вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2026 р. Справа№ 911/2779/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Різник О. О.
від відповідача 1: не з'явилися
від відповідача 2: Миколюк М. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Галактика"
на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2024 (повний текст складено та підписано 24.05.2024)
у справі № 911/2779/23 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Галактика"
до: 1. Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області
2. Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району
про стягнення 281 181,03 грн
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ "Галактика" (далі - ТОВ "СТ "Галактика", позивач, підрядник) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач-1, Селищна рада, замовник) та Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (далі - відповідач-2, Військова адміністрація, скаржник) про солідарне стягнення 281 181,03 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Селищна рада прострочила виконання грошових зобов'язань за договором підряду від 29 вересня 2021 року № 358/6 (далі - договір) перед ТОВ "СТ "Галактика" на суму 221 915,92 грн, погашення якої без участі Військової адміністрації є неможливим, враховуючи приписи статті 78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Указу Президента України від 21 березня 2022 року № 156/2022 та статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Позивач посилається на те, що з дня набрання чинності Указу Президента України від 21 березня 2022 року № 156/2022 від Селищної ради тимчасово перейшли повноваження до Військової адміністрації, для виконання яких відповідач-2 наділений бюджетними повноваженнями, тому позивач, посилаючись на статті 625, 541 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить солідарно стягнути з відповідачів 221 915,92 грн боргу, 49 634,57 грн інфляційного збільшення та 9 630,54 грн 3 % річних.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Київської області від 09 квітня 2024 року у справі №911/2779/23 позов ТОВ "СТ "Галактика" задоволено частково. Стягнуто з Селищної ради на користь позивача 221 915,92 грн боргу, 9 630,54 грн 3 % річних, 49 634,57 грн інфляційних втрат та 4 217,72 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог до Військової адміністрації відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що:
позивач виконав будівельні роботи на суму 221 915,92 грн, які Селищна рада не оплатила, за нею утворилася заборгованість на цю суму, тому вказана сума підлягає стягненню з неї;
відповідач-1 не припинений, не ліквідований, не реорганізований, правонаступником усіх його прав та обов'язків не є відповідач-2, тому до Військової адміністрації не перейшли зобов'язання Селищної ради за договором в частині розрахунків за виконані позивачем роботи відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за 2022 рік від 18 лютого 2022 року на суму 221 915,92 грн;
позивач не надав доказів наявності солідарного обов'язку відповідачів сплатити спірну заборгованість за виконані роботи, тому у Військової адміністрації відсутній солідарний обов'язок за зобов'язаннями Селищної ради за договором, і відповідно позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають.
Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 07 травня 2024 року заяву Військової адміністрації про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2779/23 задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь Військової адміністрації 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2024 року рішення господарського суду Київської області від 09 квітня 2024 року у справі №911/2779/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Військової адміністрації на користь позивача 221 915,92 грн боргу, 9 630,54 грн 3 % річних, 49 634,57 грн інфляційних втрат та 4 217,72 грн збору. У задоволенні позовних вимог до Селищної ради відмовлено.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2024 року додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07 травня 2024 року у справі № 911/2779/23 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви Військової адміністрації про розподіл та стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2024 року заяву ТОВ "СТ "Галактика" про стягнення витрат на правничу професійну допомогу у справі № 911/2779/23 задоволено частково. Стягнуто з Військової адміністрації на користь позивача 7 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2024 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2024 року у справі № 911/2779/23 скасовано, справу № 911/2779/23 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Підставою такого скасування став передчасний висновок апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 221 915,92 грн боргу, а також нарахованих на вказану суму інфляційних втрат і 3 % річних.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, зокрема, на тому, що необхідним є встановлення обставин щодо підтвердження позивачем наявності підстав для стягнення заборгованості у заявленій ним сумі.
За результатами нового розгляду справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року рішення господарського суду Київської області від 09 квітня 2024 року було скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Військової адміністрації на користь ТОВ "СТ "Галактика" 221 915,92 грн боргу, 9 630,54 грн 3 % річних, 49 634, 57 грн інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог до Селищної ради відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що належним відповідачем за позовом ТОВ "СТ "Галактика" є Військова адміністрація, а не Селищна рада, є аналогічними висновкам, викладеним у постановах Північного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2024 року та Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 911/2779/23.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши подані сторонами докази та врахувавши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 911/2779/23, погодився із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ "СТ "Галактика".
22.09.2025 Верховний Суд у цій справі ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Військової адміністрації задовольнив частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 911/2779/23 в частині задоволення позовних вимог скасував. Справу №911/2779/23 в цій частині передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Підставою для скасування судового рішення став висновок суду касаційної інстанції про порушення норми частини п'ятої статті 12, частини шостої статті 252, частини десятої статті 270, частини п'ятої статті 310, частини першої статті 316 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "СТ "Галактика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №911/2779/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість у сумі 281 181,03 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
суд першої інстанції проігнорував норму статті 172 ЦК України, за якою територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Гостомельска селищна територіальна громада через відповідача-1 набула обов'язок сплатити певну суму коштів на користь позивача в силу укладення та виконання договору підряду. Проте, без наявності у відповідача-1 повноважень органу місцевого самоврядування набути та виконати такий обов'язок юридично не можливо. Відтак, такий обов'язок слідує за повноваженнями органу місцевого самоврядування Гостомельської селищної територіальної громади, які здійснює відповідач-2. При цьому, суд першої інстанції, в рамках вищезгаданого правового аналізу, з незрозумілих причин підмінив питання солідарності обов'язків правонаступництвом між юридичними особами, попри те, що позивач не змінював своїх позовних вимог;
суд першої інстанції не взяв до уваги норму частини другої статті 8 Цивільного кодексу України за якою, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону);
суд першої інстанції не врахував вимоги частини другої статті 5 ГПК України, згідно з якими у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону;
суд не застосував до відповідача-2 положення Бюджетного кодексу України, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим рішення, у частині відповідача-2 суперечить нормам матеріального права.
Узагальнені доводи та заперечення проти апеляційної скарги
18.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У відзиві відповідач-2 наголосив, що договір підряду №358/6 від 29.09.2021 укладено між позивачем та Гостомельською селищною радою (відповідачем-1). Гостомельська селищна військова адміністрація не є учасником чи стороною вказаного правочину, відповідно нею, як окремою і самостійною юридичною особою, не здійснювалось і не могла бути здійснено реєстрацію бюджетного фінансового зобов'язання в органах Казначейської служби України. Гостомельська селищна військова адміністрація не отримала жодних товарів, послуг або робіт від позивача, а відповідно стягнення коштів за відсутності фінансового зобов'язання матиме наслідком порушення бюджетного процесу. Військова адміністрація не є правонаступником Гостомельської селищної ради, не виконує її повноважень і не несе відповідальності за зобов'язаннями ради, має інший ідентифікаційний код і створена, як тимчасовий орган на період воєнного стану, не приймала на себе зобов'язань селищної ради, не підписувала правочину про заміну боржника і не реєструвала зобов'язання в органі Державної казначейської служби України.
Крім того, відповідач-2 зазначив, що Розпорядження №02/182 від 08.06.2021, яке вказано в договорі і копія якого знаходиться у матеріалах справи, не надає повноважень підписувати договори та акти виконаних робіт першому заступнику селищного голови Мовчану Владиславу Павловичу. Тому Мовчан В.П. не мав повноважень від імені селищної ради підписувати акт приймання виконаних будівельних робіт і це виходить за межі наданих йому роботодавцем повноважень, а отже такі дії не створюють для юридичної особи юридичних наслідків.
Також відповідач-2 зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи складає 20 000,00 грн.
Процедура апеляційного провадження
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А. М.) розгляд апеляційної скарги ТОВ "СТ "Галактика" на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі № 911/2779/23 призначено в судовому засіданні на 10.12.2025 та продовжено строк розгляду апеляційної скарги.
09.12.2025 ТОВ "СТ "Галактика" через підсистему "Електронний суд" подані додаткові пояснення, які залучені до матеріалів справи та враховані судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 розгляд справи відкладено на 21.01.2026. Запропоновано ТОВ "СТ "Галактика" подати додаткові докази, відповідно до підпункту 4.13.1 пункту 4.13 договору підряду № 358/6 від 29.09.2021, з обґрунтуванням підстав, передбачених частиною третьою статті 269 ГПК України та з урахуванням вказівок Верховного суду, викладених у пункті 65 постанови від 22.09.2025 у справі № 911/2779/23.
20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" ТОВ "СТ "Галактика" подано клопотання про долучення доказів (договір надання послуг техніки 19-07/18-Д від 19.07.2018, акт надання послуг № 725 від 16.12.2021, видаткова накладна № 978 від 23.12.2021, акт надання послуг № 825 від 23.12.2021, акт № 126 від 23.12.2021, реєстри ТТН, видаткова накладна № 966 від 16.12.2021, акт надання послуг № 108 від 02.12.2021).
Згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 822/1736/18).
У даному випадку у клопотанні про долучення доказів не наведено жодного обґрунтування в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк і не надано відповідних доказів, які підтверджують неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення з підстав, що об'єктивно не залежали від нього, що виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи (постанова Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/9742/22).
З наведених підстав колегія суддів у судовому засіданні 21.01.2026 протокольно відхилила зазначені додаткові докази.
Присутній у судовому засіданні 21.01.2026 представник ТОВ "СТ "Галактика" просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 21.01.2026 представник Військової адміністрації відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Обставини справи
29 вересня 2021 року між Селищною радою та ТОВ "СТ "Галактика" було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи відповідно до умов цього договору (роботи), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів і проектної документації, за об'єктом "Капітальний ремонт дороги по вул. Вишнева від № 88 до № 106 в сел. Гостомель Київської області" (об'єкт), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору об'єми робіт, терміни та етапність виконання, характеристики та технічні вимоги до виконання робіт, визначаються замовником на підставі затвердженої проектної документації.
Договірна ціна (додаток № 1), зведений кошторисний розрахунок (додаток № 2) та перелік обладнання, що буде використовуватися при виконанні робіт (додаток № 3) підписуються обома сторонами одночасно з укладанням цього договору та є його невід'ємними частинами (пункт 1.3 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною (додаток № 1) становить 1 125 442,33 грн, в тому числі 187 573,72 грн ПДВ. При цьому, фінансування робіт у 2021 році становить 443 348,00 грн, в тому числі 73 891,33 грн ПДВ, в 2022 році - 682 094,33 грн, в тому числі 113 682,39 грн ПДВ (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 договору).
У пункті 3.2 договору визначений порядок оплати та передбачено, що замовник протягом 30-ти календарних днів, з моменту прийняття відповідних етапів робіт, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. Розрахунки здійснюються відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України та за наявності бюджетного фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій розрахунковий рахунок. Сторони при цьому досягли згоди, що відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, не застосовується. При цьому затримка в фінансуванні не може слугувати підставою для недотримання графіку виконання робіт (підпункт 3.2.1 договору).
Відповідно до підпункту 4.13.1 пункту 4.13 договору приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), до яких повинні додаватись сертифікати/паспорти на застосовані матеріали та обладнання, документи, що підтверджують вартість матеріалів та обладнання, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.
Замовник протягом 5-ти робочих днів після підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає (передає) оформлені належним чином примірники актів підряднику.
У випадку невідповідності виконаних робіт (змонтованого обладнання) вимогам цього договору, державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоробок та дефектів, які підлягають усуненню.
Згідно з пунктом 4.17 договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Пунктом 5.1.4 договору встановлено, що замовник зобов'язаний у встановлені цим договором строки та порядку оплачувати виконані підрядником роботи.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 9.1 договору).
Сторонами договору підписано договірну ціну на капітальний ремонт дороги по вул. Вишнева від № 88 до № 106 в сел. Гостомель Київської області, що здійснюється у 2021 році, яка є додатком № 1 до договору, та якою сторони погодили найменування витрат, а також вартість робіт та витрат. Всього договірна ціна склала 1 125 442, 33 грн.
Підрядником складений та підписаний, а замовником затверджений зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва "Капітальний ремонт дороги по вул. Вишнева від № 88 до № 106 в сел. Гостомель Київської області", який є додатком № 2 до договору № 358/6 від 29 вересня 2021 року.
Сторонами договору складено та підписано перелік обладнання, що буде використовуватись при виконанні робіт на об'єкті: "Капітальний ремонт дороги по вул. Вишнева від № 88 до № 106 в сел. Гостомель Київської області", який є додатком № 3 до договору.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем-1 прийняті будівельні роботи щодо капітального ремонту дороги по вул. Вишнева від № 88 до № 106 в сел. Гостомель Київської області, що підтверджується підписаним 02 грудня 2021 року позивачем та відповідачем-1 актом (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року на суму 443 348,00 грн.
02 грудня 2021 року сторонами договору підписано довідку (форма КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2021 року, якою вони погодили, що вартість виконаних будівельних робіт становить 443 348,00 грн.
Відповідно до інформації, яка розміщена на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів (spending.gov.ua), відповідач-1 розрахувався за виконані позивачем у листопаді 2021 року роботи у сумі 443 348,00 грн.
Також як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем-1 прийняті будівельні роботи щодо капітального ремонту дороги по вул. Вишнева від № 88 до № 106 в сел. Гостомель Київської області, що підтверджується підписаним 18 лютого 2022 року позивачем та відповідачем-1 актом (форма КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за 2022 рік на суму 221 915,92 грн.
18 лютого 2022 року сторонами договору підписано довідку (форма КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2022 рік, якою вони погодили, що вартість виконаних будівельних робіт становить 221 915,92 грн.
23 лютого 2022 року Селищною радою на двадцять першій сесії восьмого скликання прийнято рішення № 1633-21-VІІІ "Про селищний бюджет Гостомельської селищної територіальної громади на 2022 рік".
Відповідно до додатка № 3 до рішення сесії Гостомельської селищної ради від 23 лютого 2022 року № 1633-21-VIIІ "Про бюджет Гостомельської селищної територіальної громади на 2022 рік", який є розподілом видатків місцевого бюджету на 2022 рік, на інвестиційний проект "Капітальний ремонт дороги по вул. Вишнева від № 88 до № 106 в сел. Гостомель Київської області, в т.ч. проектування", загальний період реалізації проекту 2021-2022 роки, обсяг капітальних вкладень місцевого бюджету у 2022 році склав 635 000,00 грн.
Проте Селищна рада не розрахувалася з позивачем у встановлений підпунктом 3.2.1 договору строк за прийняті будівельні роботи на суму 221 915,92 грн, доказів затримки бюджетного фінансування не надала.
Позивач звернувся до відповідача-1 з претензією про сплату заборгованості за виконані роботи від 19 травня 2023 року № 1-19/05/23, в якій просив сплатити заборгованість, зокрема, за договором у розмірі 221 915,92 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "СТ "Галактика" упродовж 30-ти календарних днів з дня отримання цієї претензії за вказаними в претензії реквізитами. Однак, вказана претензія була залишена Селищною радою без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", крім іншого, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із подальшим продовженням строку дії воєнного стану в Україні згідно з Указами Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023. Зазначені Укази Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" були затверджені відповідними Законами України, прийнятими Верховною Радою України.
Указом Президента України від 21 березня 2022 року № 156/2022 "Про утворення військової адміністрації" постановлено утворити Гостомельську селищну військову адміністрацію.
24 березня 2022 року державним реєстратором Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) проведено державну реєстрацію юридичної особи - Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (код 44825757), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про державну реєстрацію створення юридичної особи № 1010391020000000956, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Причиною виникнення спору у справі, яка розглядається, стало питання наявності чи відсутності підстав щодо солідарного стягнення з Селищної ради та Військової адміністрації заборгованості за виконані за договором підряду роботи у сумі 221 915, 92 грн, а також нараховані на вказану суму інфляційні втрати у сумі 49 634,57 грн та 3 % річних у розмірі 9 630,54 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
З матеріалів справи слідує, що позивачем пред'явлено позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів сум основного боргу, річних та інфляційних втрат.
У свою чергу, обґрунтовуючи звернення до суду з позовними вимогами про солідарне стягнення заборгованості за договором та компенсаційних втрат, позивач не наводить будь-якого посилання на норму закону, яка б визначала виникнення у Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області солідарного зобов'язання з оплати виконаних підрядником робіт. Також відсутнім є і посилання на умову договору, яка б встановлювала солідарне зобов'язання з виконання для відповідачів.
У даному спорі боржник - Селищна рада пов'язана з кредитором (позивачем) підрядними правовідносинами, де владний орган вступив з позивачем у господарські відносини. Разом з цим, тимчасове передання Військовій адміністрації відповідних повноважень органу місцевого самоврядування, зокрема, в частині розпорядження коштами місцевого бюджету, не встановлює солідарного обов'язку останньої у спірних правовідносинах.
В контексті вищенаведених висновків, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині наявності правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів основної заборгованості та компенсаційних втрат, що виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 договірних зобов'язань.
Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частин 1, 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках:
1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом;
2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання;
3) передбачених законами України "Про військово-цивільні адміністрації", "Про правовий режим воєнного стану".
Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Згідно статті 1 Закону України Про військово-цивільні адміністрації для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
За змістом статті 3 названого Закону військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України.
У разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються на території територіальних громад, сільські, селищні, міські ради яких та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, а також у разі прийняття Центральною виборчою комісією рішення про неможливість проведення виборів до відповідних органів місцевого самоврядування. Найменування військово-цивільних адміністрацій населених пунктів, як правило, є похідними від найменувань населених пунктів, визначених адміністративними центрами відповідних територіальних громад, у формі прикметника.
Фінансування діяльності військово-цивільних адміністрацій населених пунктів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, а районних і обласних військово-цивільних адміністрацій - за рахунок коштів Державного бюджету України та відповідних районних і обласних бюджетів.
Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради.
У день відкриття першої сесії новообраної ради акт Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації втрачає юридичну силу в частині, що стосується відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів, районних, обласних військово-цивільних адміністрацій також припиняються згідно із Законом України "Про правовий режим воєнного стану".
Президент України невідкладно приймає рішення про ліквідацію військово-цивільних адміністрацій.
Повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до статті 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Структуру і штатний розпис районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів, розташованих в областях, у яких утворені обласні військові адміністрації, затверджують начальники відповідних обласних військових адміністрацій.
Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.
У зв'язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.
Згідно з пунктами 2, 5, 12 частини 2 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік).
Пунктами 4, 8 частини 6 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів; видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).
Указом Президента України від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, крім іншого, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із подальшим продовженням згідно відповідних Указів.
Так, Указом Президента України № 156/2022 від 21.03.2023 Про утворення військової адміністрації постановлено утворити Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області.
24.03.2022 суб'єктом державної реєстрації було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис про державну реєстрацію № 1010391020000000956 від 24.03.2023, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Отже, виходячи із вищенаведених положень законодавства та з урахуванням Указів Президента України Про введення воєнного стану в Україні, Про утворення військової адміністрації (№ 156/2022 від 21.03.2023) з дня внесення запису про державну реєстрацію як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області розпочато повноваження останньої як органу місцевого самоврядування на відповідній території. При цьому, Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області у період здійснення військовою адміністрацією повноважень лише припиняє виконання відповідних завдань і функцій, що не пов'язується з внесенням відповідно запису до державного реєстру про її ліквідацію, чи правонаступництво, адже у день відкриття першої сесії новообраної ради, повноваження військової адміністрації автоматично припиняються.
Поряд з цим, з припиненням повноважень органу місцевого самоврядування Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області тимчасово, на час дії військового стану, втрачає статус розпорядника коштів місцевого бюджету.
З наведеними висновками узгоджується, зокрема, положення підп. 5 пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, яким установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Частиною 6 статті 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану також унормовано, що фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 252 Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації:
приймають за поданням місцевих фінансових органів рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети;
здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою;
можуть приймати рішення про перерахування коштів з місцевого бюджету державному бюджету для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України і забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державної незалежності України, її територіальної цілісності відповідно до пункту 22-2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України;
затверджують місцеві (цільові) програми (вносять до них зміни) з дотриманням вимог статті 91 Бюджетного кодексу України;
можуть приймати рішення (кожна із сторін) про передачу коштів у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету;
здійснюють розподіл та перерозподіл обсягів трансфертів з державного та місцевих бюджетів місцевим бюджетам;
затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.
Виходячи із правового аналізу наведених норм, слід констатувати, що у зв'язку з утворенням в Госпомельській територіальній громаді Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області остання перебрала на себе повноваження та обов'язки відповідача-1 у бюджетній сфері, а отже замість Гостомельської селищної ради отримує кошти, що є складовою надходжень до місцевого бюджету та здійснює розпорядження ними.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що прийняття у даній справі судового рішення про стягнення коштів з Гостомельської селищної ради, яка втратила статус розпорядника коштів місцевого бюджету, зумовить неможливість його виконання, зокрема, через відсутність коштів на рахунках відповідача-1.
У даному випадку, у зв'язку з тимчасовою заміною органу місцевого самоврядування як у публічно-владних повноваженнях, так і в бюджетних правовідносинах відбулась фактична заміна зобов'язальної сторони. Тому, з огляду на принцип інституційної безперервності влади в тому числі під час введення військового стану, який не звільняє орган місцевого самоврядування від обов'язку належного виконання договірного зобов'язання, колегія суддів вважає, що обґрунтованим і правомірним є задоволення позову у цій справі про стягнення заборгованості і інших компенсаційних витрат з Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області як єдиного розпорядника коштів місцевого бюджету відповідної територіальної громади.
Отже, належним відповідачем у цій справі про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи є Військова адміністрація, як єдиний розпорядник коштів місцевого бюджету відповідної територіальної громади. Цей висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2025 у цій справі та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.10.2024 у подібній справі № 911/1244/23.
Згідно з частиною першою статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що у цій справі Верховний Суд у постанові від 22.09.2025 (пункт 65) акцентував на тому, що скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 врахував висновки суду касаційної інстанції, зроблені у справі №911/1244/23 та вказав про необхідність з'ясування під час нового розгляду справи ряду обставин, зокрема, щодо підстав складання акта виконаних робіт та довідки про вартість таких робіт, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та щодо надання позивачем (підрядником), відповідно до підпункту 4.13.1 пункту 4.13 договору, до акта виконаних робіт та довідки про вартість сертифікатів/паспортів на застосовані матеріали та обладнання, документи, що підтверджують вартість матеріалів та обладнання, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.
Таким чином, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, на тому, що необхідним є встановлення обставин щодо підтвердження позивачем наявності підстав для стягнення заборгованості у заявленій ним сумі.
За змістом частини 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 цього Кодексу).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Також слід зазначити, що у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Отже, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин щодо підтвердження позивачем наявності підстав для стягнення заборгованості у заявленій ним сумі, колегією суддів було запропоновано позивачу подати додаткові докази, відповідно до підпункту 4.13.1 пункту 4.13 договору підряду № 358/6 від 29.09.2021, з обґрунтуванням підстав, передбачених частиною третьою статті 269 ГПК України та з урахуванням вказівок Верховного суду, викладених у пункті 65 постанови від 22.09.2025 у справі № 911/2779/23 (ухвала суду від 10.12.2025).
Відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вже зазначалося вище, приписи частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Позивач подав до суду клопотання про долучення додаткових доказів без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, та без обґрунтування винятковості випадку неподання цих доказів до суду першої інстанції, що виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.
Оскільки позивач не виконав свій процесуальний обов'язок, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог до Військової адміністрації, що виключає правові підстави для їх задоволення.
Отже, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з Селищної ради та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Військової адміністрації - залишити без змін.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, суд встановив, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
Частиною 1статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 129 ГПК України).
З огляду на результат апеляційного перегляду судового рішення судовий збір у цій справі підлягає розподілу таким чином: сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на позивача; за подання касаційних скарг судовий збір у розмірі 12 653, 16 грн підлягає стягненню з ТОВ "СТ "Галактика" на користь на користь Військової адміністрації.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Галактика" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/2779/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Галактика" 221 915, 92 грн боргу, 9 630,54 грн 3 % річних, 49 634, 57 грн інфляційних втрат, 4 217,72 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/2779/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Галактика" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 77, офіс 728, код ЄДРПОУ 38260976) на користь Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (08290, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., селище міського типу Гостомель(з), вулиця Свято-покровська, будинок 125, код ЄДРПОУ 44825757) 12 653 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні 16 копійок судового збору за подання касаційних скарг.
Доручити господарському суду Київської області видати наказ.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 26.01.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова