22 січня2026 року м. Київ
Справа № 755/13422/25
Провадження: № 22-ц/824/2620/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С.М., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Кот Таїсії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В. І.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В липні 2025 рок ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що між ТОВ «Займер», правонаступником якого є ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», та ОСОБА_1 26.07.2020 року було укладено кредитний договір №139267, згідно умов якого відповідачкою отримано кредит у сумі 2 000 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами кредитного договору. ТОВ «Займер» виконало свої зобов'язання, проте, відповідачка порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у неї виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на 10.07.2025 року становить 10 400 грн, з яких: 2 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 400 грн - прострочена заборгованість за відсотками. 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, за умовами якого до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №139267 від 26.07.2020 року.
У зв'язку з чим, товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №139267 від 26.07.2020 року у розмірі 10 400 грн та витрати на правничу допомогу 10 500 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» суму заборгованості за кредитним договором №139267 від 26.07.2020 року у розмірі 10 400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а всього 4422 грн. 40 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кот Т. І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просила змінити шляхом зменшення суми процентів, які підлягають стягненню з відповідачки.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила про те, що кредитний договір є строковим та був укладений на 30 днів - до 24 серпня 2020 року, у зв'язку з чим право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припинилося зі спливом визначеного договором строку кредитування. Починаючи з цієї дати, нарахування процентів за користування кредитом, на переконання відповідачки, суперечить положенням статей 1048, 1050 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду.
Зазначає, що проценти у розмірі 8 400 грн були нараховані поза межами строку дії кредитного договору та не як міра відповідальності за прострочення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України, а саме як проценти за користування кредитом, що є неправомірним. При цьому, умовами договору не передбачено нарахування процентів за період прострочення після закінчення строку кредитування, а відповідальність позичальника обмежена сплатою пені, яка фактично кредитором не нараховувалась.
Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 05 квітня 2023 року, відповідно до яких нарахування договірних процентів можливе лише в межах погодженого строку кредитування.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Пархомчук С. В. в інтересах ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, зокрема, вказує, що між відповідачкою та первісним кредитором був належним чином укладений кредитний договір, право вимоги за яким у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ». Умови договору, зокрема щодо розміру кредиту, строку користування, процентної ставки, порядку нарахування процентів, а також можливості пролонгації договору, були чітко визначені та погоджені сторонами, що підтверджується матеріалами справи. Представник позивача наголошує, що відповідачка, укладаючи кредитний договір, добровільно погодилася з умовами нарахування процентів, у тому числі у випадку прострочення виконання зобов'язань, а тому її твердження про неправомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування є помилковими. При цьому, у відзиві зроблено посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою питання нарахування процентів після закінчення строку кредитування підлягає вирішенню з урахуванням конкретних умов договору та волі сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом,26.07.2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 139267 про надання фінансового кредиту (а. с. 15 - 17).
Відповідно до п.1.1. договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 24.08.2020 року. Строк дії договору 30 днів.
Відповідно до п.1.3. договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Вказаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL1962, надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.
Підписуючи договір, відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.6.8. договору).
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умови кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Займер» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідачки зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Згідно інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» про проведення транзакції через платіжний сервіс «Platon» за вих. № 8257/05 від 30.05.2025 року, яку надано позивачем, кредитор надав позичальникові кредит в обумовленому розмірі 2000 грн 26.07.2020 року (а. с. 25).
Позивачем зазначалося, що відповідачка допустила порушення умов договору, свої зобов'язання не виконала, у результаті чого утворилась заборгованість станом на 16.04.2025 року у розмірі 10 400 грн з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8400 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Згідно додатків до позовної заяви, наданих позивачем, убачається, що 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, згідно умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до відповідачки, що відповідачкою також не оспорюється (а. с.18 - 24).
Так, відповідачка погоджується з тим, що не здійснила погашення заборгованості по тілу кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед поточним, та не повернула кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тобто до 24.08.2020 року, тим самим допустила істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов'язань, в частині погашення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 2 000 грн.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по процентам, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність заявлення вимог доведено позивачем належними та допустимими доказами у справі, зокрема, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку відповідачки.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання».
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачиться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови) (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Як слідує з розрахунку заборгованості за договором № 139267 від 26.07.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, проценти за період поза межами строку кредитування ТОВ «Займер» нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ТОВ «Займер» процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - задоволення вимоги в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 24 серпня 2020 року.
Зазначене узгоджується із вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року.
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
За умовами кредитного договору № 139267 від 26 липня 2020 року сторони погодили строк кредитування 30 днів до 24 серпня 2020 року.
Пунктом 3.3.3 договору про надання фінансового кредиту № 139267 від 26 липня 2020 року передбачено продовження строку надання кредиту шляхом оплати не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нарахованих процентів по кредиту.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування до 24 серпня 2020 року (30 днів), колегія суддів доходить висновку про те, що заборгованість відповідачки за кредитним договором № 139267 від 26 липня 2020 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» становить 3200 грн, з яких: 2000 грн - тіло кредиту; та проценти в розмірі 1200 грн, нараховані до спливу визначеного договором строку кредитування, та розраховані за формулою виходячи із 2% на день (2% х 2000 грн х 30 днів) або за формулою виходячи із 730,0% на рік (730,0% х 2000грн х 30 днів : 365 днів).
Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції на ці обставини не звернув увагу та дійшов помилкового висновку, безпідставно стягнувши проценти поза межами строку кредитування в розмірі 8400 грн.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на вищенаведене рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року в частині стягнення процентів підлягає зміні.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що з резолютивної частини рішення суду першої інстанції убачається стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 10 400 грн, без конкретизації складових такої суми та без розмежування заборгованості за тілом кредиту і за нарахованими процентами.
Водночас, з урахуванням наведених вище правових висновків та положень статті 1048 ЦК України, позивач має право на стягнення процентів виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а саме з 26 липня 2020 року по 24 серпня 2020 року. Після спливу строку дії кредитного договору правові підстави для нарахування договірних процентів у позикодавця відсутні.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості. Зокрема, сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», підлягає зменшенню з 10 400 грн до 3 200 грн, з яких:
2 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
1 200 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.
У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Посилання позивача у відзиві на те, що кредитний договір був належним чином укладений, право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», а умови договору були погоджені сторонами, не є предметом спору у даній справі та не спростовують доводів апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування.
Твердження представника позивача про добровільну згоду відповідачки на нарахування процентів, у тому числі у разі прострочення виконання зобов'язань, є узагальненими та не підтвердженими конкретними умовами договору, які б прямо передбачали право кредитора на нарахування процентів після спливу строку кредитування у заявленому розмірі.
Водночас правові висновки Верховного Суду, наведені колегією суддів вище, чітко розмежовують проценти як плату за користування кредитом та відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, та виключають можливість безумовного нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору без належного правового обґрунтування.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення апеляційної скарги, з позивача підлягає стягненню на користь відповідачки судовий збір у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Водночас, оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є зміна розміру заборгованості, а саме в частині стягнення процентів, у зв'язку з чим змінюється ціна позову, підлягає зміні й розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, а саме судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, при цьому ціна позову становила 10 400 грн.
Внаслідок апеляційного перегляду справи позовні вимоги задоволено на суму 3 200 грн, що становить 30 % від ціни позову (3 200 ? 100 / 10 400).
За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 908 грн 40 коп. (3 028 грн ? 30 %).
Згідно ч.ч. 1,10 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність здійснення взаємозаліку судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідачки судового збору у розмірі 2 725 грн 20 коп ( 3 633, 60 - 908,4).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Кот Таїсії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року в частині стягнення простроченої заборгованості за процентами змінити, зменшивши суму відсотків, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 82, офіс 7) з 10 400 грн до 3 200 грн.
У зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини викласти в новій редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 82, офіс 7) суму заборгованості за кредитним договором №139267 від 26.07.2020 року у розмірі 3 200 грн, з яких: 2 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та 1 200 грн заборгованості за процентами.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7, ЄДРПОУ 42228158) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п'ять) грн 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
С. М. Верланов