13 січня 2026 року
м. Київ
справа № 946/4553/23
провадження № 61-6798св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Горлан»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Погорєлової С. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Горлан» (далі - ТОВ «Горлан»), про спонукання виконати умови договору.
2. Позов мотивовано тим, що 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір № 6 В/6 «Про участь у спільному будівництві об'єкта «Житловий будинок з 28-ю квартирами» за адресою АДРЕСА_1 » (далі - Договір). Згодом будинку присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2 , а надалі - АДРЕСА_2 . Предмет Договору є об'єкт нерухомості - трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 109,1 кв. м, розташована на першому поверсі.
3. Відповідно до пункту 3.1 Договору позивач передав відповідачу чотирма внесками грошові кошти у загальному розмірі 63 900,00 доларів США, що еквівалентно 511 115,00 грн, та підтверджено розписками. Після виміру квартири представниками Міським бюро технічної інвентаризації (далі - МБТІ) площа квартири становила 115,9 кв. м, а тому за надмірну площу позивач сплатив відповідачу п'ятим внеском 30 000,00 грн.
4. 16 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Горлан» укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості -трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Необхідність укладення зазначеного договору ОСОБА_2 пояснив змінами в порядку державної реєстрації. Відповідно до пункту 5.1 договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 16 серпня 2012 року сума за об'єкт нерухомості становить 541 115,00 грн. Ця сума співпадає з розміром коштів, переданих п'ятьма внесками ОСОБА_2 .
5. 23 січня 2015 року оформлений акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_2 , що підтверджує виконання позивачем фінансових зобов'язань в повному обсязі.
6. Звернувшись до державного реєстратора із заявою для проведення реєстрації права власності на квартиру, ОСОБА_1 надав копію договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомостівід 16 серпня 2012 року, а також акт прийому-передачі квартири від 23 січня 2015 року, які були надані йому Комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації».
7. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 24 січня 2017 року № 33541386 розгляд заяви про державну реєстрацію прав, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , зупинено через відсутність оригіналів купівлі-продажу майнових прав та акта прийому-передачі.
8. У квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 проживає більше двох років. Ключі від зазначеної квартири ОСОБА_1 отримав особисто від ОСОБА_2 . За час проживання у квартирі позивач уклав договори про надання комунальних послуг. Крім цього, позивач неодноразово звертався до директора ТОВ «Горлан» з вимогами надати йому документи для реєстрації квартири, проте зазначених документів надано не було.
9. Із урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати фізичну особу ОСОБА_2 виконати умови чинного договору від 25 травня 2011 року № 6 В/6, в тому числі пункту 2.1, та передати йому у власність об'єкт нерухомості -квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 1, 2, 68, 69, 83, 84).
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
10. Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 13 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Зобов'язав ОСОБА_2 виконати умови договору від 25 травня 2011 року № 6 В/6, в тому числі пункту 2.1, та передати ОСОБА_1 у його власність об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 247-249).
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розписки від 16 липня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 30 000,00 грн доплати за надлишкові квадратні метри відповідно до замірів квартири, здійснених МБТІ, та її площа становила 115,9 кв. м. Тобто, отримавши 16 липня 2015 року вказані грошові кошти, відповідач своїми діями фактично визнав факт наявності побудованої квартири та не бачив будь-яких перешкод в отриманні коштів саме за умовами Договору, але подальша недоброчесна поведінка відповідача призвела до того, що позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.
12. Враховуючи викладене, оскільки відповідач зобов'язання за Договором не виконав, водночас такий Договір діє до моменту його остаточного виконання сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
13. Одеський апеляційний суд постановою від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 залишив без задоволення (т. 2 а. с. 99-104).
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не врахував, що права ОСОБА_1 порушуються забудовником в тому, що збудувавши квартиру і передавши фактично її позивачу, як інвестору, ТОВ «Горлан» не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на спірну квартиру, а тому зобов'язання ОСОБА_2 виконати умови Договору, в тому числі пункту 2.1, та передати ОСОБА_1 у його власність об'єкт нерухомості трикімнатну квартиру на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , за встановлених у справі обставин не призведе до ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
15. 26 травня 2025 року до Верховного Судузасобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення від 29 квітня 2025 року, не врахував істотних обставин справи. Зокрема, суд відмовив позивачу у задоволенні письмового клопотання про вивчення під час засідання доказової бази - копії технічного запису допиту підсудного ОСОБА_2 у межах кримінальної справи № 500/8049/18. На допиті ОСОБА_2 підтвердив, що він особисто отримував грошові кошти, зазначені в розписках, а також те, що отримані грошові кошти він використав за цільовим призначенням - для будівництва об'єкта нерухомості.
17. Суд не врахував той факт, що згідно з пунктом 4.7 Договору після підписання акта приймання-передачі робіт та передачі об'єкта нерухомості у користування ОСОБА_1 і сплати замовником остаточної вартості квартири ОСОБА_1 для оформлення права власності на квартиру відповідно до чинного законодавства України необхідно два документи: акт прийому-передачі квартири від 23 січня 2015 року та договір купівлі-продажу майнових прав від 16 серпня 2012 року.
18. Тобто, фізична особа ОСОБА_2 згідно з Договором повинен передати ОСОБА_1 не квартиру фізично, а документи на неї, отримавши їх у ТОВ «Горлан».
19. Суд не врахував пункт 6.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 16 серпня 2012 року, оскільки після 100 % оплати суми договору ОСОБА_1 передається цей договір та акт прийому-передачі квартири та інші документи, передача яких є в компетенції продавця - ТОВ «Горлан» в особі директора ОСОБА_2. Факт оплати коштів у повному обсязі за спірну квартиру ТОВ «Горлан», в особі директора ОСОБА_2., доведено.
20. Суд не взяв до уваги рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопаду 2021 року у справі № 500/504/17 щодо визнання права власності ОСОБА_1 на майнове право на квартиру АДРЕСА_2 , ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 липня 2018 року у справі № 500/504/17 про накладення арешту на зазначену квартиру та постанову Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 500/373/17, в якій у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання Договору відмовлено.
21. Від інших учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
22. Верховний Суд ухвалою від 21 липня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
23. У серпні 2025 року матеріали цивільної справи № 946/4553/23 надійшли до Верховного Суду.
24. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Білоконь О. В. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року справу № 946/4553/23 (провадження № 61-6798св25) передано колегії суддів: Калараш А. А. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Пророк В. В.
25. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 09 квітня 2019 року у справі № 910/5428/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15 [пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)].
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
26. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір(т. 1 а. с. 4-6).
27. Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник, яким є ОСОБА_1 , зобов'язався здійснити фінансування будівництва об'єкта нерухомості в порядку, передбаченому в пункті 3.1. нижче, а виконавець, яким є ОСОБА_2 , зобов'язався збудувати та здати в експлуатацію житловий будинок, після чого передати об'єкт нерухомості замовнику в його власність до 30 червня 2012 року.
28. Відповідно до пункту 3.1. Договору замовник зобов'язався передати виконавцю суму в розмірі українських гривень 511 115, яка включає в себе оплату за будівництво квартири АДРЕСА_2 з трьома кімнатами, загальною площею 109,1 кв. м, на першому поверсі. Вищезазначена сума є вартістю квартири АДРЕСА_2 .
29. На виконання умов Договору відповідно до пункту 3.1 договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 511 115,00 грн, а після додаткового заміру площі квартири, яка склала 115,9 кв. м, він доплатив ще 30 000,00 грн, а всього на загальну суму 541 118,00 грн, що підтверджується розписками (т. 1 а. с. 6 зв. - 8 зв.).
30. Житловий будинок з 28-ма квартирами за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 побудований не був.
31. Водночас 25 листопада 2004 року між Ізмаїльською міською радою та ТОВ «Горлан» укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,2091 га, за адресою: АДРЕСА_2 .
32. 16 серпня 2012 року між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Горлан» (продавець) в особі директора ОСОБА_2 , укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов'язався передати майнове право на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ,загальною площею 115,9 кв. м, а покупець зобов'язався прийняти майнове право і сплатити продавцю суму договору 541 115,00 грн (т. 1 а. с. 17-19).
33. ТОВ «Горлан», єдиним засновником, якого на той час був ОСОБА_2 , здійснило будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
34. 27 травня 2014 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєструвала декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, якою визначено, що замовником будівництва 3-х блочного багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгівлі за адресою: АДРЕСА_2 , є ТОВ «Горлан» (т. 1 а. с. 88).
35. У подальшому будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_2 .
36. Згідно з актом прийому-передачі від 23 січня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 16 серпня 2012 року ТОВ «Горлан» передало, а ОСОБА_1 прийняв трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 541 115,00 грн (т. 1 а. с. 20).
37. Користування позивачем спірною квартирою підтверджено договорами про надання комунальних послуг та учасниками справи не оспорюється.
38. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 24 січня 2017 року № 33541386 розгляд заяви про державну реєстрацію прав, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 ,зупинено через відсутність оригіналів купівлі-продажу майнових прав та акта прийому-передачі (т. 1 а. с. 16).
39. Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 23 листопада 2018 року у справі № 500/373/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору відмовив (т. 1 а. с. 9-15).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
40. Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
41. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
42. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
44. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
45. Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
46. У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
47. Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
48. Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
49. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
50. Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України, є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов'язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
51. Тобто, зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов'язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
52. Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об'єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об'єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.
53. Практика визнання права власності на об'єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13, від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12, від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13, від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12, від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15.
54. В тих випадках, коли об'єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв'язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов'язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.
55. Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування,первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
56. Зазначений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц.
57. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ним повністю виконано свої зобов'язання за Договором, проте відповідач ОСОБА_2 не передав йому документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
58. Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) укладено Договір, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався здійснити фінансування будівництва об'єкта нерухомості, а ОСОБА_2 -збудувати та здати в експлуатацію житловий будинок, після чого передати об'єкт нерухомості замовнику в його власність до 30 червня 2012 року.
59. На виконання умов Договору позивач передав відповідачу суму коштів у розмірі 541 115,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи розписками.
60. Доказів того, що Договір було розірвано матеріали справи не містять.
61. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що права позивача, який зазначав, що ним не отримано правовстановлюючі документ на спірну квартиру у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, можуть бути захищенні на підставі статті 392 ЦК України шляхом визнання за ним права власності на спірну квартиру. Проте таких вимог позивач у цій справі не заявляв.
62. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв'язку з обранням неефективного способу захисту порушених прав.
63. Крім того у справі встановлено, що 16 серпня 2012 року між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Горлан» (продавець), в особі директора ОСОБА_2 , укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов'язався передати майнове право на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ,а покупець зобов'язався прийняти майнове право і сплатити продавцю суму договору. У пункті 5.1 зазначеного договору визначено ціну - 541 115,00 грн.
64. У позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що визначена у пункті 5.1 договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 16 серпня 2012 року сума 541 115,00 грн є тією сумою коштів, які були передані ним ОСОБА_3 п'ятьма внесками, що підтверджується розписками.
65. ТОВ «Горлан» здійснило будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом з питань ДАБК в Одеській області 27 травня 2014 року, визначено замовником будівництва.
66. Згідно з актом прийому-передачі від 23 січня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 16 серпня 2012 року ТОВ «Горлан» передало, а ОСОБА_1 прийняв трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 541 115,00 грн.
67. Отже, саме замовник об'єкта нерухомості, яким у спірних правовідносинах є ТОВ «Горлан», зобов'язаний забезпечити права позивача щодо передачі спірної квартири у власність.
68. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що у 2017 році ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ТОВ «Горлан», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у якому просив визнати його право власності на майнове право на квартиру АДРЕСА_2 .
69. Верховний Суд постановою від 04 вересня 2024 року у справі № 500/504/17 скасував постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на майнові права на квартиру та справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
70. Передаючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суду в постанові від 04 вересня 2024 року зазначив, що апеляційний суд проігнорував доводи позивача про те, що у цій справі спірний об'єкт нерухомості -трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , вже збудована та прийнята в експлуатацію, використовувалась позивачем, вартість майна сплачена покупцем в повному обсязі, однак продавець ТОВ «Горлан» не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на спірну квартиру.
71. На момент розгляду судами попередніх інстанцій цієї справи № 946/4553/23 остаточне судове рішення у справі № 500/504/17 не ухвалено.
72. Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
73. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15про те, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України,є безпідставними, оскільки апеляційним судом обґрунтовано враховано зазначений правовий висновок.
74. Посилання заявника в касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 та постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 910/5428/18, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначених заявником справах та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними.
75. Так, у справі № 569/17272/15 спір виник щодо зобов'язання вчинити дії та стягнути компенсацію через використання відповідачем твору, шляхом розміщення примірника твору в мережі Інтернет, без дозволу автора, а у справі № 910/5428/18 спір стосувався виселення відповідача з нежитлового приміщення.
76. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
77. Посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.
78. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з установленими судами обставинами справи і оцінкою доказів, надання їм власної суб'єктивної оцінки, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
79. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
80. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
81. Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
82. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
83. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
84. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк