справа № 753/14700/24
головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М.
провадження № 22-ц/824/844/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
23 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Тамари Олександрівни на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, -
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» (надалі - ТОВ «Столичний Комфорт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відповідно до укладеної угоди № А-141/1 про надання приміщення для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Столичний Комфорт» посилалося на те, що відповідач є власником/мешканцем квартири АДРЕСА_1 , отримує житлово-комунальні послуги відповідно до укладеної угоди № А-141/1 про надання приміщення для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування зазначеного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01 серпня 2021 року до 01 липня 2024 року становить 25 803 грн 23 коп.
Також відповідач повинен сплатити товариству суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, який складає 11 182 грн 38 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 259 грн 73 коп., всього - 39 245 грн 34 коп.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року позовні вимоги ТОВ «Столичний Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний Комфорт» 39 245 грн 34 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 3 028 грн - судового збору, 5 000 грн - витрат на правову допомогу, всього - 47 273 грн 34 коп.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач як власник квартири є носієм не тільки прав, але й обов'язків відносно власного майна і несе тягар його утримання, відповідно до статті 322 ЦК України, якою власник зобов'язується утримувати майно, що йому належить.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Рагімова Т.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про стягнення зазначеної заборгованості в позові, а саме їх розмір, які могли б бути покладені в основу задоволення позовних вимог.
Відповідач у квартирі АДРЕСА_1 не проживає та не проживав, послуги сплачував на виставлений рахунок.
Житлово-комунальні послуги надавалися іншою компанією, а саме ТОВ «Управляюча компанія «ДІМ 9000», яка знаходиться за тією ж адресою, що і позивач, яка повідомила, що не має бухгалтера, тому заборгованість потрібно сплатити на рахунок ТОВ «Столичний Комфорт».
ОСОБА_1 у серпні погасив борг. На підтвердження погашення боргу відповідач направив місцевому суду два акти звірки, натомість суд першої інстанції не взяв їх до уваги, оскільки вони не містять реквізитів.
Станом на час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відповідачем було погашено борг на підставі акта звірки. Проте довідку про відсутність заборгованості позивач йому не надав.
Судом першої інстанції було порушено право на захист та принцип змагальності сторін у справі, оскільки представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи 27 лютого 2025 року, у зв'язку із зайнятістю представника у інших судових розглядах та зайнятістю самого відповідача на роботі, однак зазначене клопотання не було задоволено.
Також судом безпідставно нараховані інфляційні втрати та 3 % річних, оскільки в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан і постановою Кабінету Міністрів України встановлена пряма заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Крім того, витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «Столичний комфорт» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не надав до суду першої інстанції належних та достатніх доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості позивачем, а також доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості та доказів належної оплати комунальних послуг.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 свої обов'язки щодо отриманих житлово-комунальних послуг виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості.
Позивач надано належні докази на підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги, а саме акт виконаних робіт.
Відповідачем не наведено у апеляційній скарзі жодних аргументів та доводів, які встановлюють, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що ТОВ «Столичний комфорт» діє на підставі Статуту, який затверджено рішенням учасників ТОВ «Столичний комфорт» № 31-05/23 від 31 травня 2023 року (а.с. 9-14).
Відповідно до пункту 1.2 Статуту товариство є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, поточний та інші, в тому числі валютні рахунки в установах банків, має право від свого імені укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському суді.
Пунктом 1.9 Статуту визначено, що метою діяльності товариства є здійснення господарської діяльності, направленої на задоволення потреб фізичних, юридичних осіб, інших суб'єктів господарювання, у продукції, товарах або послугах товариства, та отримання прибутку. Для досягнення мети своєї діяльності товариство має право вчиняти будь-які дії, укладати будь-які договори, контракти, угоди (в тому числі зовнішньоекономічні), що не заборонені законодавством, вступати до будь-яких об'єднань, союзів, асоціацій (в тому числі міжнародних) та здійснювати усі інші види діяльності для досягнення мети створення товариства, що не заборонені законодавством України.
04 вересня 2019 року між ТОВ «Столичний комфорт» (сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) була укладена Угода № А-141/1 про надання приміщення для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт (квартира АДРЕСА_1 ).
Відповідно до умов якої сторона-1 зобов'язується забезпечити можливість проведення стороною-2 внутрішніх санітарно-технічних, електромонтажних робіт, а також виконання внутрішніх опоряджувальних і оздоблювальних робіт в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .
Сторона-2 зобов'язується відшкодувати в повному об'ємі стороні-1 витрати за технічно-санітарне обслуговування вказаного будинку із розрахунку витрат на 1 кв.м загальної площі квартири відповідно до додатка 1 даної Угоди, витрати за електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення, та здійснення контрольно-пропускного режиму (пункт 1).
Відповідно до пункту 3 зазначеної угоди сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 наступні додаткові послуги: супровід та показ квартири, надання перепустки (при необхідності); підписання Акта встановлення приладів обліку з початковими показниками (пункт 3).
Додатком 1 до Угоди передбачено, що загальна вартість за послугу з управління багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 складала 8,97 грн за кв.м.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 23 грудня 2020 року, є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 липня 2024 року № 387742735 (а.с. 6).
ОСОБА_1 отримує житлово-комунальні послуги відповідно до укладеної 04 вересня 2019 року угоди № А-141/1 про надання приміщення для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт (а.с. 7, 8).
Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка за період 3 01 серпня 2021 року до 01 липня 2024 року складає 25 803 грн 23 коп. (а.с. 15-17).
На підтвердження заборгованості ТОВ «Столичний комфорт» надало оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за період з 01 серпня 2021 року до 01 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , у якій наведено дані бухгалтерського обліку (дебет/кредит, обороти за період), зазначено нарахування оплати послуг за електроенергію, опалення, а також за утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 16, 17).
Крім того, позивачем надано довідку про наявність/відсутність заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги станом на 30 червня 2024 року у розмірі 25 803 грн 23 коп., та розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 18, 19).
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статей 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 , має обов'язок зі сплати спожитих за цією адресою житлово-комунальних послуг.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
Статтею 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов'язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.
Договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Згідно з статтею 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників.
Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.
В одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління може укладатися одночасно не більш як з одним управителем.
Відповідно до частини дванадцятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (стаття 631 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
На підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «Столичний комфорт» надало суду першої інстанції Угоду № А-141/1 про надання приміщення для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт (квартира АДРЕСА_1 ), додаток № 1 до Угоди № А-141/1 про надання приміщення для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, яким розраховано ціну на послугу з управління багатоквартирним будинком та перелік складових на АДРЕСА_4 , акт приймання-передачі лічильників від 04 вересня 2019 року, а також Додаток 1 до Угоди, згідно з яким загальна вартість за послугу з управління багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 складала 8,97 грн за кв.м.
Також, ТОВ «Столичний комфорт» надано суду першої інстанції довідку про наявність/відсутність заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги та оборотно-сальдову відомість, яка містить бухгалтерські дані дебіт/кредит, щодо заборгованості, яка виникла у квартирі АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України «Про комунальні послуги», а тому не звільняється від обов'язку оплати послуг у повному обсязі.
Також правильним є висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що послуги з утримання будинків та прибудинкових територій за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі.
При цьому, відповідач не звертався до ТОВ «Столичний комфорт», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою: квартира АДРЕСА_1 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період), тощо.
Також протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що відповідач заперечує щодо наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги, на підтвердження чого надав до заяви про перегляд заочного рішення Акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Столичний комфорт» і ОСОБА_1 (а.с. 63-69).
Апеляційний суд їх розцінює критично і до уваги не приймає, оскільки зі змісту вказаних актів вбачається, що вони не містять підписів сторін. За вказаних обставин такі докази не можуть бути належними, допустимими та достовірними, які підтверджують визнання та погодження нарахування та розміру заборгованості відповідачем.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, колегія суддів не у повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних з таких підстав.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Столичний комфорт», зокрема, просило стягнути з відповідача на свою користь суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦПК України, за період з 01 серпня 2021 року до 01 липня 2024 року.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
Поряд з цим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб, або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.
Отже, законодавець на рівні акта - постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних у межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача.
Отже, згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року нараховані суму інфляційних втрат 7 550 грн 98коп., 3 % річних - 1 429 грн 42 коп., які з вищенаведених підстав не підлягають стягненню в повному обсязі з відповідача.
Тобто стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 2 739 грн 34 коп. та 3 % річних - 830 грн 29 коп.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув, ухваливши у цій частині до стягнення суму, включивши помилково і суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нараховані за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
Враховуючи викладене,заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний Комфорт» суми інфляційних втрат і 3 % річних.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено право на захист та принцип змагальності сторін у справі, оскільки представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи 27 лютого 2025 року, у зв'язку із зайнятістю представника у інших судових розглядах та зайнятістю самого відповідача на роботі, однак зазначене клопотання не було задоволено, суд апеляційної інстанції відхиляє з таких підстав.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду судове засідання на 19 грудня 2024 року на 14 год 00 хв., про що сторони повідомлено належним чином.
19 грудня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Т.О. надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеної на 19 грудня 2024 року.
Дарницький районний суд міста Києва ухвалою, оформленою протоколом судового засідання, від 19 грудня 2024 року відклав судове засідання на 27 лютого 2025 року на 14 год 00 хв., про що повідомив сторони належним чином.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Т.О. 27 лютого 2025 року на адресу Дарницького районного суду міста Києва надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка мотивована тим, що представник заявника зайнятий у іншому розгляді справи, а сам заявник веде прийом пацієнтів, оскільки є лікарем.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тобто процесуальним законом суду першої інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.
Враховуючи викладене, неявка представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Т.О. в судове засідання не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення місцевого суду.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача фактично надані та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Т.О. підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний комфорт» інфляційних втрат та 3 % річних, шляхом їх зменшення, а саме інфляційних втрат з 11 182 грн 38 коп. до 2 739 грн 34 коп. та 3 % річних з 2 259 грн 73 коп. до 830 грн 29 коп., та залишенню без змін в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною десятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду рішення місцевого суду здійснює перерозподіл судових витрат, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Столичний комфорт» слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви з урахування положень частини десятої статті 141 ЦПК України у розмірі 1 122 грн 47 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 742 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Тамари Олександрівни задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості змінити, зменшивши суму стягнення індексу інфляції з 11 182 грн 38 коп. до 2 739 грн 34 коп., а 3 % річних - з 2 259 грн 73 коп. до 830 грн 29 коп.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати.
В решті заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 122 грн 47 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 742 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська