Єдиний унікальний номер 641/4121/24
Номер провадження 22-ц/818/198/26
22 січня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивача Келчевської І. С. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 березня 2025 року в складі судді Музиченко В.О. по справі № 641/4121/24 за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
У червні 2024 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначено, що малолітня ОСОБА_3 перебуває на обліку Служби у справах дітей (далі - ССД) по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як дитина, яка опинилися в складних життєвих обставинах. До ССД по Слобідському району надійшла інформація сектору ЮП ВП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 02 березня 2024 року про те, що малолітня ОСОБА_3 самовільно залишила місце мешкання. В ході розшукових заходів було встановлено, що малолітня залишила місце проживання та бродяжила вулицями міста в нічний час. Також в ході бесіди з дитиною встановлено, що вона пішла з дому через постійні конфлікти з матір'ю та бабусею; вона неодноразово піддавалася фізичному та психологічному насиллю.
Мати застосувала до неї фізичну силу, била по сідницях та обличчю. Малолітня ОСОБА_3 категорично відмовилася йти до дому та проживати разом із матір'ю та бабусею.
01 березня 2024 року ОСОБА_4 було доставлено до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 16», за інформацією якої дитина потрапила з діагнозом вторинна кардіоміопатія, АХЛШ, дизметаболічна нефропатія, забій м'яких тканин голови, обличчя, гостре респіраторне захворювання, вегетативна дисфункція, синдром вегето-судинної дистонії та лікворно-венозної дистензії, церебрастенічний синдром.
ОСОБА_5 перебуває у складних життєвих обставинах через низький виховний потенціал матері.
ОСОБА_2 стоїть на профілактичному обліку як кривдник, знаходилась на обстеженні та лікуванні з 08 квітня 2024 року по 16 квітня 2024 року у КНП «Обласна клінічна наркологічна лікарня» з діагнозом: вживання алкоголю зі шкідливими наслідками для здоров'я. Була обстежена психологом, та згідно висновку психічно здорова.
Малолітня ОСОБА_3 та ОСОБА_2 написали заяву про влаштування дитини до родини патронатного вихователя.
В 2018 році дитина вже перебувала на обліку в ССД по Слобідському району з підстав неналежного виконання батьківських обов'язків та була влаштована до будинку дитини, де вона перебувала до 27 червня 2019 року. Департамент служб у справах дітей звертався до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.
Рішенням суду від 07 травня 2019 року в позові було відмовлено. ОСОБА_2 звернулася до ССД по Слобідському району із заявою про повернення дитини на виховання. Членами комісії на засідання було прийнято рішення про недоцільність повернення дитини, вирішено підготовити позовну заяву про позбавлення батьківських прав.
Посилаючись на вказані обставини ССД по Слобідському району просило позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30 вересня 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що нею було створено найкращі умови для доньки для її навчання та розвитку. У неї була окрема кімната, багато іграшок, бібліотека, айпад, ноутбук, телефон. На момент вилучення, дитина мала достатню вагу, мала здорову шкіру без висипань, модну стрижку. До початку війни, вони кожного року їздили на море, також вона їй з бабусею оплачувала додатковий відпочинок. Все було добре до загибелі її тата в АТО, з цього часу почалися психологічні проблеми, заперечення навчатися, образи й поведінкові розлади. Доньку ніхто ніколи не ображав та не сварив. Коли донька не повернулась вранці, вона викликала поліцію. На її думку такий стан дитини обумовлений тим, що вона декілька годин була в 4-й лікарні невідкладної допомоги, де багато важких пацієнтів, потім її перевели до 16-ї лікарні де вона захворіла на застуду та тоді вона просила забрати її додому. У службі у справах дітей казали, що донька не хоче її бачити, однак дочка постійно плакала за бабусею та бігла за нею. Зазначила, що саме служба у справах дітей скалічили психіку дитини та вказали про відповідачку недостовірні відомості. Вказувала, що вона має роботу та дохід, ні з ким не конфліктує, до відповідальності не притягувалась, окрім випадку коли донька втекла з дому.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 березня 2025 року позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка тривалий час не виявляє батьківського піклування та батьківської турботи до неповнолітнього доньки, станом здоров'я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитини не забезпечує, внаслідок чого дитина втекла з дому та була знайдена працівниками поліції на вулиці, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Зважаючи на встановлені судом обставини, беручи до уваги думку дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки - позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такий захід повністю відповідає інтересам дитини.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 15 травня 2025 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано смерть близькою для доньки дитини -її батька, що вплинуло на її психологічний стан.
На час відібрання дитини їй було 9 років, в цей час її психіка є нестабільною. В цьому віці дитини підпала під вплив працівників закладу, що вплинуло на її успішність в школі характеристику та стосунки з матір'ю. В суді першої інстанції покази дитини були надані під впливом працівників служби.
Вказувала, що до зазначених подій вона забезпечувала дитину належним харчуванням та умовами для розвитку.
Також вказувала, що вона не перебуває на обліку у нарколога, що спростовує доводи позивача про зловживання нею наркотичними засобами та має негативний вплив на дитину.
22 липня 2025 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради подано відзив, в якому позивач просив рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що малолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні висловила свою думку чітко та ясно, без впливу сторонніх осіб у присутності патронатного вихователя та вчителя. Дитина категорично відмовилася від повернення для проживання до матері, розказала суду про поведінку матері вдома, про те, що мати в стані алкогольного сп'яніння душила її та била.
Протягом 2024 року була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо неналежного виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , а також за ч. 1 ст. 173 -2 КУпАП щодо скоєння домашнього насилля по відношенню своєї доньки. В результаті виявлення факту домашнього насилля ОСОБА_2 було поставлено на профілактичний облік, як кривдника.
Раніше Департамент служб у справах дітей звертався до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, проте рішенням суду від 07 травня 2019 року в позовних вимогах було відмовлено.
Саме безкарність матері і незахищеність дитини від дій матері призвело до того, що ОСОБА_3 взимку, вночі мешкала на закинутому будівництві і відмовилася йти додому. Така поведінка матері створює загрозу життю та здоров'ю малолітньої дитини та, в подальшому, може призвести до непоправних наслідків.
Звернення ОСОБА_2 до апеляційного суду зі скаргою не може свідчити про її інтерес до дитини та не відповідає інтересам цієї дитини. За час розгляду справи та під час бесіди дитини в суді ОСОБА_2 не намагалася налагодити стосунки з дитиною, не виявляла зацікавленості до думки доньки, не виявила бажання змінити ставлення своєї дитини до себе.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу. Допитана за клопотанням відповідачки у якості свідка її мати - ОСОБА_6 суду пояснила, що онука ОСОБА_5 у день перед тим, як самовільно залишила місце мешкання, перебувала у неї в квартирі. Онука разом з мамою жили окремо неподалік від неї і ввечері ОСОБА_6 запропонувала їй іти додому, що онука і зробила. Проте додому онука не прийшла, про що свідок дізналася наступного дня.
Представник позивача Келчевська І. С. проти апеляційної скарги заперечувала, наголосила, що в 2018 році дитину уже відбирали і цій сім'ї, тримали в дитячому будинку, після чого повернули матері, які не змінила свого ставлення до дитини.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с.10).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України , відомості про батька малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (том 1, а.с. 11).
Наказом Департаменту служби у справах дітей по Слобідському району виконавчого комітету Харківської міської ради № 16 від 07 березня 2024 року малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 взято на облік з підстави жорстокого поводження з дитиною (том 1, а.с.12).
Відповідно до повідомлення ВП № 2 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області від 02 березня 2024 року до відділу надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , яка повідомила, що її донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29 лютого 2024 року близько 18-00 години самовільно залишила місце мешкання та на момент звернення місце знаходження дитини не відомо. В ході проведення пошукових заходів було встановлено місце знаходження ОСОБА_5 , яка повідомила, що дійсно 29 лютого 2024 року самовільно залишила місце мешкання та бродяжничила вулицями міста у нічний час. В ході бесіди з дитиною також встановлено обставини через які вона пішла з дому, а саме через постійні конфлікти з матір'ю та бабусею. В ході даних конфліктів ОСОБА_2 застосовувала до дитини фізичну силу, била по сідницях та обличчю. Також ОСОБА_5 в категоричній формі відмовилась йти додому та проживати разом з матір'ю та бабусею. В ході опитування ОСОБА_2 , остання не заперечувала факту конфліктів з дитиною, та під час опитування поводила себе дивно, агресивно та періодично тікала до дому. На вигляд мати має психічні розлади здоров'я. За даним фактом з матір'ю дитини ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення аналогічних випадків в подальшому та складено адміністративний протокол з ч.1 ст. 184 КУпАП та ч.1 ст. 173-2 КУпАП та дитину було направлено до МДКЛ № 16 згідно акту органу внутрішніх справ про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку (том 1, а.с. 13).
Згідно з відповіді КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 16» № 224/0/666-24 від 15 березня 2024 року, з 01 березня 2024 року в закладі знаходилась неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка було доставлена до лікарні переводом із КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР. Відповідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 01 березня 2024 року дівчинка була знайдена 01 березня 2024 року після того, як мати напередодні 29 лютого 2024 року вчинила по відношенню до неї фізичне насильство (том 1, а.с. 15).
Відповідно до виписки № 804 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 перебувала на лікуванні у період з 01 березня 2024 року по 12 квітня 2024 року з діагнозом вторинна кардіоміопатія, АХЛШ, дизметаболічна нефропатія, забій м'яких тканин голови, обличчя, гостре респіраторне захворювання, вегетативна дисфункція, синдром вегето-судинної дистонії та лікворно-венозної дистензії, церебрастенічний синдром (том 1, а.с. 16).
12 березня 2024 року КНП «Міська дитяча поліклініка № 1» ХМР повідомлено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку у фахівців до жовтня 2022 року. Декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу була анульована в зв'язку зі звільненням за власним бажанням лікаря-педіатра Гармаша М.Ю . На теперішній час декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу відсутня. Мати неодноразово була запрошена до поліклініки для укладення декларації, але рекомендації лікарів мати не виконала. Останнє звернення матері з дитиною до поліклініки відбулося 30 листопада 2021 року (том 1, а.с. 17).
30 квітня 2024 року Відділом соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» Департаменту соціальної політики повідомлено, що фахівці відділу 25 квітня 2024 року відвідали родину ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено Акт потреб сім'ї. Родина складається з матері ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_5 . На момент відвідування донька перебувала в медичній установі. Мати мешкає в 2-кімнатній квартирі з підселенням, де займає одну кімнату. Квартира розташована на 1 поверсі 4 поверхового будинку, в квартирі спільні санвузол та кухня. В кімнаті, де мешкає мати є два окремих ліжка для матері та доньки, є стіл для навчання, сучасний телевізор на кухні в наявності пральна машина. Зі слів ОСОБА_2 , її донька постійно проживала з бабусею, за адресою: АДРЕСА_2 . З'ясовано, що ОСОБА_5 перебуває в складних життєвих обставинах через низький виховний потенціал матері. Матері надано психологічну підтримку та роз'яснено про заходи з підвищення виховного потенціалу (том 1, а.с.18 ).
Відповідно до відповіді КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» вбачається, що в період з 08 квітня 2024 року по 16 квітня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась на обстеженні та лікуванні у наркологічному відділенні з діагнозом: вживання алкоголю зі шкідливими наслідками для здоров'я (том 1, а.с. 20).
З інформації наданої КНП МПНД № 3 ХМР від 05 квітня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 була оглянута фахівцем закладу 20 березня 2024 року за зверненням та усвідомленою згодою. Для дообстеження та уточнення стану психічного здоров'я після огляду була направлена на консультацію психолога. До теперішнього часу на прийом не з'являється. Остаточний висновок про її психічне здоров'я можливо надати тільки після психологічного консультування (том 1, а.с. 21).
18 квітня 2024 року КНП МПНД № 3 ХМР на адресу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради надано інформацію, з якої вбачається, що ОСОБА_2 обстежена психологом 17 квітня 2024 року. На теперішній час ОСОБА_2 психічно здорова. Ознак гострого психозу та психотичної патології не виявляє (том 1, а.с. 22).
ОСОБА_2 обстежена спеціалістом Медичного центру «Нейрон» 17 квітня 2024 року та на момент обстеження встановлено, що на психологічному рівні: виражених ознак органічної патології структур головного мозку та процесуальних структурно-логічних порушень мислення не виявлено. В афективно - особистостній сфері - проявів психотичної сиптоматики, ознак тривоги, депресії та психопатологічних рис характеру не виявлено; емоційно лабільна, товариська, доброзичлива, активна, намагається відповідати в поведінці прийнятним соціальним нормам, має певні можливості для здійснення процесів сприятливої соціалізації, виховання та гармонійного розвитку своєї дитини (том 1, а.с. 23).
12 квітня 2024 року ОСОБА_3 складено заяву з проханням влаштувати її в родину патронатної виховательки ОСОБА_9 (том 1, а.с.24).
Аналогічну заяву складено ОСОБА_2 , в якій остання просила влаштувати її доньку до патронатної родини до вирішення питання про повернення її доньки на виховання (том 1, а.с. 25).
26 квітня 2024 року ЮП ВП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області повідомлено, що ОСОБА_2 на протязі 2024 року була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП щодо неналежного виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та за ч.1 ст. 173-2 КУпАП щодо скоєння домашнього насилля також по відношенню до своєї доньки. В результаті виявлення факту домашнього насилля та складання адміністративного протоколу ОСОБА_2 було поставлено на профілактичний облік, як кривдника з 01 березня 2024 року (том 1, а.с. 26).
Наказом № 27-А від 12 квітня 2024 року Служби у справах дітей Південної міської ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 як дитину яка опинилась у складних життєвих обставинах передано до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ( том1 , а.с. 27).
З характеристики наданої інспектором ЮПСП Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області Карасем О.В. вбачається, що ОСОБА_2 мешкає одна, зі слів сусідів характеризується негативно, вживає алкогольні напої, порушує громадський порядок, постійно конфліктує з сусідами. Була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та ч.1 ст. 184 КУпАП (том 1, а.с. 34).
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді попередження (том 1, а.с. 35).
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді попередження (том 1, а.с. 36).
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 11 квітня 2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштовано на виховання до комунального закладу охорони здоров'я для дітей (том 1, а.с. 57).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - відмовлено (том 1, а.с. 38-43).
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 400 від 12 червня 2019 року малолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 передано на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_2 (том 1, а.с. 44).
Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради № 253 від 13 червня 2024 року, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с. 7).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 05 березня 2025 року, затвердженого начальником служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Келчевською І.В., встановлено, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Житло знаходиться на 1 поверсі 4-ти поверхового будинку, складається з 2-х кімнат у гуртожитку готельного типу. В одній з кімнат прибрано, є меблі. Мала кімната потребує ремонту, прибирання, кухонний посуд брудний (том 1, а.с. 129).
Згідно акту обстеження умов проживання від 05 березня 2025 року, затвердженого начальником служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Келчевською І.В., встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Житло знаходиться на 1 поверсі 4-ти поверхового будинку, складається з 2-х кімнат. ОСОБА_2 займає одну кімнату у двокімнатній квартирі. Стіни пофарбовані в чорний колір з малюнками. Кухня спільна: пральна машина, ванна, 1 сковорода, 1 каструля. Для дитини є окреме ліжко, стіл. Постільна білизна для дитини відсутня. Шкільних приладь немає, іграшок немає (том 1, а.с. 130).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підпунктом b пункту 1 статті 13 Гаазької конвенції 1980 року встановлено, що суд не зобов'язаний виносити рішення про повернення дитини, якщо існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
У частинах 5, 6 статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини 6 статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є крайнім заходом впливу, застосування якого за обставин цієї справи є виправданим та відповідає інтересам дитини.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач неодноразово вчиняла насильство відносно свої доньки про що були складені протоколи про адміністративні правопорушення. З квітня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стала перебувати на обліку органів опіки та піклування, які зверталися до суду з позовом про відібрання дитини у матері.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - відмовлено. Дитина була повернута відповідачці.
Проте, належних висновків ОСОБА_2 зроблено не було, та ставлення до виконання батьківських обов'язків не змінено. 29 лютого 2024 року ОСОБА_5 залишила місце мешкання та бродяжничила вулицями міста у нічний час. Дівчинка була знайдена 01 березня 2024 року після того, як мати напередодні 29 лютого 2024 року вчинила по відношенню до неї фізичне насильство.
В судовому засіданні в суді першої інстанції режими відеоконференції в присутності класного керівника була допитана малолітня ОСОБА_5 , яка пояснила, що боїться матір та бабусю. Через страх знаходитись з ними поруч, вона виявила бажання приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Пояснила, що лише після того як вона не живе з матір'ю, вона стала почувати себе у безпеці. Мати постійно з неї знущалася і била. Вона била її через будь-який привід. На людях мама веде себе добре та здається гарною, однак коли вони вдома самі, вона перетворюється на звіра, особливо коли вживає алкоголь. Просила не повертати її матері.
Також, відповідно до листа, написаного власноручно ОСОБА_10 11 листопада 2024 року, остання просила суд не повертати її матері, оскільки «вона зробить щось зі мною погане, як наприклад вона скрутила шию моїй кішці, тому що вона просто заважала. Я боюсь, що цього разу мені не вдасться втекти» (том 1, а.с. 96).
Так, згідно повідомлення директора КЗ «Харківський ліцей № 46 ХМР» вбачається, що ОСОБА_5 несистематично відвідувала онлайн уроки, пропустила більше 50 % навчальних занять, контрольні та тестові роботи не виконувала і не здавала, тому навчальну програму не засвоїла і не була атестована з усіх предметів (том 1, а.с. 58-59).
Наданий суду висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є повним, об'єктивним, складений з урахуванням найкращих інтересів дітей, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що згаданий висновок не враховує такі інтереси.
Факт заперечення відповідачки проти позову про позбавлення її батьківських прав за обставин цієї справи не може свідчити про ї щирий інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Доводи відповідачки про вплив працівників на думку дитини є необґрунтованими, оскільки ще до проживання у патронатній родині ОСОБА_5 покинула місце проживання батьків у зв'язку з загрозою для свого життя, наразі дитина її боїться та за будь-яких обставин не бажає повертатись додому.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши вищевказані обставини справи, враховуючи особу відповідачки, яка зловживає алкогольними напоями, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її доньки ОСОБА_5 , що відповідає інтересам дитини.
Аналогічного висновку щодо співмірності такого заходу як позбавлення батьківських прав до батька, який вчиняв фізичне насильство (побиття) щодо дитини, дійшов Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина