61022, м. Харків, пр. Науки, 5
26.01.2026 Справа № 905/1215/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» (49010, місто Дніпро, вулиця Полігонна, будинок №25, офіс №26; код ЄДРПОУ 31687847)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий завод ОТМ» (85000, Донецька область, місто Добропілля, мікрорайон Молодіжний, будинок №22, квартира №41; код ЄДРПОУ 42317939)
про стягнення 150 000,00 гривень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий завод ОТМ» про стягнення 150 000 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №2501/2023 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 25.01.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1215/25. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання заяв по суті справи, доказів.
Від відповідача 14.01.2025 надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору з долученими платіжними інструкціями про сплату заборгованості та судового збору на користь позивача.
Від позивача 15.01.2025 отримано заяву про відмову від позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, суд виходить з такого.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини вимог).
Згідно з приписами ч. 1-3, 5 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Як вбачається із заяви позивача про відмову від позову, вказана заява подана до суду представником ТОВ «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» - адвокатом Дударенко Анастасією Дмитрівною через її особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС із підписанням цієї заяви своїм КЕП. Адвокат Дударенко А.Д. діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 18.11.2025 Серія № 1438731, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 07.11.2025. З вказаного Ордеру вбачається, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються. Докази про припинення дії зазначеного договору про надання правничої допомоги або про наявність обмежень стосовно підписання адвокатом Дударенко Анастасією Дмитрівною та подання від імені позивача до господарського суду будь-яких заяв, зокрема заяви про відмову від позову, в матеріалах справи відсутні.
Суд встановив, що підписана та подана до суду представником ТОВ «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» - адвокатом Дударенко А.Д. заява про відмову від позову не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам позивача - ТОВ «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства», а також не порушує прав третіх осіб, у тому числі держави. Обставин, які б не допускали прийняття такої відмови, судом не встановлено, а відтак, суд приймає вказану заяву про відмову від позову та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі №905/1215/25 за позовом ТОВ «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавств» до ТОВ «Науково-виробничий завод ОТМ» про стягнення 150 000 гривень, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГПК України, в ухвалі про закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, в разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у справі №905/1215/25 відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.11.2025. Відповідачем сума заявленої до стягнення заборгованості сплачена 12.01.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №2280 від 12.01.2026 на суму 150 000,00 гривень.
Таким чином, враховуючи, що сплата заборгованості відповідачем проведена після спливу тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
Сплачена при поданні позову сума судового збору плаченого позивачем, що становить 2422,40 гривень, також відшкодована відповідачем 12.01.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №2279 від 12.01.2026.
Стосовно клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи №905/1215/25 у Господарському суді Донецької області області в розмірі 15 000,00 гривень суд зазначає таке.
Частиною 3 статті 130 ГПК України, передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує положенням ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відшкодування судових витрат сторони, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження зазначеного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до вирішення спору в досудовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До розподілу підлягають витрати, що складаються із:
1) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу та вартості наданих послуг і виконаних робіт у зв'язку з розглядом справи підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Як вбачається з клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи №905/1215/25 у Господарському суді Донецької області в розмірі 15 000,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: Договір про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025, Додаткова угода №2 від 07.11.2025 до договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025, Додаткова угода №3 від 12.01.2026 о договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025; Акт №1 від 12.01.2026, приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги адвокатом до договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025 на суму 15 000,00 гривень, рахунок №1 від 12.01.2026 на суму 15 000,00 гривень, платіжну інструкцію №15 від 13.01.2026 на суму 15 000,00 гривень про оплату адвокатських послуг згідно рахунка №1 від 12.01.2026.
Відповідно до умов п. 1.1 договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025, який укладено між позивачем - ТОВ «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» (Клієнтом) та Адвокатським бюро «Анастасії Дударенко» (Адвокатським об'єднанням), Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правничу допомогу щодо:
Надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань.
Складання претензій, звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.
Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).
Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
Згідно з п.п. 3.1.-3.3. договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу допомогу, узгоджується Сторонами додатково.
Час для надання послуг Адвокатом розраховується самостійно в межах розумності строків.
Розрахунки за даним Договором проводяться з обов'язковим укладенням Акту прийому-передачі виконаних робіт.
За положенням п.п. 4.1.-4.2. цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього та діє до 31.12.2026.
У Додатковій угоді №2 від 07.11.2025 до договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025 сторони дійшли згоди про наступне:
1. Укладаючи та підписуючи дану угоду, з огляду на положення п. 1.1 Договору, Сторони домовилися про ведення Виконавцем в інтересах Клієнта судової справи у Господарському суді Донецької області за позовом ТОВ «НДІММ» до ТОВ «Науково- виробничий завод ОТМ» про стягнення заборгованості за Договором №2501/2023 від 25.01.2023 про надання поворотної фінансової допомоги (позики).
2. Вартість послуг Виконавця щодо надання правничої допомоги (в т.ч., але не виключно, щодо складання процесуальних документів тощо) та представництва інтересів ТОВ «НДІММ» у Господарському суді Донецької області, складає 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.
3. Сторони домовилися, що оплата грошових коштів, визначених у п. 2 цієї Додаткової угоди, здійснюється протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з дати ухвалення рішення Господарським судом Донецької області за позовом ТОВ «НДІММ» до ТОВ «Науково- виробничий завод ОТМ» про стягнення заборгованості за Договором №2501/2023 від 25.01.2023 про надання поворотної фінансової допомоги (позики).
4. За результатом надання послуг Сторони укладають Акт прийому-передачі наданих послуг за Договором протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з дати прийняття рішення за позовом ТОВ «НДІММ» до ТОВ «Науково-виробничий завод ОТМ» про стягнення заборгованості за Договором №2501/2023 від 25.01.2023 про надання поворотної фінансової допомоги (позики).
У Додатковій угоді №3 від 12.01.2026 до договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025 сторони дійшли згоди про наступне:
1. У зв'язку із виконанням Відповідачем грошового зобов'язання, що є предметом позову у справі №905/1215/25, Сторони домовилися викласти п. п. 3, 4 Додаткової угоди № 2 від 07.11.2025 у наступній редакції:
« 3. Сторони домовилися, що оплата визначеної у п. 2 цієї Додаткової угоди суми здійснюється протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати ухвалення рішення Господарським судом Донецької області за позовом ТОВ «НДІММ» до ТОВ «Науково-виробничий завод ОТМ» про стягнення заборгованості за Договором №2501/2023 від 25.01.2023 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) або з дати виконання Відповідачем грошового зобов 'язання, що є предметом позову у справі №905/1215/25 (залежно від того, яка подія відбудеться раніше).
4. За результатом надання послуг Сторони укладають Акт прийому-передачі наданих послуг за Договором протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття рішення за позовом ТОВ «НДІММ» до ТОВ «Науково-виробничий завод ОТМ» про стягнення заборгованості за Договором №2501/2023 від 25.01.2023 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) або з дати виконання Відповідачем грошового зобов'язання, що є предметом позову у справі №905/1215/25.».
12.01.2026 між Адвокатським бюро «Анастасії Дударенко» та ТОВ «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» укладено Акт №1 від 12.01.2026, приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги адвокатом до договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025 на суму 15 000,00 гривень, відповідно до якого виконавцем були виконані такі роботи (надані послуги):
1. Адвокат з 07.11.2025 по 12.01.2026 на виконання умов договору надав Клієнту юридичні послуги відповідно до Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 07.11.2025, а Клієнт прийняв надані послуги.
2. Вартість послуг згідно п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 07.11.2025 року становить:
- Вартість послуг адвоката щодо надання правничої допомоги та представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» у Господарському суді Донецької області по справі № 905/1215/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий завод ОТМ» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
3. Всього до сплати за надані Адвокатом послуги за Актом № 1 від 12.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 07.11.2025 - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Вказаним актом Замовник (Клієнт) засвідчив, що він не має претензій до Адвоката.
Також Адвокатським бюро було виставлено Клієнту рахунок на оплату послуг з правничої допомоги №1 від 12.01.2026 на суму 15 000,00 гривень.
Вказаний рахунок було оплачено, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №15 від 13.01.2026.
Акт №1 від 12.01.2026, приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги адвокатом до договору про надання правничої допомоги адвокатом б/н від 07.11.2025 не містить детального опису наданих позивачу послуг, часу, витраченого адвокатом на надання послуг щодо професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом цієї справи в місцевому господарському суді, а є фіксованою сумою розміру гонорару.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
За приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у договорі про надання правової допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Вказані вище критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такого ж висновку дійшов ЄСПЛ в рішеннях у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України".
У зазначеному рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Отже, як вбачається із наведеного вище, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між Адвокатом та Клієнтом за договором про надання правової допомоги (у даному випадку за Договором від 07.08.2024 № 07082024), у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не лише те, чи були вони фактично понесені, але й оцінювати їх необхідність та неминучість.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.
Суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
Разом з тим, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд вважає, що вартість адвокатських послуг в сумі 15 000,00 грн є завищеною у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу.
За своєю правовою природою справа №905/1215/25 в силу статті 12 ГПК України є малозначною справою. При відкритті провадження суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги (позики), який викладено менше ніж на 3 аркушах, факт надання коштів у позику підтверджується одним платіжним документом, тож обсяг матеріалів справи є невеликим, інших нарахувань не заявлено, сам позов викладено на 6 аркушах (виклад обставин і правове обґрунтування з яких складає 3,5 аркуші), а тому дана позовна заява не є складною та підготовка її не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.
Отже, зважаючи на те, що розгляд справи №905/1215/25 по суті фактично не розпочинався, провадження у даній справі було закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову внаслідок задоволення відповідачем заявлених до нього позовних вимог після пред'явлення позову до суду, жодного судового засідання у даній справі не проводилося, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів у справі кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 500,00 гривень.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 46, ст. 123-129, 130, 162, 191, 231, ст. 232-235 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі №905/1215/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий завод ОТМ» про стягнення 150 000 гривень, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
2. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №905/1215/25 задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий завод ОТМ» (85000, Донецька область, місто Добропілля, мікрорайон Молодіжний, будинок №22, квартира №41; код ЄДРПОУ 42317939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут металургії і матеріалознавства» (49010, місто Дніпро, вулиця Полігонна, будинок №25, офіс №26; код ЄДРПОУ 31687847) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 гривень.
4. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя С.М. Фурсова