Постанова від 15.01.2026 по справі 916/4443/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4443/23(916/561/25)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» - адвокат Малін М.-Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН»

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025, суддя суду першої інстанції Райчева С.І., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 25.07.2025

по справі №916/4443/23(916/561/25)

за позовом: ліквідатора Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ»

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ»

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Ліквідатор Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» арбітражна керуюча Венська Оксана Олександрівна звернулась до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН», в якій просила:

1.Визнати недійсним Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021 серія та номер: 665,666, виданий 05.03.2021 приватним нотаріусом ОМНО Дімітрова Т.А, що укладений між Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством «БЕДБОЙЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ».

2.Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» та повернути Малому спортивно-оздоровчому приватному підприємству «БЕДБОЙЗ» нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна: 1868400451208; Тип об'єкта: база відпочинку, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 2481.7, адреса: АДРЕСА_1 Тип об'єкта: база відпочинку, об'єкт житлової нерухомості: Ні.

3.Скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича, Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, Одеська обл. Виконавчий комітет Сумської міської ради, Сумська обл., про державну реєстрацію права власності, індексний номер: 570044266 від 10.03.2021 13:01:05 щодо нерухомого майна - база відпочинку, об'єкт житлової нерухомості: Ні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208) щодо ТОВ «ГУДБОЙЗ».

4.Скасувати рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко Олександра Борисовича, прийняте 07.06.2021 за індексним номером 58610593 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (базу відпочинку) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» (код ЄДРПОУ 44377434), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1868400451208. 5.Судові витрати покласти на Відповідачів.

В обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначає, що у власності Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» перебувало нерухоме майно, а саме база відпочинку, загальною площею 2 481, 7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208.

Спіpнe нерухоме майно Боржника є єдиним ліквідним джерелом погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. Боржник без видимої економічної користі та зворотної вигоди для Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» прийняв рішення про відчуження майна Товариства. На думку Позивача, зазначене вказує на намір Боржника ухилитись від виконання судового рішення шляхом укладання правочину, яким відчужено всі ліквідні активи Боржника. У зв'язку із чим в результаті відчуження спірного нерухомого майна на підставі Акту приймання-передачі від 05.03.2021р. кредиторам завдано істотних збитків, Боржник був позбавлений можливості відновити свою платоспроможність у майбутньому за рахунок відчужених активів. Тому, арбітражна керуюча Венська Оксана Олександрівна вважає, що Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021 має ознаки фраудаторного правочину та підлягає визнанню недійсним з огляду на вимоги та положення ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Позивач також вказав, що спірне нерухоме майно після передачі його до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» було відчужено ще декілька разів. З урахуванням вказаних обставин, Позивач просить суд витребувати вищевказане майно у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на підставі положень ст. 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 позов задоволено частково;

- визнано недійсним Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021р., посвідченого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №665, 666;

- витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» із чужого незаконного володіння на користь Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» нерухоме майно, за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна: 1868400451208; Тип об'єкта: база відпочинку, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 2481.7, адреса: АДРЕСА_1;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» на користь Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» 50% судового збору у розмірі 3 316,80 грн;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на користь Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» 50% судового збору у розмірі 3 316,80 грн;

- стягнуто з Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» у дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 3 186,40 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі Акту приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021, відчуження спірного нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» відбулось поза "доброю волею" власника майна, тобто Позивача, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25).

Апелянт вказує, що ним було направлено на адресу суду першої інстанції відзив на позовну заяву, однак судом першої інстанції доводи відповідача були залишені поза увагою, що призвело до прийняття рішення, яке ґрунтується виключно на односторонньому дослідженні тверджень та доказів позивача.

Апелянт вказує, що майно, яке є предметом позову у даній справі, не входить до ліквідаційної маси банкрута, адже воно не належить банкруту на праві власності та було відчужено останнім у 2021 році.

В той же час, апелянт вказує, що у власності боржника є інше майно - спортивно-оздоровчий комплекс за адресою Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна 4А площею 909.4 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10408249). При чому наявність такого нерухомого майна була фактично проігнорована, натомість зроблено акцент на витребування майна від третіх осіб, яке вибуло з власності боржника ще у 2021 році, що суперечить принципам розсудливості та добросовісності.

Апелянт стверджує, що позивач, визначаючи вартість спірного майна, оцінив його у 250 000,00 грн, опираючись на Рішення №1 єдиного засновника ТОВ «ГУДБОЙЗ», що є заниженою та привело до порушення приписів п.2 ч.1 ст. 163 ГПК України про те, що ціна позову про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна, про що відповідач стверджував у відзиві, який судом першої інстанції не взято до уваги.

Апелянт вказав, що він наполягав у клопотанні, доданому до відзиву на позовну заяву, на призначення оціночно-будівельної експертизи з метою встановлення ринкової вартості витребуваного майна. Однак таке клопотання не було розглянуто судом, а відтак унеможливило прийняття законного та обгрунтованого рішення.

Апелянт вказує, що у Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» була наявна заборгованість у розмірі 5 827 605,41 грн. за кредитними договорами № 005/МКЦ/2006-840 від 24.11.2006 та №61/МК/2007-840 від 06.12.2007, яка стягнута за заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2013 у справі №1505/6687/2012 та заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2013 у справі № 495/2710/13-ц. Aпелянт вважає відсутніми зобов'язання за цими договорами, адже строки пред'явлення до виконання зазначених судових рішень сплили.

Апелянт також зазначає, що заборгованість перед кредитором забезпечена наявним у боржника майном, а саме спортивно-оздоровчий комплекс за адресою Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна 4А площею 909.4 кв.м та земельною ділянкою площею 1930 кв.м. Передане в іпотеку майно має в повному обсязі відшкодовувати суму боргу. В той же час об'єкт, який є предметом витребування, має ринкову вартість, що істотно перевищує суму боргу, а також перебуває у власності третіх осіб.

На думку апелянта, дії ліквідатора в даному випадку, спрямовані не на звернення стягнення на майно, що перебуває у власності боржника та є предметом іпотеки саме за відповідним кредитним договором, а витребування іншого, дорожчого майна від добросовісних набувачів, що свідчить про недотримання договірної природи зобов'язань, порушення принципів розумності, добросовісності та справедливості.

Відповідач вказує, що позивачем не доведено та не надано належних доказів того, що відчуження спірного майна спричинило неплатоспроможність боржника, призвело до неможливості виконання зобов'язань перед єдиним кредитором, порушило інтереси кредитора.

Апелянт вказує, що висновки суду про вибуття спірного майна безоплатно є хибними, оскільки за внесення майна було отримано корпоративні права.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції при вирішенні справи по суті не досліджено питання наявності легітимної мети такого втручання у право власності ТОВ «ГРАНИТ ТАУН», не дотримано пропорційності обраного заходу, незважаючи на наявність у боржника іншого майна, достатнього для задоволення вимог кредитора, не застосовано принцип правової визначеності та баланс інтересів сторін, зокрема договірну конструкцію іпотечного забезпечення, погоджену кредитором.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ліквідатора Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25).

Позивач вказав, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» обізнано про розгляд даної справи, однак, участі у судових засіданнях не приймало, відзив чи інші заяви по суті справи до Суду першої інстанції у встановлений спосіб та строки не надало.

Позивач зазначив, доданий до апеляційної скарги Відзив на позовну заяву не може братись до уваги колегією суддів, адже не надходив до суду та учасникам та відповідно не розглядався судом першої інстанції, тому не може братись до уваги при ухваленні рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Позивач вказав, що на сьогоднішній день заборгованість МСОПП «БЕДБОЙЗ» перед ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» тільки за двома судовими рішеннями складає 5 822 344,41 грн (п'ять мільйонів вісімсот двадцять дві тисячі триста сорок чотири гривні 41 копійка) та не погашена належним виконанням. Твердження апелянта про відсутність заборгованості перед боржником з огляду на прострочення пред'явлення до виконання виконавчих документів є безпідставними та надуманими.

Позивач зазначив, що згідно до приписів частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження: проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута. Таким чином ліквідатор визначила вартість спірного майна сумою 250 000 грн. опираючись на Рішення №1 єдиного засновника ТОВ «ГУДБОЙЗ».

Ліквідатор вказує, що вона правомірно визначила вартість спірного об'єкта при поданні позову, з огляду на прямі норми законодавства про наявність такого права. Крім того, вартість майна не входить до предмету доказування у спорі, що розглядався, і є визначеною ліквідатором -позивачем з метою сплати судового збору. Твердження апелянта про нібито заниження вартості майна не впливає на вирішення зазначеної справи по суті.

Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23 (916/561/25) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4443/23(916/561/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.08.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4443/23(916/561/25) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4443/23(916/561/25) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4443/23(916/561/25).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів 1) на підтвердження реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України 2) сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі, встановленому законом - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були долучені докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України та докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі, встановленому законом. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.10.2025; запропоновано учасникам справи у строк до 15.10.2025 надати свої міркування або заперечення щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи; призначено справу №916/4443/23(916/561/25) до розгляду на 06.11.2025 о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Судове засідання призначена на 06.11.2025 не відбулося у зв'язку з оголошенням на території Одеської області повітряної тривоги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 вирішено розглянути справу №916/4443/23(916/561/25) у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; призначено справу №916/4443/23(916/561/25) до розгляду на 04.12.2025 о 14:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

04.12.2025 судове засідання по даній справі не відбулося у зв'язку з технічною несправністю сервісу відеоконференцзв'язку, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 призначено справу №916/4443/23(916/561/25) до розгляду на 15.01.2026 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

15.01.2026 у судовому засіданні прийняв участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» - адвокат Малін М.-Е.О.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, якою призначено справу №916/4443/23(916/561/25) до розгляду на 15.01.2026 о 10:30, була отримана в електронному кабінеті ліквідатором Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» арбітражною керуючою Венською О.О. - 04.12.2025, Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством «БЕДБОЙЗ» - 04.12.2025.

Крім того, копія даної узвали направлялася засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та ОСОБА_1 , однак повернулися без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від арбітражної керуючої Венської О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що не зможе прийняти участь у судовому засіданні по даній справі у зв'язку з участю у судовому засіданні по справі №908/3077/21(908/939/23).

Колегія суддів відхилила дане клопотання ухвалою у протокольній формі, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи (частина 13 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу в судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 07.01.2025 у справі № 910/1/21).

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, арбітражна керуюча Венська О.О. не обгрунтувала неможливість розгляду справи за її відсутності, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності арбітражної керуючої Венської О.О.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 15.01.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25), до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Щодо клопотання апелянта про призначення експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Разом з апеляційною скаргою Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» було подано клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання:

- якою є ринкова вартість об?єкта нерухомого майна - бази відпочинку загальною площею 2 481,7 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт Затока, база відпочинку «Гранит» (район «Центральний»), будинок 1-75 - станом на дату проведення експертизи?

- якою є ринкова вартість об?єкта нерухомого майна - спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 909,4 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Калініна, будинок 4-а - станом на дату проведення експертизи?

Дане клопотання обґрунтовано тим, що вирішення спору щодо витребування майна та визнання правочину недійсним безпосередньо залежить від визначення ринкової вартості об'єкта нерухомості, адже достовірна оцінка об'єкта має вирішальне значення для правильного вирішення справи, оскільки впливає як на обґрунтованість позовних вимог, так і на оцінку наслідків правочину.

Ліквідатор Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» заперечувала проти призначення у даній справі оціночно-будівельної експертизи, посилаючись на те, що вартість майна не входить до предмету доказування у спорі, що розглядався, а тому призначення по справі оціночно-будівельної експертизи є недоцільним. На думку позивача, апелянт свідомо зловживає правом та заявив відповідне клопотання з метою затягування розгляду справи. У клопотанні не зазначено мету проведення експертизи, крім того доцільність її проведення щодо двох об'єктів, не зазначено за чий рахунок будуть проводиться експертні дослідження, які є дороговартісними.

Колегія суддів ухвалою у протокольній формі відмовила у задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 26.10.2022 у справі № 904/5077/21, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22 тощо).

Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 та у справі № 917/50/17, від 17 грудня 2024 року у справі № 916/2932/23).

Разом з цим, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, господарському суду необхідно дотримуватися принципів змагальності, рівності та диспозитивності та призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта (постанови Верховного Суду від 22.01.2024 у справі № 910/13105/21, від 27.02.2024 № 912/164/20).

У даному випадку предметом спору є визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора та витребування майна. При чому обґрунтуванням позовних вимог є саме фраудаторність правочинів, на підставі яких вибуло з власності боржника належне йому нерухоме майно.

В той же час, питання визначення вартості нерухомого майна, яке належало та належить боржнику, не відноситься до предмету доказування у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для проведення експертного дослідження з метою визначення вартості об?єктів нерухомого майна.

З огляду на викладене вище, відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про проведення у даній справі оціночно-будівельної експертизи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 відкрито провадження у справі №916/4443/23 про банкрутство Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ», розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Венську Оксану Олександрівну.

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 Мале спортивно-оздоровче приватне підприємство «БЕДБОЙЗ» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Венську Оксану Олександрівну.

Арбітражною керуючою Венською О.О. під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» було встановлено, що у власності Боржника перебувало нерухоме майно, а саме база відпочинку, загальною площею 2 481, 7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208, яке у підозрілий період (3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство) вибуло із його власності.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав, право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством «БЕДБОЙЗ» (код ЄДРПОУ 24528059) 09.07.2019 з відкриттям розділу реєстрація об'єкту нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації було надано:

- договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н виданий 31.05.2001, видавник: МСОПП «Бедбойз», ВАТ «Скала-Подільський «Спецкар'єр»;

- договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н виданий 30.05.2001 Каменець-Подільський «Спецкар'єр», МСОПП «Бедбойз»;

- договір купівлі-продажу серія та номер: б/н виданий 11.12.2003, Коростенське підприємство «Граніт», МСОПП «Бедбойз»;

- договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н; виданий 17.12.2003, КП «Агробуд», МСОПП «Бедбойз»;

- договір купівлі-продажу, серія та номер: 15, виданий 09.07.2003, видавник: ВАТ "Полонський гірничий комбінат", МСОПП "Бедбойз";

- договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданий 17.12 2003, видавник: Полонський КП "Агробуд", МСОПП "Бедбойз";

- договір, серія та номер: 1, виданий 01.02.2002, видавник: КП "Агробуд", МСОПП "Бедбойз";

- технічний паспорт, серія та номер: 70, виданий 24.10.2013, видавник: КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації";

- технічний паспорт, серія та номер: 70, виданий 24.10.2013, видавник: КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації.

- технічний паспорт, серія та номер: 70, виданий 24.10.2013, видавник: КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації".

Номер запису про право власності 32319307, Дата, час державної реєстрації: 09.07.2019 19:08:18, Державний реєстратор: Мельничук Володимир Олександрович, Коноплянська сільська рада Іванівського району Одеської області, Одеська обл.

08.08.2019 проведено державну реєстрацію змін до права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, на підставі:

- договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданий 31.05.2001, видавник: Каменець-Подільський «Спецкар'єр», МАЛЕ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "БЕДБОЙЗ";

- технічний паспорт, серія та номер: 114.19, виданий 31.07.2019, видавник: ПП «Коло друзів»;

- технічний паспорт, серія та номер: 113.19, виданий 31.07.2019, видавник: ПП «Коло друзів»;

- технічний паспорт, серія та номер: 112.19, виданий 31.07.2019, видавник: ПП «Коло друзів».

Опис змін: додано договір купівлі-продажу, серія та номер: б/н, виданий 31.05.2001, видавник: Каменець-Подільський «Спецкар'єр», МАЛЕ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "БЕДБОЙЗ"; загальну площу нерухомого майна збільшено з 2051.7 кв.м. до 2481, 7 кв.м.

05.03.2021 відбулись загальні збори учасників Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" (код ЄДРПОУ 24528059). На зборах був присутній єдиний учасник Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" ОСОБА_2 . Загальними зборами учасників Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" від 05.03.2021р. ухвалено наступні рішення:

- прийняти участь у створенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» у якості засновника (учасника) товариства та надати повноваження директору - ОСОБА_2 на підписання рішення про створення Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «ГУДБОЙЗ», Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ», акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ».

- затверджено перелік нерухомого майна, яке буде внеском Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ», а саме: база відпочинку, загальною площею 2 481, 7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях та з всіма її складовими частинами нерухомого майна: бар, l; будинок відпочинку, 2; спальний корпус, 3; душові, 4; вбиральня, 5; дискоклуб, 6; їдальня, 8; будинок відпочинку, 9; будинок відпочинку, 10; будинок відпочинку, 11; будинок відпочинку, 12; побутова їдальня, 13; будинок відпочинку, 14; побутова їдальня, 15; артезіанська свердловина, 17; будівля очисних споруд, 18; огорожа, 19-21; двір, парко-місце, I, IV. Оцінити майно, що передаються до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» у суму 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.

Рішення №1 загальних зборів учасників Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" від 05.03.2021 підписано ОСОБА_2 .

Відповідно до Рішення №1 від 05.03.2021 єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» (код ЄДРПОУ: 44087913) ОСОБА_2 вирішено, зокрема:

- створити юридичну особу з організаційно-правовою формою - Товариство з обмеженою відповідальністю та назвою "ГУДБОЙЗ";

- визначити місцезнаходженням Товариства за наступною адресою: АДРЕСА_1;

- визначити та затвердити грошову оцінку у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень негрошового вкладу засновника Товариства - МСО ПП «БЕДБОЙЗ» (код ЄДРПОУ 24528059) за рахунок наступного нерухомого майна: база відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма складовими частинами об'єкту нерухомого майна: бар, 1; будинок відпочинку, 2; спальний корпус, 3; душові, 4; вбиральня, 5; дискоклуб, 6; їдальня, 8; будинок відпочинку, 9; будинок відпочинку, 10; будинок відпочинку, 11; будинок відпочинку, 12; побутова їдальня, 13; будинок відпочинку, 14; побутова їдальня, 15; артезіанська свердловина, 17; будівля очисних споруд, 18; огорожа, 19-21; двір, парко-місце, I, IV;

- визначити та затвердити статутний капітал Товариства у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., який формується за рахунок майнового внеску МСО ПП «БЕДБОЙЗ» (код ЄДРПОУ 24528059), склад якого визначений та затверджений в третьому питанні порядку денного;

- призначити директором Товариства ОСОБА_3 з дати державної реєстрації Товариства.

Рішення №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021 підписано ОСОБА_2 .

Справжність підпису директора Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" ОСОБА_2 на рішенні №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021 посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №661.

05.03.2021 між Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством "БЕДБОЙЗ" (код ЄДРПОУ 24528059) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» (код ЄДРПОУ 44087913) підписано Акт приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ». Згідно вказаного Акту Мале спортивно-оздоровче приватне підприємство "БЕДБОЙЗ" передало у якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» базу відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма складовими частинами об'єкту нерухомого майна: бар, 1; будинок відпочинку, 2; спальний корпус, 3; душові, 4; вбиральня, 5; дискоклуб, 6; їдальня, 8; будинок відпочинку, 9; будинок відпочинку, 10; будинок відпочинку, 11; будинок відпочинку, 12; побутова їдальня, 13; будинок відпочинку, 14; побутова їдальня, 15; артезіанська свердловина, 17; будівля очисних споруд, 18; огорожа, 19-21; двір, парко-місце, I, IV.

Справжність підписів директора Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" ОСОБА_2 та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» ОСОБА_3 на Акті приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021р. посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №665, 666.

10.03.2021 право власності на вказану вище базу відпочинку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ».

Номер запису про право власності : 40908595, Дата, час державної реєстрації: 10.03.2021 12:52:30, Державний реєстратор: Турецький Олександр Сергійович, Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, Одеська обл.

13.03.2021 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ». Згідно протоколу №4, на загальних зборах вирішено, зокрема, надати згоду ОСОБА_1 на вихід зі складу учасників Товариства та провести розрахунок з ОСОБА_1 у зв'язку із його виходом зі складу учасників Товариства, шляхом передачі йому бази відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма її складовими частинами нерухомого майна.

Затверджено зменшений розмір статутного капіталу та перерозподілено частки у статутному капіталі наступним чином: 100% статутного капіталу Товариства, номінальна вартість якого складає 125 000,00 грн, належить Малому спортивно-оздоровчому приватному підприємству "БЕДБОЙЗ".

Протокол №4 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 13.03.2021р. підписано директором Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , справжність їх підписів на вказаному протоколі посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №771, 772.

При цьому, ОСОБА_1 було включено до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ», того ж дня, 13.03.2021р., його частка склала 50 відсотків у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ». При цьому, ОСОБА_1 вклад у товариство не вносив. Розмір статутного капіталу до його виходу був незмінний та складав 250 000 грн. Після виходу із товариства ОСОБА_1 статутний капітал було зменшено до 125 000 грн та виведено у якості виплати «вкладу» ОСОБА_1 спірне майно.

15.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі зі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ». Згідно вказаного Акту Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» передало ОСОБА_1 базу відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма складовими частинами об'єкту нерухомого майна: бар, 1; будинок відпочинку, 2; спальний корпус, 3; душові, 4; вбиральня, 5; дискоклуб, 6; їдальня, 8; будинок відпочинку, 9; будинок відпочинку, 10; будинок відпочинку, 11; будинок відпочинку, 12; побутова їдальня, 13; будинок відпочинку, 14; побутова їдальня, 15; артезіанська свердловина, 17; будівля очисних споруд, 18; огорожа, 19-21; двір, парко-місце, I, IV.

Акт приймання-передачі зі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 15.03.2021р. підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , справжність їх підписів на Акті посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №773, 774.

Того ж дня, право власності на вказану вище базу відпочинку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Номер запису про право власності : 40987686, Дата, час державної реєстрації: 15.03.2021 11:03:34 Державний реєстратор: приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.

З протоколу №1 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» (код ЄДРПОУ 44377434) від 27.05.2021р. вбачається, що засновниками (учасниками) Товариства виступили ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Учасниками товариства вирішено створити юридичну особу з організаційно-правовою формою - Товариство з обмеженою відповідальністю та назвою "ГРАНИТ ТАУН"; обрати місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" наступну адресу: АДРЕСА_2 .

Визначено та затверджено грошову оцінку негрошового вкладу засновників (учасників) Товариства наступним чином:

1) негрошовий вклад ОСОБА_4 складається з будівлі трансформаторної підстанції № 1271, загальною площею 43,3 кв.м., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2328666451103) та усе рухоме майно, яке знаходиться на території будівлі та її приміщеннях. Грошова оцінка негрошового вкладу складає 52 500,00 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) гривень.

2) негрошовий вклад ОСОБА_1 складається з бази відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма її складовими частинами нерухомого майна, а саме: бар, 1; будинок відпочинку, 2; спальний корпус, 3; душові, 4; вбиральня, 5; дискоклуб, 6; їдальня, 8; будинок відпочинку, 9; будинок відпочинку, 10; будинок відпочинку, 11; будинок відпочинку, 12; побутова їдальня, 13; будинок відпочинку, 14; побутова їдальня, 15; артезіанська свердловина, 17; будівля очисних споруд, 18; огорожа, 19-21; двір, парко-місце, I, IV. Грошова оцінка негрошового вкладу складає 122 500 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень.

Також, затверджено статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" у розмірі 175 000 (сто сімдесят п?ять тисяч) гривень, який формується шляхом внесення засновниками (учасниками) Товариства негрошових вкладів у вигляді належного їм майна, перелік якого визначений в третьому питанні порядку денного.

Директором Товариства вирішено призначити ОСОБА_3 .

Протокол №1 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» від 27.05.2021р. підписали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , справжність їх підписів на вказаному протоколі посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №1767, 1768.

31.05.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" підписано акт приймання-передачі вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН".

Відповідно до вказаного Акту ОСОБА_1 передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" базу відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма її складовими частинами нерухомого майна, а саме: бар, 1; будинок відпочинку, 2; спальний корпус, 3; душові, 4; вбиральня, 5, дискоклуб, 6, їдальня, б; будинок відпочинку, 9, будинок відпочинку, 10; будинок відпочинку, 11; будинок відпочинку 12; Побутова їдальня, 13; будинок відпочинку 14; побутова їдальня, 15; артезіанська свердловина, 17; будівля очисних споруд, 18; огорожа, 19-21; двір ,парко-місце, I, IV.

Акт приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" від 31.05.2021р. підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , справжність їх підписів на Акті посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №1802, 1803.

07.06.2021 право власності на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 1868400451208 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН".

Номер запису про право власності 42375913, дата, час державної реєстрації: 07.06.2021 14:01:33, Державний реєстратор: Єрошенко Олександр Борисович, Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Одеська обл.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 16.04.2025 (під час розгляду справи судом першої інстанції) власником спірного нерухомого майна - бази відпочинку, загальною площею 2 481, 7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208, є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН".

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв'язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:

«Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц)».

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові від 24.11.2021 судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/2445/19), фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором.

У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Як встановлено в ухвалі підготовчого засідання у справі №916/4443/23 від 01.11.2023, 24.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра» та Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством «БЕДБОЙЗ» було укладено договір кредитної лінії № 005/МКЦ/2006-840.

Відповідно до договорів поруки від 24.11.2006 №005/МКЦ/2006-840-1П та №005/МКЦ/2006-840-П, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виступили поручителями та зобов'язалась солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору, в тому числі повернення суми кредиту, нарахованих відсотків, комісій та неустойки ( штрафу, пені).

У зв'язку із невиконанням Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством «БЕДБОЙЗ» (позичальником), ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (поручителями) своїх обов'язків за договором кредитної лінії №005/МКЦ/2006-840 від 24.11.2006, заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2013 у справі №1505/6687/2012, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк НАДРА» - задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним Договором вирішено:

- стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк НАДРА» заборгованість за кредитним договором № 005/МКЦ/2006-840 від 24.11.2006 по поверненню кредиту, сплаті відсотків та пені в розмірі 1 996 214, 21 грн.

- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк НАДРА» судові витрати по сплаті держмита у сумі - 1700 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі - 120,00 грн.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2013 набрало законної сили та не оскаржувалось.

06 грудня 2007 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та відповідачем Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством "БЕДБОЙЗ" було укладено кредитний договір №61/МК/2007-840.

06.12.2007 було укладено договір поруки, відповідно до якого Мале спортивно-оздоровче приватне підприємство "БЕДБОЙЗ" та ОСОБА_6 зобов'язалися відповідати перед ПАТ «Комерційний банк «Надра» як солідарні боржники.

Однак, незважаючи на обов'язковість виконання взятих на себе зобов'язань, встановленні договором терміни повернення наданого кредиту (основної суми) та терміни сплати процентів за кредит та комісії Мале спортивно-оздоровче приватне підприємство "БЕДБОЙЗ" та ОСОБА_6 - не дотримували.

З огляду на вказані обставини, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" та ОСОБА_6 , у якому просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором №61/МК/2007-840 від 06 грудня 2007р.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2013 у справі № 495/2710/13-ц, позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» - задоволено та вирішено наступне:

- стягнути солідарно з Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ", в особі директора ОСОБА_2 , та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 3 826 130, 20 грн.

- стягнути солідарно з Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ", в особі директора ОСОБА_2 , та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 441 грн.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2013 р. набрало законної сили та не було оскаржено в апеляційному порядку.

31.07.2020 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОФІНАНСГРУП" було укладено договір №GL48N718070_Ur_2 про відступлення прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.C., зареєстрованого в реєстрі за № 1020. На підставі вказаного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОФІНАНСГРУП" набуло права вимоги до Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" за укладеними з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» кредитними договорами № 005/МКЦ/2006-840 від 24.11.2006р. та №61/МК/2007-840 від 06.12.2007р.

Таким чином, станом 05.03.2021 - дата прийняття рішення загальними зборами Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" про прийняття участі у створенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та підписання Акту приймання-передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ», у Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" була наявна заборгованість у розмірі 5 827 605,41 грн. за кредитними договорами № 005/МКЦ/2006-840 від 24.11.2006р. та №61/МК/2007-840 від 06.12.2007р., яка стягнута заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2013 у справі №1505/6687/2012 та заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2013 у справі № 495/2710/13-ц.

При чому, факт наявності відповідної заборгованості був перевірений та підтверджений ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 по справі №916/4443/23, яка була переглянута в апеляційному порядку та була залишена без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024.

Таким чином, посилання апелянта на те, що у боржника відсутня заборгованість за кредитними договорами № 005/МКЦ/2006-840 від 24.11.2006 та №61/МК/2007-840 від 06.12.2007, оскільки строки пред'явлення до виконання зазначених судових рішень Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24.04.2013 у справі №1505/6687/2012 та 19.09.2013 у справі № 495/2710/13-ц сплили, не приймається колегією суддів до уваги. Адже як було встановлено вище, питання наявності у Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" грошових зобов'язань станом на 05.03.2021 уже було досліджено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи про банкрутство №916/4443/23. В свою чергу, апелянт намагається переглянути висновки, викладені у даних рішеннях, у спосіб, що не передбачено законом.

В той же час, не зважаючи на вказані обставини, ОСОБА_2 одноособово, як засновник Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ», прийняв рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та безоплатну передачу спірного майна (база відпочинку, загальною площею 2 481, 7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ», єдиним засновником якого на той час був також ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням №1 від 05.03.2021 єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» (код ЄДРПОУ: 44087913) ОСОБА_2 вирішено, зокрема:

- створити юридичну особу з організаційно-правовою формою - товариство з обмеженою відповідальністю та назвою "ГУДБОЙЗ";

- призначити директором Товариства ОСОБА_3 з дати державної реєстрації Товариства.

Дані обставини свідчать про пов'язаність між собою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 корпоративними правовідносинами.

Оскаржуваний Акт приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» підписав директор ОСОБА_3 , тобто Акт був підписаний пов'язаними між собою особами.

В подальшому, 13.03.2021 ОСОБА_1 було включено до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ», його частка склала 50 відсотків у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ». При цьому, ОСОБА_1 вклад у товариство не вносив.

В той же день, 13.03.2021 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ». Згідно протоколу №4, на загальних зборах вирішено, зокрема, надати згоду ОСОБА_1 на вихід зі складу учасників Товариства та провести розрахунок з ОСОБА_1 у зв'язку із його виходом зі складу учасників Товариства, шляхом передачі йому бази відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма її складовими частинами нерухомого майна.

Затверджено зменшений розмір статутного капіталу та перерозподілено частки у статутному капіталі наступним чином: 100% статутного капіталу Товариства, номінальна вартість якого складає 125 000 грн. належить Малому спортивно-оздоровчому приватному підприємству "БЕДБОЙЗ".

Протокол №4 загальних зборів учасників Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 13.03.2021р. підписано директором Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , справжність їх підписів на вказаному протоколі посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №771, 772.

Акт приймання-передачі зі статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 15.03.2021 підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Надалі, спірне нерухоме майно на підставі Акту приймання-передачі вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" від 31.05.2021р. ОСОБА_1 було внесено як вклад до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН", співзасновниками якого виступили сам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Зазначений Акт підписано ОСОБА_1 та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" ОСОБА_3 .

З вищенаведеного вбачається, що фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є пов'язаним між собою особами, які діяли спільно з метою заволодіння майном Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" та унеможливлення використання даного майна для задоволення вимог кредитора.

Отже, в результаті підписання оспорюваного Акту приймання-передачі майна від 05.03.2021 було здійснено розпорядження власністю Позивача з метою завдати шкоду кредитору Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ", шляхом уникнення звернення стягнення за вимогами кредитора на вказане майно.

Правочин було вчинено у підозрілий період, в результаті Позивач втратив ознаки платоспроможності. Ініціатором та контрагентом за оспорюваним правочином виступила пов'язана з Позивачем особа ( ОСОБА_2 , який мав право вирішального голосу при прийнятті оскаржуваного рішення в обох сторонах правочину).

Економічний зиск для Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" при укладені правочину був відсутній.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Акт приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Дімітровою Т.А., зареєстровано у реєстрі за №665, 666, є фраудаторним правочином та підлягає визнанню недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

У контексті даної справи акт приймання-передачі не просто підтверджує певні факти та є документом первинного бухгалтерського обліку, а має ознаки правочину, тобто спрямований на набуття та припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції чинній на дату підписання Акту приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: … ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. Документи подаються такими особами: особою, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, або особою, яка передала її, - якщо подається документ, зазначений у підпункті "ґ" цієї частини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як було встановлено вище, на підставі оскаржуваного акту у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» було передано нерухоме майно, яке перебувало у власності Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ", а саме базу відпочинку, загальною площею 2481,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 з усім рухомим майном, яке знаходиться на території бази відпочинку та в її приміщеннях, та з всіма складовими частинами об'єкту нерухомого майна: бар, 1; будинок відпочинку, 2; спальний корпус, 3; душові, 4; вбиральня, 5; дискоклуб, 6; їдальня, 8; будинок відпочинку, 9; будинок відпочинку, 10; будинок відпочинку, 11; будинок відпочинку, 12; побутова їдальня, 13; будинок відпочинку, 14; побутова їдальня, 15; артезіанська свердловина, 17; будівля очисних споруд, 18; огорожа, 19-21; двір, парко-місце, I, IV.

У результаті підписання вказаного Акту, зазначене майно вибуло із власності Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ", було передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та зареєстровано за останнім на праві власності, натомість, Мале спортивно-оздоровче приватне підприємство "БЕДБОЙЗ" стало засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» з часткою у 100% Статутного капіталу Товариства.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний Акт приймання-передачі є двостороннім правочином, який підтверджує волевиявлення сторін та призводить до виникнення цивільних прав та юридичних обов'язків у сторін, які його підписали, є самостійною підставою для зміни відомостей про розмір статутного капіталу, розмір часток та складу учасників, тому вимога про визнання його недійсним є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків.

Близький за змістом правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 у справі №924/588/20, а саме:

« 96. Що ж стосується акта приймання-передачі, то Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 зі справи N 916/546/21, зокрема, зазначила про те, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

97. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

98. З огляду на різні обставини справ суди доходять різних висновків щодо правової природи акта приймання-передачі. Такі висновки можуть відрізнятись один від одного, однак, зважаючи на різний контекст справ, у яких відповідні висновки зроблені, це не свідчить про їх суперечність один одному.

99. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що акт приймання-передачі в розумінні статті 202 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є двостороннім правочином, який підтверджує волевиявлення сторін та призводить до виникнення цивільних прав та юридичних обов'язків у нового учасника юридичної особи, та самостійною підставою для зміни відомостей про розмір статутного капіталу, розмір часток чи складу учасників, тому вимога про визнання його недійсним є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків.

100. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до конкретних обставин справи, такий акт є правочином, як невід'ємна частина договору, що породжує відповідні правові наслідки. Водночас, ураховуючи вищенаведені висновки щодо нікчемності договору купівлі-продажу, відсутні підстави для визнання недійсним акту, що є нікчемним правочином, за рішенням суду (пункт 96). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, він є недійсним в силу закону відповідно до частини другої статті 215, частини першої та другої статті 228 ЦК України.

102. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

103. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина перша статті 167 ГК України у редакції, що діяла на момент виникнення).

104. Відсутні підстави для задоволення позову та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, якщо позивачем є особа, яка не набула корпоративних прав у товаристві, не є учасником цього товариства (постанова Верховного Суду від 21.02.2022 у справі N 904/3241/20).»

Тобто, у позивача - Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» відсутні правові підстави для оскарження прийнятого його учасниками рішення, оформленого протоколом № 1 від 05.03.2021.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України наслідком визнання правочину недійсним є повернення сторін у попередній стан, зокрема, повернення сторонами в натурі усього, що вони отримали за недійсним правочином.

Однак, спірний об'єкт нерухомого майна в подальшому був неодноразово відчужений.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

Постановою від 20.02.2020 Верховний Суд передав справу № 922/719/16 на новий розгляд до суду першої інстанції через ненадання належної оцінки обставинам добросовісності власника спірного майна, пов 'язаності учасників правочинів з продажу (перепродажу), обізнаності відповідача про спірність і можливу незаконність вибуття майна з володіння власника.

При цьому Верховний Суд зауважив, зокрема, що за змістом статті 388 Цивільного кодексу України недобросовісним є такий набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати; добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

В той же час, як було встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН», через одного зі своїх засновників ОСОБА_1 та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" ОСОБА_3 , які є пов'язаними з єдиним засновником боржника ОСОБА_7 , було учасником «схеми» по виведенню спірного нерухомого майна з власності Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» та відповідно йому було достеменно відомо, що він придбав спірне нерухоме майно у особи, яка не мала права його відчужувати, не дивлячись навіть на відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на переконання колегії суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» у даному випадку є недобросовісним набувачем. В свою чергу, апелянт жодним чином не спростував такий висновок суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що до перереєстрації за оспорюваним правочином, право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме базу відпочинку, загальною площею 2 481,7 кв.м., було зареєстровано за Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством "БЕДБОЙЗ".

На час звернення з позовом та розгляду справи право власності на нерухоме майно, яке вибуло із власності Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ", зареєстроване на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" та на даний час знаходиться у його володінні.

Будь-яких договірних відносин між Малим спортивно-оздоровчим приватним підприємством "БЕДБОЙЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" з приводу вищезазначеного об'єкту нерухомого майна не існувало та не існує.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" набуло у власність спірне нерухоме майно від ОСОБА_1 , як внесок у статутний капітал Товариства, на підставі акту приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" від 31.05.2021.

Вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна. Водночас без встановлення наведених конкретних обставин щодо вчинення правочину з відповідними вадами волі самий лише факт визнання недійсним такого фраудаторного правочину не є достатньою підставою для висновку про вибуття відчуженого за ним майна не з волі власника або особи, якій він передав майно у володіння, в розумінні зазначеної норми цивільного законодавства

Вказаний висновок щодо застосування норми права було зроблено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.05.2024р. у справі №924/408/21 (924/287/23), шляхом уточнення правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15.

Досліджуючи обставини наявності "волі" Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" на передачу майна за оскаржуваним фраудаторним правочином, Суд враховує, що рішення №1 загальних зборів учасників Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" від 05.03.2021р. не містить інформації щодо економічного зиску для Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" від створення Товариства з обмеженою відповідальністю та назвою "ГУДБОЙЗ" та передачі до його статутного капіталу спірного нерухомого майна. А подальша безоплатна передача майна фізичній особі ОСОБА_1 протягом стислого строку (10 днів) свідчить про завчасну спланованість дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і їх приховану мету - виведення майна Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" на пов'язану з Боржником особу для ухилення від виконання грошових зобов'язань перед кредитором.

Суд вважає, що відсутні обставини вважати, що дана "воля" Позивача на укладення правочину може бути оцінена як "добра воля", оскільки при визнанні правочину фраудаторним вона набуває ознаки дефекту - доброчесність волевиявлення сторони правочину заперечується, а правочин визнається недійсним.

Поширення правової конструкції повернення до ліквідаційної маси банкрута майна, яке вибуло з його володіння шляхом укладення фраудаторних правочинів, зумовлено певною легітимною метою - відновлення прав кредиторів на задоволення своїх вимог та права боржника (банкрута) на можливість відновлення своєї платоспроможності. Також, вказаний механізм має превентивний вплив на формування у недобросовісного боржника (осіб, уповноважених приймати управлінські рішення) відчуття невідворотної відповідальності у вигляді повернення майна боржнику, навіть неодноразово відчуженого і від добросовісного набувача у тому числі. Оцінка волі боржника як "доброї", тобто такої, яка не заперечується в результаті визнання правочину фраудаторним, а тому перешкоджає застосуванню положень п. 3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України, може використовуватись недобросовісними боржниками для заміни реальних осіб, якими сплановано укладення фраудаторного правочину, на осіб, які фактично вчинятимуть даний правочин за наявності "волі" боржника. Останні, зазвичай, не є ефективними субсидіарними співборжниками, однак їх "воля" при укладені правочину сприятиме узаконенню виведення майна боржника на користь третіх осіб.

Таким чином, Судом встановлено, що на підставі Акту приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» від 05.03.2021р., відчуження спірного нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» відбулось поза "доброю волею" власника майна, тобто Позивача.

Крім того, як було встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" є недобросовісним набувачем, оскільки через одного зі своїх засновників ОСОБА_1 та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" ОСОБА_3 , які є пов'язаними з єдиним засновником боржника ОСОБА_7 , було учасником «схеми» по виведенню спірного нерухомого майна з власності Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ».

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність легітимної мети витребування спірного нерухомого майна, адже як було встановлено вище, спірне нерухоме майно вибуло поза доброю волею позивача, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТ ТАУН" не є добросовісним відповідачем.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду про те, що позовні вимоги ліквідатора Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "БЕДБОЙЗ" про витребування нерухомого майна із незаконного володіння є належним та ефективним способом захисту прав Позивача, який обґрунтовано належними, достатніми та допустимими доказами, тому позов в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» із чужого незаконного володіння на користь Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства «БЕДБОЙЗ» нерухомого майна, за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна: 1868400451208; Тип об'єкта: база відпочинку, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 2481.7, адреса: АДРЕСА_1, підлягає задоовленню.

Щодо позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - база відпочинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. За ч. 3 ст. 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (п. 87).

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).

Отже, коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі №488/5027/14-ц (п. п. 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. п. 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (п. 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. п. 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 146).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (п. п. 85, 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (п. 38), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (п. 34), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 148).

Таким чином, саме позовні вимоги позивача про витребування у відповідача нерухомого майна є належним та ефективним способом захисту його порушених прав, тому вимога Позивача про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» не є необхідною для ефективного відновлення порушеного права Позивача.

Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 76), від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (п. 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (п. 148)."

З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича, Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, Одеська обл. Виконавчий комітет Сумської міської ради, Сумська обл., про державну реєстрацію права власності, індексний номер: 570044266 від 10.03.2021 13:01:05 щодо нерухомого майна - база відпочинку, об'єкт житлової нерухомості: Ні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868400451208) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДБОЙЗ» та рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко Олександра Борисовича, прийняте 07.06.2021 за індексним номером 58610593 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (базу відпочинку) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1868400451208.

Посилання апелянта на те, що майно, яке є предметом позову у даній справі, не входить до ліквідаційної маси банкрута, адже воно не належить банкруту на праві власності та було відчужено останнім у 2021 році, не приймається колегією суддів до уваги. Адже даний позов направлено саме на повернення до ліквідаційної маси боржника нерухомого майна, яке вибуло на підставі фраудаторних правочинів, які вчинялися на шкоду кредиторів позивача.

Крім того, наявність у боржника іншого нерухомого майна жодним чином не перешкоджає зверненню з позовом у даній справі з метою повернення у власність боржника майна, яке вибуло з його власності в результаті фраудаторних правочинів, адже включення спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси боржника може забезпечити погашення всіх кредиторських вимог у повному обсязі.

Наявність або відсутність у власності будь-якого іншого майна, яке може бути реалізоване в межах процедури банкрутства, не має жодного правового значення під час вирішення цього спору. Ця теза є фундаментальною: кожен актив боржника або відповідальної особи має бути доступним для кредиторів. Неможливо виправдати виведення одного активу наявністю іншого. Виведення активів за межі доступу кредиторів є протиправним та недопустимим, і колегія суддів робить саме такий висновок.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем було неправильно визначено вартість спірного нерухомого майна, адже питання вартості такого майна взагалі не відноситься до предмету доказування у даній справі.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував наданий ним відзив на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, в матеріалах справи відсутній відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на позов у даній справі.

По-друге, наявний у матеріалах справи доказ направлення відзиву на позов на адресу Господарського суду Одеської області, а саме накладна ODS 048-129309 Служби кур'єрської доставки ФОП Костенко О.О., не містить відомостей про те, що відповідний відзив було доставлено до суду першої інстанції.

Тому посилання апелянта на те, що його відзив на позов не був врахований не приймається колегією судів до уваги, адже він навіть не міг бути врахований судом, оскільки відсутні докази надходження такого відзиву до суду першої інстанції.

Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНИТ ТАУН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/4443/23(916/561/25) - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2026 у зв'язку зі знеструмленням серверного обладнання суду у період з 20.01.2026 по 22.01.2026.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран

Попередній документ

133585315

Наступний документ

133585317

Інформація про рішення:

№ рішення:	133585316
№ справи:	916/4443/23
Дата рішення:	15.01.2026
Дата публікації:	28.01.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (15.01.2026)
Дата надходження:	18.08.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора та витребування майна

Розклад засідань:

Минулі засідання (30)

01.11.2023 12:30	Господарський суд Одеської області
06.12.2023 12:00	Господарський суд Одеської області
18.12.2023 17:30	Господарський суд Одеської області
24.01.2024 11:45	Господарський суд Одеської області
02.02.2024 13:15	Господарський суд Одеської області
28.02.2024 16:00	Господарський суд Одеської області
11.03.2024 13:45	Господарський суд Одеської області
02.05.2024 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
02.05.2024 13:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
20.05.2024 14:15	Господарський суд Одеської області
29.07.2024 15:30	Господарський суд Одеської області
09.10.2024 11:00	Господарський суд Одеської області
18.12.2024 12:00	Господарський суд Одеської області
26.02.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
26.03.2025 11:20	Господарський суд Одеської області
16.04.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
07.05.2025 11:30	Господарський суд Одеської області
28.05.2025 11:30	Господарський суд Одеської області
04.06.2025 09:30	Господарський суд Одеської області
11.06.2025 12:30	Господарський суд Одеської області
25.06.2025 11:15	Господарський суд Одеської області
01.07.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
02.07.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
07.07.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
15.07.2025 16:00	Господарський суд Одеської області
26.08.2025 14:30	Господарський суд Одеської області
06.11.2025 11:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
04.12.2025 14:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
09.12.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
15.01.2026 10:30	Південно-західний апеляційний господарський суд