14 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 152/1156/24
Провадження № 61-7937св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Юлії Юріївни, представника ОСОБА_2 - адвоката Присяжного Віталія Анатолійовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2025 року в складі колегії суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Людмили Анатоліївни, про встановлення юридичних фактів та
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 , з яким вони мають спільні дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Останні від спадщини після батька відмовились.
Серед спадкового майна є спадкові права, що мав ОСОБА_4 після своєї матері - ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .
Приватний нотаріус відмовила у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність можливості встановити коло спадкоємців ОСОБА_7 та запропонувала за встановленням цього факту звернутись до суду.
Наразі немає можливості оформити спадщину після смерті чоловіка позивачки, оскільки ОСОБА_4 за життя не оформив спадкові права після смерті своєї матері - ОСОБА_7 , а лише подав заяву від 27 серпня 2013 року до Шаргородської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом.
Крім того, що в Шаргородській державній нотаріальній конторі відкрита ще одна спадкова справа щодо майна ОСОБА_7 за заявою сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
Вважає, що фактично після смерті ОСОБА_7 прийняв спадщину тільки син останньої - ОСОБА_4 , оскільки лише ним подано до нотаріальної контори письмову заяву про прийняття спадщини за законом протягом шести місяців з дня смерті його матері, у документах якої містяться різні варіанти написання її імені і по-батькові: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Просила встановити факт, що спадкова справа № 491/2013 заведена до майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Клекотина Шаргородського району Вінницької області, а також, що ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини та прийняв спадщину за законом після своєї матері ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
19 березня 2025 року рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернігові Чернігівської області, прийняв спадщину за законом після своєї матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Клекотині Шаргородського району Вінницької області.
25 березня 2025 року додатковим рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 000,00 грн. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що слід відрізняти питання прийняття спадщини та питання заведення спадкової справи. Чоловік позивачки - ОСОБА_4 вчасно, тобто в межах строку для прийняття спадщини звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття ним спадщини після смерті його матері. Вказані в його заяві неточності в написанні імені і по батькові померлої не спростовують того, що покійна ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) дійсно була матір'ю ОСОБА_4 і що вона померла. ОСОБА_4 був спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері, і, оскільки він подав заяву про прийняття спадщини в строк, передбачений статтею 1270 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, він є таким, що прийняв спадщину. Цей факт знайшов своє підтвердження під час судового розгляду та доведений належними та допустимими доказами. Що стосується помилки нотаріуса щодо заведення спадкової справи № 491/2013, то суд погодився з доводами, про те, що заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини повинна була бути приєднана до раніше заведеної спадкової справи № 462/2013. Однак цього зроблено не було, у зв'язку з чим наразі виник цей спір. Спадкова справа № 491/2013 була заведена всупереч положенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Проте ця обставина не спростовує факту подання ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Відтак в задоволенні позову в частині встановлення факту про те, що спадкова справа № 491/2013 була заведена, суд вирішив відмовити, позов у частині встановлення факту, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 , - задовольнити.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
05 червня 2025 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 березня 2025 року та додаткове рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до участі в справі співвідповідачем не було залучено ОСОБА_3 , а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі, та залучати співвідповідачів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1
20 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Ю. Ю. засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2025 року, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення послалася на те, що апеляційний суд не врахував правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11, про те, що тлумачення частини другій статті 1272 ЦК України про те, що до кола спадкоємців, згода яких вимагається, включаються як спадкоємці, які своєчасно подали заяви про прийняття спадщини, так і спадкоємці, які вважаються такими, що прийняли спадщину відповідно до положень статті 1268 ЦК України. Згода спадкоємців, які прийняли спадщину, повинна бути виражена у письмовій формі.
Також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо: застосування частини другої статті 1272 ЦК України у випадку смерті одного із спадкоємців, які прийняли спадщину; щодо можливості врахування заяви про прийняття спадщини, поданої громадянином рф в умовах воєнного стану, зважаючи на положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» щодо обов'язку відмови нотаріусами у вчиненні нотаріальної дії у разі звернення особи, пов'язаної з державою-агресором.
Суд виснував про подання позову до неналежного відповідача без надання правової оцінки фактичним обставинам справи, не розглянув позов по суті та не врахував, що належність відповідача має встановлюватися з урахуванням характеру спірних правовідносин, а не лише формальної участі особи у спадкуванні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_2
20 червня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Присяжний В. А. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2025 року, в якій просить змінити її мотивувальну частину:
- речення абзацу 86 «ОСОБА_4. та ОСОБА_2 подали заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті своєї матері в строк визначений законом» змінити на « ОСОБА_2 подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті своєї матері в строк визначений законом»;
- речення абзацу 88 «Таким чином всі діти спадкодавця ОСОБА_7 (вона же - ОСОБА_8 ) є такими, що прийняли спадщину після смерті останньої» змінити на «Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_7 ».
В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Послалася на те, що апеляційний суд не врахував висновки, сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2022 року в справі № 754/16978/21, від 04 червня 2025 року в справі № 914/3674/23, про те, що пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з'ясування обставин обґрунтованості / необґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб'єктного складу учасників спірних правовідносин.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивачки представник ОСОБА_2 - адвокат Присяжний В. А. зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини другої статті 1272 ЦК України та правильно виснував, що ОСОБА_3 є такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері.
Також вказав, що встановлення судом заявлених позивачем юридичних фактів без вирішення спору щодо права власності на частку у спадковому майні не вирішить спір по суті між спадкоємцями, про наявність якого зазначає сама позивачка, та призведе до необхідності звернення до суду учасниками справи, зокрема позивачки, для вжиття додаткових засобів захисту, що свідчить про обрання позивачкою належного способу захисту цивільних прав та інтересів.
У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Ю. Ю. зазначила про те, що твердження ОСОБА_2 про відсутність факту прийняття спадщини ОСОБА_4 суперечать преюдиційному факту, встановленому постановою Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 152/256/24.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Слобода-Мурафська Шаргородського району Вінницької області народилася ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 44-46).
Відповідно до копій свідоцтв про народження ОСОБА_12 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_7 ) є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1, а. с. 54-61, 174, 195, 223).
Відповідно до копії довідки № 02-02-238/1, виданої Клекотинським старостинським округом № 1, в погосподарських книгах Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) наявні відомості про те, що ОСОБА_8 народжена в березні 1931 року та зазначена в погосподарських книгах за 1967-1969 роки, 1971-1973 роки, 1974-1976 роки, 1977-1979 роки, 1980-1982 роки, 1986-1990 роки, 1991-1995 роки, 1996-2000 роки, 2001-2005 роки, 2006-2010 роки та 2011-2015 роки. Однак в погосподарській книзі за 1983-1985 роки запис особи « ОСОБА_8 » перекреслений і зазначений новий запис про цю особу « ОСОБА_7 » (т. 1, а. с. 63).
Із копії довідки вбачається, що ОСОБА_7 , працюючи в колгоспі імені Леніна в селі Клекотина, щомісячно отримувала дохід у розмірі 58 карбованців 34 копійки (т. 1, а. с. 49).
Відповідно до копії довідки, виданої ОСОБА_7 , вона була членом колгоспу імені Леніна села Клекотини з 03 січня 1946 року до 31 грудня 1985 року (т. 1, а. с. 51).
Згідно з копіями відомостей про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь в колгоспному виробництві, період роботи ОСОБА_7 становить з 1950 року до 1985 року (т. 1, а. с. 50).
04 березня 1980 року ОСОБА_7 зверталася до Шаргородської районної ради соціального забезпечення колгоспників із заявою про призначення їй пенсії за віком, яка була задоволена. Маючи 37 років стажу вона щомісячно отримувала пенсію за віком у розмірі 43 карбованці 75 копійок (т. 1, а. с. 48, 52, 53).
Відповідно до копій архівних довідок № 01-14-41, виданих Комунальною установою «Трудовий архів Шаргородської міської ради» 04 червня 2024 року, у книзі трудового стажу і заробітку колгоспника колгоспу ім. Леніна села Клекотина Шаргородського району Вінницької області значиться ОСОБА_8 , де вказаний її трудовий стаж (т. 1, а. с. 67, 68)
Із 01 лютого 1986 року ОСОБА_7 мала у користуванні садибну ділянку площею 0,23 га, що підтверджено довідкою № 20, виданою Виконавчим комітетом Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (т. 1, а. с. 47).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла у віці 82 роки в селі Клекотині Шаргородського району Вінницької області (т. 1, а. с. 11, 21, 165).
Згідно із копіями довідок № 02-05-450/11 та № 1-1337, виданими Виконавчим комітетом Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований (т. 1, а. с. 64, 176).
Відповідно до копій довідок, виданих Комунальним підприємством «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», станом на 31 грудня 2013 року житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Клекотинської сільською радою 10 жовтня 1988 року (т. 1, а. с. 65, 66).
23 серпня 2013 року дочка ОСОБА_7 - громадянка рф ОСОБА_2 звернулася до державної нотаріальної контори із заявою, в якій вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7 , яка постійно проживала і була зареєстрована в селі Клекотині Шаргородського району Вінницької області та залишила на її ім'я заповіт, який був посвідчений Виконавчим комітетом Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 22 січня 2001 року, зареєстрований в реєстрі № 8. ОСОБА_2 також повідомила, що спадкоємців згідно зі статтею 1241 ЦК України, та осіб з якими померла проживала однією сім'єю, але не перебувала у шлюбі, немає, спадковий договір ні з ким не укладався (т. 1, а. с. 14-18, 20, 24, 162, 163, 164, 169).
Відповідно до копії заповіту від 22 січня 2001 року, посвідченого Виконавчим комітетом Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті заповіла своїй дочці ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 25, 170).
29 червня 2010 року ОСОБА_7 своєю заявою скасувала раніше складений нею заповіт, посвідчений Виконавчим комітетом Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 22 січня 2001 року, що зареєстрований в реєстрі за № 8 (т. 1, а. с. 26, 171), що також підтверджується копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04 липня 2023 року № 73058728 (т. 1, а. с. 27, 28, 172).
Відповідно до копій інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 23 серпня 2013 року № 34932082 та зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 23 серпня 2013 року № 34932087, інформація про спадкові справи до майна померлої ОСОБА_7 та про складені нею заповіти на день здійснення запиту у Спадковому реєстрі відсутня (т. 1, а. с. 22, 23, 167, 168).
05 червня 2024 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до державної нотаріальної контори та вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7 , яка постійно проживала і була зареєстрована в селі Клекотині Шаргородського району Вінницької області. Для прийняття спадщини їй рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року встановлено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини. На день її смерті залишилося спадкове майно, яке вона приймає. Одночасно повідомила, що спадкоємців за законом є діти померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , осіб з якими спадкодавиця проживала однією сім'єю, але не перебувала у шлюбі, немає, спадковий договір ні з ким не укладався (т. 1, а. с. 173, 177-182).
20 серпня 2024 року постановою Вінницького апеляційного суду в справі № 152/256/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (т. 1, а. с. 96-99).
08 вересня 2024 року із заявою до Шаргородської державної нотаріальної контори, яка перекладена та засвідчена в законному порядку, ОСОБА_2 повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7 , яка на момент смерті проживала в селі Клекотині Шаргородського району Вінницької області та після смерті якої залишилася спадщина, що складається із житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки. У своїй заяві відповідачка дала згоду на прийняття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також зазначила, що не заперечує щодо видачі на її ім'я свідоцтва про право власності на спадщину в частині, що їй належить (т. 1, а. с. 123-126, 139-142, 187-193).
10 жовтня 2024 року ОСОБА_3 подала до нотаріуса заяву про те, що вона приймає спадщину після смерті матері за згодою спадкоємиці, яка прийняла спадщину - ОСОБА_2 . Також повідомила, що спадкоємцями, передбаченими статтею 1261 ЦК України, крім неї, є син померлої ОСОБА_4 та дочка померлої ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 127, 143, 194).
Згідно з копією спадкової справи № 491/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , яка розпочата 04 вересня 2013 року Шаргородською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 звернувся до державної нотаріальної контори із заявою, в якій вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_8 , яка на день смерті мешкала в селі Слобода-Мурафська Шаргородського району Вінницької області та якій на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою, на якій він розташований, що знаходиться в селі Слобода-Мурафська Шаргородського району Вінницької області, спадщину він приймає за законом, та надасть всі необхідні документи (т. 1, а. с. 29-31, 198-199). Відповідно до копій інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 04 вересня 2013 року № 35015764 та зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 04 вересня 2013 року № 35015779, інформація про спадкові справи до майна померлої ОСОБА_8 та про складені нею заповіти, на день здійснення запиту у Спадковому реєстрі, відсутня (т. 1, а. с. 32, 33, 200, 201). Згідно із копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04 вересня 2013 року № 35015821, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 24 вересня 2013 року відкрито спадкову справу № 491/2013 (т. 1, а. с. 34, 35, 202). Державним нотаріусом також було здійснено запит до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, що підтверджується копією інформаційної довідки від 04 вересня 2013 року № 71929443, відповідно до якої 01 серпня 2013 року приватним нотаріусом Фефоловою Ю. К. було отримано бланк серії ВТК № 822432 (т. 1, а. с. 36).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 1, а. с. 11).
Дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є позивачка ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 70).
08 листопада 2023 року після смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу № 26/2023, зареєстровану в спадковому реєстрі 08 листопада 2023 року за № 71531163. Спадщину після його смерті прийняла єдина спадкоємиця - дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з урахуванням часток, від яких відмовилися сини померлого (т. 1, а. с. 71).
30 липня 2024 року приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області Гостар Л. А. постановою № 69/02-14 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право про спадщину за законом, у зв'язку з тим, що немає можливості встановити коло спадкоємців ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 72).
08 серпня 2024 року ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова в справі № 750/10888/24 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження за її заявою про встановлення факту прийняття спадщини у зв'язку із наявністю спору, а також роз'яснено право звернутися до суду з позовом в порядку загального позовного провадження з дотриманням правил підсудності (т. 1, а. с. 69).
Позиція Верховного Суду
Касаційні провадження у справі відкриті з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзиву та виснував, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Ю. Ю. підлягає задоволенню, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Присяжного В. А. підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статтях 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Встановлюючи в справі коло спадкоємців після смерті ОСОБА_7 , апеляційний суд послався на те, після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент відкриття спадщини спадкоємцями були її діти: ОСОБА_4 (чоловік позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті своєї матері в строк визначений законом.
Водночас ОСОБА_3 також після подання ОСОБА_2 письмового дозволу до нотаріуса звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері.
Тому апеляційний суд зробив висновок, що всі діти спадкодавця ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) є такими, що прийняли спадщину після смерті останньої.
З такими висновками Верховний Суд погодитися не може.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
У частині другій статті 1272 ЦК України передбачено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Тлумачення частини другої статті 1272 ЦК України що до кола спадкоємців, згода яких вимагається, включаються як спадкоємці, які своєчасно подали заяви про прийняття спадщини, так і спадкоємці, які вважаються такими, що прийняли спадщину відповідно до положень статті 1268 ЦК України. При цьому згода спадкоємців, які прийняли спадщину, повинна бути виражена у письмовій формі.
Такі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 08 грудня 2021 року в справі № 423/2673/12та від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11, на яку, зокрема в своїй касаційній скарзі посилається представник позивачки.
Відповідно до пункту 3.16 глави 10 Порядку № 296/5 не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.
Вказавши, що оскільки і ОСОБА_4 і ОСОБА_16 прийняли спадщину за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_7 , апеляційний суд зробив взаємовиключний висновок про прийняття спадщини ОСОБА_3 за наявності згоди на прийняття такої спадщини лише від ОСОБА_2 .
З наведеного вбачається, що висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 мала бути відповідачем у справі, є передчасним та недостатньо обґрунтованим.
У контексті наведеного доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Ю. Ю. про те, що в справі неповно встановлені фактичні обставини справи та на не враховано сталої практики Верховного Суду, є обґрунтованими.
З цих же підстав є частково обґрунтованими доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно встановив певні фактичні обставини у справі, зокрема, що всі діти спадкодавця ОСОБА_7 (вона же - ОСОБА_8 ) є такими, що прийняли спадщину після смерті останньої.
Оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у позові з підстав незалучення відповідачів, тобто не розглядав спір по суті, а колегія суддів визнала висновки суду апеляційної інстанції передчасними, скасувала постанову суду з направленням справи для нового розгляду, відсутні повноваження для формулювання Верховним Судом висновку по суті спору, зокрема щодо застосування частини другої статті 1272 ЦК України у випадку смерті одного із спадкоємців, які прийняли спадщину, а також щодо можливості врахування заяви про прийняття спадщини, поданої громадянином рф в умовах воєнного стану, зважаючи на положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» щодо обов'язку відмови нотаріусами у вчиненні нотаріальної дії у разі звернення особи, пов'язаної з державою-агресором.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Юлії Юріївни задовольнити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Присяжного Віталія Анатолійовича задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська