справа №363/5823/24 Головуючий у І інстанції - Рудюк О.Д.
апеляційне провадження №22-ц/824/774/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
установив:
В листопаді 2024 року позивач ТОВ «Київоблгаз Збут» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 26607,43 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що між ним та споживачем природного газу ОСОБА_1 укладено типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, на підставі підписання заяви приєднання.
Вказував, що ним надавались послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , а фактом приєднання відповідача ОСОБА_1 до умов типового договору постачання природнього газу є споживання природнього газу за період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року, акцепт - фінансовий стан колонка «Обсяг», яка вказує на кількість спожитих обсягів газу та оплата за газопостачання.
Зазначав, що він відповідно до умов договору поставив відповідачу природній газ у необхідному для нього об'ємі (обсязі), а відповідач зобов'язаний був своєчасно оплачувати вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Посилався на те, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі не проводилась повна оплата за спожитий природній газ, внаслідок чого за період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року утворилась заборгованість за спожиті обсяги газу в розмірі 26607,43 грн., які на день звернення до суду не сплачені.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року позов ТОВ «Київоблгаз Збут» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» заборгованість за послуги з постачання природного газу у розмірі 26607,43 грн., а також судовий збір в розмірі 3028 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування вимог посилався на те, що суд не надав оцінки тому факту, що борг у розмірі 26607,43 грн. виник миттєво за короткий проміжок часу, що суперечить типовому споживанню газу побутовими споживачами.
Зазначає, що у дати виниклої заборгованості, він не проживав за вказаною у позові адресою, а тому споживання на вказану суму фактично неможливе.
Крім того, позивач не надав жодних доказів реального обсягу споживання, а саме: відсутні акти зняття показників лічильника; відсутні акти звірки між Відповідачем та Позивачем; не надано доказів розрахунку боргу відповідно до фактичного споживання.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Київоблгаз Збут» Вишгородського територіального відділу реалізації, надає послуги з постачання природного газу у Вишгородському районі Київської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої 01 липня 2015 року постановою НКРЕКП 1588 від 21 травня 2015 року.
Таким чином, ТОВ «Київоблгаз Збут» виступає постачальником природного газу для споживачів, розташованих у Київській області.
Відповідно розділу 3 «Правил постачання природного газу», постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором (НКРЕКП), які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природній газ у необхідних для нього об'ємах, а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначає договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачем укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора (НКРЕКП) та позивача і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання ТОВ «Київоблгаз Збут» за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Між газопостачальною організацією ТОВ «Київоблгаз Збут» та споживачем природного газу ОСОБА_1 укладено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, на підставі здійснених сплат за поставлений природний газ, фінансовий стан колонка «Сплачено» зокрема 02.02.2022 року кошти в сумі 500 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов вищезазначеного договору своєчасно та в повному обсязі не проводив повну оплату за спожитий природний газ, внаслідок чого у ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року утворилася заборгованість за спожиті обсяги газу у розмірі 26607,43 грн.
На підтвердження заборгованості за спожитий природний газ, позивачем надано фінансовий стан по рахунку № НОМЕР_1 , з якого вбачається, що станом на грудень 2021 року у відповідача існував борг у розмірі 4455,77 грн., який був погашений у січні 2022 року, в подальшому, у лютому 2022 року було нараховано до сплати 22674,74 грн та сплачено 500 грн., а також у березні 2022 року було нараховано 4432,69 грн.
Загальна сума боргу на кінець березня 2022 року становила 26607,43 грн.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» постачання та розподіл природного газу споживачу здійснюються відповідно до типового договору, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з вимогами п.2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу (постанова НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, надалі Правила) визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
З 01 липня 2015 року Постановою НКРЕКП №1588 від 21 травня 2015 року для ТОВ «Київоблгаз Збут» видано ліцензію на постачання природного газу (серія АЕ №299021).
Таким чином, ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», як газопостачальне підприємство, надавало споживачам послуги з постачання природного газу на території Київської області, тобто забезпечувало споживачів ресурсом природного газу, до 30 квітня 2022 року.
Відповідно до п.1 ст.1 ЗУ «Про ринок природного газу» постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.
Між відповідачем та Товариством «Київоблгаз Збут» з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача було укладено договір постачання природного газу побутовим споживачам шляхом здійснених оплати на рахунок постачальника, та спожитих обсягів природного газу, крім того на ім'я відповідача було відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .
Послуги на території Київської області, зокрема облік та розподіл природного газу здійснює Оператор ГРМ - Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», на даний час оператор ГРМ «Газові мережі України».
Відповідно до пункту 13 розділу III Правил постачання природного газу, розрахунки (побутовим споживачем) за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов і. говору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та між опалювальний періоди.
Отже, саме AT «Київоблгаз» як Оператор ГРМ здійснював облік та визначав об'єми спожитого споживачем природного газу, і доводив до 30 квітня 2022 року дані об'єми до постачальника ТОВ «Київоблгаз Збут», який у свою чергу лише обраховував вартість зазначених Оператором ГРМ спожитих відповідачем об'ємів газу згідно встановлених НКРЕКП тарифів для населення.
Оператор ГРМ AT «Київоблгаз» надав постачальнику ТОВ «Київоблгаз збут» обсяги лічильника газу, по яким Постачальник здійснив нарахування, за спожитий природний газ.
В результаті переданих обсягів спожитого природного газу Оператором ГРМ AT «Київоблгаз», в постачальника ТОВ «Київоблгаз Збут» на рахунку споживача 0800338353 утворилась заборгованість за період з лютого 2022 року по квітень 2022 року у розмірі 26607,43 грн.
Тому твердження відповідача, щодо відсутності заборгованості саме перед постачальником ТОВ «Київоблгаз Збут», за спожиті обсяги газу, які надані оператором ГРМ AT «Київоблгаз» у період до 30 квітня 2022 року, є не обґрунтованими.
Нарахування за спожиті обсяги газу постачальником відповідають добросовісності, розумності та справедливості всім діючим нормам законодавства в сфері газопостачання.
Надана відповідачем довідка Газопостачальної компанії Нафтогаз про відсутність заборгованості, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки охоплює період з 01 травня 2024 року.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в ході розгляду справи, представником позивача було заявлене клопотання про зменшення розміру позовних вимог, оскільки у лютому 2023 року відповідачем було сплачено за спожитий газ 2607,43 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості зменшилася до 24000 грн.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнутої заборгованості за надані послуги з газопостачання.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року змінити в частині суми стягнутої заборгованості за надані послуги з газопостачання у розмірі з 26 607,43 грн на 24 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба