Справа № 715/4477/25
Провадження № 2/715/173/26
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2026 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі: головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Оршевська С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Глибока цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ БАНК», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», третьої особи: Глибоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про скасування арешту нерухомого майна, -
Позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом.
Посилається на те, що 09 квітня 2015 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист у цивільній справі № 715/1541/14, про стягнення в солідарному порядку з позивачки по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ПАТ «БМ БАНК», заборгованість за кредитним договором в розмірі - 2 195 857 (два мільйони сто дев'яносто п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень 10 копійок.
Зазначений виконавчий документ перебував на виконанні у Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, який змінив своє найменування на Глибоцького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
03 серпня 2015 року державним виконавцем Михайлюк Л. Л., була прийнята постанова ВП № 47576812, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Таким чином, згідно до вказаною прийнятою постановою був накладений арешт на майно що належить позивачці ОСОБА_3 , на праві приватної власності, а саме: на земельну ділянку що розташована в с. Стерче Глибоцького (колишнього) району Чернівецької області, з кадастровим номером: 7321086400:01:002:0528, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). А також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить позивачці ОСОБА_3 , у межах суми звернення стягнення в розмірі 2 195 857,10 грн.
20 серпня 2018 року заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Михайлюк Л.Л., винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану ПАТ «БМ Банк» на підставі листа стягувана від 02.08.2018 року, згідно якого стягувач просить повернути вказаний виконавчий лист без виконання. Згідно даної постанови та на підставі п. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», було постановлено: виконавчий документ № 715/1541/14 виданий 09.04.2015 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області про стягнення боргу солідарно з чоловіка позивачки, а саме ОСОБА_2 , в розмірі 2195 857,10 грн., повернути стягувачу.
Однак, після винесення вищевказаної постанови, державним виконавцем не був знятий арешт та заборону відчуження будь якого майна що належало чоловіка позивачки, у зв'язку із чим він звернувся із позовною заявою до суду з вимогою про скасування арешту нерухомого майна.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21.09.2018 року скасований арешт нерухомого майна, яке належить останньому на праві приватної власності, та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить йому у межах суми звернення стягнення в розмірі 2 195 857,10 грн., що був накладений відділом державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області від 20 липня 2015 року (копія рішення суду - додоється).
30 травня 2019 року заступником начальника Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Михайлюк Л.Л., винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану ПАТ «БМ Банк», у зв'язку з тим, що стягувач не авансував витрати на проведення виконавчих дій та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», було постановлено: виконавчий документ № 715/1541/14 виданий 09.04.2015 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області про стягнення боргу солідарно з позивачки ОСОБА_1 , в розмірі 2 195 857,10 грн., повернути стягувану.
Однак, до цього часу не зняті арешт та заборона відчуження будь якого майна позивачки ОСОБА_1 , що позбавляє її права володіння, користування та розпорядження даним майном на власний розсуд, і змушує її звернутися із даною позовною заявою до суду.
Дійсно згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 09.09.2025 року за № 442756216, де зазначено у графі: актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень за номером обтяження: 10684053, зареєстровано 05.08.2015 р., що державним реєстратором внесений запис обтяжень на підставі постанови ВП № 47576812 від 03.08.2015 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . Майно яке обтяжується, що належить останній на право приватної власності: житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею - 0,9374 га., з кадастровим номером: 7321085400:01:002:0026 та земельна ділянка площею - 0,25 га., з кадастровим номером: 7321086400:01:002:0528.
Наявність заборони на відчуження, а також відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке належить позивачки, обмежує її право власності, а саме, вільне розпорядження належним їй майно.
Враховуючи вищевказане, адвокат Боднарюк К. В., діючі в інтересах позивачки ОСОБА_1 , 15.09.2025 року звернувся до Глибоцького відділу державної виконавчої служби Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) з адвокатським запитом, у якому просив надати: 1) інформацію про наявність/відсутність виконавчих проваджень, що перебувають у Глибоцькому відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чернівецької області, щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) у разі наявності виконавчих проваджень надати копії постанов про відкриття виконавчих проваджень та видати для ознайомлення матеріали виконавчих справ; 3) у разі наявності заборгованості в рамках наявних виконавчих проваджень, надати довідку - розрахунку про заборгованість; 4) у разі наявності заборгованості в рамках наявних виконавчих проваджень та не сплати грошових коштів боржником ОСОБА_1 , надати інформацію про те, чи були вжиті до останньої виконавчі дії як: арешт її банківських рахунків, майна, або інші заходи, передбачені законодавством України про виконавче провадження.
19.09.2025 року на адвокатський запит Глибоцький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) надано відповідь, з якої вбачається, що «згідно даних АСВП встановлено, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 47576812, щодо примусового виконання виконавчого листа № 715/1541/14 від 09.04.2015 року Глибоцького районного суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАП «БМ БАНК» заборгованість 2 195 857,10 гри.
30.05.2019 року керуючись п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу.
Згідно акту вилучення виконавчих проваджень та інших документів для знищення від 01.02.2023 року матеріали виконавчого провадження знищені, тому надати більш детальну інформацію не можливо».
До вказаного листа була додана копія постанови ВП №47576812 про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.05.2019 року.
Отже, оскільки на даний час відсутні підстави для подальшого обтяження нерухомого майна, у зв'язку із тим, що виконавчий лист № 715/1541/14 виданий 09.04.2015 р., Глибоцьким районним судом Чернівецької області, а повторно виконавчі документи для виконання не пред'являлися та строк для їх пред'явлення минув, вважає необхідним зняти вказане обтяження та арешт майна, яке належить на право власності позивачці ОСОБА_1 .
Тому просить суд, скасувати арешт, що накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України: серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на праві приватної власності, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею - 0,9374 га., з кадастровим номером: 7321085400:01:002:0026 та земельну ділянку площею - 0,25 га., з кадастровим номером: 7321086400:01:002:0528, та скасувати заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що накладений відділом державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавчого провадження №47576812 від 03 серпня 2015 року, номер запису про обтяження: 10684053 від 05 серпня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, проте направила до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд справу розглянути без її участі, не заперечувала, щодо заочного розгляду справи.
Представник ПАТ «БМ Банк» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, відзив на позов не подавав.
Представник ТзОВ «Фінстрим» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, відзив на позов не подавав.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернівецькій області, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази прийшов до наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1, 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Так, судом встановлено, що Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес); нормативно-правовий акт № 18- рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно- смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16- ц (провадження № 14-511 цс 18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Згідно ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами в справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк або іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
В пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» вказано, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VIIЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
В позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права.
Права позивачки ОСОБА_1 , порушені, оскільки остання позбавлена права володіння, користування та розпорядження її майном на власний розсуд, у зв'язку з наявністю арешту.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ч.ч . 1, 2, 3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61 -181 60св 19).
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивачки ОСОБА_1 , внаслідок чого остання позбавлена можливості щодо володіння, користування та розпорядження її майном на власний розсуд, у зв'язку з чим, вважаю, що підстав для продовження обтяження на майно яке належить останній на право власності не має, а тому вважаю, що позовні вимоги щодо зняття арешту з нерухомого майна є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевказаного, вважаю, що підстав для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про державну реєстрацію вказаного обтяження - відсутні.
Так як, відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Як випливає із змісту п. 1 ч. 2 ст. 27 вказаного Закону, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
З наведеного випливає, що відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - скасування судом обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє обґрунтування при розгляді справи.
На підставі вище викладеного, ст. 204, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 386 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3-13,19,76-81,89,259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БМ БАНК», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», третьої особи: Глибоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про скасування арешту нерухомого майна - задовольнити повністю.
Скасувати арешт, що накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України: серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на праві приватної власності, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею - 0,9374 га., з кадастровим номером: 7321085400:01:002:0026 та земельну ділянку площею - 0,25 га., з кадастровим номером: 7321086400:01:002:0528, та скасувати заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що накладений відділом державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавчого провадження №47576812 від 03 серпня 2015 року, номер запису про обтяження: 10684053 від 05 серпня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: