Єдиний унікальний номер 638/23418/24
Номер провадження 22-ц/818/290/26
22 січня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Закоморної К. О.,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року в складі судді Штих Т.В. по справі № 638/23418/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова про внесення змін до Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року в частині коригування індивідуального плану надання соціальних послуг догляду вдома, зобов'язання вчинити певні дії та про відшкодування моральної шкоди, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального центру надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова (далі - ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова) про внесення змін до Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року в частині коригування індивідуального плану надання соціальних послуг догляду вдома, зобов'язання вчинити певні дії та про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що він є інвалідом 1 групи, відноситься до категорії осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, оскільки не може самостійно подолати негативний вплив таких обставин, як: похилий вік; часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; інвалідність.
20 грудня 2023 року між ним та ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова укладено Договір про надання соціальних послуг, на підставі якого було складено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома.
В подальшому у зв'язку з погіршенням стану здоров'я 18 вересня 2024 року комісія ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова провела повторне комплексне визначення індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг.
Відповідно до оновленого «Комплексного визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги вдома» у нього була зафіксована V група рухової активності 8 ступень і встановлена необхідність надання соціальних послуг догляду вдома 5 днів на тиждень по 4 години на день (додаток № 5).
Станом на 04 грудня 2024 року складений індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома не відповідає «Комплексному визначенню індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги вдома», оскільки в індивідуальному плані надання соціальної послуги догляду вдома зафіксовано здійснення постійного догляду 3 рази на тиждень по 3 години, що відповідає IV групи рухової активності.
Вказував, що він має законне право на внесення змін до Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року в частині коригування індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома, оскільки відповідно до оновленого «Комплексного визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги вдома» була зафіксована V група рухової активності 8 ступінь, а відповідач не бажає добровільно вносити відповідні зміни до індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома.
Зазначеними діями йому спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінює в 15000 грн.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив:
- внести зміни до Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року в частині коригування індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома, відповідно до Комплексного визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги вдома від 18 вересня 2024 року;
- зобов'язати ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова обслуговувати його 5 днів на тиждень по 4 години на день з моменту винесення рішення суду щодо цього питання протягом року;
- стягнути з ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.
21 січня 2025 року ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова подано відзив, в якому заперечував проти задоволення позову.
Відзив мотивовано тим, що співробітниками ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова дотримано вимоги законодавства в частині формування індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома на підставі отриманих результатів комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги ОСОБА_1
08 червня 2023 року, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , комісією Територіального центру проведено обстеження підопічного для встановлення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги та вирішення питання його подальшого обслуговування.
На підставі комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_1 комісією було встановлено III групу рухової активності 2 ступеня, кількість балів становить - 99,5, відповідні періодичність та час обслуговування - 1-2 рази на тиждень (за необхідності), а також призначено до надання соціальні послуги.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи ВВВ та з урахуванням віку й стану здоров'я, на зустрічі з Позивачем було прийнято рішення та відкоригований індивідуальний план від 20 грудня 2023 року, в якому вказана нова періодичність надання соціальних послуг та їх виконання а саме: 3 рази на тиждень по 3 години. ОСОБА_1 ознайомився та підписав цей план.
У період з 15 лютого 2024 року по 20 листопада 2024 року (15 лютого 2024 року, 04 березня 2024 року, 11 березня 2024 року, 25 квітня 2024 року, 30 квітня 2024 року, 28 червня 2024 року, 16 липня 2024 року, 19 липня 2024 року, 24 липня 2024 року, 25 вересня 2024 року, 15 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року) комісією Територіального центру неодноразово здійснювались виходи до ОСОБА_1 з представниками інших установ.
Під час кожної зустрічі з зазначеною комісією ОСОБА_1 вимагав встановити йому ще більше заходів, погрожуючи у разі відмови звернутися до суду та інших органів влади. Впродовж вищезазначеного періоду індивідуальний план корегувався більше 10 разів.
На прохання ОСОБА_1 01 липня 2024 року КНП «Міською поліклінікою №17» було оформлено «Медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі», у якому керівник медичного закладу та сімейний лікар також не зазначили, що ОСОБА_1 має когнітивні розлади. Для підтвердження стану здоров'я ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до відповідного медичного закладу, а саме, до «Інституту неврології, психіатрії та наркології».
03 вересня 2024 року КНП «Міська поліклініка № 17» на підставі висновку «Інституту неврології, психіатрії та наркології» надала медичний висновок з діагнозом «Когнітивні порушення».
На підставі Рішення про надання соціальних послуг Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради від 18 вересня 2024 року № 1260/05-24 комісією Територіального центру 23 вересня 2024 року проведено визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_1 , як особи з когнітивними розладами, з метою переоформлення особистої справи та перегляду індивідуального плану соціальних послуг.
З метою реалізації законного права ОСОБА_1 на внесення змін до Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року в частині коригування індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома, співробітники Територіального центру, діючи у відповідності до норм чинного законодавства, за зверненнями Позивача, а також з інших вищеописаних підстав здійснювали виходи до ОСОБА_1 протягом періоду з 15 лютого 2024 року по 20 листопада 2024 року корегуючи при цьому у межах повноважень індивідуальний план, який пропонувався Підопічному до підписання.
За результатами вказаних зустрічей Позивач не підписав жоден з запропонованих працівниками Територіального центру індивідуальних планів надання соціальної послуги допомоги вдома. При цьому Позивачем надавалась відмова на інші пропозиції по догляду.
Отже, співробітниками Територіального центру надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова повністю дотримано вимоги законодавства в частині формування індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома на підставі отриманих результатів комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги ОСОБА_1 .
В подальшому ОСОБА_1 припинено надання соціальної послуги допомоги вдома з підстав порушення останнім умов Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року, а також закінчення строку дії зазначеного Договору.
В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач як підставу зазначає про постійну зміну соціальних працівників, оскільки лише за листопад 2024 року відповідачем було проведено три заміни соціальних робітників.
Щодо стягнення моральної шкоди з цих підстав, то зміна соціальних працівників була обумовлена конкретними об'єктивними обставинами, у тому числі, зумовлена діями самого ОСОБА_1 . Також, позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між зазнанням моральних страждань і зміною соціальних робітників при наданні соціальних послуг.
Відшкодування моральної шкоди, заявлене на підставі затягування процесу узгодження спірного документа, ініційованого самим Позивачем є необґрунтованою вимогою.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 візуально не відповідає критеріям життєдіяльності V групи рухової активності та характеристикам ступенів індивідуальних потреб, відповідно до яких отримувач соціальної послуги має значні або різко виражені функціональні порушення організму, не здатен задовольняти основні життєві потреби без постійної сторонньої допомоги та без використання допоміжних засобів, у зв'язку з чим підстави для внесення змін до Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року відсутні. Також вирішуючи спір, суд враховував, що працівники відповідача неодноразово пропонували позивачуіндивідуальні плани надання соціальної послуги допомоги вдома, проте жоден з вказаних документів погоджено не було.
Також, суд не вбачав підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки зміна соціальних працівників, була обумовлена конкретними об'єктивними обставинами, у тому числі, зумовлена діями самого позивача.
На вказане судове рішення 09 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він є людиною похилого віку (89 років), одиноким інвалідом Внаслідок війни І групи та згідно висновку МСЕК - потребує постійного стороннього догляду. У нього виявлено Комплексні порушення здоров'я - фізичні та когнітивні розлади, має більше 15 хронічних невиліковних хвороб, що потребують тривалого лікування, часткову втрату рухової активності та пам'яті, у зв'язку з чим знаходиться в складних життєвих обставинах.
Вказував, що він не погоджувався підписувати індивідуальний план надання соціальних послуг догляду вдома з 15 лютого 2024 року до 20 листопада 2024 року, оскільки співробітники Територіального центру надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова діяли всупереч вимогам нормативних актів.
Також відповідач не лише не склав індивідуальний план догляд вдома позивача, а з 20 грудня 2024 року - взагалі розірвав з ним договір про надання соціальних послуг. Він є єдиним у Територіальному центрі надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова із майже 500 осіб, у кого є комплексні - фізичні і когнітивні порушення.
Вказував, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про соціальні послуги» йому не може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров'ю особи. Також, відповідно до умов Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року його розірвання заборонено, коли особа знаходиться у небезпеці.
Суд першої інстанції не взяв до уваги його повний діагноз та не взяв до уваги консультативний висновок з діагнозом «Когнітивні порушення» від 07 серпня 2024 року, виданий ДУ «Інститут неврології психіатрії та наркології».
Вказував, що його як отримувача соціальної послуги та його законного представника не було опитано щодо для визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальних послуг вдома. Працівники відповідача самостійно підробили анкету опитування, зазначивши, що він потребує одне відвідування на тиждень. За вказаними обставинами окружною прокуратурою відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 135 КК України.
На підставі доручення Міністерства соціальної політики Національною службою України 18 червня 2024 року проведено перевірку ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова, внаслідок якої виявлено несвоєчасність перегляду його індивідуального плану надання соціальних послуг.
Вказував, що внаслідок дій відповідача він зазнає моральних страждань у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я, знаходиться в негативному психологічному кліматі і постійному стресі.
21 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова подано відзив, в якому відповідач просив рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що жодних порушень при наданні соціальної послуги догляду вдома Позивачу та оформленні відповідних документів у зв'язку з цим, Територіальним центром допущено не було. ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова діяв у межах повноважень, відповідно до п. 3.2 розділу III Державного стандарту догляду вдома та інших положень нормативно-правових актів України.
Позачерговість влаштування на обслуговування службами соціального захисту населення вдома не впливає на визначення періодичності і строків виконання заходів, що проводитимуться для надання такої послуги, а означає право такої особи на перевагу у вигляді обслуговування поза чергою або доступі до такого обслуговування невідкладно. Проте зміст такого обслуговування, що визначається у індивідуальному плані надання соціальної послуги допомоги вдома, не є таким, що пов'язаний із позачерговістю влаштування до закладів соціального захисту населення.
Позачергове влаштування на обслуговування службами соціального захисту населення вдома не є тотожним складанню індивідуального плану та його корегуванню, вищезазначене не стосується предмета спірних правовідносин.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого 5796 відділення інтервенційної кардіології ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України» загальний стан ОСОБА_1 охарактеризовано як середньої важкості. Свідомість ясна. Положення активне з обмеженням. Пересувається за допомогою палиці. Набряків нижніх кінцівок не має.
Наявність певних проблем, пов'язаних із станом здоров'я не свідчить про критичність стану Позивача та наявність загрози його життю чи здоров'ю.
Відкриття кримінального провадження не свідчить про наявність вини у будь-яких діях Територіального центру надання соціальних послуг Шевченківського району м. Харкова. Такі обставини мають бути встановлено обвинувальним вироком суду.
Вимога щодо відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованою, оскільки доказів погіршення стану здоров'я Позивача, саме внаслідок дій Територіального центру, а не внаслідок наявних у хронічних хвороб, надано не було.
Останній вихід комісії у складі представників Територіального центру до ОСОБА_1 з метою узгодження індивідуального плану та інших дій перед потраплянням Позивача до стаціонару 01 листопада 2024 року здійснювався 25 вересня 2024 року, тобто за 36 днів до цього.
Відповідно, погіршення стану здоров'я, внаслідок якого ОСОБА_1 був вимушений лікуватись у стаціонарі, об'єктивно не могло бути зумовлено жодними з наведених Позивачем обставин.
Разом з тим Державний стандарт догляду вдома не містить імперативної вимоги щодо періодичності надання соціальної послуги, оскільки пункт 6.3 Державного стандарту догляду вдома, на який посилається Позивач в якості правової підстави в обґрунтування своїх вимог, передбачає, що соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями V групи рухової активності -5 разів на тиждень).
Водночас даним пунктом передбачено, що соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно для осіб з когнітивними розладами при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) - 1 раз на тиждень.
Також, порядком організації надання соціальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 587 визначено випадки, коли відмова особи не є підставою для припинення надання соціальних послуг. Так, відповідно до п. 47 зазначеного порядку підставами для припинення надання соціальних послуг є відмова особи/сім'ї від отримання послуг (крім випадків соціального супроводу сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, і сімей, у яких порушуються права дитини) та дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Закоморну К. О., які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_2 , яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 06 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання соціальних послуг (том 1, а.с. 22).
В цей же день ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова складено акт оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , за результатами якого зроблено висновок оцінки потреб особи позивача - часткове самообслуговування, потребує допомоги соціального працівника (том 1, а.с. 105-108, 109).
06 грудня 2022 року Управлінням соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 128/05-22 прийнято рішення про надання соціальних послуг позивачу (том 1, а.с. 76).
20 грудня 2022 року на підставі вказаного рішення з ОСОБА_1 укладено Договір про надання соціальних послуг на безоплатній основі (том 1, а.с. 102 -104).
07 грудня 2022 року КНП «Міська поліклініка №17» складено Медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 має інші вади опорно-рухового апарату, вади зору, слуху. Здатність до самообслуговування - частково не здатний (том 1, а.с 82).
Аналогічні висновки були зроблені КНП «Міська поліклініка № 17» 19 вересня 2023 року (том 1, а.с. 83).
08 червня 2023 року на підставі комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_1 комісією було встановлено III групу рухової активності 2 ступеня, кількість балів становить - 99,5 ( том 1, а.с. 132-137).
18 грудня 2023 року ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова складено акт оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , за результатами якого зроблено висновок оцінки потреб сім'ї/ особи позивача - часткове самообслуговування, потребує допомоги соціального працівника (том 1, а.с. 118-120, 121).
Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 1237/05-23 від 20 грудня 2023 року визначено про необхідність надання соціальних послуг ОСОБА_1 (том 1, а.с.77 -79).
20 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова укладено Договір про надання соціальних послуг, за яким надавач соціальних послуг зобов'язується надавати Отримувачу соціальних послуг визначені індивідуальним планом соціальної послуги згідно з Класифікатором соціальних послуг, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2020 року № 429: 015.1 Догляд вдома, 004.00- представництво інтересів, 019.0 -натуральна допомога. Також, за вказаним договором надавач соціальних послуг зобов'язаний надавати соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг; проводити оцінювання потреб Отримувача соціальних послуг у соціальних послугах (для перегляду переліку та обсягу соціальних послуг, яких він потребує); забезпечувати найкращі інтереси Отримувача соціальних послуг під час надання йому соціальних послуг; дотримуватися принципів надання соціальних послуг, визначених законодавством; дотримуватися норм професійної етики у спілкуванні з Отримувачем соціальних послуг при виконанні посадових обов'язків; дотримуватися конфіденційності в роботі з інформацією, отримуваною в процесі виконання посадових обов'язків; інформувати Отримувача соціальних послуг про перелік соціальних послуг, які він надає, зміст та обсяги таких послуг, умови і порядок їх отримання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров'я; не розголошувати інформацію особистого характеру, що стала відома під час надання соціальних послуг; дотримуватись інших вимог законодавства про соціальні послуги (том 1, а.с. 9-11).
Також, 20 грудня 2023 року ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова складено індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома щодо отримувача, який було погоджено ОСОБА_1 . Ступінь індивідуальної потреби в наданні соціальної послуги догляду вдома - 3 група рухової активності -(2 ступінь)(том 1, а.с. 89 - 91).
В подальшому, працівниками ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова було неодноразово запропоновано внести зміни до індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома, які погоджено не було, а саме:
-15 лютого 2024 року та 11 березня 2024 року, ступінь індивідуальної потреби в наданні соціальної послуги догляду вдома визначено як 4 група рухової активності (6 ступінь);
- 25 квітня 2024 року, 30 квітня 2024 року, 28 червня 2024 року, 16 липня 2024 року, 19 липня 2024 року та 24 липня 2024 року - 4 група рухової активності (7 ступінь);
20 листопада 2024 року - 5 група рухової активності (8 ступінь) (том 1, а.с. 89-98).
На підставі комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_1 комісією було встановлено:
15 лютого 2024 року - III групу рухової активності 4 ступеня, кількість балів становить 71,5;
11 березня 2024 року - 4 група рухової активності 6 ступеня, кількість балів - 43;
25 квітня 2024 року - 4 група рухової активності 7 ступеня, кількість балів - 38;
23 вересня 2024 року - 5 група рухової активності 8 ступеня, кількість балів 30 (том 1, а.с. 138-142, 143 -147, 148 -151).
Також, 15 лютого 2024 року ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова складено акт оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , за результатами якого зроблено висновок оцінки потреб сім'ї/ особи позивача - часткове самообслуговування, потребує допомоги соціального працівника (том 1, а.с. 114-119, 117).
01 липня 2024 року КНП «Міська поліклініка № 17» складено Медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 має інші вади опорно-рухового апарату, вади зору, слуху; потребує звернення за консультативним висновком в НДІ неврології. Здатність до самообслуговування- частково не здатний (том 1, а.с. 85).
03 вересня 2024 року КНП «Міська поліклініка № 17» складено Медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, відповідно до якого ОСОБА_1 має когнитивні порушення. Здатність до самообслуговування - частково не здатний (том 1, а.с. 86).
11 вересня 2024 року ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова складено акт оцінки потреб сім'ї, за результатами якого зроблено висновок оцінки потреб сім'ї/ особи позивача - часткове самообслуговування, потребує допомоги соціального працівника (том 1, а.с. 110-113, 114).
18 вересня 2024 року Управлінням соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 1260/05-24 ухвалено рішення про надання соціальних послуг ОСОБА_1 (том 1, а.с. 78).
Наказом ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова від 20 грудня 2024 року ОСОБА_1 знято з безоплатного обслуговування у зв'язку з закінченням терміну дії договору (том 1, а.с. 181).
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується, зокрема, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України «Про соціальні послуги» № 2671-VIII (далі - Закон № 2671-VIII), згідно зі статтею 1 якого соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Закону № 2671-VIII отримувач соціальних послуг має право на отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених законодавством про соціальні послуги та договором про надання соціальних послуг. Крім того, передбачено, що реалізація прав отримувачів соціальних послуг здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг.
Право отримувача соціальних послуг на їх отримання кореспондує певні обов'язки їх надавачів, зокрема, пунктами 6, 9 частини 8 статті 13 Закону № 2671-VIII передбачено, що надавачі соціальних послуг зобов'язані надавати допомогу отримувачам соціальних послуг у вирішенні їхніх соціально-побутових питань, у тому числі шляхом представлення їхніх інтересів; надавати соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг.
Соціальні послуги надаються надавачами соціальних послуг державного, комунального, недержавного секторів незалежно від джерел фінансування відповідно до державних стандартів соціальних послуг.
У державному стандарті соціальних послуг: встановлюються вимоги щодо забезпечення необхідного рівня доступності соціальних послуг, зокрема на кожному етапі їх надання; визначаються зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальних послуг, показники їх якості (частина 1, 2 статті 17 Закону № 2671-VIII).
Згідно частини 1 статті 22 Закону № 2671-VIII договір про надання соціальних послуг укладається в письмовій формі між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником.
Частинами 2, 3 вищевказаної статті передбачено, що істотними умовами договору про надання соціальних послуг є назва соціальних послуг, умови їх надання та вартість, права, обов'язки та відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які сторони визнають істотними. Невід'ємною частиною договору про надання соціальних послуг є індивідуальний план надання соціальних послуг. В індивідуальному плані надання соціальних послуг, крім заходів, передбачених у державному стандарті соціальних послуг, зазначаються інші заходи, які потрібно здійснити для надання таких послуг, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, відповідальні виконавці.
Державним стандартом догляду вдома (далі Стандарт), що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 13 листопада 2013 року № 760, визначено зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги догляду вдома, показники її якості для суб'єктів незалежно від форм власності, які надають цю послугу.
За п.3.1. Стандарту соціальна послуга догляду вдома надається надавачем соціальної послуги, після здійснення первинного комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, складання індивідуального плану та укладення договору на надання соціальної послуги догляду вдома.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома згідно з додатком 1 до цього Державного стандарту проводиться протягом 3 робочих днів з дати прийняття виконавчим органом або надавачем (у разі надання соціальних послуг за рахунок коштів надавача) рішення про надання соціальної послуги.
Ступінь індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги визначається:
для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями - за кількістю балів, зазначених у таблиці 1 додатка 1 до цього Державного стандарту з урахуванням балів за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до цього Державного стандарту відповідно). Для отримання соціальної послуги сумарний результат оцінки можливостей виконання елементарних та складних дій має бути не менше ніж 12 балів;
для осіб з когнітивними розладами - відповідно до шкали оцінки навичок проживання за основними категоріями та картки визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги (далі - Картка), наведених відповідно у таблицях 4, 5 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги сумарний результат за категоріями «Організація харчування», «Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни», «Здоров'я», «Утримання помешкання», «Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій», «Міжособистісні відносини», «Знання ресурсів громади», «Обізнаність у юридичній сфері» має становити не менше ніж 69 балів, за іншими категоріями - щонайменше базовим, а сума балів за такими категоріями має бути не менше ніж 58;
для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома відповідно до таблиці 6 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги за результатами визначеного рейтингу соціальних потреб пріоритетною має бути сфера «Здоров'я».
Результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги є підставою для складання/перегляду індивідуального плану та укладання договору про надання соціальної послуги догляду вдома (п. 3.3. Стандарту).
Згідно з пунктом 4.1. Стандарту індивідуальний план згідно з додатком 2 до цього Державного стандарту є основою для надання соціальної послуги та ґрунтується на результатах комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
Зміст та обсяг соціальної послуги догляду вдома для кожного отримувача соціальної послуги визначаються індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби отримувача соціальної послуги та зазначаються в договорі на отримання соціальної послуги догляду вдома. Орієнтовний час, необхідний для виконання кожного заходу, що складає зміст соціальної послуги догляду вдома, наведено у додатку 2 до цього Державного стандарту (пункт 8.2. Стандарту).
За пунктом 6.3. Стандарту соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності - 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) - 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) - 3 рази на тиждень; V групи рухової активності - 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А - 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) - потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) - 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) - 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) - 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини «періодичний догляд» - 2 рази на тиждень; «постійний догляд» - 4-3 рази на тиждень; «інтенсивний догляд» - 5 разів на тиждень.
Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.
Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).
Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказував, що 23 вересня 2024 року було проведено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_1 та комісією було встановлено останньому 5 група рухової активності 8 ступеня, що відповідно до п. 6.3. Стандарту є підставою для надання соціальних послуг догляду 5 разів на тиждень.
Між тим, положеннями вказаного Стандарту передбачено можливість надання допомоги у такому обсязі, а не беззаперечний обов'язок надання зазначених послуг 5 разів на тиждень.
Сторонами не заперечується, що з 15 лютого 2024 року по 20 листопада 2024 року співробітники Територіального центру неодноразово пропонували внести зміни до індивідуального плану надання соціальної послуги допомоги вдома позивачу, проте останній відмовився від його підписання, про що було складено відповідні акти.
Водночас відповідно до вимог Стандарту соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно для осіб з когнітивними розладами при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) - 1 раз на тиждень. Відповідно до проведеного оцінювання 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 володіє навичками проживання на відмінному рівні, кількість балів становить 320 (том 1, а.с. 168).
За результатами вказаних зустрічей Позивач не підписав жоден з запропонованих працівниками Територіального центру індивідуальних планів надання соціальної послуги допомоги вдома, що підтверджується відповідними актами. При цьому Позивачем надавалась відмова на інші пропозиції по догляду.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що працівниками ТЦНСП Шевченківського району м. Харкова не було дотримано вимоги чинного законодавства в сфері надання соціальних послуг.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для внесення змін до Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року та зобов'язання обслуговувати ОСОБА_1 5 днів на тиждень по 4 години на день з моменту винесення рішення суду є обґрунтованими.
Доводи позивача, що йому неправомірно відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров'ю особи, оскільки обґрунтованість розірвання Договору про надання соціальних послуг від 20 грудня 2023 року не є предметом даного спору.
Посилання на консультативний висновок з діагнозом «Когнітивні порушення» від 07 серпня 2024 року, виданий ДУ «Інститут неврології психіатрії та наркології» не є беззаперечною підставою для задоволення позову, оскільки вказаний висновок підлягає врахуванню при комплексному визначенню ступеня індивідуальних потреб, відповідно до якого визначається індивідуальний план надання соціальної послуги допомоги вдома. Встановлення 5 групи рухової активності 8 ступеня позивач не заперечував, щодо наявності іншої групи він не виснував.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він є людиною похилого віку (89 років), потребує постійного стороннього догляду та є одиноким інвалідом спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких позивач має сина ОСОБА_4 та онука ОСОБА_5 .
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд керується таким.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Нормами статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів на обґрунтування заявлених вимог, а саме: у чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю відповідачів вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльності відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, в чому полягає вина відповідача в спричиненні йому моральної шкоди, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим він обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди та чим він керувався.
Сам по собі факт неузгодження індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Отже, суд першої інстанції, повно встановивши обставини справи, належно дослідивши докази, надані сторонами, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до незгоди з рішенням суду та до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина