20 січня 2026 року м. Харків Справа №922/3183/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Глуховецький О.С., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (вх.№2681П) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 (повне судове рішення складено 09.12.2025, суддя Буракова А.М.) у справі №922/3183/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м. Київ,
до ОСОБА_1 , м. Харків,
про стягнення 160 301, 88грн
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі №922/3183/23 зупинено до припинення перебування відповідача - ОСОБА_1 у складі інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені в постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22, наявні підстави для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі згідно з пунктом 3 частини 1 статті 227 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2025 року у справі №922/3183/25 і направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Національна академія Національної гвардії України не є військовим формуванням, і відповідач не надав доказів на підтвердження іншого. Відтак, вважає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували проходження ним військової служби саме в Збройних Силах України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Апелянт також вважає, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у цій справі, оскільки бере участь в іншій судовій справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025, для розгляду справи №922/3183/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 у справі №922/3371/25. Призначено справу до розгляду на "13" січня 2026 р. о 12:00 годині. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №922/3183/25, призначене на "20" січня 2026 р. о 15:45 годині, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" в особі його представника - адвоката Глуховецького Олександра Степановича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, заяв і клопотань від учасників справи не надійшло.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.01.2026 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.
Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, його представник не з'явився.
Враховуючи зазначене, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта висловив доводи і вимоги апеляційної скарги, а неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на свою користь загальної суми заборгованості за договором №479097-КС-001 про надання кредиту від 29.10.2023 у розмірі 160 301, 88грн, з яких: 40 000, 00грн - заборгованість за тілом кредиту; 116 066, 93грн - заборгованість за процентами; 4 234, 95грн - заборгованість за комісією.
Відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (у зв'язку із відступом Великою Палатою Верховного Суду від висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України), згідно якої просить суд зупинити провадження у справі №922/3183/25 до припинення перебування відповідача, ОСОБА_1 , у складі інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Згідно наданої відповідачем довідки Національної академії Національної гвардії України від 30.04.2025, відповідач з 14.02.2024 перебуває на військовій службі у Національній академії Національної гвардії України.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 дійшла таких висновків:
"З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини "на воєнний стан". Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи процесуального законодавства не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан" для цілей застосування процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом вказаних процесуальних норм суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі".
При цьому, у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 Великою Палатою Верховного Суду встановлено:
"За нинішньої редакції процесуального законодавства у суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси".
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного вище, враховуючи, що відповідач перебуває на військовій службі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі №922/3183/23 до припинення перебування відповідача - ОСОБА_1 у складі інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Щодо доводів апелянта, що Національна академія Національної гвардії України не є військовим формуванням, і відповідач не надав доказів на підтвердження іншого, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України", Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Статтею 5 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що до складу Національної гвардії України входять:
1) головний орган військового управління Національної гвардії України;
2) оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України;
3) з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.
Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України), з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ.
До складу з'єднання Національної гвардії України можуть входити бригади, полки, батальйони, загони, роти тощо, а до складу військової частини Національної гвардії України можуть входити підрозділи (батальйони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури (комендатури), вузли зв'язку, центри, групи, взводи.
Згідно довідки Національної академії Національної гвардії України від 30.04.2025 відповідач з 14.02.2024 перебуває на військовій службі у Національній академії Національної гвардії України.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національна академія Національної гвардії України - це державний вищий навчальний заклад (юридична особа), основний вид діяльності якої є Кабінет Міністрів України, а управління здійснює Міністерство внутрішніх справ України.
Тобто, Національна академія Національної гвардії України відповідно до статті 5 Закону України "Про Національну гвардію України" входить до складу Національної гвардії України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 10 вказаного Закону, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації осіб офіцерського складу для Національної гвардії України проводиться згідно із законодавством України у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України, інших вищих навчальних закладах, а також за кордоном.
Судова колегія зазначає, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Генеральний штаб відповідно до покладених на нього завдань в особливий період, крім функцій, визначених у підпунктах 1-150 цього пункту, організовує стратегічне розгортання Збройних Сил та інших складових сил оборони і переведення військових частин на організацію та штати воєнного часу [абзац третій підпункту 152 пункту 4 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019 (далі - Положення про Генштаб)].
Системний аналіз Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закону України "Про оборону України", "Про правовий режим воєнного стану" дозволяє дійти висновку, що воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність.
З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан".
З огляду на викладене, надана відповідачем довідка є належним доказом на підтвердження його перебування у складі іншого утвореного відповідно до закону військового формування, що переведено на воєнний стан.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у цій справі, оскільки активно бере участь в іншій судовій справі.
Положення пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України покладає на суд імперативний обов'язок зупинити провадження у справі за наявності такої підстави, як перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі №922/2201/25, на яку посилається апелянт, ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 позовну заяву залишено без розгляду; тобто, судове провадження не здійснюється.
Одночасно відповідач у поданому клопотанні у даній справі заявляє про відсутність можливості належно забезпечувати свою участь під час розгляду цієї справи.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі №922/3183/25 - без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати апелянта, пов'язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі №922/3183/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.01.2026.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко