26 січня 2026 року
м. Київ
справа № 395/1686/25
провадження № 61-792ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О.Л., Дьомич Л. М.,
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 556,99 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
26 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.
Матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Кропивницького апеляційного суду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2025 року повернуто заявникові.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду першої інстанції, а не до Київського апеляційного суду, що є підставою для її повернення на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
18 січня 2026 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції помилково повернуто апеляційну скаргу. Вважає, що подання апеляційної скарги засобами поштового зв'язку до суду першої інстанції відповідало порядку подання апеляційних скарг, який застосовувався до внесення змін до ЦПК України. Повернення апеляційної скарги з підстав способу її подання є надмірним формалізмом та порушує право особи на апеляційний перегляд судового рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судового рішення колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст ухвали Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, у розділі «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя оприлюднила оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку та вказано про зміну порядку вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені, зокрема підпунктами 15.1, 15.5, 15.6, 15.14, 15.16 підпункту 15 пункту 1 Розділу XIІI «Перехідні положення» ЦПК України.
Встановивши, що апеляційна скарга на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2025 року подана в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Посилання заявниці на позбавлення права на доступ до суду є безпідставними, оскільки повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома статті 185 ЦПК України). Доводи в цій частині зводяться до суб'єктивного тлумачення заявницею норм процесуального права.
Верховний Суд зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права подати апеляційну скаргу на загальних підставах.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник