Справа № 341/340/25
Провадження № 11-кп/4808/47/26
Категорія ч. 2 ст. 389 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
26 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12025096140000024 за апеляційною скаргою прокурора Галицького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2025 року, згідно з яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Комарів, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, тимчасово не працює, не одружений, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , особа з інвалідністю ІІІ групи, засуджений 05.06.2024 Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, які не відбув,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
Покладено на ОСОБА_8 відповідні обов'язки, передбачені ст. 59-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_10 ,
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинив ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт за наступних установлених судом обставин.
05 червня 2024 року Галицький районний суд Івано-Франківської області ухвалив обвинувальний вирок, відповідно до якого ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
14 січня 2025 року засуджений ОСОБА_8 поставлений на облік у Івано-Франківському районному секторі № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області і цього ж дня йому було роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт та попереджено про те, що у разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України.
При цьому у ОСОБА_8 відібрана підписка і цього ж дня 14.01.2025 працівниками Івано-Франківського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області підготовлено та надіслано до Галицької міської ради направлення на засудженого ОСОБА_8 для відбуття призначеного йому покарання у виді громадських робіт, яке теж вручено ОСОБА_8
15 січня 2025 року міський голова Галицької міської ради ОСОБА_11 на підставі вказаного вище направлення видав розпорядження «Про відбування покарання у виді громадських робіт ОСОБА_8 », згідно з яким ОСОБА_8 повинен працювати на території с. Комарів Галицької територіальної громади щодня з 17.01.2025, крім вихідних і святкових днів, з 08 до 12 години. Комарівський старостинський округ склав відповідний графік виходу на роботу на січень 2025 року.
Однак, з 17 до 29 січня 2025 року ОСОБА_8 до Комарівського старостинського округу для відбуття призначеного покарання у виді громадських робіт у кількості 150 годин не прибув без поважних причин, чим умисно ухилився від виконання покладеного на нього обов'язку як засудженого.
Про цей факт староста Комарівського старостинського округу 29.01.2025 повідомив Івано-Франківський районний сектор № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області. 05.02.2025 начальник Івано-Франківського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області ОСОБА_12 здійснила перевірку виконання покарання у виді громадських робіт засудженим ОСОБА_8 у с. Комарів Галицької територіальної громади та склала відповідний акт. ОСОБА_8 винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у разі продовження ним порушення порядку та умов відбування показання.
06 лютого 2025 року ОСОБА_8 приступив до відбування покарання у виді громадських робіт і 06, 07 та 10 лютого 2025 року відпрацював 12 годин.
Надалі ОСОБА_8 , не маючи наміру відбувати громадські роботи, усвідомлюючи, що він ухиляється від відбування покарання і бажаючи цього, перестав приходити до Комарівського старостинського округу Галицької територіальної громади у встановлені дні та час для відбування громадських робіт.
Староста Комарівського старостинського округу 13.02.2025 повідомив Івано-Франківський районний сектор № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про факт не виходу на роботу ОСОБА_8 . У зв'язку із чим начальник Івано-Франківського районного сектора № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області
ОСОБА_12 17.02.2025 провела перевірку виконання ОСОБА_8 вироку суду. За результатами заходу виявлено повторне порушення та складено відповідний акт. Також, цього ж дня до ОСОБА_8 повторно застосовано письмове попередження про недопущення порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт та попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України у разі ухилення від відбування покарання.
Однак, незважаючи на неодноразові попередження про недопущення порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт та зобов'язання відбувати вказане покарання, ОСОБА_8 , не маючи наміру відбувати громадські роботи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї умисної бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без поважних на те причин, продовжив не приходити до Комарівського старостинського округу Галицької територіальної громади для відпрацювання громадських робіт і до виконання покарання більше не приступав, у результаті чого станом на 17.02.2025 відпрацював всього 12 годин із призначених йому 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт і тим самим ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Прокурор в апеляційній скарзі просить скачувати вирок суду в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним за ч. 2 ст. 389 КК України, призначити йому покарання у виді апробаційного нагляду на строк 2 роки, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року та із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначити покарання у виді апробаційного нагляду на строк 2 роки 15 днів з покладенням на ОСОБА_8 відповідних обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вирок суду щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 389 КК України таким, що підлягає до скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України ОСОБА_8 вчинив до повного відбуття покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року.
При цьому, із призначених ОСОБА_8 150 (сто п?ятдесят) годин громадських робіт останні відпрацював лише 12 годин.
Вказує, що ОСОБА_8 не відбуто покарання у виді громадських робіт тривалістю 138 годин.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зауважує, що судом першої інстанції при ухваленні вироку від 04 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 безпідставно не застосовано ст. 71 КК України та не приєднано до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року у виді 138 годин громадських робіт.
Стверджує, що невідбуте ОСОБА_8 покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року у виді 138 годин громадських робіт слід перевести у 17 днів пробаційного нагляду (138 годин громадських робіт/8 = 17,25 днів пробаційного нагляду).
Наголошує на невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м?якості.
Вважає, що суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, призначивши покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 398 КК України, без застосування ст. 71 КК України.
Так, не приєднавши ОСОБА_8 невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року у виді 138 годин громадських робіт до покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2025 року суд безпідставно пом'якшив остаточне покарання ОСОБА_8 .
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній;
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України.
З апеляційної скарги прокурора вбачається, що фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурором не оспорюються, а тому в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіривши вирок суду в частині апеляційних вимог, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 65 КК України під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та не приєднав до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року у виді 138 годин громадських робіт.
Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 засуджений вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області віл 05 червня 2024 року (а.п. 55-56) за ст. 126-1 КК України до 150 годин громадських робіт.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що нове кримінальне правопорушення вчинено після ухвалення вказаного вироку, однак суд безпідставно не призначив остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України.
Так, суд при призначенні покарання послався, на ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного, позицію обвинуваченого, який негативно ставиться до вчиненого.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, суд першої інстанції мав призначити ОСОБА_8 покарання на підставі ст. 71 КК України, приєднавши частково невідбуте покарання, призначене за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягнуло за собою призначення покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що є підставою для скасування вироку та ухвалення нового.
Так, положення ст. 72 КК України прямо не передбачають можливості переведення покарання у виді громадських робіт в покарання у виді пробаційного нагляду, а також не передбачають можливості їх самостійного виконання.
Разом з цим, за правилами ст. 72 КК України одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт, й при цьому одночасно одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.
Колегія суддів вважає, що використавши указану вище систему еквівалентів, можна визначити, що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт, адже кожна з цих величин відповідає одному дню обмеження волі.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.05.2025 (справа №638/7426/24).
Таким чином, невідбуте ОСОБА_8 покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 у виді 138 годин громадських робіт слід перевести у 17 днів пробаційного нагляду (138 годин громадських робіт/8 = 17,25 днів пробаційного нагляду).
При цьому судом не достатньо враховано суспільну небезпеку вчиненого, оскільки кримінальні правопорушення цієї категорії посягають на авторитет судової влади та підривають засади правової держави. Умисне невиконання судового рішення свідчить про зневажливе ставлення особи до закону та встановленого порядку виконання судових актів. Така поведінка сприяє правовому нігілізму й може стати негативним прикладом для інших осіб.
Крім цього, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м?якості полягає і в тому, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.
У зв?язку із наведеним, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є незаконним та несправедливим внаслідок м?якості, суперечить вимогам ст. 65 КК України, оскільки буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням встановлених обставин кримінального правопорушення та вищенаведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
Колегія суддів доходить висновку, що необхідно на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року та із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначити покарання у виді апробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 15 (п'ятнадцять) днів з покладенням на ОСОБА_8 відповідних обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59-1 КК України, необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 під час пробаційного нагляду наступні обов?язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання необхідно скасувати з постановленням в цій частині нового вироку.
Згідно з ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України необхідність застосування більш суворого покарання є однією із підстав для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку.
На думку суду апеляційної інстанції, саме таке покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як нею, так і іншими особами.
На підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, вирок суду першої інстанції - скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання, з постановленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст. ст. 374, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Галицького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 389 КК України в частині призначення покарання скасувати.
Постановити щодо ОСОБА_8 в цій частині новий вирок.
Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року та із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 15 (п'ятнадцять) днів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 під час пробаційного нагляду наступні обов?язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5