, як вказує позивач, 22.05.2025 за наслідками його звернення до ЦНАП Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_12 , як обдарованим, укладено Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім", предметом якого є дарування 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
Позивач вважає, що оспорюваний договір дарування вчинено без наміру правових наслідків, а обдарований ОСОБА_12 є підставною особою та з моменту укладення договору дарування, не має на меті здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати вимоги Статуту Приватного підприємства "Вадім", і своєю безцільністю намагається довести підприємство до банкрутства, в той час як всупереч Статуту Приватного підприємства "Вадім" ОСОБА_2 самостійно прийняв рішення щодо дарування частки у підприємстві ОСОБА_12 , тому ОСОБА_1 просить визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 22.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 залучено ОСОБА_3 , законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 (15 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 (10 повних років) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до участі у розгляді справи №910/6955/25 в статусі відповідачів; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк - п'ять днів з дня вручення позивачу даної ухвали для усунення встановлених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів направлення відповідачам за їх адресами реєстрації копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення.
При цьому, постановляючи ухвалу суду від 04.06.2025, суд виходив із того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами у справі мають бути всі сторони цього правочину, а також врахував, що визначений позивачем відповідач - ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а відтак відповідачами у справі також є правонаступники померлого - ОСОБА_3 (17 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 (15 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 (10 повних років) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Разом із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_12 здійснювати будь-яке відчуження частки корпоративних прав, а саме: право власності на належні йому ( ОСОБА_12 ) 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково; заборонено відповідачам 2-4 здійснювати будь-яке відчуження належних їм часток статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/6955/25 відкрито провадження у справі №910/6955/25 вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам строк справи на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 22.07.2025.
В подальшому підготовчі та судові засідання у справі №910/6955/25 неодноразово відкладались, зокрема з тих підстав, що ОСОБА_2 проігнорував ухвали суду від 31.10.2025, від 02.12.2025 та від 18.12.2025, якими безпосередньо його явка в судове засідання визнана обов'язковою та тричі в поспіль не з'явився в судові засідання.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2026, зокрема вчетверте визнано явку ОСОБА_2 в наступне засідання обов'язковою та призначено судове засідання на 12.02.2026.
20.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича надійшла заява про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 (надалі - заява про відвід від 19.01.2026).
Вказана заява була мотивована прийнятими судом 04.06.2025 та 24.06.2025 процесуальними рішеннями, які на думку адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича, є незаконними, оскільки адвокат вважає, що суд мав залишити позов без розгляду у зв'язку з тим, що останній поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Крім того, адвокат Гаврилюк М.Д. вважає, що про упередженість судді свідчить визнання обов'язковою явки ОСОБА_2 у судове засідання, зокрема ухвалами суду від 31.10.2025, від 02.12.2025, від 19.12.2025 та від 16.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 залишено без розгляду з підстав пропуску встановленого законом строку для її подання.
26.01.2026 засобами поштового зв'язку від представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича надійшла заява про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 (надалі - заява про відвід від 26.01.2026). Вказана заява мотивована тим, що попередня заява була мотивна тим, що заявником 16.01.2026 було виявлено накопичувальну критичну сукупності незаконних дій судді, останньою краплею з яких, яка переповнила чашу і явилась маніфестом свавілля та правового нігілізму судді, ілюстрацією умисного ігнорування ним процесуального закону та проявом упередженості та необ'єктивності, стало чергове відкладення розгляду справи, після подання сторонами всіх передбачених законом заяв по суті спору та пояснень сторін, під надуманим приводом визнання обов'язковою явки відповідача-1 в наступне судове засідання призначене на 12 лютого 2026 року. Заявник відводу вважає, що його заява про відвід судді від 19.01.2026 мала бути передана на розгляд іншого судді, однак, виклавши в ухвалі від 20.01.2026, свій висновок про необґрунтованість заявленого відводу суддя Бойко Р.В. порушив порядок розгляду питання про відвід, встановлений ст. 39 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, представник ОСОБА_2 - адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович стверджує, що 20.01.2026 після отримання ухвали суду від 20.01.2026 йому стало відомо про порушення суддею Бойком Р.В. процесуального закону при розгляді заяви про відвід судді від 19.01.2026, що є самостійною підставою для заявлення відводу.
Частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Отже, вперше представником ОСОБА_2 - адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем було подано заяву про відвід 19.01.2026 о 17 год. 43 хв., яка зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 20.01.2026 о 09 год. 14 хв.
Вказана заява мотивована прийнятими судом 04.06.2025 та 24.06.2025 процесуальними рішеннями, які на думку адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича, є незаконними, оскільки адвокат вважає, що суд мав залишити позов без розгляду у зв'язку з тим, що останній поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Крім того, адвокат Гаврилюк М.Д. вважає, що про упередженість судді свідчить визнання обов'язковою явки ОСОБА_2 у судове засідання.
Поза увагою суду не залишились твердження представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича у заяві від 26.01.2026 про те, що суддею під час постановлення ухвали від 20.01.2026 було "спотворено зазначені заявником фактичні обставини на які заявник посилався у їх сукупності як на підставу для відводу судді, у зв'язку з чим суддею зазначено у вказаній ухвалі спекулятивний висновок щодо начебто такого, що має місце пропуску строку на подання заяви про відвід судді внаслідок чого допущено чергове порушення процесуального закону", проте крім гучних і красномовних оціночних суджень адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича заява про відвід від 26.01.2026 не містить детального і чіткого (а не абстрактного) мотивування які саме факти не відповідають дійсності і що було спотворено суддею, зважаючи, що в ухвалі цитувалась заява адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича про відвід від 19.01.2026.
В свою чергу, як вірно відзначив адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович порядок розгляду заяви про відвід визначений статтею 39 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Тобто приписи частин другої та третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України врегульовують порядок розгляду заяви про відвід судді по суті.
Натомість наслідки пропуску строку на звернення із заявою про відвід судді врегульовані приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України - право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, питання залишення без розгляду заяви про відвід з підстав пропуску строку на її подання вирішує суддя, на розгляді якого перебуває справа.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо необхідності залишення без розгляду заяви про відвід судді у випадку порушення заявником передбачених ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України строків викладена у постановах від 08.08.2024 у справі №922/2817/18 (910/1119/16), від 11.07.2024 у справі №926/2179/20, від 13.12.2023 у справі № 914/1011/22, від 01.03.2023 у справі №910/11980/21 та від 29.03.2023 у справі №910/13847/21.
Отже, ознайомившись із наведеними адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем у заяві від 19.01.2026 підставами для відводу, суд дійшов висновку про пропуск заявником строку на подання заяви про відвід, оскільки всі викладені у заяві підстави мали місце як мінімум за місяць до подання заяви про відвід від 19.01.2026 (в частині ухвал про визнання явки відповідача-1 в судове засідання обов'язковою), а основні доводи заяви стосуються процесуальних рішень прийнятих більш як півроку тому - ухвалами суду від 04.06.2025 та від 24.06.2025.
Саме пропуск встановленого законом строку на подання заяви про відвід судді став підставою для залишення заяви від 19.01.2026 без розгляду ухвалою суду від 20.01.2026, що чітко зазначено у абзаці 2 на сторінці 4 цієї ували.
Відтак твердження адвоката Гаврилюка М.Д. у заяві від 26.01.2026 про те, що суддею Бойко Р.В. було "фактично викладено в ухвалі від 20.01.2026 р. свій висновок про необґрунтованість заявленого відводу" не відповідають дійсності. Більше того слово "необґрунтований" в ухвалі суду від 20.01.2026 використано лише один раз при викладенні позиції самого заявника про "чергове необґрунтоване відкладення розгляду справи".
Тобто ухвала суду від 20.01.2026 не містить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а такі твердження адвоката Гаврилюка М.Д. якраз і є яскравим прикладом спотворенням мотивів постановлення ухвали суду від 20.01.2026 для хибного створення враження, що суддею Бойком Р.В. було розглянуто заяву про відвід від 19.01.2026 по суті.
Крім того, частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Із даних приписів законодавства вбачається, що заявляючи відвід заявник має навести саме обставини (а не "накопичувальну критичну сукупність"), які свідчать про пряму чи побічну заінтересованість судді у результаті розгляду справи та/або викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За визначенням з Академічного тлумачного словника вбачається, що обставиною є явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось.
Кожне явище, подія, факт мають дату коли вони починають існувати в природі. Отже, підставою для відводу є певні події та факти, про які заявнику відводу стало відомо, а не зміна ставлення заявника до цих подій та/або фактів.
Як зазначалось, наведені в заяві від 19.01.2026 обставини - процесуальні рішення, були прийняті судом як мінімум місяць тому (в частині ухвал про визнання явки відповідача-1 в судове засідання обов'язковою), а основні доводи заяви стосуються незгоди із процесуальними рішеннями, прийнятими півроку тому - ухвалами суду від 04.06.2025 та від 24.06.2025.
Згідно з частиною 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Дана норма господарського процесуального закону не передбачає умов чи підстав для визнання судом явки того чи іншого учасника справи у судове засідання обов'язковою, тобто це дискреція суду (право суду діяти на власний розсуд).
Натомість з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою, є обов'язком учасника справи (п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України), за невиконання якого судом можуть бути вжиті заходи процесуального примусу у виді штрафу (п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України).
Вперше явка ОСОБА_2 була визнана судом обов'язковою протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2025. В подальшому явка ОСОБА_2 визнавалась обов'язковою ухвалами суду від 02.12.2025 та від 18.12.2025, постановленню яких передувало обговорення судом із учасниками справи, зокрема з адвокатом Гаврилюком М.Д. у підготовчих засіданнях наявності чи відсутності підстав для визнання необов'язковою явки ОСОБА_2 у судові засідання.
Зокрема у підготовчому засіданні 02.12.2025 судом було розглянуто клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його безпосередньої участі з підстав хвороби та надано оцінку твердженням ОСОБА_2 "про те, що він не надавав згоди на допит його в якості свідка", а також роз'яснено адвокату Гаврилюку Михайлу Дмитровичу що входить до предмету доказування у даній справі, внаслідок чого було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2025 у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 в засідання; повторно визнано обов'язковою явку ОСОБА_2 в засідання.
Натомість у підготовчому засіданні 18.12.2025 судом було розглянуто клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його безпосередньої участі з підстав його участі у екзаменаційній сесії у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, за наслідками чого було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.01.2026 у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 в засідання; втретє визнано обов'язковою явку ОСОБА_2 в засідання. А також витребувано у Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького відомості щодо перебування студента ОСОБА_2 на навчанні в університеті, а також відомості щодо затвердженого сесійного періоду для факультету на якому навчається студент ОСОБА_2 (в разі якщо він навчається в університеті).
В підготовчому засіданні 16.01.2026 судом було розглянуто клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його безпосередньої участі з підстав того, що через відсутність у будинку ОСОБА_2 опалення та наявністю неповнолітньої дитини, останній був вимушений виїхати за межі Києва. При цьому, позивач наполягав на обов'язковій безпосередній участі ОСОБА_2 у засіданнях по справі.
На запитання суду щодо зміни обставин, які б нівелювали обов'язковість явки ОСОБА_2 у засідання (питання про що було вирішено ще 31.10.2025), адвокат Гаврилюк М.Д. сказав, що, на його погляд, немає жодних обставин, які б слід було з'ясовувати у ОСОБА_2 , оскільки останнім було надано пояснення в межах предмету спору. Суд в засіданні 16.01.2026 нагадав адвокату Гаврилюку М.Д., що роз'яснення з приводу обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, були надані судом в засіданні 02.12.2025. Жодних нових обставин, які б нівелювали обов'язковість явки ОСОБА_2 у засідання, адвокатом Гаврилюком М.Д. не було наведено. Натомість адвокатом Гаврилюком М.Д. було анонсовано подання заяви про відвід.
Відтак адвокат Гаврилюк М.Д. достеменно був обізнаний із причинами та підставами виклику ОСОБА_2 у підготовче засідання як мінімум із 02.12.2025 та жодних нових обставин 16.01.2026 адвокату Гаврилюку М.Д. не могло бути відомо (принаймні про них в заяві про відвід від 19.01.2026 не зазначено).
Принагідно суд звертає увагу адвоката Гаврилюка М.Д., що згідно приписів п. 4 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Тобто у разі якщо явку учасника справи визнано обов'язковою, то суд не вправі розглянути справу за відсутності такого учасника справи у разі його неявки, допоки суд не дійде висновку про те, що явка такого учасника справи більше не є обов'язковою.
Як зазначалось, ні у засіданні 02.12.2025, ні у засіданні 18.12.2025, ні у засіданні 16.01.2026 жодних нових обставин, які б свідчили про упередженість судді Бойка Р.В. при розгляді справи №910/6955/25 адвокату Гаврилюку М.Д. 16.01.2026 не могло бути відомо - про прийняте судове рішення, яким явка ОСОБА_2 в засідання була визнана обов'язковою, а також про підстави та причини ухвалення такого судового рішення адвокату Гаврилюку М.Д. було відомо з 31.10.2025 та додатково роз'яснено 02.12.2025.
Також адвокату Гаврилюку М.Д. було відомо про відкриття провадження у справі №910/6955/25 (про ухвали суду від 04.06.2025 та від 24.06.2025) ще півроку тому.
Саме тому, що всі обставини, на які посилався адвокат Гаврилюк М.Д. у своїй заяві від 19.01.2026, були йому відомі явно набагато раніше ніж за два дні до поданої заяви про відвід, в той час як 16.01.2026 жодних нових обставин адвокату Гаврилюку М.Д. не стало відомо (принаймні їх не повідомлено у заяві від 19.01.2026), ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 було залишено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 без розгляду з підстав пропуску встановленого законом строку для її подання.
Натомість друга подана адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем заява про відвід від 26.01.2026 обґрунтована незгодою із постановленою за наслідками розгляду заяви від 19.01.2026 ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026, а саме заявник вважає, що заява від 19.01.2026 мала бути переданою на розгляд іншому судді, а тому є постановленою з порушенням суддею Бойком Р.В. процесуального закону при розгляді заяви про відвід судді від 19.01.2026.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Посилання відповідача, як на підстави для висновку про упередженість судді, на порушенням суддею Бойком Р.В. процесуального закону при розгляді заяви про відвід судді від 19.01.2026, є нічим іншим як незгодою сторони із процесуальним рішенням судді - ухвалою суду від 20.01.2026.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на
Наведене виключає можливість визнання заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича про відвід судді Бойка Романа Володимировича від розгляду справи №910/6955/25 обґрунтованою, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне передати вирішення питання про відвід судді Бойко Р.В. іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 38, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича від 26.01.2026 про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Р.В. Бойко