14січня 2025 року
м. Київ
справа № 125/2253/24
провадження № 61-13799св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - російська федерація в особі уряду російської федерації,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 травня 2025 року, ухвалене суддею Питель О. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до російської федерації в особі уряду російської федерації про відшкодування моральної шкоди, спричиненої військовою агресією проти України.
2. Позов мотивований тим, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала військову агресію проти України, вчинивши терористичний широкомасштабний збройний напад, який триває до сьогодні. Військова збройна агресія російської федерації спричинила тяжкі наслідки як для держави в цілому, так і для громадян України. У зв'язку з цим, спричинені тяжкі наслідки і для позивача, який жив нормальним, повноцінним життям, але війна кардинально змінила його життя не на краще. Станом на 24 лютого 2022 року він проживав зі своєю сім'єю у м. Вишгород Київської обл., в орендованій квартирі. 05 травня 2022 року, після проходження Військово-лікарської комісії, позивач мобілізувався до лав Збройних Сил України. ІНФОРМАЦІЯ_1 на полі бою загинув брат його дружини - ОСОБА_2 , смерть якого сколихнула психічний та емоційний стан усієї їхньої родини. 23 листопада 2023 року у будинок, де мешкала родина позивача у м. Вишгороді, влучила ворожа ракета. Дружина та теща саме у цей час знаходилися вдома, а позивач перебував у Бахмуті. Дружина отримала значну психологічну травму і вимушена працювати з психотерапевтом й по теперішній час. У березні 2023 року після виконання бойового завдання у позивача з'явилися гострі болі у зоні поперекового відділу хребта, у зв'язку з чим він вимушений був періодично застосовувати знеболювальні ін'єкції. Не зважаючи на погіршення стану здоров'я, упродовж 5-6 місяців він продовжував виконувати службові обов'язки. 25 жовтня 2023 року позивач переніс операцію, після якої протягом трьох місяців він був прикутий до ліжка, оскільки сидіти взагалі було заборонено. 02 травня 2024 року позивача було звільнено у відставку за станом здоров'я. Позивач зазначав, що до війни зі станом здоров'я у нього не було ніяких проблем. Після цього він відчуває себе безпорадним, скаліченим не тільки фізично, але й морально. Після звільнення позивач розпочав процедуру проходження
Медико-соціальної експертної комісії, змушений отримати групу інвалідності, адже його фізичне здоров'я не дає можливості повноцінно працювати та забезпечувати свою сім'ю. Також позивач зазначав, що він втратив дуже багато побратимів. Йому досі згадуються їх обличчя, жарти і те відчуття єдності, яке можливе лише тоді, коли спілкуються однодумці. Кожен день, перебуваючи на лінії фронту, він відчував подих смерті. І кожен раз, йдучи на чергове завдання, йому здавалося, що він має бути наступним. Від цього передчуття стигла кров у жилах. Він не боявся смерті, а кожен раз думав, як без нього буде жити мати та дружина. Він не може нормально спати, його постійно переслідує відчуття тривоги, відчуває себе емоційно виснаженим, психотравмованим. Через стан здоров'я у позивача з'явилися комплекси: відчуває себе безпорадним, нікому непотрібним, через що знаходиться у стані депресії, безвиході та відчаю. Не знає як жити далі, якість його життя є зруйнованою.
3. У зв'язку із зазначеним, просив суд стягнути з російської федерації
(за рахунок її коштів, майна і активів) 65 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що у еквіваленті, станом на день звернення до суду з позовом складає 1 585 365,85 доларів США або 1 547 619,05 Євро.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
4. Барський районний суд Вінницької області заочним рішенням від 20 травня 2025 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду
від 07 жовтня 2025 року, позов задовольнив частково. Стягнув з російської федерації на користь ОСОБА_1 10 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнув з російської федерації у дохід держави судовий збір
у розмірі 23 28,53 грн.
5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позов врахував тривалість та характер моральних переживань, що пов'язані із військовою агресією російської федерації проти України, відчуття позивачем душевних страждань, що не дають можливості проживати повноцінне життям та життя, яке він проживав до збройної агресії російської федерації проти України, те, що позивач зазнає душевного болю і страждань, втратив душевний спокій, а також вимоги справедливості, співмірності та розумності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє
представник - адвокат Лупейко О. В., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 травня 2025 року
та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю з визначенням еквівалентів в іноземній валюті.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами визначений ним розмір моральної шкоди, який має бути стягнений з відповідача у повному обсязі. Суди попередніх інстанцій хоча і посилалися на висновок спеціаліста-психолога, проте неналежним чином його оцінили і помилково не взяли до уваги визначений висновком розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди. Крім того судом апеляційної інстанції відхилено клопотання про долучення доказів.
Доводи інших учасників справи
8. Інший учасник справи не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу протягом встановленого судом строку.
Провадження у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою від 12 листопада 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
10. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року
у справі № 372/1652/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, постановах Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22,
від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 27 січня 2021 року
у справі № 263/16183/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про долучення доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
12. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України (а. с. 26, т. 1), зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 (а. с. 51, т. 1) та з 21 вересня 2005 року перебуває у шлюбі з
ОСОБА_3 (а. с. 45, т. 1).
13. Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання Вишгородської міської ради від 10 липня 2024 року та копії довідки Вишгородської міської ради від 10 липня 2024 року № 703 ОСОБА_1 дійсно фактично проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , з 2023 року по даний час (а. с. 86, 87, т. 1).
14. Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31 травня 2022 року № 152 ОСОБА_1 01 травня 2022 року зарахований до списків особового складу 540МБр на посаду - «Старший вогнеметник 1-го вогнеметного відділення, вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту»
(а. с. 54-58, 60, т. 1).
15. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 13 березня 2024 року
з 31 травня 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_3 (а. с. 64, т. 1).
16. Згідно з довідками військової частини НОМЕР_2 від 29 квітня
2023 року № 2445, від 29 лютого 2024 року № 1492 у період перебування на військовій службі ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Донецькій області (а. с. 61-62, т. 1).
17. ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 59, т. 1).
18. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 22 квітня 2024 року № 9363 Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України встановлено: ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а. с. 82-83, т. 1).
19. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2
від 02 травня 2024 року № 127 ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 30 квітня 2024 року
№ 109-РС, у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а. с. 65, т .1).
20. Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно,
03 серпня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є рідним братом дружини позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с-щі Новолуганське Бахмутського р-ну Донецької обл. (а. с. 44, т. 1).
21. У сповіщенні командира військової частини НОМЕР_4 від 20 липня 2022 року № 691/2587 зазначено, що ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації 07 червня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих поранень не сумісних з життям під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Новолуганське Донецької обл. (а. с. 43, т. 1).
22. На підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, а саме влучання 23 листопада 2023 року ракети у будинок, де мешкала родина позивача
по АДРЕСА_4 ОСОБА_1 долучив копію витягу з ЄРДР від 23 листопада 2022 року про внесення Слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області 23 листопада 2022 року о 17:43:03 відомостей до ЄРДР за частиною другою статті 438 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 23 листопада 2022 року близько 14:05 представниками збройних сил російської федерації завдано ракетного удару по м. Вишгород Київської області, внаслідок чого спричинено пошкодження будинку АДРЕСА_4 , загибель та поранення цивільних осіб (а. с.160 на звороті-162).
23. Також позивачем надано відео після влучання ракети у будинок
по АДРЕСА_4 та фотокартки.
24. На підставі заяви ОСОБА_1 від 30 серпня 2024 року про проведення психологічного дослідження, психолог та лікар-психотерапевт ОСОБА_5 провів психологічне дослідження ОСОБА_1 на предмет психотравмування та визначення розміру моральної шкоди, спричиненої йому у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, за результатами якого видано висновок спеціаліста-психолога від 01 жовтня 2024 року. Вказаним висновком встановлено наступне: 1. Глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_1 , за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для його фізичного і психологічного здоров'я. 2. Досліджена ситуація, пов'язана із впливом на життя і здоров'я ОСОБА_1 збройної агресії російської федерації на Україну, є, беззаперечно, психотравмуючою для нього. 3. Між спричиненою заявнику ОСОБА_1 моральною шкодою та психотравмуючими факторами, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок. 4. За обставин, які розглянуті у дослідженні, заявнику ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. 5. Визначений самостійно ОСОБА_1 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним у даній психотравмуючій ситуації. Рекомендований розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за даними психологічного дослідження встановлюється у 65 (шістдесят п'ять мільйонів) гривень, у т. ч. з урахуванням фактору, що сам ОСОБА_1 вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров'я (а. с. 98-122, т. 1).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови
25. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
26. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
27. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
28. Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що рф, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
29. 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
30. 27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
31. 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
32. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
33. Звернення позивачів до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня
2024 року у справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 11 грудня 2024 року у справі № 638/7894/23 (провадження № 61-7699св24), від 04 вересня 2024 року у справі № 201/196/23 (провадження № 61-15671св23).
34. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
35. Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
36. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням
статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
37. Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
38. Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
39. Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
40. Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
41. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
42. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя
статті 23 ЦК України).
43. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
44. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
45. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року
у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
46. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
47. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
48. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
49. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
50. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року
у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
51. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
52. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня
2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
53. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
54. Врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачу моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивач має прав о на компенсацію моральної шкоди, розмір відшкодування якої складає 10 000 000 грн.
55. Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду: від 18 грудня
2024 року в справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 31 липня 2024 року у справі № 686/14579/23 (провадження № 61-8229св24), від 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22 (провадження № 61-8795св 23).
56. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у перелічених заявником постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не заслуговують на увагу з таких підстав.
57. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 жовтня 2021 року
у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
58. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої
статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
59. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
60. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня
2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
61. Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не суперечать постановам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
62. Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили розмір моральної шкоди, також не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)).
63. Судами попередніх інстанцій у змісті оскаржуваних судових рішень надано оцінку висновку спеціаліста-психолога від 01 жовтня 2024 року в частині визначеного позивачем розміру морального відшкодування, при цьому суди виснували про завищеність визначеного у висновку розміру відшкодування. Водночас апеляційний суд також надав у оскаржуваній постанові відповідь на усі аргументи позивача.
64. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги стосовно неналежного дослідження судами попередніх інстанцій матеріалів справи на увагу не заслуговують.
65. Щодо посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про долучення доказів суд зазначає наступне.
66. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме: виписки № 4116/25 із медичної карти стаціонарного хворого від 23 вересня 2025 року (а.с. 249-250, т. 1). Зазначав про неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
67. Верховний Суд неодноразово зазначав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання цих доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед суді (див. постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 25 травня 2022 року у справі № 520/4451/15-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 344/11652/21, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2398/18, від 17 січня
2024 року у справі № 161/12732/14, від 28 травня 2025 року у справі № 648/2602/21).
68. Оскільки доказ, який позивач просив долучити позивач до матеріалів справи не існував на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, відмова апеляційного суду у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи відповідає вимогам закону.
69. Отже, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
70. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
71. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
72. У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу збройною агресією російської федерації проти України. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених у справі рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
75. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
76. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив оскаржувані судові рішення без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.
77. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 травня
2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк