Справа № 385/1929/25
Провадження № 2/385/892/25
23.01.2026 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін
позиція позивача
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Марущака О. Є. звернулась до суду з позовом в якому просить розірвати шлюб укладений між ними 04.05.2012 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх вимог щодо розірвання шлюбу позивачка покликається на те, що 04.05.2012 вони зареєстрували шлюб в відділі ДРАЦС Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградській області. Спільне життя з відповідачем не склалось. Вони мають різні погляди на життя та сімейні обов'язки. Подружні відносини припинили, спільне господарство не ведуть та проживають окремо. Можливості зберегти сім'ю немає. На примирення вона не згодна.
В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення аліментів позивачка покликається на те, що в неї на утриманні є неповнолітня дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторони стали проживати окремо та припинили підтримувати шлюбні відносини, вести спільне господарство. Дитина - син ОСОБА_2 проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, кошти на її утримання надає нерегулярно та в належному розмірі не надає. Відповідач фізично здоровий, працездатний, та має можливість сплачувати аліменти інших утриманців немає. У зв'язку з наведеним, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.
В позивачка в судове засідання не з'явилась від представника позивачки надійшло клопотання заявила клопотання в якому просить розглянути справу за її відсутності.
позиція відповідача
Відповідач правом подання відзиву не скористався. В судове засідання, будучи, поідомленим про час та місце розгляду справи, не з'явився, однак 25.12.2025 через канцелярію суду подав заяву в якій, позов в частині розірвання шлюбу визнав, зазначив, що на розірвання шлюбу згоден; позов в частині стягнення аліментів визнав частково та зазначив, що згоден сплачувати аліменти в розмірі частини доходів на утримання сина та просив розгляд справи провести за його відсутності.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою від 26.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
22.12.2025 розгляд справи відкладено.
25.12.2025 від відповідача надійшла заява в якій, відповідач позов в частині розірвання шлюбу визнав, зазначив, що на розірвання шлюбу згоден; позов в частині стягнення аліментів визнав частково та зазначив, що згоден сплачувати аліменти в розмірі частини доходів на утримання сина та просив розгляд справи провести за його відсутності.
21.01.2026 від представника позивачки - адвоката Марущака О. В. надійшла заява в якій він позов підтримав та просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача.
23.01.2026 судом проведено розгляд справи по суті за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Сторони по справі одружились 04.05.2012, зареєструвавши шлюб в відділі ДРАЦС Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 14, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 04.05.2012. Після реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище ОСОБА_3 , дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 . (а.с. 11).
З свідоцтва про народження про народження № 12, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками, неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).
З довідки № 134 від 12.11.2025, яка видана старостою Могильненського старостинського округу, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею проживає і знаходиться на її утриманні син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром позивачки припинити шлюбні відносини з відповідачем та стягнути з нього аліменти на утримання дитини.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, за приписами частини 3 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Крім цього, суд зважає на роз'яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в пункті 10 постанови від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як вбачається з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, однак на даний час не проживають як подружжя та не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства. Позивачка на примирення не згідна, наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідач позов в частині вимоги про розірвання шлюбу визнав в поданій письмовій заяві. Підстав для відмови у взнанні позову який був повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, в таке не з'явився, надав суду заяву в якій, позов в частині розірвання шлюбу визнав повному обсязі та зазначив, що на розірвання шлюбу згоден. Наведені обставини дають підстави вважати, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Зважаючи на те, що вступ в шлюб та перебування в ньому повинні ґрунтуватись на вільній згоді жінки і чоловіка, враховуючи тривалість розладу в сім'ї сторін, суд доходить переконання, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження їхнього шлюбу є неможливим, тому позов в частині вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити.
Також дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що у сторін є неповнолітня дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Відповідач кошти на утримання дитини надає нерегулярно та в недостатньому розмірі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує матеріальний стан позивачки та відповідача, потреби дитини даного віку. Зокрема суду не надано доказів того що відповідач є непрацездатним чи має на утриманні інших осіб. Також суд бере до уваги подану відповідачем заяву в якій він, позовну заяву в частині стягнення аліментів визнав частково та зазначив, що згоден сплачувати аліменти в розмірі частини доходів на утримання сина.
Суд вважає, що позивачкою не доведено та судом не здобуто доказів можливості стягнення аліментів на одну дитину в більшому розмірі.
Враховуючи мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, беручи до уваги витрати, які необхідні для утримання та виховання дитини, необхідність створення для неї такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, рівність прав батьків щодо обов'язку утримання дитини та моменту з якого проводиться стягнення, в зв'язку з чим суд доходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Виходячи з викладеного вище, позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю, а в частині стягнення аліментів частково в розмірі 1/4 частки заробітку відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й підлягають стягненню з дня подачі позову - 23.11.2025.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп. за позовну вимогу про стягнення аліментів підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за таку вимогу.
За цих підстав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати у виді судового збору в сумі 968 грн 96 коп. за позовну вимогу про стягнення аліментів.
При зверненні до суду з допомогою системи «електронний суд» позивачкою було сплачено 1211,20 грн судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Суд зауважує, що до сплати підлягала сума судового збору 968 грн 96 коп, у зв'язку з застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронному виді.
Тому саме 968,96 грн сплаченого судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивачки, а щодо решти надлишково сплаченого судового зору позивачка вправі звернутись до суду з заявою про повернення такого.
Керуючись статями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 150, 180-182, 191 СК України, суд, -.
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований в відділі ДРАЦС Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 14.
Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 23.01.2026.
Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 23.01.2026