номер провадження справи 22/160/25
20.01.2026 Справа № 908/2521/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Батовська Т.І., довіреність № 10/11-30 від 10.11.2025
від відповідача - адвокат Капуста А.В., довіреність № 209 від 20.05.2025
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2521/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)
до відповідача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 115' 367' 963,45 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
19.08.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 19.08.2025) Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до відповідача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» про стягнення 115367963,45 грн. заборгованості, з якої: 104697386,29 грн. - основний борг, 2526100,11 грн. - 3% річних, 8144477,05 грн. - інфляційні втрати.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД.
29.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Вважає доводи відповідача необґрунтованими. Обсяг послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається не за територією, а даними комерційного обліку. При формуванні адміністратором комерційного обліку даних щодо обсягу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовуються дані ППКО - АТ «Запоріжжяобленерго», які ним отриманні з точок комерційного обліку, до яких є доступ. Додані до позовної заяви акти підписані обома сторонами, а отже наявність зобов'язання на суму 104698386,29 грн. підтверджено відповідачем. Лист відповідача від 09.03.2022 № 007-007/1533 та Сертифікат № 2300-23-3315 про настання форс-мажорних обставин стосується виконання іншого договору. Клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат не відповідає чинному законодавству та не підлягає задоволенню. Позивач внаслідок вторгнення російської федерації на територію України також існує в надскладних фінансових умовах.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
24.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, з позовом не погодився. Визнано обставину укладення Договору від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД. Починаючи з 07.07.2022 та на протязі липня-серпня 2022 більшість структурних підрозділів АТ “Запоріжжяобленерго», що розташовані на тимчасово окупованій території України, були захоплені. 21.07.2023 відповідач отримав Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати № 2300-23-3315 щодо неможливості з 01 серпня 2022 року виконання зобов'язань по договору про надання послуг з диспетчерського (оперативнотехнічного) управління № 0503-03041 від 27.05.2019 на територіях, на яких велися (ведуться) бойові дії, або тимчасово окупованих територіях. Крім того, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України. Листом від 09.03.2022 № 007-007/1533, відповідно до п. 7.3. договору, відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, зазначаючи про них також і у інших листах. Відповідач перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані. У задоволенні позову просив відмовити; зменшити заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань на 90%.
05.01.2026 через систему “Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження в частині, згідно якої просив закрити провадження у справі у частині 51430575,31 грн. за відсутністю предмета спору.
19.01.2026 через систему “Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження в частині, згідно якої просив закрити провадження у справі у частині 51595575,31 грн. за відсутністю предмета спору; вирішити питання про повернення судового збору позивачу.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2521/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву було про залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
01.09.2025 у встановлений судом строк від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.09.2025 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2521/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2025.
Ухвалою суду від 02.10.2025, за усним клопотанням відповідача, підготовче засідання відкладено на 28.10.2025.
Ухвалою суду від 28.10.2025, що занесена до протоколу судового засідання, за усним клопотанням відповідача, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 08.12.2025, підготовче засідання відкладено на 25.11.2025.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У поняття “розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч. 2 ст. 3 ГПК України.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, необхідність відкладення підготовчого засідання у зв'язку з перебуванням судді Ярешко О.В. у відпустці з 24.11.2025 по 06.11.2026 включно, ухвалою від 13.11.2025 визначено строк підготовчого провадження у справі з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підготовче засідання призначено 07.01.2026.
Ухвалою суду від 07.01.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання з розгляду справи по суті 20.01.2026.
У судове засідання 20.01.2026 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом задоволено клопотання позивача, що надійшло до суду 06.01.2026, про долучення доказів: копій платіжних інструкцій, згідно яких відповідачем сплачено суму боргу.
Заяви відповідача про закриття провадження в частині, що надійшли до суду 05.01.2026 та 19.01.2026 з долученими до ними доказами прийняті судом до розгляду.
Представник позивача заявила усне клопотання про відкладення судового засідання з метою визначення суми основного боргу у зв'язку з поданням відповідачем заяви про закриття провадження у справі у частині. Пояснила, що сплачені відповідачем суми могли бути віднесені позивачем у інші періоди.
Представник відповідача заявив, що відповідачем надані всі докази на підтвердження сплати ним частини суми основного боргу.
Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі (ч. 2 ст. 216 ГПК).
Судом не встановлено обставин для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви. Крім того, остання оплата, згідно наданих відповідачем доказів, була здійснена відповідачем 19.01.2026, а отже позивач мав змогу здійснити перевірку надходження коштів від відповідача.
Наявні матеріали справи та надані сторонами докази, зокрема платіжні інструкції щодо сплати відповідачем сум боргу, є достатніми для вирішення спору по суті. Таким чином, у задоволенні клопотання позивача судом відмовляється у зв'язку з його процесуальною необґрунтованістю.
У судовому засіданні 20.01.2026 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Відповідно заяви-приєднання Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та повідомлення Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» від 12.12.2023 № 01/68270 про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, між відповідачем та позивачем укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за № 0503-03041-ПД, дата акцептування: 01.01.2024.
Укладений між НЕК “Укренерго» (ОСП за Договором) та ПАТ “Запоріжжяобленерго» (користувач) Договір з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
16.05.2025 відповідачем було змінено назву з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на Акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго».
Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки. Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього Договору.
Під час виконання вимог цього Договору, а також питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавства України, зокрема Законом України “Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 2.3 Договору).
Згідно пункту 3.1 Договору, ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої нею методики (порядку) та оприлюднюється OCП на офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (п. 3.2 Договору).
За змістом пунктів 3.3 - 3.4 Договору, обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно п. 3.5, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3.6, плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Пунктом 3.7 Договору встановлено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в “Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акту надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуг в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
За умовами п. 3.8, Користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У відповідності до п. 4.2 Договору, Користувач зобов'язався, зокрема своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим Договором.
Відповідно до пункту 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.
Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за цим Договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п.п. 8.3 - 8.4 Договору).
У відповідності до п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, в якому акцептована заява-приєднання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідачем визнано обставину укладення Договору від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно матеріалів справи, позивач виставив відповідачу за вересень 2024 рахунки-фактури: № ДУ-0037713/0503-0341-ПД від 15.09.2024 на суму 10254119,06 грн., № ДУ-0038442/0503-0341-ПД від 25.09.2024 на суму 10111262,42 грн., № ДУ-0039172/0503-0341-ПД від 05.10.2024 на суму 10180234,84 грн., № ДУ-0039916/0503-0341-ПД від 11.10.2024 на суму 150343947,54 грн.
Між сторонами було підписано акт надання послуги № ДУА-0010090 від 30.09.2024 за вересень 2024 на суму 30509683,09 грн.
Позивач виставив відповідачу за жовтень 2024 рахунки-фактури: № ДУ-0040644/0503-0341-ПД від 15.10.2024 на суму 10420380,47 грн., № ДУ-0041377/0503-0341-ПД від 25.10.2024 на суму 11470554,30 грн., № ДУ-0042110/0503-0341-ПД від 05.11.2024 на суму 13132112,29 грн., № ДУ-0042850/0503-0341-ПД від 11.11.2024 на суму 185343730,99 грн.
Між сторонами було підписано акт коригування від 21.10.2024 № ДУА_К-0002862 до акту надання послуги № ДУА-0008550 від 31.07.2024 на суму зменшення - 10466,75 грн.
Між сторонами було підписано акт надання послуги № ДУА-0010850 від 31.10.2024 за жовтень 2024 на суму 35010250,20 грн.
Позивач виставив відповідачу за листопад 2024 рахунки-фактури: № ДУ-0043595/0503-0341-ПД від 15.11.2024 на суму 12738288,66 грн., № ДУ-0044340/0503-0341-ПД від 25.11.2024 на суму 13136114,10 грн., № ДУ-0045089/0503-0341-ПД від 05.12.2024 на суму 13325790,70 грн., № ДУ-0045846/0503-0341-ПД від 11.12.2024 на суму 224531650,74 грн.
Між сторонами було підписано акт надання послуги № ДУА-0011614 від 30.11.2024 за листопад 2024 на суму 39187919,75 грн.
Відповідач підписання актів та отримання рахунків не заперечив.
Всього згідно підписаних сторонами актів надання послуги позивачем було надано відповідачу послугу на загальну суму 104697386,29 грн.
Враховуючи невиконання виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивач звернувся з позовом до господарського суду.
Після відкриття судом провадження у цій справі, відповідачем у період із 27.11.2025 по 19.01.2026 було перераховано на рахунок позивача частину суми основного боргу у загальній сумі 51595575,31 грн., згідно платіжних інструкцій, копії яких містяться у матеріалах справи. В усіх платіжних інструкціях у призначенні платежу зазначено Договір № 0503-0341-ПД від 01.01.2024 та вказано про здійснення часткової оплати за 10.20204 по справі № 908/2521/25.
Отже, станом на час ухвалення судом рішення у цій справі, заборгованість за наданою послугою за Договором становить суму 53101810,98 грн. (104697386,29 грн. (сума наданих послуг) - 51595575,31 грн. (оплата) = 53101810,98 грн.).
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Як визначено у п. 6.6 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 309, обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається для ОСР - як обсяг розподіленої електричної енергії об'єктам/площадкам комерційного обліку споживачів, обсяг відбору технологічних витрат електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами ОСР, так і електричними мережами інших власників та обсяг відбору електричної енергії площадкам комерційного обліку господарчих потреб ОСР.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу послугу на загальну суму 104697386,29 грн., що підтверджується підписаними між сторона актами надання послуги.
Після відкриття судом провадження у цій справі, відповідачем було перераховано на рахунок позивача частину суми основного боргу у загальній сумі 51595575,31 грн.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому, слід зазначити, що суд закриває провадження у справі на підставі вищезазначеної норми ГПК України у випадку припинення існування предмета спору, у тому числі у разі сплати суми боргу або у разі інших обставин, якщо на час ухвалення рішення суду між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Оскільки відповідачем після подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі здійснено часткову оплату у розмірі 51595575,31 грн. основного боргу, провадження у справі за вказаною вимогою слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5310181098 грн. основного боргу, яка стягується з відповідача на користь позивача.
Щодо посилання відповідача на розташування його відокремлених підрозділів на тимчасово окупованих територіях України, суд зазначає таке.
Умовами п. 3.8 Договору сторонами встановлено, що Користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
Отже, сторонами встановлений чіткий алгоритм дії у разі виникнення у Користувача (відповідача) розбіжностей за актом.
Доказів того, що відповідач заявляв про свою незгоду з даними, вказаними в актах, що покладені у підставу позову, та розпочав процедуру оскарження матеріали справи не містять та сторонами не надано.
Акти надання послуги підписані відповідачем та вважаються прийнятими без розбіжностей.
Отже, факт надання позивачем послуг за спірний період у рамках Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД є доведеним та відповідачем не спростований.
Позивач просив стягнути з відповідача суму 2526100,11 грн. 3% річних, нарахованих за період із 19.09.2024 по 21.08.2025, та суму 8144477,05 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із листопада 2024 по липень 2025.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами Договору не встановлено іншого розміру процентів річних, ніж у ст. 625 ЦК України. Згідно п. 7.8 Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд перевірив зроблені позивачем розрахунки 3% річних і інфляційних втрат та встановив, що розрахунок інфляційних втрат у сумі 8144477,05 грн. зроблений арифметично правильно.
При вирахуванні процентів річних позивач допустився арифметичної помилки, а саме: 3% річних, нарахованих за період із 16.10.2024 по 20.10.2024 (5 днів прострочення), становлять суму 12503,97 грн., а не 12538,23 грн., як визначено позивачем.
Також, позивач помилково у даному періоді із 16.10.2024 по 20.10.2024 (5 днів прострочення), так само як і у періоді із 16.11.2024 по 31.12.2024 (7 днів прострочення), вказує рік закінчення періоду - 2025, а не правильний рік 2024.
За перерахунком суду, загальна сума 3% річних складає 2526065,86 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 34,25 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Відповідач посилався на виникнення форс-мажорних обставин, які підтверджуються Сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати № 2300-23-3315 та листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Згідно Сертифікату № 2300-23-3315 (вих. № 03.3/775 від 21.07.2023), Запорізька торгово-промислова палата засвідчила ПАТ “Запоріжжяобленерго» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація територій м. Мелітополь, м. Бердянськ, м. Енергодар, м. Токмак, м. Приморськ, м. Василівка Запорізької області; захоплення структурних підрозділів ПАТ “Запоріжжяобленерго»), щодо виконання зобов'язань, передбачених договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041 від 27.05.2019.
Тобто, даним Сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини за іншим договором, аніж той, що покладено у підставу позову.
Відтак, даний Сертифікат та письмові повідомлення відповідача від 09.03.2022 № 007-007/1535, від 09.03.2022 № 007-007/1533 про настання форс-мажорних обставин по договору № 0503-03041 від 27.05.2019, на які посилався відповідача та копії яких містяться в матеріалах справи, судом до уваги не приймаються, оскільки не стосуються Договору від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД.
Щодо посилань відповідача на дію форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерацією проти України, які засвідчено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, суд зазначає.
У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.
Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований “Всім кого це стосується», є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22).
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором. Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Доказів дотримання відповідачем порядку, встановленого договором, щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин із підтвердженням їх настання відповідним сертифікатом ТПП, суду не надано.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 звернув увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК та ст. 217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК та ст. 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Суд враховує, що Договір № 0503-03041-ПД від 01.01.2024 був укладений у період введеного з 24.02.2022 в Україні воєнного стану. Укладаючи договір відповідач мав об'єктивно оцінити можливість виконання взятого зобов'язання у погоджені у Договорі строки, ризики та можливі негативні наслідки для себе.
Суд враховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей. Доказів того, що відповідач відмовлявся від отримання послуги за Договором частково або повністю останнім суду не надано.
Тобто, відповідач, продовжуючи отримувати послугу за Договором, не сплачуючи за неї у встановленому Договором порядку, фактично намагається уникнути її стягнення у судовому порядку.
Щодо повідомлення від 04.03.2022 № 01/9965 позивача про виникнення форс-мажорних обставин, копію якого надав відповідач, суд зазначає, що у даному повідомленні відсутнє посилання на Договір № 0503-03041-ПД від 01.01.2024.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
У даному випадку судом не встановлено порушення позивачем своїх зобов'язань за Договором № 0503-03041-ПД від 01.01.2024 та сторони не вказували на будь-яке порушення чи неможливість виконання своїх зобов'язань саме позивачем.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань на 90%. В обґрунтування посилався на тяжкий фінансовий стан Товариства.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.
Суд зауважує, що визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений на підставі нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
У постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі 910/18432/21 викладено таку правову позицію: за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відтак, зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.
Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати в кожному конкретному випадку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 викладена така правова позиція: «суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом».
У даному випадку, Договором № 0503-03041-ПД від 01.01.2024 не встановлено іншого (більшого) розміру відсотків річних, ніж ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відтак, задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 468663,49 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У зв'язку з закриттям провадження у справі у частині стягнення 51595575,31 грн. основного боргу, за наявності відповідного письмового клопотання платника (позивача), судовий збір у сумі 379176,26 грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією № АУ-6916 від 25.08.2025, буде повернутий позивачу з державного бюджету ухвалою суду.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 53101810 (п'ятдесят три мільйони сто одна тисяча вісімсот десять) грн. 98 коп. основного боргу, 2526065 (два мільйони п'ятсот двадцять шість тисяч шістдесят п'ять) грн. 86 коп. 3% річних, 8144477 (вісім мільйонів сто сорок чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 468663 (чотириста шістдесят вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 49 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Провадження у справі у частині стягнення 51595575 (п'ятдесят один мільйон п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 31 коп. основного боргу закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 27 січня 2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко