14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 626/1542/24
провадження № 61-5566св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Укргазвидобування»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Анфьоровою Катериною Сергіївною, на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 вересня 2024 року у складі судді Рибальченко І. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Укргазвидобування» в особі філії Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 2021 року він працював у філії Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» на посаді головного фахівця відділу службових розслідувань та співпраці з правоохоронними органами філії. Відповідно до посадової інструкції, він був працівником з ненормованим робочим днем, що компенсується наданням йому додаткових оплачуваних днів до щорічної відпустки.
21 лютого 2024 року менеджером з управління персоналом відділу організаційного розвитку АТ «Укргазвидобування» Кучеруком А. В. його ознайомлено та надано копію наказу від 19 лютого 2024 року № 206 «Про внесення змін до посадових інструкцій». На виконання вимог зазначеного наказу ним направлені відповідні службові записки. Однак, станом на 16 квітня 2024 року вони були проігноровані, не надано жодної відповіді, як заступником генерального директора з безпеки та мобілізаційної роботи АТ «Укргазвидобування» Киричишиним А. А., так і менеджером з управління персоналом відділу організаційного розвитку департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування» Кучеруком А. В.
Крім того, не було отримано відповідей, щодо результатів розгляду по суті його заяви від 12 вересня 2023 року про переведення на посаду головного фахівця відділу забезпечення безпеки філії департаменту безпеки, захисту та охорони АТ «Укргазвидобування».
Вважав, що зазначені дії/бездіяльність відповідача суперечать вимогам статті 141 КЗпП України та підпадають під дію статті 2-2 КЗпП України.
Посилався на те, що о 09 год. 40 хв. 09 квітня 2024 року йому за підписом менеджера з управління персоналом департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування» Кучерука А. було вручено попередження від 15 березня 2024 року та копію наказу від 15 березня 2024 року № 370 АТ «Укргазвидобування» про зміни істотних умов праці. У попередженні було зазначено: «Biдпoвiднo дo частини третьої статті 32 КЗпП Укpaїни, Зaкoнy Укpaiни «Пpo організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та наказу товариства вiд 15 березня 2024 року № 370 «Пpo змiни iстoтниx умов праці», попереджаю Вас ….., про наступну зміну з 18 березня 2024 року істотних умов праці з моменту вручення цього попередження, а саме зміну режиму роботи, встановивши Вам неповний робочий день з понеділка по п'ятницю з 8:00 до 8:48 з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу». Для надання відповіді про згоду працювати у нових умовах праці йому дали часу до 10:00 год.
Вказав, що відповідач, прямо порушуючи вимоги Закону щодо строку повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статті 103 КЗпП України, для прийняття виваженого та обґрунтованого рішення щодо згоди або не згоди працювати у нових умовах праці, надав йому лише 15 хвилин.
Також, у вказаному попередженні було зазначено, що ненадання заяви про згоду буде свідчити про відмову працювати в нових умовах праці. В абзаці 4 попередження викладено: «У разі не бажання працювати у нових умовах праці слід надати заяву, що не бажаєте продовжувати роботу». Тобто, зміст 3 абзацу попередження прямо суперечить його 4 абзацу, що дає змогу їх неоднозначного трактування.
Вказував, що зазначені вище протиправні дії/бездіяльність відповідача, призвела до різкого погіршення його здоров'я на робочому місті. У результаті зазначеного, 09 квітня 2024 року о 11 год. 40 хв. він екіпажем швидкої невідкладної допомоги, був госпіталізований до Красноградської міської лікарні.
Вказував, що на підприємстві, фактично, не було змін в організації праці, а створений департамент безпеки дублював вже наявні функції в АТ «Укргазвидобування».
Посилався на те, що на час прийняття/ухвалення наказу № 370, фактичне формування новоствореної структури в АТ «Укргазвидобування» з дублюючими функціями завершено, штатні посади укомплектовано. Про здійснені зміни в організації виробництва та праці його не було повідомлено. Тобто, його ознайомлено з наказом про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці вже після запровадження таких змін у порушення вимог частини другої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
До самих змін наказ № 370 відношення не має, оскільки встановлення йому робочого дня тривалістю 48 хв. у день не є змінами в організації виробництва і праці, а є лише додатковим елементом здійснення тиску та способом прихованого мобінгу.
16 квітня 2024 року він, після закінчення курсу лікування, у зв'язку із прийняттям щодо нього протиправного наказу № 370 та попередження, які грубо порушують охоронюване Конституцією України його право на працю, не погодився із роботою у нових умовах праці та з цього приводу повідомив відповідача.
Відповідно до наказу АТ «Укргазвидобування» від 16 квітня 2024 року № 373-к його було звільнено з роботи через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
Вважав своє звільнення протиправним/незаконним, вчиненим в протиправний спосіб, а дії відповідача щодо його звільнення такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим йому завдано моральну шкоду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укргазвидобування» від 16 квітня 2024 року № 373-к про звільнення головного фахівця відділу службових розслідувань та співпраці з правоохоронними органами апарату управління філії Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування»ОСОБА_1. з роботи 16 квітня 2024 року через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, частини другої статті 3, статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;
- поновити його на посаді головного фахівця відділу службових розслідувань та співпраці з правоохоронними органами апарату управління філії Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування»;
- стягнути з АТ «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- стягнути з АТ «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» на його користь компенсацію моральної шкоди у сумі 101 250,00 грн, завданої неправомірними/протиправними діями відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26 вересня
2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 02 квітня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що наказ про звільнення позивача прийнятий відповідно до вимог закону з дотриманням встановлених норм і правил, а тому позовна вимога про його скасування задоволенню не підлягає. Позивача було попереджено про наступну зміну істотних умов праці до запровадження істотних умов праці, що відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». У зв'язку з відмовою у задоволенні основної вимоги не підлягають задоволенню і похідні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Анфьорова К. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зміна істотних умов праці можлива лише, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, роботодавець не має права змінювати істотні умови праці. Вважає, що відповідачем не було доведено, що ним були введені будь-які зміни в організації виробництва і праці.
Крім того, АТ «Укргазвидобування» належно не обґрунтувало необхідність збереження його функцій, як працівника, всього на 10 %, адже йому було запропоновано працювати по 48 хв. на день, що, фактично, унеможливлювало виконання ним службових обов'язків, а роботодавець просто примушував його до звільнення.
Також зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, звільнення працівника можливе лише, якщо істотні умови праці не можуть бути збережені та якщо працівник відмовляється від нових. Проте, відповідачем не було доведено, що колишні умови праці неможливо було зберегти.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2025 року АТ «Укргазвидобування» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що суди попередніх інстанцій повно та правильно встановили обставини справи, надали їм правильну правову оцінку та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, а викладені у касаційні скарзі доводи висновків судів не спростовують, тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Анфьоровою К. С., відповідь на відзив, оскільки вона не передбачена нормами ЦПК України на цій стадії, а по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
16 червня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом АТ «Укргазвидобування» в особі філії Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» від 06 жовтня 2021 року № 805-к ОСОБА_1 прийнятий на роботу головним фахівцем відділу службових розслідувань та співпраці з правоохоронними органами апарату управління БУ «Укрбургаз».\
Наказом АТ «Укргазвидобування» від 03 липня 2023 року № 496, відповідно до підпункту 11.6.21 статуту АТ «Укргазвидобування», з метою удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності діяльності апарату управління АТ «Укргазвидобування», направленої на виконання планових завдань, затверджено організаційну структуру апарату управління АТ «Укргазвидобування».
Департаменту з управління персоналом наказано підготувати та надати на затвердження зміни штатного розгляду працівників відповідно до затвердженої організаційної структури. Керівникам новостворених підрозділів, згідно затвердженої організаційної структури апарату управління АТ «Укргазвидобування» у пункті 1 наказано підготувати та надати до департаменту з управління персоналом оригінали положення про підрозділи та посадові інструкції працівників.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівництва АТ «Укргазвидобування» щодо переведення його на посаду головного фахівця відділу забезпечення безпеки філії БУ «Укрбургаз» департаменту безпеки, захисту та охорони АТ «Укргазвидобування».
Наказом БУ «Укрбургаз» від 19 лютого 2024 року № 206, зокрема внесено зміни до посадової інструкції головного фахівця відділу службових розслідувань та співпраці з правоохоронними органами апарату управління БУ «Укрбургаз», затвердженої 29 листопада 2019 року директором БУ «Укрбургаз».
Наказом БУ «Укрбургаз» від 15 березня 2024 року № 370, на підставі наказу БУ «Укрбургаз» від 12 березня 2024 року № 338 «Про зміни в організації виробництва і праці», керуючись статтею 32 КЗпП України, статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-Х та службовою запискою менеджера з управління персоналом відділу організаційного розвитку департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування», змінено істотні умови праці, а саме встановлено неповний робочий день тривалістю 48 хвилин з 8:00 до 8:48 год щодня з понеділка по п?ятницю з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, такому працівнику філії: ОСОБА_1 - головному фахівцю відділу службових розслідувань та співпраці з правоохоронними органами БУ «Укрбургаз». Установлено, що зміни істотних умов праці, запроваджені цим наказом, вступають у дію, починаючи з 18 березня 2024 року, але в будь-якому випадку не раніше повідомлення працівників про такі зміни. Менеджеру з управління персоналом відділу організаційного розвитку департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування» -- Андрію Кучеруку відповідно до пункту 3.2. наказу АТ «Укргазвидобування» від 08 грудня 2023 року № 890 «Про взаємодію апарату управління та філій АТ «Укргазвидобування» з питань управління персоналом»: організувати з дотриманням законодавства повідомлення працівника, зазначеного у пункті 1 цього наказу, про зміну істотних умов праці щодо тривалості робочого часу та умов оплати за виконану роботу, ознайомлення з графіком роботи та посадовою інструкцією. У разі відмови працівника на продовження роботи в нових (змінених) умовах, організувати роботу щодо припинення трудових відносин з таким працівником відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України. Організувати облік робочого часу працівника, зазначеного в пункті 1 цього наказу. Головному бухгалтеру БУ «Укрбургаз» Наталії Кавецькій організувати оплату праці працівника, зазначеного в пункті 1 цього наказу, пропорційно відпрацьованого часу.
З огляду на попередження від 15 березня 2024 року, ОСОБА_1 попереджено про наступну зміну з 18 березня 2024 року істотних умов праці з моменту вручення цього попередження, а саме зміну режиму роботи, встановивши йому неповний робочий день з понеділка по п?ятницю з 8:00 до 8:48 год з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. Згідно зі статтею 32 К3пП України ОСОБА_1 має право на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. Ненадання заяви буде свідчити про відмову працювати в нових умовах праці. У разі не бажання працювати у нових умовах праці слід надати заяву, що не бажаєте продовжувати роботу. У разі відмови від роботи в нових умовах, трудовий договір з ОСОБА_1 буде припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
З цим попередженням ОСОБА_1 ознайомлений 09 квітня 2024 року о 09-40 год та зазначив, що у зв'язку з наданням попередження 09 квітня 2024 року о 09-40 год та вимогою про надання відповіді до 10-00 год, вважав недостатнім час у 20 хвилин для прийняття обґрунтованого та виваженого рішення. Просив надати час для прийняття рішення до 14.00 год 11 квітня 2024 року.
Відповідно до виписки № 40.374 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 з 09 квітня 2024 року до 15 квітня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом гострий бронхіт з помірним обструктивним синдромом. Інтоксикаційний та кишковий синдром. Гіпертонічна хвороба Іст 1ст СН0.
16 квітня 2024 року ОСОБА_1 написав заяву директору філії БУ «Укрбаргаз», в якій повідомив про свою незгоду/небажання на запропоновані йому зміни істотних умов праці. Також зазначив, що при припиненні з ним трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, просив виплатити вихідну допомогу у відповідності до статті 44 КЗпП України, а також нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпусток за 2021-2024 роки та інші доплати/виплати, передбачені колективним договором та надати детальний розрахунок вказаних компенсацій і доплат/виплат.
Наказом БУ «Укрбургаз» № 373-К від 16 квітня 2024 року «З особового складу» звільнено ОСОБА_1 з 16 квітня 2024 року через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, пункт 6 статті 36 КЗпП України, частина друга статті 3, стаття 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Сектору розрахунків з персоналом відділу обліку розрахунків апарату управління БУ «Укрбургаз» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за період з 31 грудня 2023 року у кількості 51 календарний день та за період починаючи з 01 січня 2024 року у кількості 9 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку згідно статті 44 КЗпП України. Підстави: наказ БУ «Укрбургаз» від 15 березня 2024 року № 370; попередження про зміну істотних умов праці від 15 березня 2024 року; статті 24 Закону України «Про відпустки»; заява ОСОБА_1 про не надання згоди на запропоновані зміни істотних умов праці від 16 квітня 2024 № вн_01_3200.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 522/23838/15-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 200/1562/18, від 27 серпня 2024 року у справі № 521/1892/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Анфьорової К. С., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
З аналізу норм частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад, він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попередженні дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.
Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці.
Частиною четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.
Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна зміні в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, звільнення у зв'язку із чим може мати місце на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Тобто при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19), 25 січня 2023 року у справа № 455/1378/18 (провадження № 61-7964св22).
У пункті 2 Глава XIX Прикінцеві положення КЗпП України передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, зумовленою відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням згоди щодо продовження дії трудового договору (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) вказано, що: «за пунктом 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (який є чинним з 24 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (який набрав чинності з 24 березня 2022 року) (далі - Закон України № 2136-ІХ) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. За частиною другою статті 3 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що роботодавцем було доведено, що на підприємстві відбулисязміни в організації виробництва і праці, а підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, а також штатний розпис. При цьому, ОСОБА_1 було належно повідомлено про зміну істотних умов праці до їх запровадження, з урахуванням положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки не було забезпечено повного та всебічного дослідження всіх фактичних обставин справи.
Так, з огляду на положення статей 32, 36 КЗпП України, звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо у разі, якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що АТ «Укргазвидобування» попередило ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, а саме зміну режиму роботи, шляхом встановлення йому неповного робочого дня з понеділка по п?ятницю з 8:00 до 8:48 год з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.
Суди досліджували питання, чи дійсно в АТ «Укргазвидобування»відбулися зміни в організації виробництва і праці.
Проте, судами взагалі не було встановлено та не надана правова оцінка відповідним доводам позивача про те, чи можна було зберегти колишні умови праці ОСОБА_1 .
За відсутності будь-якого обґрунтування щодо вказаного питання, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку вказаним доводам касаційної скарги, оскільки позбавлений повноважень встановлювати нові обставини справи та надавати оцінку доказам й обставинам, які не досліджувалися судами попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, належно не перевірили обґрунтованості позовних вимог, передчасно відмовили у задоволенні позову,то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Анфьоровою Катериною Сергіївною, задовольнити частково.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 26 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк