Справа № 646/12144/25
№ провадження 1-кп/646/656/2026
27 січня 2026 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів : головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного 04.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221100002002 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
сторін кримінального провадження : прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9
27.01.2026 прокурором через систему «Електронний суд» до суду подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з триманням у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів без зміни розміру застави, оскільки ризики, встановлені ухвалою суду під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати на теперішній час та жодним чином не зменшились.
У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині - солдата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ризик переховування від суду підтверджується, тим що ОСОБА_5 проходить військову службу на посаді водія-електрика-моториста 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності його явки або запізнення до суду.
Крім того, ризик незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на потерпілих, свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, маючи фізичну, психологічну підготовку, навички володіння вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами і безперешкодний доступ до вогнепальної зброї та боєприпасів за допомогою яких може погрожувати свідкам, у кримінальному провадженні, тим самим примусити останніх змінити свої показання або взагалі відмовитись від них. Окрім того, перебуваючи на волі ОСОБА_5 зможе, у тому числі шляхом грошових активів та соціальних зв'язків, незаконно впливати на свідків.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків судового розгляду та створить можливості для ОСОБА_5 , незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, під загрозою тяжкості покарання, усвідомлюючи невідворотність покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від суду, у тому числі за кордоном або на території тимчасово непідконтрольній владі, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав, викладених вище.
Захисник обвинуваченого у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, посилаючись на такі обставини:
-копія клопотання з додатками до нього у порушення вимог ч. 2 ст. 184 КПК України не вручена обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання
-прокурором не дотримано вимог ч. 1 ст. 199 КПК України щодо направлення такого клопотання не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали;
-клопотання прокурора містить чисельні недоліки, які унеможливлюють розгляд клопотання в судовому засіданні 27.01.2026, а саме:
-датою клопотання є 01.12.2025, яка не може бути датою складання процесуального документа на продовження строків тримання під вартою 27.01.2026;
-клопотання складено та підписано прокурором ОСОБА_6 , який не займає посаду прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури, як про те зазначено в першому абзаці клопотання;
-клопотання містить посилання на те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 29.10.2025 продовжено до 04.12.2025 включно, та не містить відомостей про продовження запобіжного заходу 03.12.2025;
-до клопотання прокурора у порушення п. 3 ч. 1 ст. 184 КПК України не надано жодних матеріалів, що підтверджують викладені у ньому обставини;
-зазначені у клопотанні ризики не доведені, всупереч ч. 3 ст. 199 КПК України не наведено, що заявлені ризики зменшилися або з'явилися нові ризики;
-клопотання прокурора не містить обґрунтованих доводів про неможливість застосування альтернативних запобіжних заходів;
-дискреційні повноваження суду не зобов'язують не зобов'язують при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Представник потерпілої підтримав клопотання прокурора.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, з урахуванням обставин справи, тяжкості пред'явленого обвинувачення, особи обвинуваченого, вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною третьою статті 331 КПК України визначено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, та в межах цього кримінального провадження йому обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, строк дії якого продовжено ухвалою суду від 03.12.2025 на строк 60 днів, тобто до 30.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський Суд у справі «Макаренко проти України» (Заява № 622/11) від 30.01.2018 зазначив, що на додаток до наявності обґрунтованої підозри, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду. До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від суду, ризик чинення тиску на потерпілих та свідків, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку.
Судом при вирішенні питання про необхідність продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлена наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків; реальна можливість переховування обвинуваченого від суду. Обґрунтованих доводів того, що ці ризики на теперішній час зменшилися чи перестали існувати, у судовому засіданні при розгляді цього клопотання не надано.
Крім цього, у п. 73 рішення Європейського суду від 27.02.2018 у справі «Сінькова проти України» (CASE OF SINKOVA v. UKRAINE), (Заява № № 39496/11) зазначено, що тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.
Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану, коли у суспільстві наявна велика напруженість та від військовослужбовців очікується максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість з огляду на небезпеку, що виникла у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, суд вважає, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_5 є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування, оскільки на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням вогнепальної зброї, та вважає, що свідоме ігнорування мотиву та способу вчинення кримінального правопорушення, є найбільш руйнівним для основоположних прав людини та неприпустимим з боку держави, тому суд доходить висновку, що у даному випадку необхідність вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів суспільства від кримінально-протиправних посягань на права недоторканості життя людини зі сторони обвинуваченогопереважає принцип поваги до його особистої свободи.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження на цей час лише розпочато, дослідження доказів сторони обвинувачення та захисту перебувають на початковій стадії, суд доходить висновку про наявність високого ступеня ймовірності поза процесуальних дій обвинуваченого та реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого, що у своїй сукупності свідчить про те, що вказані прокурором ризики на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати. Враховуючи, злочин спричинив загибель людини, суд на підставі п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначає.
Суд зазначає, що наразі достатніми та належними підставами продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є не лише очікування розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками звільнення обвинуваченого та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання обвинуваченого під вартою.
Щодо посилання захисника на недоліки клопотання в частині невірного зазначення дат, назви посади прокурора, колегія суддів зазначає, що в даному випадку це не є порушенням норм кримінального процесуального закону, які унеможливлюють розгляд клопотання, оскільки згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду клопотання сформовано та 27.01.2026 підписано в системі ЄСІТС прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , а є лише його технічним недоліком.
Доводи захисника про те, що клопотання направлено прокурором до суду з порушенням п'ятиденного строку на його подачу, а до самого клопотання не додано жодних матеріалів, колегія суддів вважає такими, що не є істотними порушеннями норм КПК України, що унеможливлюють розгляд клопотання, адже захист інтересів обвинуваченого здійснює захисник, який є фахівцем у сфері права, отримав копію клопотання та підготував значні за обсягом аргументовані письмові заперечення.
При цьому, суд зазначає, що вказані прокурором ризики щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є гіпотетичними та не підтвердженими належними доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики в частині переховування від суду та чинення тиску та потерпілих та свідків є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, адже може створити в очах суспільства уяву безкарності та свавілля.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 197, 314-316, 331, 350, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання його під вартою на 60 днів, тобто до 27.03.2026 включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 - у той же строк з моменту вручення йому копії цього судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2