ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/13707/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАН - ТРАНС ЕКСПРЕС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОТЕХКОМПАНІ"
про стягнення 546 559, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАН - ТРАНС ЕКСПРЕС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОТЕХКОМПАНІ" (далі - відповідач) про стягнення 546 559, 37 грн, з яких: 277 105, 95 грн основний борг, пеня у розмірі 157 134, 94 грн, штраф у розмірі 55 421, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 56 897, 48 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 81/43611488 від 10.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/13707/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/13707/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа з бази "Діловодство спеціалізованого суду" від 12.11.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/13707/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОТЕХКОМПАНІ» (далі - Покупець) укладено договір поставки товару № 81/43611488 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався проводити поставку (продаж) Покупцю у власність товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату та умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість якого визначалася у бухгалтерських документах Постачальника: рахунку - фактурі, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.
Умовами п. 2.3 Договору передбачено, що Товар вважається поставлений Постачальником та переданим у власність Покупця з моменту підписання Покупцем видаткових накладних, які свідчать про факт отримання Товару і не потребують підписання між Сторонами цього Договору будь-яких актів приймання-передачі Товару у власність.
У відповідності до п. 5.3 Договору Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на рахунок Постачальника.
Згідно з п. 5.1. Договору оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку - фактури Постачальником, на умовах 100% попередньої оплати за Товар.
Відповідно до п. 6.5. Договору при простроченні оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми простроченої заборгованості.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 9.1 Договору).
Строк цього Договору починається свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 Договору та закінчується 31.12.2024, але до повного виконання зобов'язань сторонами відповідно до цього Договору (п. 9.2 Договору).
На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу з 13.10.2023 року по 13.11.2023 року товар (щебінь та пісок) на загальну суму 3 415 945, 95 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 650 від 10.11.2023 ;
- № 651 від 10.11.2023;
- № 654 від 10.11.2023;
- №655 від 10.11.2023;
- №656 від 10.11.2023;
- №657 від 10.11.2023;
- №658 від 10.11.2023;
- №659 від 10.11.2023;
- №660 від 10.11.2023;
- № 661 від 10.11.2023;
- № 662 від 10.11.2023;
- № 663 від 10.11.2023;
- № 664 від 10.11.2023;
- № 665 від 10.11.2023;
- № 666 від 10.11.2023;
- № 667 від 10.11.2023;
- № 668 від 10.11.2023;
- № 669 від 10.11.2023;
- № 507 від 27.10.2023;
- № 508 від 27.10.2023;
- № 509 від 27.10.2023;
- № 510 від 27.10.2023;
- № 511 від 27.10.2023;
- № 512 від 27.10.2023;
- № 513 від 27.10.2023;
- № 514 від 27.10.2023;
- № 515 від 27.10.2023;
- № 516 від 27.10.2023;
- № 517 від 27.10.2023;
- № 518 від 27.10.2023;
- № 519 від 27.10.2023;
- № 521 від 28.10.2023;
- №522 від 28.10.2023;
- № 523 від 28.10.2023;
- №524 від 29.10.2023;
- № 525 від 29.10.2023;
- №526 від 29.10.2023;
- № 527 від 29.10.2023;
- № 528 від 29.10.2023;
- № 529 від 29.10.2023;
- №530 від 29.10.2023;
- №531 від 29.10.2023;
- № 532 від 29.10.2023;
- №533 від 29.10.2023;
- № 534 від 29.10.2023;
- № 535 від 29.10.2023;
- № 536 від 29.10.2023;
- № 541 від 30.10.2023;
- № 542 від 30.10.2023;
- № 543 від 30.10.2023;
- № 544 від 30.10.2023;
- № 545 від 30.10.2023;
- № 546 від 30.10.2023;
- № 547 від 30.10.2023;
- № 548 від 30.10.2023;
- № 549 від 30.10.2023;
- № 550 від 30.10.2023;
- № 554 від 31.10.2023;
- № 555 від 31.10.2023;
- № 559 від 31.10.2023;
- №561 від 31.10.2023;
- № 562 від 31.10.2023;
- № 563 від 31.10.2023;
- №564 від 31.10.2023;
- №565 від 31.10.2023;
- № 567 від 31.10.2023;
- № 597 від 31.10.2023;
- № 598 від 31.10.2023;
- № 599 від 04.11.2023;
- № 600 - 604 від 04.11.2023;
- № 605 - 610 від 04.11.2023;
- № 639, 641-647 від 09.11.2023;
- № 670- 672 від 11.11.2023;
- № 674 - 679 від 13.11.2023;
- № 682 - 684 від 13.11.2023.
Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.
ТОВ «ГЕОТЕХКОПМАНІ» здійснило оплату товару на загальну суму 3 138 840,00 грн, що підтверджуються платіжним дорученням № 1234 від 25.10.2023 року та випискою з банку за період з 01.10.2023 по 25.10.2023.
До матеріалів справи позивачем додано Акт звірки стану розрахунків станом на 31.12.2023 року, підписаний між ТОВ «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» та ТОВ «ГЕОТЕХКОПМАНІ» за Договором поставки товару № 81/43611488, з якого вбачається. Що заборгованість відповідача становить 277 105, 95 грн.
Жодних інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 81/43611488 від 10.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 277 105, 95 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 157 134, 94 грн, штраф у розмірі 55 421, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 56 897, 48 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини другої ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Як було раніше встановлено судом, у період з 13.10.2023 року по 13.11.2023 року товар (щебінь та пісок) на загальну суму 3 415 945, 95 грн, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.1. Договору оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку - фактури Постачальником, на умовах 100% попередньої оплати за Товар.
Оскільки відвантаження товару підтверджується відповідними видатковими накладними, а остання поставка відбулася 13.11.2023, суд дійшов висновку про те, строк оплати поставленого за договором товару є таким, що настав.
Однак вартість поставленого позивачем товару була частково оплачена відповідачем у розмірі 3 138 840, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1234 від 25.10.2023 року та випискою з банку за період з 01.10.2023 по 25.10.2023.
Інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки товару № 81/43611488 від 10.10.2023 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 277 105, 95 грн, строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 157 134, 94 грн, штраф у розмірі 55 421, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 56 897, 48 грн.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан - Транс Експрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомпані" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 56 897, 48 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.
З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Відповідно до п. 6.5. Договору при простроченні оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми простроченої заборгованості.
У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою не передбачено періоду часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.
Суд приходить до висновку, що сторони не погодили інший строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 ГПК України, а отже позивачем не вірно нараховано пеню за період з 14.11.2023 по 30.10.2025 на суму заборгованості 277 105, 00 грн.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, здійснивши власний розрахунок пені за період з 14.11.2023 по 14.05.2023, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України на суму боргу 277 105, 00 грн суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомпані" пені у розмірі 41 316, 91 грн.
Перевіривши нарахування позивачем заявленої до стягнення суми штрафу, судом встановлено, що розмір штрафу, перерахований судом, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично правильним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 55 421, 00 грн 20 % штрафу від суми простроченої заборгованості, визнаються судом обґрунтованими.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАН - ТРАНС ЕКСПРЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОТЕХКОМПАНІ" про стягнення 546 559, 37 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОТЕХКОМПАНІ" (адреса: 03126, місто Київ, вулиця Качалова, будинок 5-В; код ЄДРПОУ 43611488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАН - ТРАНС ЕКСПРЕС" (адреса: 81614, Львівська область, Миколаївський район, село Тростянець (з), вулиця Зелена, будинок 3 Б; код ЄДРПОУ 43896172) суму основного боргу у розмірі 277 105 (двісті сімдесят сім тисяч сто п'ять) грн 95 коп, пеню у розмірі 41 316 (сорок одну тисячу триста шістнадцять) грн 91 коп, штраф у розмірі 55 421 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять одну) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 56 897 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн 48 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 168 (п'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн 89 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.01.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова