Ухвала від 26.01.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

26.01.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.

розглянувши у відкритому попередньому засіданні матеріали

заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

з грошовими вимогами до боржника у сумі 45601,02 грн. (вх.№ 2935/25 від 28.04.2025) та у сумі 527994,09 (вх.№2936/25 від 28.04.2025), -

у справі за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

про банкрутство, -

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

представники участі не приймали, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» подані заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:

25.04.2025 - на суму 45601,02 грн. (вх.№ 2935/25 від 28.04.2025), що є розрахунковою сумою допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат;

25.04.2025 - на суму 527994,09 грн. (вх.№ 2936/25 від 28.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати за період з 26.02.2018 по 30.07.2024.

Ухвалою від 05.05.2025 господарським судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяв зокрема ОСОБА_1 на суму 45601,02 грн. (вх.№ 2935/25 від 28.04.2025) та на суму 527994,09 грн. (вх.№ 2936/25 від 28.04.2025) до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали від 24.06.2025 прийнято заяви ОСОБА_1 на суму 45601,02 грн. (вх.№ 2935/25 від 28.04.2025) та на суму 527994,09 грн. (вх.№ 2936/25 від 28.04.2025) та призначено їх до розгляду у попередньому засіданні.

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановлянням відповідних ухвал суду. Згідно ухвали від 14.01.2026 призначено попереднє засідання на 26.01.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, вирішені інші процедурні питання.

Як свідчать матеріали справи, про дату, час та місце розгляду заяв ОСОБА_1 повідомлений шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України, інші учасники повідомлені шляхом доставки процесуальних рішень суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, заявник кредиторських вимог, боржник та розпорядник майна боржника вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні заявник, боржник та розпорядник майна участі не приймали, що не перешкоджає розгляду справи в силу ч.1 ст. 202 ГПК України.

Ухвалою від 26.01.2026 суд об'єднав в одне провадження заяви ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на суму 45601,02 грн. (вх.№ 2935/25 від 28.04.2025) та на суму 527994,09 грн. (вх.№ 2936/25 від 28.04.2025) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 173 ГПК України.

В обґрунтування грошових вимог заявник посилався на те, що він працював в ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 30.07.2024 звільнився. На порушення вимог ч.1 ст. 47, ст.ст. 115, 116 КЗпП України роботодавець з ним не розрахувався, заборгованість становить 527994,09 грн., з них: нарахована у період з 26.02.2018 по 30.07.2024 але не виплачена заробітна плата у розмірі 183067,34 грн., а також 344926,75 грн. компенсації за невикористану відпустку (141 день).

Крім того заявник вказує, що ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не виплачено йому допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплату у розмірі 45601,02, з яких за періоди з 06.05.2024 по 10.05.2024 у сумі 12000,27 грн, з 11.05.2024 по 19.05.2024 у сумі 21600,48 грн; з 20.05.2024 по 24.05.2024 у сумі 12000,27 грн.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, розрахункові листки за липень 2024 року, адвокатський запит від 15.09.2024 з доказами направлення з описом вкладення, виписки АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів по рахунку, витяг з електронного реєстру листків непрацездатності №5790217237770724, паспортні дані та картку платника податків ОСОБА_1 , довідки Пенсійного фонду України, сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 08.12.2024, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.03.2025 по справі №203/7179/24 (провадження №2/0203/575/2025), витяг з трудової книжки НОМЕР_3 , ухвала Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16.12.2024 про відкриття провадження у справі №203/7180/24 (провадження №2/0203/576/2025).

ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подав 10.11.2025 в системі «Електронний суд» додаткові пояснення про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких в пункті 163 вказує, що частково визнає грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 340441,13 грн заборгованості з заробітної плати та на суму 26974,75 грн допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Також у додаткових поясненнях (документ сформований в системі "Електронний суд" 31.12.2025, вх.№ 01-41/11961/25) ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» вказує, зокрема у пункті 1, що 30.12.2025 боржником у добровільному порядку було повністю погашено заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності (з урахуванням даних бухгалтерського та фінансового обліку боржника) перед ОСОБА_1 на загальну суму 26974,75 грн., тому просить залишити без розгляду заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», що стосується заборгованості з допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з її відсутністю та не включати відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів у справі. На підтвердження аргументів надано відомість розподілу виплат.

Розпорядником майна подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в пункті 132 яких зазначено, що частково визнано грошові вимоги кредитора на загальну суму 340441,13 грн. (заборгованість по заробітній платі) та на загальну суму 26974,75 грн. (заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Як вбачається з наявних матеріалів заяви, ОСОБА_1 в період з 26.02.2018 по 30.07.2024 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Краснолиманське», 30.01.2024 звільнений згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №262к від 30.07.2024).

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.03.2025 по справі №203/7179/24 (провадження №2/0203/575/2025) стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 183067,34 гривень, середню заробітну плату для виплати компенсації за невикористані відпустки в сумі 344926,75 гривень, разом - 527994,09 гривень.

В цьому рішенні суд встановив, що позивач від 26.02.2018 по 30.07.2024 працював у відповідача на посаді гірника очисного забою підземного 5 розряду, 30 липня 2024 року позивача було звільнено за власним бажанням. При звільненні з позивачем не було проведено остаточного розрахунку. Заборгованість відповідача по заробітній платі станом на 30.07.2024 становить 183067,34 грн. При цьому позивачеві не було компенсовано невикористані дні відпусток у кількості 141 день.

Суд вжив заходів з витребування від відповідача відомостей про розмір його заборгованості по заробітній платі позивача, а також кількість днів невикористаної відпустки, проте відповідач неодноразово проігнорував постановлену з цього приводу судом ухвалу, тому суд задовольнив позовні вимоги в частині компенсації невикористаних днів відпустки у розмірі, предявленому та розрахованому позивачем самостійно шляхом аналізу довідки про заробітну плату та виписки по його рахунку, у розмірі 344926,75 грн.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 08.04.2025.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.03.2025 по справі №203/7179/24 (провадження №2/0203/575/2025), що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі що розглядається.

Станом на дату судового засідання до матеріалів справи боржником не надано доказів повного чи часткового виконання рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.03.2025 по справі №203/7179/24 (провадження №2/0203/575/2025), не спростовано наявність несплаченої заборгованості перед заявником з заробітної плати у загальному розмірі 527994,09 грн., тому господарський суд визнає вимоги ОСОБА_1 до боржника саме у такій сумі.

Щодо вимог із допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат, суд зазначає наступне.

За розрахунками ОСОБА_1 , наведеними у заяві, загальний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності становить 45601,02 грн. Заявником надано витяг з електронного реєстру листків непрацездатності, з якого слідує, що дійсно останній з 06.05.2024 по 10.05.2024, з 11.05.2024 по 19.05.2024 та з 20.05.2024 по 24.05.2024 перебував на лікарняному.

Згідно інформації про електронний листок непрацездатності:

№ 12159532-2022752190-1 від 06.05.2024 (період лікарняного з 06.05.2024 по 10.05.2024) має статус “Готово до сплати»,

№ 12159532-2022873215-1 від 10.05.2024 (період лікарняного з 11.05.2024 по 19.05.2024) має статус “Оплачений»,

№ 12159532-2023087328-1 від 20.05.2024 (період лікарняного з 20.05.2024 по 24.05.2024) має статус “Оплачено».

Разом з тим, зміст таких документів не дає суду змоги визначити розмір суми, що підлягає виплаті заявнику.

Наведений у заяві з грошовими вимогами розрахунок не містить детального обгрунтування із зазначенням у ньому конкретних вихідних даних та їх документальне підтвердження.

Рішення компетентного органу, до повноважень якого віднесено вирішення такого спору, зокрема суду, до матеріалів справи не надано.

Із наявних в матеріалах справи пояснень ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» та повідомлення розпорядника майна боржника про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 відомо, що боржник частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 26974,75 грн.

30.12.2025 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» погашено заборгованість перед ОСОБА_1 з допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 26974,75 грн. На підтвердження надано відомість розподілу витрат від 30.12.2025 призначення лікарняні- лікарняні звільненому працівнику за червень 2024р., дата звільнення 30.07.2024р. Податки повністю сплачено 30.12.2025р., ЄСВ не сплачується згiдно до п.10 ст.1 Закону України вiд 08.07.2010 № 2464VI, пiсля звiльнення працiвника.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується заборгованість перед заявником з допомоги по тимчасовій непрацездатності у пред'явлений до визнання сумі, відповідно відсутні підстави для визнання вимог в цій частині.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 527994,09 грн заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 527994,09 грн.

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 26.01.2026.

Суддя Н.В. Величко