Постанова від 11.11.2025 по справі 911/698/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2025 р. Справа№ 911/698/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3., ОСОБА_4.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»

на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025, повний текст рішення складено 05.08.2025

у справі № 911/698/25 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про стягнення 581 534,46 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_2

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.

В обґрунтування позовних вимог первісного позову позивач посилається на те, внаслідок неналежного виконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов'язань, передбачених пп. 3.3, 3.4 договору, щодо забезпечення митних та інших документів (зокрема дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_5 для ІНФОРМАЦІЯ_4.), необхідних для безперешкодного виконання перевезення, з вини замовника, у період з 17.07.2024 до 09.10.2024 (84 доби) тривав понаднормовий простій автомобіля з вантажем на пункті пропуску Дорогуськ, що завдало значної шкоди експедитору та перевізнику у вигляді неможливості використання автомобіля в господарській діяльності, понесених витрат на оплату послуг водія, та призвело до необхідності виконання замовником умов, передбачених підп. 4.2.1 договору щодо сплати 150 євро штрафу за кожну добу вимушеного простою автомобіля. Оскільки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» відмовилось в добровільному порядку сплатити на вимогу експедитора штраф за понаднормовий простій, ФОП ОСОБА_5. просить суд стягнути з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_6 заборгованості за понаднормований простій за період з 17.07.2024 до 09.10.2024 (84 доби), а також 12 627, 18 грн пені на підставі п. 6.7 договору та 1 306, 26 грн 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

До Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ФОП ОСОБА_5 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_2. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» посилалось на порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань з своєчасної доставки вантажу, що призвело до звернення позивача за зустрічним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_7

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 позовні вимоги первісного позову задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог зустрічного позову відмовлено повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 у разі його пропуску. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі №911/698/25 та ухвалити нове, яким:

1) Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 у задоволені позовних вимог до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в повному обсязі.

2) Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» задовольнити та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на його користь заборгованість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_2 з яких: ІНФОРМАЦІЯ_9. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 50 000,00 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що до обов'язків експедитора входить не лише обов'язок укладення та виконання договору з транспортною компанією на доставку товару. Саме експедитор, у правовідносинах які супроводжують транспортування від відправника до замовника, є відповідальною особою за організацію усіх процесів пов'язаних з транспортуванням. Такий прядок визначається нормами національного та міжнародного законодавства, договором та, зокрема, це прямо визначено ст. 933 ЦК України на яку посилається Господарський суд Київської області в оскаржуваному рішенні. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

Скаржник наголошує на тому, що як видно з листування в месенджері Viber від 05.07.2024, експедитор був обізнаний, що вантаж має військове призначення, а також, згідно заявки, знав маршрут транспортування з ІНФОРМАЦІЯ_10 і через недогляд відповідального за організацію перевезення вантажу експедитора перевізник не отримав від відправника разом з накладною необхідні документи для експорту. Частиною 2 статті 11 Конвенції передбачена вина відправника перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Відповідно у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» відсутня вина за невиконання умов договору експедирування перед ФОП ОСОБА_5.

Щодо зустрічного позову скаржник вказав на те, що експедитор, як суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок організовував виконання транспортно-експедиторських послуг, не повідомив ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про наявні недоліки дозвільних документів. Натомість приступив до виконання договору експедирування. Таким чином, на думку скаржника, безпідставною є відмова Господарського суду Київської області у відмові в задоволенні позову ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення штрафних санкцій за прострочення транспортування техніки за договором транспортного експедирування з ФОП ОСОБА_5.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що суд першої інстанції правильно встановив, що у заявці № НОМЕР_4 від 08.07.2024 вказано лише про те, що за заявкою здійснюється перевезення вантажу - ІНФОРМАЦІЯ_10 до якого можуть встановлюватись додаткові вимоги щодо перевезення, відповідач за первісним позовом до суду не надав.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що згідно із листуванням у месенджері Viber, відповідач, зокрема, не вказував в заявці на перевезення та інших документах, що саме військовий вантаж треба буде доставити в Україну та повідомляв, що на спірний вантаж дозвіл на перевезення військового майна отримувати не потрібно.

Позивач за первісним позовом зазначає про те, що обов'язок клієнта надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, а обов'язок експедитора повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації. Із наданої інформації та документів замовником (договір, заявка на перевезення) для здійснення перевезення 11.07.2024 експедитором не було виявлено недоліків одержаної інформації, або її неповноти. Навпаки, відповідач чітко зазначив, що дозвіл на перевезення ІНФОРМАЦІЯ_11

Також позивач за первісним позовом зазначає про те, що Компанія ІНФОРМАЦІЯ_12 виконала вказані вимоги законодавства ЄС та отримала дозвіл на експорт в ІНФОРМАЦІЯ_13. Польський закон про торгівлю ІНФОРМАЦІЯ_14. Водночас компанія ІНФОРМАЦІЯ_12 ніяк не повинна була отримувати дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_15, оскільки відповідальною особою за транзит вантажу є відповідач.

Позивач за первісним позовом зазначає, що твердження відповідача, що положення п. 3 ст. 30 Конвенції на спірні правовідносини не поширюються, є необґрунтованим, при цьому, відповідач в апеляційній скарзі часто посилається на Конвенцію, водночас в цьому випадку вказує, що п. 3 ст. 30 Конвенції на спірні правовідносини не поширюються. Така поведінка Відповідача свідчить про порушення ним правової доктрини заборони суперечливої поведінки, тобто, позивач за первісним позовом вважає вірним зазначення господарським судом першої інстанції непослідовності позиції замовника, який, з одного боку, підписавши без будь-яких зауважень та заперечень акт надання послуг № 129 від 11.10.2024, вказав про відсутність претензій по строкам виконання робіт (надання послуг) та до дати звернення ФОП ОСОБА_5. із первісним позовом не звертався до експедитора з жодними претензіями/вимогами щодо сплати штрафу за прострочення строків до ставки вантажу, з іншого боку - у зустрічній позовні заяві посилається на прострочення експедитором строків доставки вантажу у погоджений сторонами строк з вини експедитора.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 911/698/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апе6ляційного господарського суду від 04.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 4 951,93 грн.;

11.09.2025 (через систему «Електронний суд») від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 1070 від 05.09.2025, що свідчить про доплату судового збору у розмірі 4 954,93 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» строк на апеляційне оскарження. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25. Призначено справу № 911/698/25 до розгляду у судовому засіданні 21.10.2025.

У зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 21.10.2025 об 11 год. 00 хв. не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 на 11.11.2025.

У судовому засіданні 11.11.2025 додаткові пояснення відповідача за первісним позовом на апеляційну скаргу, залишено без розгляду, як таких, що подані з пропуском встановленого судом строку, оскільки ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 отримано відповідачем 22.09.2025, водночас додаткові пояснення подані до суду - 21.10.2025.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/698/25 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 11.11.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 11.11.2025 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2024 між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом укладено договір транспортного експедирування № 0807, за змістом п. 1.1 якого предметом цього договору є доручення, дане відповідачем за первісним позовом, за договором замовником, позивачу за первісним позовом, за договором експедитору, на виконання агентських послуг з організації перевезень вантажів відповідача за первісним позовом або для відповідача за первісним позовом автомобільним транспортом, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом буде надавати транспорт, який відповідає вимогам відповідача за первісним позовом, і проводити всі необхідні розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу від свого імені, а відповідач за первісним позовом зобов'язався сплатити позивачу за первісним позовом транспортно-експедиторські послуги, обумовлені в цьому договорі та підписаної сторонами заявці, яка визначає умови виконання кожного перевезення і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 2.1 договору, при організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом сторони керуються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Женева 19.05.1956 зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978, якщо принаймні одна з країн (місця навантаження вантажу або місця доставки вантажу відповідно до заявки) є учасницею конвенції, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, іншими міжнародними конвенціями, угодами та договорами, ратифікованими Україною, Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України, цим договором та заявкою, що визначають умови виконання кожного окремого перевезення.

Кількість і вид продукції, фізичний стан, наявність тари, спосіб вантаження і розвантаження, специфічні властивості, маса та габарити вантажу, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови передбачені КДПВ, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та Статутом автомобільного транспорту України, вказуються в разових заявках на кожне перевезення (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 договору, заявка на перевезення є невід'ємною частиною договору транспортного експедитування та містить детальні умови для виконання окремих перевезень. Умови перевезення викладені у окремій заявці мають перевагу перед аналогічними умовами, викладеними у договорі транспортного експедитування.

Відповідно до розділу 3 договору, відповідач за первісним позовом зобов'язався, зокрема: - повідомити позивачу за первісним позовом графік подачі автомобілів не пізніше ніж за 48-годин до початку перевезення (п. 3.1); - надати позивачу за первісним позовом заявку із зазначенням всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами (додаткові вимоги, не зазначені в заявці, не є обов'язковими для виконання експедитором). Електронна копія оригіналу паперової заявки направлена на електронну адресу позивача за первісним позовом прирівнюється до оригіналу заявки. Направлення заявки у формі електронної копії на адресу позивача за первісним позовом вважається належним повідомленням про графік подачі автомобілів (замовленням на перевезення) (п. 3.2); - підготувати вантаж і надати його до перевезення в термін, зазначений у заявці. Забезпечити завантаження/розвантаження, декларування і митне оформлення (якщо необхідно) транспортного засобу протягом узгодженого терміну навантаження: вивантаження, зазначеного в заявці (п. 3.3); - забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу (п. 3.4); - сплатити всі збори, податки та митні витрати (якщо такі передбачені), пов'язані з отриманням/відправкою вантажу (п. 3.5); - провести своєчасний повний розрахунок за виконані транспортні послуги, включаючи штрафні санкції, якщо такі мали місце (п. 3.6); - забезпечити безперешкодний проїзд автомобіля по під'їзних шляхах безпосередньо до місця завантаження/розвантаження і виписати в разі необхідності пропуск на право проїзду автомобіля до місця завантаження/розвантаження (п. 3.8); - зобов'язався забезпечити представникам позивача за первісним позовом умови безпеки транспортних засобів, у разі їх простою з вини відповідача за первісним позовом на місці навантаження / вивантаження та під час навантажувальних/розвантажувальних робіт (п. 3.10).

Позивач за первісним позовом зобов'язався, серед іншого: - підтвердити прийняття заявки до виконання шляхом надання відповідачу за первісним позовом примірника (копії) заявки зі своєю печаткою (п 3.12); - забезпечити подачу під завантаження у вказаний відповідачем за первісним позовом пункт технічно справного і належним чином обладнаного транспортного засобу в угоджені сторонами терміни в заявці (п. 3.13); - відстежувати хід виконання перевезення і на вимогу відповідача за первісним позовом інформувати про хід транспортування до моменту прибуття вантажу в пункт призначення (п. 3.14); - проінструктувати водіїв про правила перевезення заявленого вантажу, нормах завантаження автомобілів і про вимоги до перевізної документації (п. 3.15).; - забезпечити силами водія транспортного засобу контроль пропуску навантаження/вивантаження, включаючи перевірку правильності оформлення товарно-транспортних документів на предмет відповідності кількості, якості упаковки, відповідності маркування і ваги брутто вантажу (п. 3.16); - вимагати документального оформлення в разі вилучення митними службами будь-якої кількості вантажу у вигляді запису в накладній, завіреної печаткою митниці, або у вигляді акта на вилучення і негайно інформувати про це відповідача за первісним позовом (п. 3.17); - організувати доставку ввіреного відповідачем за первісним позовом вантажу в зазначений пункт призначення і здачу його уповноваженій особі в цілому та неушкодженому вигляді у строки, зазначені в заявці (п. 3.18); - негайно інформувати відповідача за первісним позовом про всі проблеми і затримки, що виникають у процесі здійснення навантаження, транспортування, розвантаження та проходження митних формальностей (п. 3.19).

Пунктом 4.1 договору визначено, що взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями КДПВ, чинного законодавства України та цього договору.

Відповідно до підп. b) підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, у разі вимушеного простою автомобіля (після закінчення 24 годин з моменту митного оформлення) на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, відповідач за первісним позовом виплачує позивачу за первісним позовом штраф у розмірі 150 євро за кожну повну і неповну добу вимушеного простою при перевезенні в/з інших країн Європи. У разі прибуття автомобіля на прикордонний митний перехід не менше ніж за 12 годин до вихідних та святкових днів і вимушеного простою на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, то дані вихідні та святкові дні підлягають оплаті як дні вимушеного простою.

Відповідач за первісним позовом несе відповідальність за всі збитки позивача за первісним позовом, завдані йому внаслідок ненадання необхідних документів, неточності або недостатності відомостей, зазначених у заявці, ТТН та інших документах (підп. 4.2.3 п. 4.2 договору).

Підпунктом b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору передбачена наступна відповідальність позивача за первісним позовом: за прострочення доставки вантажу, якщо терміни доставки обумовлені в заявці, позивач за первісним позовом виплачує відповідачу за первісним позовом штраф у розмірі 100 євро за кожну добу прострочення при перевезенні в/з інших країн Європи.

Якщо з якої-небудь причини, не пов'язаної з виною позивача за первісним позовом, вантаж підлягає арешту і вилучення компетентними органами, то позивач за первісним позовом в даному випадку не несе відповідальність за збереження вантажу, транспортна робота вважається виконаною і підлягає оплаті згідно сумі, зафіксованої в заявці (підп. 4.3.6 п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.5 договору, зазначені штрафні санкції застосовуються, якщо інші не вказані у заявці.

Відповідно до п. 5.1 договору, вартість перевезення (суми фрахту) за цим договором визначається за домовленістю сторін та обумовлюється в заявці на перевезення.

За змістом пп. 6.1, 6.2 договору, платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів проводяться шляхом прямого банківського переказу за погоджену кількість рейсів за рахунками позивача за первісним позовом. Підставою для оплати транспортно-експедиторських послуг відповідачем за первісним позовом і підтвердження факту виконання транспортно-експедиторських послуг шляхом надання відповідачу за первісним позовом товарно-транспортної накладної/CMR з відміткою вантажовідправника - вантажоодержувача вантажу та акта виконаних робіт.

Пунктом 6.7 договору визначено, що при порушенні відповідачем за первісним позовом порядку і термінів сплати за цим договором він зобов'язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ під суми заборгованості за кожен день прострочення.

За змістом п. 6.8 договору, штрафи, неустойка, оплата за додатковий пробіг, передбачені підп. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, а також підп. 4.3.1 договору, оплачується винною стороною протягом 3 (трьох) днів з дня отримання повідомлення та підтверджуючих документів, від іншої сторони.

У пункті 10.1 договору сторони домовилися, що заявки та інші документи (а також їх копії), завірені печатками та підписами їх повноважних представників, є невід'ємною частиною даного договору за умови, що в цих документах прямо не вказано інше.

Згідно з пп. 10.7-10.9 договору, вантажовідправник гарантує здійснити завантаження, розвантаження правильне і в повному обсязі оформлення документів, необхідних для переміщення вантажу через кордони протягом 48 годин з моменту подачі автотранспорту, якщо інше не передбачене у заявці. Вантажовідправник зобов'язується здійснювати завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь транспортного засобу. Вантажовідправник відшкодовує збитки, завдані перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням зазначеного обов'язку. Вантажовідправник несе повну матеріальну відповідальність за надання недостовірних відомостей або недійсних даних в оформлених товаросупровідних документах, необхідних для здійснення міжнародного перевезення вантажів і подання до митного оформлення вантажу до митних органів.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту його розірвання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2024 між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом укладено заявку на перевезення автомобільним транспортом № НОМЕР_4, яка містить детальні умови для виконання окремого перевезення, відповідно до умов якої замовником і платником вантажу є відповідач за первісним позовом; маршрут: ІНФОРМАЦІЯ_16.

У заявці № НОМЕР_4 також наведені наступні додаткові умови: - у випадку зриву завантаження, поставити до відома, не пізніше ніж за добу; - брокер надає доступ до бази, або ЗДП оформлює самостійно; - у випадку виникнення непорозумінь на прикордонному переході обов'язково узгодити всі дії з представником відповідача за первісним позовом, у будь-який час доби; - понаднормовий простій м.з. завантаження/розвантаження більше ніж 48 год. - 150 євро; - замитнення/розмитнення більш ніж 48 год. - 150 євро.

Водій обов'язково має перевірити наявність документів на завантаження: водій зобов'язаний приймати і розписуватися за продукцію без зовнішніх пошкоджень. Водій має право відмовитися у завантаженні вантажу із зовнішніми пошкодженнями. Відповідальність за прийнятий до перевезення пошкоджений вантаж несе водій.

Відповідно до змісту заявки № НОМЕР_4, погран/перехід в місті Ягодин; державний номер тягача та напівпричепа: Вольво НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_7 та контактні дані водія. Вказана заявка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

При цьому, заявка № НОМЕР_4 не містить відомості про те, що остання є додатком до договору транспортного експедирування № 0807 від 08.07.2024 або будь-яке посилання на вказаний договір. Водночас, сторони не заперечують обставину погодження сторонами заявки № НОМЕР_4 від 08.07.2024 відповідно до умов договору на перевезення автотранспортом міжнародного перевезення по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_37, із датою завантаження 11.07.2024 та строком доставки вантажу 19.07.2024.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом спірного періоду між позивачем за відповідачем за первісним позовом діяв інший договір транспортного експедирування, на виконання умов якого між сторонами узгоджено та підписано заявку на перевезення автотранспортом № НОМЕР_4 від 08.07.2024.

У пункті 10.1 договору сторони домовились, що заявки та інші документи (а також їх копії), завірені печатками та підписами їх повноважних представників, є невід'ємною частиною даного договору за умови, що в цих документах прямо не вказано інше.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявка на перевезення автотранспортом № НОМЕР_4 від 08.07.2024 складена сторонами на виконання договору транспортного експедирування № 0807 від 08.07.2024 та є його невід'ємною частиною.

Так, 11.07.2024 у відправника ІНФОРМАЦІЯ_4. за місцем завантаження вантаж - ІНФОРМАЦІЯ_17) та визнається сторонами у справі.

У графі 25 ІНФОРМАЦІЯ_45 міститься підпис та відтиск печатки перевізника - третьої особи у справі (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8).

Також, в матеріалах справи наявна копія експортної декларації № НОМЕР_5 від 12.07.2024 на вантаж, складена відправником/експортером ІНФОРМАЦІЯ_4. (том 1, а.с. 27, 31 на звороті).

13.07.2024 (субота) о 23:52 год. автомобіль марки Вольво, д.н.з. НОМЕР_1 , з вантажем прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща), на підтвердження чого позивач за первісним позовом долучив копію інформаційної довідки з програми ІНФОРМАЦІЯ_18, яку використовує перевізник.

В подальшому, 15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом долучено копію протоколу проведення митного огляду, який складений Дорогуським відділенням дорожньої митниці Люблинської митно-податкової служби в Білій Підляській (том 1, а.с. 28, 32 на звороті). Протокол складено в присутності водія ОСОБА_9, д.н.з. транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що зазначено в протоколі.

09.10.2024 вантаж з автомобілем ввезені на митну територію України, що підтверджується відтиском печатки митниці в графі 19 CMR № CZ D 7944169.

10.10.2024 для митного оформлення вантажу, відправленого ІНФОРМАЦІЯ_4. з ІНФОРМАЦІЯ_13 на замовлення відповідача за первісним позовом в Україну, брокером ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_19» оформлена митна декларація, на підставі якої відбулося розмитнення ІНФОРМАЦІЯ_20 без ІНФОРМАЦІЯ_21 (том 1, а.с. 131).

Відповідно до наявної в матеріалах справи міжнародної автотранспортної накладної (НОМЕР_6, відповідач за первісним позовом отримав вантаж 11.10.2024, про що свідчить підпис та печатка останнього у відповідній графі. У графі 1 «вантажовідправник» міжнародної автотранспортної накладної (НОМЕР_6 зазначено ІНФОРМАЦІЯ_22., у графі 2 «вантажоодержувач» зазначено відповідача за первісним позовом.

11.10.2024 між сторонами за наслідком надання позивачем послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_23 в якому зазначено, що відповідач за первісним позовом претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

11.10.2024 позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом рахунок № 129 від 11.10.2024 на оплату послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_24, який був оплачений відповідачем за первісним позовом 11.10.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 81 від 11.10.2024 на суму ІНФОРМАЦІЯ_25.

Натомість відповідач за первісним позовом, у відповідь на вказані вище документи, листом за вих. № 24 від 28.01.2025 повідомив позивача за первісним позовом, що у відповідача за первісним позовом відсутні підстави для підписання наданих експедитором актів за понаднормовий простій та оплати за рахунком № 1 від 14.01.2025 по договору з огляду на прострочення експедитором строків доставки вантажу, за що п. 4.3.2 договору передбачено відповідальність позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом у вигляді сплати штрафу за кожну добу прострочення в залежності від території перевезення цього вантажу. У зв'язку із цим відповідач за первісним позовом повернув позивачу за первісним позовом акти без підписання.

В свою чергу, оскільки відповідач за первісним позовом, всупереч п. 6.8 договору, протягом 3 днів з дня отримання повідомлення та підтверджуючих документів (з 23.01.2025 по 27.01.2025 включно) не сплатив позивачу за первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_26 штрафу за 84 доби понаднормового простою при здійсненні міжнародного автоперевезення, позивачем за первісним позовом нараховано з 28.01.2025 пеню на вказану суму заборгованості відповідно до п. 6.7 договору, а також відсотки річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки відповідач за первісним позовом відмовився в добровільному порядку сплатити на користь експедитора грошові кошти за понаднормовий простій за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення за маршрутом: ІНФОРМАЦІЯ_27, ФОП ОСОБА_5. звернулась до суду із первісним позовом про стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_26 заборгованості за понаднормовий простій, а також 12 627, 18 грн пені на підставі п. 6.7 договору та 1 306,26 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення строків оплати.

Натомість відповідач за первісним позовом вказує на те, що на виконання Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 920 від 27.05.1999, позивачу за первісним позовом завчасно було надано: - сертифікат кінцевого споживача від замовника; - рішення про видачу ліцензії № НОМЕР_7 у справі експорту товарів на ІНФОРМАЦІЯ_28. Також, як зазначив відповідач за первісним позовом, до первісного позову долучено міжнародну товарно-транспортну накладну № НОМЕР_8, складену між відправником ІНФОРМАЦІЯ_4 та перевізником ПП «ОСОБА_10», одержувачем в якій визначений відповідач за первісним позовом. Зазначена міжнародна ТТН оформлена на ІНФОРМАЦІЯ_29 ІНФОРМАЦІЯ_20, реєстраційний номер НОМЕР_3 , містить застереження, що це перевезення, не зважаючи ні на які інші договори, здійснюється відповідно до договору міжнародного дорожнього перевезення вантажів (CMR), та виписана на автомобіль з тягачем з реєстраційними номерами: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Відповідач за первісним позовом зауважив, що для митного оформлення вантажу, відправленого ІНФОРМАЦІЯ_4 з ІНФОРМАЦІЯ_13 на замовлення відповідача за первісним позовом в Україну, брокером ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_19» була оформлена митна декларація, на підставі якої відбулося розмитнення вантажу. З огляду на наведене вище, відповідач за первісним позовом стверджує, що виконав зі своєї сторони усі зобов'язання, передбачені умовами укладеного договору експедирування, щодо організації та супроводження транспортування замовленої техніки.

Також відповідач за первісним позовом зазначає, що умовами пп. 3.16, 3.18, 3.19, 3.20, 3.21, 3.22 договору передбачено, що під час транспортування відповідальність за вантаж покладається на позивача за первісним позовом і він зобов'язаний контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі, при цьому 11.07.2024 вантаж був завантажений у відправника ІНФОРМАЦІЯ_4, а 11.10.2024 зазначений вантаж зі значним простроченням майже в 3 місяці був переданий відповідачу за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом вказує на те, що з огляду на положення ст. 1, 3 Закону № 1955-IV, ст. 3-4, 11, 41 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також п. 3.15 договору, саме відправник ІНФОРМАЦІЯ_4. мав надати з вантажною накладною дозвіл від ІНФОРМАЦІЯ_30, експедитор ФОП ОСОБА_11. - попередити водія про необхідність отримати такий дозвіл під час завантаження, а перевізник - перевірити достатність необхідних документів, адже всі умови договору щодо міжнародного перевезення вантажів мають трактуватися в контексті правил та порядку надання та отримання таких послуг згідно Конвенції. Відповідач за первісним позовом стверджує, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» як замовник не мало такого обов'язку за договором експедирування, а також такого обов'язку не передбачено законодавством про перевезення та експедирування, натомість Конвенцією такий обов'язок покладений на відправника. Зазначене, за на думку відповідача за первісним позовом, підтверджується самим позивачем, а саме його представником під час обміну інформацією у листуванні в месенджері Viber. Відповідач за первісним позовом доводить, що саме відповідальна особа експедитора мала отримати дозвіл від ІНФОРМАЦІЯ_30. Також, відповідач за первісним позовом стверджує, що позивач до первісного позову долучив роздруківку з сайту Державної служби експортного контрою України щодо порядку транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, що підтверджує обізнаність експедитора про зазначені вимоги. Отже, за ствердженням відповідача за первісним позовом, відповідальні за перевезення вантажу експедитор та перевізник не отримали від відправника разом з накладною необхідні документи, а відправник не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування, заявкою та Конвенцією, у зв'язку із чим, для усунення порушень транспортування, допущених виконавцем та транспортною компанією з експедитором, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» було вимушене втрутитися особисто, через фактичний зрив виконання державного контракту з ІНФОРМАЦІЯ_31, та за допомогою ІНФОРМАЦІЯ_32 був отриманий дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_30 для ІНФОРМАЦІЯ_4., після чого вантаж доставлений відповідачу. З урахуванням зазначеного вище, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» просило суд у задоволенні первісних позовних вимог ФОП ОСОБА_5 до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти вказаних вище доводів відповідача за первісним позовом, позивач не погодився з твердженням відповідача, що умовами договору на експедитора покладено відповідальність за вантаж під час транспортування, а також зобов'язання контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі, оскільки, виходячи з умов пп. 3.3, 3.4, 4.2.3, 4.3.6 договору, саме замовник відповідає за належне оформлення митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення. Позивач за первісним позовом також вважає документально не підтвердженими твердження відповідача, що експедитор має перевірити наявність документів для митного оформлення і, в подальшому, повинен контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі щодо митного оформлення, а перевізник не повинен перевіряти наявність у ІНФОРМАЦІЯ_4. (ІНФОРМАЦІЯ_33) індивідуального дозволу на торгівлю товарами стратегічного значення. Також, позивач первісним позовом наголосив на тому, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не вказує підстави і хто саме повинен отримувати дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_5, натомість, за ствердженням позивача, згідно з пп. 3.3, 3.4 договору, саме ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» мало передати експедитору індивідуальний дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення та, як наслідок, організувати належне оформлення митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення. За ствердженням позивача за первісним позовом, позиція якого ґрунтується, в тому числі, на юридичному висновку бюро юрисконсульта ОСОБА_12 від 27.11.2024, перевізник (експедитор), не був зобов'язаний отримувати дозвіл, у т.ч. вимагати його у ІНФОРМАЦІЯ_4. (ІНФОРМАЦІЯ_33), оскільки, згідно з договором від 08.07.2024, його роль зводилась до здійснення перевезень. Позивач за первісним позовом також посилається на порушення відповідачем правової доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), оскільки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» спочатку стверджувало, що дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення не потрібен, а протягом розгляду справи заявляє, що потрібен і експедитор повинен був перевірити у ІНФОРМАЦІЯ_4. (ІНФОРМАЦІЯ_33) достатність необхідних документів для митного оформлення вантажу. Позивач за первісним позовом вважає, що саме ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» розпоряджалось вантажем і вирішувало його подальшу долю і тому, в цілях Конвенції, останній є одночасно відправником і одержувачем.

Окремо позивач за первісним позовом звернув увагу, що експедитор не отримував від відповідача документи до 11.07.2024, про які відповідач стверджує у відзиві на первісний позов, як наслідок, позивач за первісним позовом заперечив обставину виконання замовником Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, шляхом завчасного надання експедитору сертифікату кінцевого споживача від замовника та рішення про видачу ліцензії № НОМЕР_7 у справі експорту товарів на ІНФОРМАЦІЯ_34 від відправника, оскільки вказані обставини не доведено замовником. Як зазначив позивач за первісним позовом, 11.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4. (ІНФОРМАЦІЯ_33) передав вантаж перевізнику разом з супровідними документами, у свою чергу перевізник переслав фотографії документів експедитору, а останній - замовнику, на підтвердження чого позивач посилається на долучені до первісного позову роздруківки листування з представником відповідача на ім'я ОСОБА_13 від 11.07.2024 у месенджері Viber. Позивач за первісним позовом зауважив, що саме відповідач мав взаємовідносини з ІНФОРМАЦІЯ_35. (ІНФОРМАЦІЯ_33), заздалегідь володів наявною інформацію про вантаж і документи, які наявні у ІНФОРМАЦІЯ_36., і повинен був організувати надання документів експедитору (перевізнику) 11.07.2024. З урахуванням вказаного, позивач за первісним позовом стверджує, що простій автомобіля відбувся з вини замовника, у зв'язку із чим зобов'язаний сплатити експедитору штраф за понаднормовий простій.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилався на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання, передбаченого договором та заявкою № НОМЕР_4 на перевезення автотранспортом міжнародного перевезення по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_37, в частині доставки вантажу у погоджений сторонами строк, оскільки 08.07.2024 сторонами погоджено заяву № НОМЕР_4 на перевезення автотранспортом міжнародного перевезення по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_37, із датою завантаження 11.07.2024 та строком доставки вантажу 19.07.2024, згідно з якою водій обов'язково має перевірити наявність документів на завантаження.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом не виконав належним чином зобов'язання під час приймання вантажу від ІНФОРМАЦІЯ_4. та не переконався, що водій перевірив наявність дозволу від ІНФОРМАЦІЯ_30, що мав надати з вантажною накладною відправник, внаслідок чого відбулося прострочення доставки вантажу позивачу за зустрічним позовом, зважаючи на вину відповідача за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_38 за несвоєчасне виконання зобов'язань, за період прострочення з 11.10.2024 по 27.03.2025.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти вимог зустрічного позову, стверджує, що ним своєчасно виконано зобов'язання з доставки ІНФОРМАЦІЯ_39 при здійсненні міжнародного автоперевезення по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_37, у період з 11.07.2024 по 11.10.2024 на підставі договору та заявки на перевезення автотранспортом № НОМЕР_4 від 08.07.2024, автомобіль з вантажем прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща) 13.07.2024, проте 15.07.2024 був затриманий Люблинською митно-податковою службою в Білій Підляській, де знаходився до 09.10.2024 у зв'язку з порушенням позивачем за зустрічним позовом пп. 3.3, 3.4, 4.2.3, 4.3.6 договору, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 316 ГК України, ч. 1 ст. 933 ЦК України в частині належного забезпечення митними та іншими документами, що необхідні для безперешкодного виконання перевезення, та в подальшому 11.10.2024 вантаж був доставлений позивачу за зустрічним позовом.

Також відповідач за зустрічним позовом заперечив обставину виконання позивачем за зустрічним позовом Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, шляхом завчасного надання відповідачу за зустрічним позовом сертифікату кінцевого споживача від позивача за зустрічним позовом та рішення про видачу ліцензії № НОМЕР_7 у справі експорту товарів на ІНФОРМАЦІЯ_34 від відправника, оскільки вказані обставини, за доводами відповідача за зустрічним позовом, не доведено позивачем за зустрічним позовом, а в зустрічному позові, всупереч п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини.

Відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що 11.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_35. (ІНФОРМАЦІЯ_33) передав вантаж перевізнику разом з супровідними документами, фотографії яких перевізник переслав відповідачу за зустрічним позовом, а останній - позивачу за зустрічним позовом, що підтверджується перепискою з представником відповідача на ім'я ОСОБА_13 від 11.07.2024 в месенджері Viber. Це підтверджує також листування в месенджері WhatsApp представника експедитора ОСОБА_14. та брокера замовника ОСОБА_15 згідно з заявкою на перевезення автотранспортом № НОМЕР_4 від 08.07.2024. Відповідач за зустрічним позовом наголосив, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору на відповідача за зустрічним позовом не покладено обов'язок надання термінової правничої допомоги позивачу за зустрічним позовом, або консультування перевізника для визначення того, чи достатньо документів для митного оформлення вантажу, в тому числі під час перетину кордону в Республіки Польща. Також, відповідач за зустрічним позовом зауважив, що згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотермс у редакції Міжнародної торгівельної палати в редакції 2020 року (умови перевезення FC), саме позивач за зустрічним позовом повинен був організувати отримання індивідуального дозволу на торгівлю товарами стратегічного значення в Польщі. Відповідач за зустрічним позовом посилається на приписи п. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, за змістом якої перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що обставини справи та наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність вини експедитора за будь-яку затримку доставки вантажу, з огляду на невиконання замовником зобов'язань, передбачених пунктами 3.2, 3.3, 3.4 договору та Конвенцією, в частині повідомлення експедитору всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, забезпечення декларування і митного оформлення вантажу, належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на недотримання позивачем за зустрічним позовом строків пред'явлення заяви у письмовій формі відповідачу за зустрічним позовом про прострочення з доставки вантажу відповідно до пп. 3, 4 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом коштів в сумі ІНФОРМАЦІЯ_40 за прострочення строків доставки вантажу. На підтвердження вказаної позиції відповідач за зустрічним позовом посилається на висновок Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/14892/18.

Також, відповідач за зустрічним позовом заперечив проти стягнення пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, стверджуючи про безпідставність вимог позивача за зустрічним позовом в цій частині, оскільки штраф за прострочення доставки вантажу не є грошовим зобов'язанням експедитора, а є відповідальністю за несвоєчасне виконання негрошового зобов'язання, нарахування 3% річних є безпідставним.

Водночас, відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов навів контррозрахунок 3% річних, за змістом якого розмір 3% річних за період прострочення з 11.10.2024 до 27.03.2025 складає 5 031,71 грн, а щодо стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, то ч. 2 ст. 625 ЦК України не регулює нарахування пені, а позивач за зустрічним позовом не навів правових підстав для стягнення ІНФОРМАЦІЯ_41 пені. З урахуванням зазначеного вище, відповідач за зустрічним позовом просив у задоволенні позовних вимог зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, договір транспортного експедирування № 0807 від 08.07.2024 та заявка на перевезення автотранспортом № НОМЕР_4 від 08.07.2024 до нього є належними підставами для виникнення у позивача та відповідача за первісним позовом взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частинами 2, 3 ст. 929 ЦК України визначено, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За змістом ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частинами 1-4 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1955-IV).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1955-IV, транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

За змістом ст. 9 Закону № 1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторін договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1955-IV, експедитор має право, серед іншого, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

У свою чергу, клієнт має право, зокрема визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу, давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору.

У статті 11 Закону № 1955-IV визначені обов'язки експедитора, який зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загроз пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов'язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки експедитора.

Абзацом першим статті 12 Закону № 1955-IV визначено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

За змістом абзацу 2 ст. 12 Закону № 1955-IV, клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 14 Закону № 1955-IV передбачена відповідальність експедитора і клієнта, за змістом якої за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» надає визначення міжнародним перевезенням. Ними є перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону, а за статтею 53 цього ж Закону організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 також передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Як вже зазначалось, позивач та відповідач за первісним позовом у п. 2.1 договором погодили умову про те, що при організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом сторони керуються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Женева 19.05.1956 зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978, якщо принаймні одна з країн (місця навантаження вантажу або місця доставки вантажу відповідно до заявки) є учасницею конвенції, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, іншими міжнародними конвенціями, угодами та договорами, ратифікованими Україною, Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України, цим договором та заявкою, що визначають умови виконання кожного окремого перевезення.

Заявкою на перевезення автомобільним транспортом № НОМЕР_4 передбачено місце прийняття вантажу для перевезення (ІНФОРМАЦІЯ_42 (ІНФОРМАЦІЯ_33)) та місце доставки вантажу ІНФОРМАЦІЯ_43 які знаходяться у двох різних країнах, у зв'язку із чим на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Частина 1 ст. 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання заявки № НОМЕР_4 від 08.07.2024, 11.07.2024 у відправника ІНФОРМАЦІЯ_4. за місцем завантаження вантаж - ІНФОРМАЦІЯ_44 реєстраційний номер НОМЕР_3 , завантажено в автомобіль перевізника для його перевезення до м. Васильків, Україна, відповідачу за первісним позовом, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної автотранспортної накладної (НОМЕР_6 (графи 21-23 накладної). У графі 25 ІНФОРМАЦІЯ_45 міститься підпис та відтиск печатки перевізника.

15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом було долучено копію протоколу проведення митного огляду, який складений Дорогуським відділенням дорожньої митниці Люблинської митно-податкової служби в Білій. Протокол складено в присутності водія ОСОБА_9, д.н.з. транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що зазначено в протоколі.

Як зазначає позивач за первісним позовом, за ствердженням працівників митного органу Республіки Польщі, директора відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , а також представника відповідача за первісним позовом на ім'я ОСОБА_13, згідно з заявкою на перевезення від 08.07.2024, причиною затримання вантажу з автомобілем митним органом Республіки Польща було те, що декларантом не був наданий індивідуальний дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення та висновок органів прокуратури Польщі щодо законності експорту вантажу по кримінальному провадженню.

Також позивач за первісним позовом зауважив, Державна служба експортного контролю України 30.03.2023 на своєму веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_46, розмістила інформацію для суб'єктів, які мають намір здійснювати транзит стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, в якій, серед іншого, було зазначено наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_47».

В подальшому, 09.10.2024 вантаж з автомобілем ввезені на митну територію України, що підтверджується відтиском печатки митниці в графі 19 CMR № CZ D 7944169.

10.10.2024 для митного оформлення вантажу, відправленого ІНФОРМАЦІЯ_4. з ІНФОРМАЦІЯ_13 на замовлення відповідача за первісним позовом в Україну, брокером ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_19» оформлено митну декларацію, на підставі якої відбулося розмитнення ІНФОРМАЦІЯ_20 без ІНФОРМАЦІЯ_21.

Відповідно до наявної в матеріалах справи міжнародної автотранспортної накладної (НОМЕР_6, відповідач за первісним позовом отримав вантаж 11.10.2024, про що свідчить підпис та печатка останнього у відповідній графі. У графі 1 «вантажовідправник» міжнародної автотранспортної накладної (НОМЕР_6 зазначено ІНФОРМАЦІЯ_4., у графі 2 «вантажоодержувач» зазначено ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (відповідач за первісним позовом).

11.10.2024 між позивачем та відповідачем за первісним позовом складено та підписано акт надання послуг № 129 від 11.10.2024 на суму 166 676,00 грн, в якому зазначено, що відповідач за первісним позовом претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 11.10.2024 позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом рахунок № 129 від 11.10.2024 на оплату послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_24, який був оплачений відповідачем за первісним позовом відповідно до інформаційного повідомленням про зарахування коштів № 81 від 11.10.2024 на суму 166 676,00 грн із призначенням платежу: «оплата за міжнародне перевезення згідно рахунку № 129 від 11.10.2024 р. без ПДВ».

Позивач за первісним позовом, в обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що у період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення з вини відповідача за первісним позовом мав місце понаднормовий простій автомобіля на пункті пропуску Дорогуськ (Республіка Польща) на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_26.

Також позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідачем за первісним позовом не виконано умови п. 3.3, 3.4 договору щодо забезпечення митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, у зв'язку із чим, 15.07.2024 (понеділок) вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща, при цьому, з урахуванням останнього абзацу підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, понаднормовий простій автомобіля з вантажем розпочався з 17.07.2024 та припинився 09.10.2024, оскільки декларантом (ІНФОРМАЦІЯ_48 чи відповідачем за первісним позовом) надані митному органу Республіки Польща індивідуальний дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення від 18.09.2024 на вантаж, виданий Міністром розвитку та технологій Республіки Польща, та висновок прокуратури Польщі щодо законності експорту вантажу (копія індивідуального дозволу на торгівлю товарами стратегічного значення від 18.09.2024 наявна в матеріалах справи). Стосовно висновку прокуратури Польщі щодо законності експорту вантажу позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначив, що вказаний доказ відсутній у позивача. Позивач за первісним позовом стверджує, що понаднормовий простій на пункті пропуску Дорогуськ автомобіля тривав з 17.07.2024 до 09.10.2024 (84 доби), що завдало значної шкоди позивачу за первісним позовом та перевізнику у вигляді неможливості використання автомобіля в господарській діяльності, понесених витрат на оплату послуг водія, та призвело до необхідності виконання відповідачем за первісним позовом умов, передбачених підп. 4.2.1 п. 4.2 договору щодо сплати штрафу у розмірі 150 євро за кожну добу вимушеного простою автомобіля.

Частинами 1, 4 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок надати експедиторові повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором, документів, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу, законом покладається саме на клієнта, у даному випадку відповідача за первісним позовом.

У той же час, за змістом ст. 11 Закону № 1955-IV, обов'язком експедитора є надання транспортно-експедиторських послуг згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Отже, обов'язку належного виконання експедитором транспортно-експедиторських послуг згідно з договором транспортного експедитування кореспондує обов'язок клієнта (замовника) своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо вантажу, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документів, що стосуються вантажу, та які потрібні, у тому числі, для здійснення митного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з аналізу умов договору, зокрема пунктів 1.1, 2.3, 2.4, 3.2 договору вбачається, що обов'язок з надання заявки, яка визначає умови виконання кожного окремого перевезення, покладається саме на відповідача за первісним позовом, також на відповідача за первісним позовом покладається обов'язок надати позивачу за первісним позовом усю необхідну для здійснення перевезення вказаного вантажу інформацію, у тому числі, додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, та саме на відповідача за первісним позовом покладається обов'язок забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу.

Так, відповідач за первісним позовом стверджує, що на виконання Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, експедитору завчасно було надано: - сертифікат кінцевого споживача від замовника; - рішення про видачу ліцензії № НОМЕР_7 у справі експорту товарів на ІНФОРМАЦІЯ_34 від відправника.

Водночас, позивач за первісним позовом заперечує отримання від відповідача за первісним позовом вказаних вище документів до 11.07.2024, як наслідок, позивач за первісним позовом заперечив обставину виконання відповідачем за первісним позовом вказаного вище Положення шляхом завчасного надання експедитору сертифікату кінцевого споживача від замовника та рішення про видачу ліцензії № НОМЕР_7 у справі експорту товарів на ІНФОРМАЦІЯ_34 від відправника.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів вчасного надання відповідачем позивачу за первісним позовом сертифікату кінцевого споживача від відповідача за первісним позовом та рішення про видачу ліцензії № НОМЕР_7 у справі експорту товарів на ІНФОРМАЦІЯ_34 від відправника, у зв'язку із чим зазначені доводи відповідача за первісним позовом є необґрунтованими.

Доказів обізнаності експедитора до 11.07.2024 (дата завантаження вантажу) про те, що за договором та заявкою № НОМЕР_4 від 08.07.2024 повинно було здійснюватись перевезення саме бронетранспортеру ІНФОРМАЦІЯ_49, до якого можуть встановлюватись додаткові вимоги щодо перевезення, відповідач за первісним позовом до суду не надав.

При цьому, у заявці № НОМЕР_4 від 08.07.2024 вказано лише про те, що за заявкою здійснюється перевезення вантажу - техніки, довжиною 6, 4 м, шириною 2, 85 м, висотою 1, 6 м), об'ємом до 36 куб. м та вагою до 11 тонн, тобто, всупереч п.. 2.3, 3.2 договору, відповідачем за первісним позовом не надано позивачу за первісним позовом заявки із зазначенням всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, зокрема повідомлення позивача за первісним позовом про вид продукції та його специфічні властивості.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем за первісним позовом, всупереч п. 3.2 договору, не виконано зобов'язання за договором в частині повідомлення позивачу за первісним позовом всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, зокрема необхідність отримання від ІНФОРМАЦІЯ_4., індивідуального дозволу ІНФОРМАЦІЯ_5 на торгівлю товарами стратегічного значення під час завантаження товару в місці завантаження.

Зазначене підтверджується листуванням між сторонами у месенджері Viber.

Оскільки зміст електронного листування між особами у месенджері Viber надає можливість ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника, так і отримувача таких повідомлень, якими є сторони цієї справи, наявні правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ (переписку у месенджері Viber) нарівні з іншими доказами у справі.

З огляду на зміст п. 3.2, 3.4 договору, саме відповідача за первісним позовом було зобов'язано забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, зокрема забезпечити оформлення інших документів (самостійно або через третіх осіб), у даному випадку, індивідуального дозволу ІНФОРМАЦІЯ_5 на торгівлю товарами стратегічного значення, необхідного для безперешкодного виконання перевезення через митний перехід у Польщі, аж до здачі вантажу відповідачу за первісним позовом.

В свою чергу, відповідачем за первісним позовом не надано доказів, що розмитнення своєчасно не було проведено саме з вини позивача за первісним позовом.

Доводи відповідача за первісним позовом про те, що посилання позивача за первісним позовом на інформацію Державної служби експортного контрою України щодо порядку транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну (розміщену на вебсайті 30.03.2023) свідчить про обізнаність експедитора про зазначені вимоги є безпідставними, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано доказів обізнаності позивача за первісним позовом до дати завантаження вантажу про те, що за договором та заявкою № НОМЕР_4 від 08.07.2024 повинно було здійснюватись перевезення саме бронетранспортеру ІНФОРМАЦІЯ_49 (до якого можуть встановлюватись додаткові вимоги під час перевезення такого товару через територію Польщі в Україну).

Також, в матеріалах справи наявний сертифікат кінцевого споживача - відповідача за первісним позовом № 69 від 16.04.2024 та рішення про видачу ліцензії № НОМЕР_7 у справі експорту товарів на ІНФОРМАЦІЯ_34 за ліцензованою позицією танки та інші ІНФОРМАЦІЯ_50, і частини до них, до України, в яких імпортером, контактним партнером та кінцевим споживачем (користувачем) зазначено саме відповідач за первісним позовом.

Тобто, враховуючи інформацію Державної служби експортного контрою України щодо порядку транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, розміщену на вебсайті останньої 30.03.2023 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_51, а також зміст пп. 3.2, 3.4 договору, відповідач за первісним позовом, як замовник товару, мав можливість завчасно ознайомитись із порядком транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, повідомити таку інформацію позивачу за первісним позовом та зобов'язаний був забезпечити (самостійно або через третіх осіб) оформлення індивідуального дозволу ІНФОРМАЦІЯ_5 на торгівлю товарами стратегічного значення, необхідного для безперешкодного виконання перевезення через Польщу в Україну, аж до здачі вантажу відповідачу за первісним позовом.

З огляду на викладене, також безпідставним є посилання відповідача за первісним позовом на те, що саме відправник (ІНФОРМАЦІЯ_4. (ІНФОРМАЦІЯ_33)) не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати.

Також безпідставними є доводи відповідача за первісним позовом про те, що відповідальні за перевезення вантажу позивач за первісним позовом та перевізник не отримали від відправника разом з накладною необхідні документи, позивач за первісним позовом не попередив водія про необхідність отримати від ІНФОРМАЦІЯ_30 під час завантаження у відправника ІНФОРМАЦІЯ_4., а відправник не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування та заявкою, оскільки вказаний обов'язок із забезпечення перевізника всією необхідною інформацією та документами, яких він може потребувати під час здійснення перевезення, договором покладено саме на відповідача за первісним позовом.

Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається із п. 3.15 договору, позивач за первісним позовом зобов'язався проінструктувати водіїв про правила перевезення заявленого вантажу, нормах завантаження автомобілів і про вимоги до перевізної документації.

Водночас, вказаний обов'язок позивача за первісним позовом кореспондується з обов'язком відповідача за первісним позовом надати позивачу за первісним позовом інформацію про кількість і вид продукції, фізичний стан, наявність тари, спосіб вантаження і розвантаження, специфічні властивості, масу та габарити вантажу, вантажовідправників, вантажоодержувачів, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови передбачені КДПВ, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та Статутом автомобільного транспорту України, а також повідомлення експедитору усієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, в тому числі додаткових вимог, не передбачених іншими нормами.

За змістом заявки № НОМЕР_4, водій обов'язково має перевірити наявність документів на завантаження. Водночас, вичерпного переліку документів, перевірити наявність яких має перевірити водій під час завантаження вантажу, у заявці не наведено, водночас, таку інформацію, відповідно до п. 3.15 договору, надає водію позивач за первісним позовом, який, у свою чергу, отримує інформацію про вантаж та усю необхідну інформацію, необхідну для виконання останнім своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, та які потрібні для здійснення митного та інших видів державного контролю і нагляду, від відповідача за первісним позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач за первісним позовом не виконав належним чином зобов'язання, передбачені пп. 2.3, 3.2, 3.4 договору, ч. 1 ст. 933 ЦК України, а також ст. 12 Закону № 1955-IV в частині повідомлення позивачу за первісним позовом повної, точної і достовірної інформації про вантаж, всієї необхідної інформації для здійснення безперешкодного перевезення, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, а також забезпечення належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, у зв'язку із чим 15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща.

Частиною 4 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 10 Закону № 1955-IV передбачено, що експедитор має право, серед іншого, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до підп. b) підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, у разі вимушеного простою автомобіля (після закінчення 24 годин з моменту митного оформлення) на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, замовник виплачує експедитору штраф у розмірі 150 євро за кожну повну і неповну добу вимушеного простою при перевезенні в/з інших країн Європи. У разі прибуття автомобіля на прикордонний митний перехід не менше ніж за 12 годин до вихідних та святкових днів і вимушеного простою на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, то дані вихідні та святкові дні підлягають оплаті як дні вимушеного простою.

Відповідно до підп. 4.2.3 п. 4.2 договору відповідач за первісним позовом несе відповідальність за всі збитки позивача за первісним позовом, завдані йому внаслідок ненадання необхідних документів, неточності або недостатності відомостей, зазначених у заявці, ТТН та інших документах.

У заявці № НОМЕР_4 від 08.07.2024 наведені наступні додаткові умови, зокрема понаднормовий простій т.з. завантаження/розвантаження більше ніж 48 год. - 150 євро; - замитнення/розмитнення більш ніж 48 год. - 150 євро.

Враховуючи викладене, встановлення факту невиконання відповідачем за первісним позовом належним чином зобов'язань, передбачених пп. 2.3, 3.2, 3.4 договору, висновок господарського суду першої інстанції про те, що відповідач за первісним позовом зобов'язаний виплатити позивачу за первісним позовом, на підставі п. 4.2 договору, штраф з розрахунку 150 євро за кожну повну і неповну добу вимушеного простою, є правильним.

Як вбачається із матеріалів справи, понаднормовий простій автомобіля на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща) через неправильне оформлення/відсутність супровідних документів розпочався з 17.07.2024 та тривав до 09.10.2024.

Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, сума понаднормового простою розрахована наступним чином: ІНФОРМАЦІЯ_52 - курс НБУ станом на 11.10.2024 (день вивантаження транспортного засобу, як передбачено заявкою на перевезення від 08.07.2024).

Здійснивши перерахунок штрафу за понаднормовий простій за період з 17.07.2024 по 09.10.2024, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає наведений позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу арифметично правильним.

Як вже зазначалось, 16.01.2025 позивач за первісним позовом направив замовнику рахунок № 1 від 14.01.2025 та підтверджуючі документи (акт надання послуг № 144 від 14.01.2025 та акт від 14.01.2025, складений відповідно до додатку 4 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні) щодо необхідності сплати понаднормового простою за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення по маршруту: ІНФОРМАЦІЯ_37, в сумі ІНФОРМАЦІЯ_26, який отриманий відповідачем за первісним позовом 22.01.2025.

Відповідно до п. 6.8 договору, штрафи, неустойка, оплата за додатковий пробіг, передбачені підп. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, а також підп. 4.3.1 договору, оплачується винною стороною протягом 3 (трьох) днів з дня отримання повідомлення та підтверджуючих документів, від іншої сторони.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що відповідач за первісним позовом зобов'язаний провести своєчасний повний розрахунок за виконані транспортні послуги, включаючи штрафні санкції, якщо такі мали місце.

З огляду на положення п. 6.8 договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що строк оплати відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом понаднормового простою настав 27.01.2025, натомість, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази сплати відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом понаднормового простою за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби), тобто у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість на суму у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_26.

Враховуючи невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань в частині відшкодування позивачу за первісним позовом понаднормово простою автомобіля на митному переході, позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_26 за понаднормовий простій є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволення.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати за понаднормовий простій, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом суму пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_53

Пунктом 6.7 договору визначено, що при порушенні замовником порядку і термінів сплати за цим договором він зобов'язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ під суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на встановлені обставини справи, настання обов'язку для відповідача за первісним позовом оплати понаднормового простою з 27.01.2025, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним застосування до відповідача за первісним позовом відповідальності у вигляді пені, відповідно до п. 6.7 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, наведені позивачем за первісним позовом, колегія суддів апеляційної інстанції вважає суми пені та 3% річних у розмірах ІНФОРМАЦІЯ_54, відповідно, правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним виконано усі зобов'язання, передбачені умовами укладеного договору експедирування щодо організації та супроводження транспортування замовленої техніки.

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що умовами пп. 3.16, 3.18, 3.19, 3.20, 3.21, 3.22 договору передбачено, що під час транспортування відповідальність за вантаж покладається на відповідача за зустрічним позовом і він зобов'язаний контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі. З огляду на положення ст. 1, 3 Закону № 1955-IV, ст. 3-4, 11, 41 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також п. 3.15 договору, саме відправник ІНФОРМАЦІЯ_4. мав надати з вантажною накладною дозвіл від ІНФОРМАЦІЯ_30, відповідач за зустрічним позовом - попередити водія про необхідність отримати такий дозвіл під час завантаження, а перевізник - перевірити достатність необхідних документів. Проте, відповідальні за перевезення вантажу відповідач за зустрічним позовом та перевізник не отримали від відправника разом з накладною необхідні документи, а відправник не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування, заявкою та Конвенцією, внаслідок чого відбулося прострочення доставки вантажу позивачу за зустрічним позовом, у зв'язку із чим, для усунення порушень транспортування, допущених виконавцем та транспортною компанією з відповідачем за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом був вимушений втрутитися особисто через фактичний зрив виконання державного контракту з ІНФОРМАЦІЯ_31, та за допомогою ІНФОРМАЦІЯ_32 та був отриманий дозвіл Міністерства розвитку технологій для ІНФОРМАЦІЯ_4., після чого вантаж доставлений позивачу за зустрічним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, заявкою № НОМЕР_4 від 08.07.2024 сторонами узгоджена дата доставки вантажу - 19.07.2024, проте відповідач за зустрічним позовом доставив позивачу за зустрічним позовом вантаж за місцем призначення 11.10.2024 із значним простроченням у 81 день після митного оформлення. При цьому, позивач за зустрічним позовом визнає обставину того, що обумовлений сторонами вантаж був завантажений у відправника ІНФОРМАЦІЯ_4 - 11.07.2024.

Згідно з підп. b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору, за прострочення доставки вантажу, якщо терміни доставки обумовлені в заявці, відповідач за зустрічним позовом виплачує позивачу за зустрічним позовом штраф в розмірі 100 євро за кожну добу прострочення при перевезенні в/з інших країн Європи, у зв'язку із чим позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк, який склав 81 добу після митного оформлення, повинен сплатити замовнику на підставі підп. b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору ІНФОРМАЦІЯ_40 штрафу з розрахунку 81 доба*45,0477 грн за курсом НБУ гривні до євро станом на дату прострочення*100 євро.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом не виконав належним чином зобов'язання під час приймання вантажу від ІНФОРМАЦІЯ_4. та не переконався, що водій перевірив наявність дозволу від ІНФОРМАЦІЯ_30, що мав надати з вантажною накладною відправник, внаслідок чого відбулося прострочення доставки вантажу позивачу за зустрічним позовом, зважаючи на вину відповідача за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_40 основного боргу, ІНФОРМАЦІЯ_41 пені та 10 946,59 грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, за період прострочення з 11.10.2024 по 27.03.2025.

Згідно з ст. 11 Закону № 1955-IV, експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили умову про те, що заявка на перевезення містить детальні умови для виконання окремих перевезень.

Відповідно до пп. 3.12, 3.13, 3.19 договору, експедитор зобов'язаний підтвердити прийняття заявки до виконання шляхом надання замовнику примірника (копії) заявки зі своєю печаткою, забезпечити подачу під завантаження у вказаний замовником пункт технічно справного і належним чином обладнаного транспортного засобу в угоджені сторонами терміни в заявці та організувати доставку ввіреного замовником вантажу в зазначений пункт призначення і здачу його уповноваженій особі в цілому та неушкодженому вигляді у строки, зазначені в заявці.

Заявкою на перевезення автомобільним транспортом № НОМЕР_4 від 08.07.2024 сторони узгодили строк завантаження - 11.07.2024 на 08:00 за місцевим часом та строк доставки вантажу - 19.07.2024; адреса розвантаження: АДРЕСА_1

Таким чином, строк доставки експедитором вантажу за адресою розвантаження є таким, що настав 19.07.2024.

Відповідно до п. 6.2 договору, підставою для оплати транспортно-експедиторських послуг позивачем за зустрічним позовом і підтвердження факту виконання транспортно-експедиторських послуг шляхом надання позивачу за зустрічним позовом товарно-транспортної накладної/CMR з відміткою вантажовідправника - вантажоодержувача вантажу та акта виконаних робіт.

Однак, відповідно до міжнародної автотранспортної накладної (НОМЕР_6, позивач за зустрічним позовом отримав вантаж 11.10.2024, про що свідчить підпис та печатка останнього у відповідній графі.

11.10.2024 між сторонами, на виконання умов договору, за наслідком надання позивачем послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту ІНФОРМАЦІЯ_27, згідно CMR № CZ D 7944169, складено та підписано акт надання послуг № 129 від 11.10.2024 на суму 166 676,00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень, також 11.10.2024 позивач за зустрічним позовом оплатив надані відповідачем за зустрічним позовом експедиторські послуги, що підтверджується наявним в матеріалах справи інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 81 від 11.10.2024 на суму 166 676,00 грн із призначенням платежу: «оплата за міжнародне перевезення згідно рахунку № 129 від 11.10.2024 р. без ПДВ».

Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом виконано зобов'язання за договором в частині доставки обумовленого вантажу позивачу за зустрічним позовом в місце розвантаження із порушенням строку, погодженого сторонами у заявці № НОМЕР_4 від 08.07.2024, допустивши прострочення строків доставки вантажу - період прострочення з 20.07.2024 до 10.11.2024, включно.

Відповідно до ст. 14 Закону № 1955-IV, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Частинами 1 ст. 17 Конвенції встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Підпунктом b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору передбачено, за прострочення доставки вантажу, якщо терміни доставки обумовлені в заявці, відповідач за зустрічним позовом виплачує позивачу за зустрічним позовом штраф у розмірі 100 євро за кожну добу прострочення при перевезенні в/з інших країн Європи.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що експедитор за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк, який склав 81 добу, повинен сплатити замовнику на підставі підп. b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору ІНФОРМАЦІЯ_40 штрафу з розрахунку 81 доба*45,0477 грн за курсом НБУ гривні до євро станом на дату прострочення*100 євро.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розрахунок штрафу за прострочення строків доставки вантажу, з урахуванням умов договору та заявки № НОМЕР_4 від 08.07.2024, наведений позивачем за зустрічним позовом є арифметично правильним.

Водночас, у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції (застосування якої у п. 2.1 договору сторони погодили при організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом), для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника

Крім того, ч. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Тобто для застосування штрафної санкції необхідно встановити наявність вини особи, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених ч. 4 ст. 545 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, саме позивачем за зустрічним позовом не виконано належним чином зобов'язання, передбачені пп. 2.3, 3.2, 3.4 договору, ч. 1 ст. 933 ЦК України, а також ст. 12 Закону № 1955-IV в частині повідомлення відповідачу за зустрічним позовом повної, точної і достовірної інформації про вантаж, всієї необхідної інформації для здійснення безперешкодного перевезення, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, а також забезпечення належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, у зв'язку із чим 15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща.

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження того, що розмитнення своєчасно не було проведено з вини відповідача за зустрічним позовом.

Таким чином, оскільки позивач за зустрічним позовом, як замовник перевезення, не вчинив усіх необхідних та достатніх дій, передбачених законодавством та договором, що призвело до понаднормового простою автомобіля з вантажем на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща), відповідач за зустрічним позовом, як експедитор, не міг виконати свій обов'язок з доставки вантажу позивачу за зустрічним позовом за місцем розвантаження у погоджений у заявці № НОМЕР_4 від 08.07.2024 строк.

При цьому, сторонами не заперечується прибуття перевізника відповідача за зустрічним позовом до місця завантаження 11.07.2024, тобто у строк, погоджений у заявці № НОМЕР_4 від 08.07.2024 та завчасне прибуття перевізника відповідача за зустрічним позовом до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща), у зв'язку із чим є обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що до дати виникнення понаднормового простою через неправильне оформлення/відсутність супровідних документів, відповідачем за зустрічним позовом належним чином виконувались зобов'язання за договором та заявкою. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що встановлені обставини, а саме: неналежне виконання позивачем за зустрічним позовом в частині надання відповідачу за зустрічним позовом усієї необхідної інформації та документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, унеможливлюють покладення на відповідача за зустрічним позовом відповідальності, передбаченої договором та законодавством, у зв'язку із чим, підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_40 штрафу за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк, відсутні.

Також відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_41 пені та 10 946,59 грн 3% річних, оскільки зазначені вимоги є похідними від позовної вимоги зустрічного позову про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_40 боргу, у задоволені якої судом відмовлено.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог первісного позову та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 911/698/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови підписано 26.01.2026, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О., перебуванням колегії суддів у відпустках та подальшою тимчасовою непрацездатністю судді Майданевича А.Г.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Попередній документ

133585473

Наступний документ

133585475

Інформація про рішення:

№ рішення:	133585474
№ справи:	911/698/25
Дата рішення:	11.11.2025
Дата публікації:	28.01.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (28.04.2026)
Дата надходження:	28.04.2026
Предмет позову:	стягнення 581 534, 46 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

24.04.2025 16:20	Господарський суд Київської області
15.05.2025 15:30	Господарський суд Київської області
18.06.2025 14:30	Господарський суд Київської області
17.07.2025 14:30	Господарський суд Київської області
10.09.2025 15:20	Господарський суд Київської області
21.10.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
11.11.2025 09:50	Північний апеляційний господарський суд
18.03.2026 11:00	Господарський суд Київської області
02.04.2026 14:30	Господарський суд Київської області