26.01.2026 м.Дніпро справа №904/4998/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
розглянув апеляційну скаргу Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 (суддя Ярошенко В.І.) у справі
за позовом Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОДАНТЕК-ТИС», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про визнання недійним договору та повернення безпідставно набутих коштів
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 відмовлено у задоволенні позову Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРОДАНТЕК-ТИС» про визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору №3/1-К-22 (зі змінами) від 21.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОДАНТЕК-ТИС» на користь Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» 29 185 000 грн 00 коп безпідставно набутих коштів.
Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025, у якій просить скасувати рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».
Згідно з положеннями пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 грн 00 коп.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апелянт оскаржує рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними пунктів договору №3/1-К-22 від 21.03.2022 (зі змінами), а також про стягнення з відповідача 29 185 000 грн 00 коп безпідставно набутих коштів, тому розмір судового збору за подання апеляційної скарги з урахуванням пониження відповідного розміру ставки судового збору становить 528 963, 60 (29 185 000 грн 00 коп х 1,5% + 3 028 грн 00 коп (1 розміру прожиткового мінімуму) х 150 % х 0,8).
Апелянтом не додано належних доказів сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянтом було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що позивач є державною установою, у якої не передбачені відповідні видатки на час подання апеляційної скарги у цій справі. Враховуючи особливості бюджетного законодавства та початок бюджетного періоду, станом на 16.01.2026 залишок коштів по КЕКВ 2800 є недостатнім для сплати судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати урегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зі змісту наведеної норми чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію “суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, які визначені у статті 8 Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, які визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», застосовуються лише до фізичних осіб, розміру судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу яких, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Цей перелік, який визначений у статті 8 Закону України «Про судовий збір», за умовами якого особу може бути звільнено від сплати судового збору, є вичерпним.
Отже, суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору, однак лише щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав, які визначені у пункті 3 вказаної норми. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Оскільки предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому у суду відсутні підстави для надання апелянту відстрочки від сплати судового збору.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (п. 57).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливості відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав, які викладених у клопотанні апелянта, що є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального Кодексу України до апеляційної скарги, серед іншого, додаються докази сплати судового збору.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного, суд залишає без руху апеляційну скарга Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» із наданням апелянту строку для усунення вищезазначеного недоліку.
Якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з апеляційною скаргою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 174, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025 залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, надати докази сплати судового збору у встановленому порядку у сумі 528 963 грн 60 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя О.І. Кучеренко