вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа№ 910/6951/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Пригоцький В.А.;
від відповідача: Муравський О.В.;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025, повний текст рішення складено 16.09.2025
у справі № 910/6951/25 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Приватного підприємства «Екіпаж Плюс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 2677013,14 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Приватне підприємство «Екіпаж Плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 2 677 013,14 грн, з яких: 2 597 605,20 грн - сума основної заборгованості, 747,26 грн - 0,1% річних, 78 660,68 грн сума інфляційного збільшення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного підприємства «Екіпаж Плюс» 2 597 605,20 грн основного боргу, 747,26 грн 0,1% річних, 78660,27 грн інфляційних втрат та 40 155,19 грн судового збору.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 910/6951/25. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємства «Екіпаж Плюс» до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 2 677 013,14 грн залишити без задоволення. Стягнути з приватного підприємства «Екіпаж Плюс» понесені відповідачем судові витрати за подання апеляційної скарги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що за результатами моніторингу вбачається, що при наданні послуг наявні ознаки порушення умов договору, а саме встановлено невідповідність обсягу наданих послуг фактично наданим послугам за актом. Акт не підтверджує виконання умов договору, оскільки в нього внесені недостовірні відомості посадовими особами позивача та відповідача, тому вважаємо його таким, що не є належним доказом для підтвердження позиції позивача. Саме цей вибірковий моніторинг, проведений 29.01.2025, і встановив, що умови договору виконані позивачем неналежним чином, тобто твердження суду першої інстанції, що «моніторинг виконання договору проведено відповідачем лише 29.01.2025, тобто майже через місяць після повного прийняття робіт без зауважень та заперечень» не заслуговує уваги.
Скаржник зазначає, що враховуючи невідповідність обсягу наданих Послуг регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» до Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві 17.04.2025 направлено заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення (вих. № Т-01-23/121).
Також скаржник зазначає про те, що протоколом АТ «Укрзалізниця» від 17.02.2025 також зазначено перелік зауважень, встановлений вибірковим моніторингом від 29.01.2025, крім того, встановлено, що заступник начальника ТЧ-9 Дарниця - Сінча Артем не проконтрольовано повноту робіт по піскосушилкам.
На думку скаржника, підписуючи акт від 03.03.2025 керівники відповідача та позивача в особі директора - Андрія Олійника, визнали (підтвердили) факт невиконання робіт, встановлений вибірковим моніторингом 29.01.2025, а тому припущення суду першої інстанції, що акт від 03.03.2025 є «роз'ясненням щодо виконаних позивачем робіт на зауваження, які зазначені в акті від 29.01.2025», є необґрунтованим. Крім того, після остаточного завершення робіт позивачем, що підтверджується актом від 03.03.2025, позивачем не було передано регіональній філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» письмового повідомлення про готовність до здачі наданих послуг та кінцевого акту приймання-передачі наданих послуг.
З огляду на викладене, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції, що акт приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень, підтверджує факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем, не заслуговує уваги, оскільки самим сторонами було встановлено невиконання робіт, що підтверджується актом від 03.03.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що пояснення апеляційних вимог не підтверджується наведеними скаржником у скарзі доказами та аргументами, суд навпаки добросовісно дослідивши усі обставини, об'єктивно описав у рішенні усі обставини, щодо повного виконання позивачем робіт, з посиланням на конкретні докази у справі на норми закону. Скаржник не навів необхідних та достатніх доказів, які об'єктивно підтверджують вимоги своєї апеляції на рішення у справі 910/6951/25, а відтак - рішення суду законне, справедливе та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6951/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25. Призначено справу № 910/6951/25 до розгляду у судовому засіданні 04.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 задоволено заяву Приватного підприємства «Екіпаж Плюс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6951/25 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду містка Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 2 677 013,14 грн залишити без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 21.08.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № ПЗ/Т-24570/НЮ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором виконавець, прийняв на себе зобов'язання щодо надання послуги з ремонту піскосушильного обладнання (далі - послуги), а відповідач, за договором замовник, - прийняти та оплатити надані послуги на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору обсяги та вартість послуг визначено у Додатку № 1 до договору та може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків та/або потреб замовника.
У п. 3.1 договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 2 597 605,20 грн відповідно до Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Вартість запасних частин та витратних матеріалів, які використовуються при наданні послуг, входить до вартості послуг (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.3 договору оплата здійснюється по факту надання послуг, шляхом перерахування позивачу коштів на 45 (сорок п'ятий) календарний день з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, за умови реєстрації позивачем податкової накладної.
Згідно з п. 5.4 договору зі сторони замовника акти приймання-передачі наданих послуг та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання послуг підписуються уповноваженими особами, визначеними в п. 5.1. договору.
Термін надання послуг - до 31.12.2024 (п. 5.5 договору).
У п. 5.9, 5.10 договору сторони погодили, що приймання послуг відповідачем здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня письмового повідомлення від позивача про готовність до здачі наданих послуг. Часткове приймання послуг по кожному окремому об'єкту не допускається. Після завершення надання послуг позивач передає відповідачу акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках.
Запасні частини, які під час надання послуг були замінені позивачем, у повному обсязі повертають відповідачу з підписанням відповідних актів приймання-передачі запасних частин (п. 5.11 договору).
Згідно із п. 5.12 договору відповідач протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг зобов'язаний направити позивачу підписані акти або направити мотивовану відмову від приймання послуг.
Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2024.
Між сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до договору - Обсяги та вартість послуг з ремонту піскосушильного обладнання.
На виконання умов договору підряду між сторонами підписані:
- Акт № 80 приймання-передачі непридатних деталей та виробів в результаті виконання ремонту піскосушильного обладнання від 31.12.2024;
- Акт № 81 приймання-передачі послуг від 31.12.2024 на суму 2597605,20 грн.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем виконані свої зобов'язання з реєстрації податкової накладної, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.01.2025 № 9419208150, водночас, відповідачем не здійснено оплати виконаних позивачем робіт у строки, встановлені договором.
21.02.2025 позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 44 від 14.02.2025, у якому просив провести розрахунки за виконані роботи.
У відповідь на вказаний лист Виробничий підрозділ Локомотивне депо Дарниця повідомило, що з його сторони претензії щодо виконання договору відсутні, однак юридична служба відхилила вимоги щодо оплати за договором, оскільки за наслідками моніторингу стану виконання умов договору встановлено невідповідність обсягу наданих послуг фактично наданим послугам, про що складено Акт від 29.01.2025.
Так, зі змісту Акту від 29.01.2025 вбачається, що під час моніторингу встановлено:
1) станом на 29.01.2025 після ремонту піскосушильне обладнання не експлуатується;
2) по п. 1 Додатку №1 до договору від 21.08.2024 №ПЗ/Т-24570/НЮ - зворотні ТМЦ по п. 1.1 -1.1 1 на території депо відсутні. В наявності цегла (близько 50 штук);
3) по п. 2 Додатку - роботи по п.п. 2.4 не виконані. В наявності редуктор 1ц2у200 315 21 - 1 шт (не введено в експлуатацію);
4) по п. 3 Додатку - в наявності редуктор 1 ц2у200 315 21 -1 шт (не введено в експлуатацію);
5) по п. 4 Додатку - шафа керування (п. 4.1), як складовий елемент піскосушильного обладнання відсутня;
6) по п. 5 Додатку - п.5.1 замінено 1 мазутну форсунку, наявність другої не передбачено конструктивно, п. 5.3 - в наявності 6 м труби, п. 5.4 - в наявності 54 м.
Зі слів ТЧЗ-9 піскосушильне обладнання у теперішній час не експлуатується по причині не внесення повного обсягу необхідних для експлуатації робіт до Акту № 3 про виявлені дефекти від 07.05.2024.
03.03.2025 між сторонами підписано акт про фактичне усунення зауважень по акту ревізії, проведеної 29.01.2025; в ході перевірки було визначено наступне:
- по п. 1 - піскосушка в експлуатації з 27.02.2025 року;
- по п. 2 - цегла вивезена позивачем, як будівельне сміття і неможливістю подальшого користування;
- по п. 3 - по п. 2.4. додатку до договору на момент перевірки була замінена, але не експлуатувалась. Редуктор введено в експлуатацію;
- по п. 4 - Редуктор введено в експлуатацію;
- по п. 5 - все силове електрообладнання встановлено на стінах дільниці з екіпірування та як складовий елемент «шафа» вважається умовно;
- по п. 6 - другу мазутну форсунку встановлено для топки в піч, то її було надано, як запасну; по п. 5.3. додатку до договору труби було привезено більше у зв'язку з постачанням у тоннах.
В подальшому, 05.05.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою вих № 71 від 05.05.2025, у якій вимагав провести розрахунки за договором, однак вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати виконаних позивачем робіт, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2 597 605,20 грн, а також нарахованих на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат у сумі 78 660,68 грн та 747,26 грн 0,1% річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно із ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 2 597 605,20 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024, зі сторони відповідача начальником локомотивного депо Дарниця Сергієм Карпенко та заступником начальника локомотивного депо Дарниця Євгенієм Могилевцем, без зауважень та заперечень. Вказані особи є уповноваженими особами на підписання акту приймання-передачі послуг відповідно до п. 5.1 договору.
Також на виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передачі непридатних деталей та виробів в результаті виконання ремонту піскосушильного обладнання № 80 від 31.12.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 853 ЦК України встановлює, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об'єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/665/20, від 01.08.2019 у справі № 912/2635/17.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи положення договору, акт приймання-передачі послуг № 81 від 31.12.2024, підписаний сторонами без зауважень та заперечень та підтверджує факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем на суму 2 597 605,20 грн, а тому такі роботи мають бути оплачені.
Колегія суддів апеляційної інстанції також враховує те, що моніторинг виконання договору проведено відповідачем лише 29.01.2025, тобто майже через місяць після повного прийняття робіт без зауважень та заперечень.
Щодо акту від 03.03.2025 про фактичне усунення зауважень по акту ревізії, проведеної 29.01.2025, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висвноком господарського суду першої інстанції про те, що даний акт фактично надає пояснення, щодо зауважень, викладених у акті від 29.01.2025 та не свідчить про наявність недоліків у наданих послугах (роботах) позивача, які б підлягали виправленню позивачем як виконавцем.
Тобто, зауваження, які зазначені в Акті від 29.01.2025, на переконання колегії суддів, не є недоліками у виконаній позивачем роботі та не мають ознак прихованих недоліків, у зв'язку із чим, акт від 29.01.2025 не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт.
Так, з протоколу відповідача № ПЗЗ Т-02/33 від 20.02.2025, що долучений позивачем до відповіді на відзив вбачається, що станом на дату перевірки (29.01.2025) піскосушильне обладнання не експлуатується по причині не внесення повного обсягу необхідних для експлуатації робіт по Акту № 3 про виявлені дефекти від 07.05.2024, а не через дії чи бездіяльність позивача.
Відповідно до акту від 03.03.2025, піскосушильне обладнання в експлуатації з 27.02.2025, що додатково підтверджується листом відповідача від 18.06.2025 вих № ПЗЗ Т4-9-01-09/4, водночас, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що до 27.02.2025 піскосушильне обладнання не експлуатувалось з вини позивача. Відсутні такі докази і у матеріалах справи.
Якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23.
Тобто, у випадку виявлення певних недоліків у виконаних роботах після їх фактичного прийняття, сторони б мали керуватись приписами п. 2.6 договору, однак таке виявлення недоліків не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично прийняті роботи, результати яких відповідач використовує у своїй діяльності.
Враховуючи викладене, підписання відповідачем акту виконаних робіт без зауважень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку оплатити виконані позивачем роботи на суму 2 597 605,20 грн.
Так, відповідно до п. 4.3 договору, оплата здійснюється по факту надання послуг, шляхом перерахування позивачу коштів на 45 (сорок п'ятий) календарний день з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, за умови реєстрації позивачем податкової накладної.
Враховуючи викладене, відповідач повинен був здійснити оплату виконаних позивачем робіт 14.02.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов'язання за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт на суму у розмірі 2 597 605,20 грн, відсутні такі докази і у матеріалах справи, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані позивачем роботи на суму у розмірі 2 697 605,20 грн є обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 78 660,68 грн інфляційних втрат та 747,26 грн 0,1% річних.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.6 договору сторони погодили, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 0,1% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми інфляційних втрат та 0,1% річних у розмірах 78 660,27 грн та 747,26 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення стягнення з відповідача на користь позивача 2 597 605,20 грн основного боргу, 78 660,27 грн інфляційних втрат та 747,26 грн 0,1% річних, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про те, що акт не підтверджує виконання умов договору, оскільки в нього внесені недостовірні відомості посадовими особами позивача, є неспроможними та не слугують підставою для відмови від оплати виконаних позивачем робіт.
При цьому, колегія суддів враховує те, що при виявленні недоліків у виконаних роботах вже після підписання акту, у цьому випадку скаржник мав би керуватись приписами п. 2.6 договору, однак, навіть, таке виявлення недоліків не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично прийняті роботи, результати яких він використовує у своїй діяльності.
Також колегія суддів враховує те, що відповідно до протоколу № ПЗЗ Т-02/33 від 20.02.2025, на дату перевірки (29.01.2025) піскосушильне обладнання не експлуатується по причині не внесення повного обсягу необхідних для експлуатації робіт по акту № 3 про виявлені дефекти ще від 07.05.2024, а не через дії чи бездіяльність позивача, що також свідчить про відсутність вини позивача.
Безпідставним є доводи скаржника про те, що після остаточного завершення робіт, що підтверджується актом від 03.03.2025, позивачем не було направлено акту приймання-передачі наданих послуг, остаточне передання робіт відбулось 31.12.2024, а, як вже зазначалось, на переконання як суду першої, так і апеляційної інстанції, акт від 03.03.2025 є саме роз'ясненням щодо виконаних позивачем робіт на зауваження, які зазначені в акті від 29.01.2025.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/6951/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/6951/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 26.01.2026, зокрема, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О., перебуванням суддів у відпустці та подальшою тимчасовою непрацездатністю судді Майданевича А.Г.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич