23 січня 2026 року
м. Чернівці
справа № 716/1626/25
провадження № 22-ц/822/383/26
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Чернівецького апеляційного суду Одинак О. О., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 234657371 від 19 вересня 2021 року у розмірі 11 159 гривень 76 копійок.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 жовтня заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 13 жовтня 2025 року залишено без задоволення.
15 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 26 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Підставою для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України слугувало те, що відповідна скарга не підписана ОСОБА_1
06 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку повторно направила до Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2025 року.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що незважаючи на наявність електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» не володіє навичками користування цією системою та формування документів у ній, а тому апеляційна скарга була надіслана засобами поштового зв'язку 29 листопада 2025 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження.
Щодо обставини повернення первісно поданої апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю її підпису просить врахувати апеляційний суд її необізнаність із вимогами процесуального закону.
За вказаних обставин вважала, що пропущений строк на апеляційне оскарження заочного рішення від 13 жовтня 2025 року підлягає поновленню.
Вирішуючи вказану заяву суд виходить з наступного.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу V ЦПК України.
Частиною першою статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 2 частини другої статті 354 ЦПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до правила, встановленого частиною четвертою статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
За змістом частини першої статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною першою статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до частини 7 статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Отже, у розумінні статті 272 ЦПК України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи та/або її представника, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частинами першою, восьмою статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).
Частиною шостою статті 14 ЦПК України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, цієї нормою визначено суб'єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов'язковою.
Частиною сьомою статті 14 ЦПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина восьма статті 14 ЦПК України).
Вища рада правосуддя 17 серпня 2021 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС (Електронний кабінет, Електронний суд, відеоконференцзв'язок). З 05 жовтня 2021 офіційно почали функціонувати підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв'язку.
Пунктом 42 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи встановлено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
За змістом пункту 24 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Зі змісту наведених норм законодавства слідує, що день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення, або довідки про доставку в електронному вигляді рішення суду до Електронного кабінету із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 37 наведеного розділу підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13 жовтня 2025 року Заставнівським районним суду Чернівецької області ухвалено оскаржуване рішення.
На підставі дослідження матеріалів електронної справи апеляційним судом встановлено, що із заявою про перегляд заочного рішення 13 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , звернулася через підсистему «Електронний суд» 17 жовтня 2025 року.
Як зазначалося вище, ухвалою суду першої інстанції від 30 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Згідно з карткою руху документа, сформованої засобами підсистеми «Електронний суд», вищевказана ухвала суду внесена до автоматизованої системи діловодства судів та доставлена до електронного суду 30 жовтня 2025 року.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала суду, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, була надіслана судом для оприлюднення 30 жовтня 2025 року, а 31 жовтня 2025 року забезпечено надання загального доступу до неї.
Також як вбачається з матеріалів електронної справи ухвала від 30 жовтня 2025 доставлена до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 30 жовтня 2025 року о 16 годині 14 хвилин, що підтверджується карткою руху документа.
За цих обставин, виходячи з порядку обчислення процесуальних строків, встановлених статтями 123, 124 ЦПК України, з особливостями визначеними статтями 272, 287, 354 ЦПК України, перебігу строку на апеляційне оскарження розпочався 31 жовтня 2025 року і спливав 01 грудня 2025 (з урахуванням того, що закінчення тридцятиденного строку припадало на вихідний день).
В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказувала на те, що вперше із апеляційною скаргою звернулася 29 листопада 2025 року.
З цього приводу апеляційний суд зауважує, що вперше апеляційна скарга направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 15 грудня 2025 року, що підтверджується відомостями сервісу АТ «Укрпошта» з відстеження статусу поштових відправлень за трек-номером 0214102023005, яким на адресу апеляційного суду направлена скарга, чим спростовуються посилання апелянтки про первісне звернення до суду в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.
Також колегія суддів враховує, що за своїм змістом апеляційна скарга ОСОБА_1 тотожна за своїм змістом із заявою про перегляд заочного рішення, тобто відповідна процесуальна дія не потребувала від сторони значних додаткових зусиль та знань.
Посилання апелянтки на відсутність навичок користування підсистемою «Електронний суд» та формування документів у ній відхиляється апеляційним судом в силу того, що апеляційна скарга подана засобами поштового зв'язку, а не в електронній формі.
В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не навела об'єктивних перешкод у здійсненні відповідної дії - надсилання апеляційної скарги засобами поштового зв'язку.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 направила через відділення поштового зв'язку 15 грудня 2025 року, тобто зі значним інтервалом часу з дня постановлення ухвали про залишення її заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (46 днів), що значно перевищує встановлений законом тридцятиденний строк на оскарження рішення суду.
Із врахуванням вищезазначених обставин, на переконання апеляційного суду, таке тривале зволікання із реалізацію права на апеляційне оскарження не відповідає принципу добросовісного здійснення учасником справи своїх процесуальних прав та обов'язків, а також порушує принцип правової визначеності.
Також надаючи оцінку підставі, яка слугувала поверненню вперше поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, апеляційний суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, від 07 вересня 2023 року у справі № 120/3679/22, від 29 серпня 2024 року у справі № 420/11219/23, відповідно до якої строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Відповідно до вимог частини третьої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. Тобто вимоги процесуального закону щодо наявності підпису особи, яка подає апеляційну скаргу, є чіткими та зрозумілими.
Заява ОСОБА_1 про поновлення строку не містить переконливих аргументів щодо об'єктивних перешкод у подачі первісної апеляційної скарги з дотриманням вимог частини третьої статті 356 ЦПК України.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неповажність наведених ОСОБА_1 в заяві підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 904/4199/20, від 29 березня 2024 року у справі № 160/11340/23.
У своїх висновках апеляційний суд також керується тим, що статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Така правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України».
У своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуць проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд враховує, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом поданням до суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 357 ЦПК України,
Визнати неповажними зазначені у заяві ОСОБА_1 підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження заочного рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2025 року залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку у встановлений судом строк та порядок - апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду Олександр ОДИНАК