21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 754/5916/19
провадження № 61-5991св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Пархоменка П. І., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Постановою Верховного Суду від 06 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та 3 % річних залишено без змін.
19 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Порше Мобіліті» подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Щодо строку подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У наведеній справі Велика Палата Верховного Суду залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. Зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц зазначено, що «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п'ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».
Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред'явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).
Касаційний суд зауважує, що постанова суду касаційної інстанції прийнята 06 січня 2026 року, а докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанцій із клопотанням про стягнення судових витрат у справі заявник подав 19 січня 2026 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та без клопотання про поновлення такого строку.
Разом з тим, у заяві про ухвалення додаткового рішення наведені обставини щодо поважності причин пропуску вказаного строку, оскільки постанову суду касаційної інстанції від 06 січня 2026 року заявник отримав через підсистему «Електронний суд» лише 15 січня 2026 року.
Оскільки заяву про ухвалення додаткового рішення заявник направив до Верховного Суду протягом п'яти днів після отримання рішення суду, касаційний суд поновлює строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, на подання вказаної заяви (щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу).
Щодо вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 грудня 2023 року в справі № 907/850/22 вказано, що:
«- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18)».
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
ухвалоюВерховного Суду від 07 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі. Роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали;
28 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Порше Мобіліті» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, надав документи, якими підтверджував судові витрати, і просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн. Також зазначив, що у разі виникнення додаткових витрат, ТОВ «Порше Мобіліті» надасть суду касаційної інстанції відповідні докази додатково;
ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року зазначений відзив ТОВ «Порше Мобіліті» на касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду, оскільки до відзиву не було додано належні докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу;
вказана ухвала Верховного Суду отримана заявником та його представником через підсистему «Електронний суд» 01 серпня 2025 року;
повторно відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ТОВ «Порше Мобіліті» не подавало, як і окремо - заяву про стягнення з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, відповідні докази на підтвердження цих витрат, або заяву про подання таких доказів після ухвалення судового рішення.
За таких обставин в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення належить відмовити.
Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу).
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про ухвалення додаткового рішення у справі № 754/5916/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
П. І. Пархоменко