Справа №522/198/26
Провадження №3/522/191/26
(повний текст)
21 січня 2026 року Місто Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Коваленко В.М., за участю секретаря Бабалунги О.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Григор'єва В.В., прокурора Савки В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, водія-електрика відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-14 КУпАП,
Згідно протоколу від 07.012026, старший солдат ОСОБА_1 , приблизно о 10:00 06.11.2025, будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді стрільця 3 відділення І зводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи включеним до групи повішення населення про мобілізаційні заходи на період воєнного стану, перебуваючи за місцем здійснення оповіщення громадян, а саме: АДРЕСА_2 , (більш точне місце затримання встановити не вдалось) - діючи протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, передбачених ст. 11, 16, 20, 21 Статуту внутрішньої служби у ЗС України, здійснив фактичне затримання ОСОБА_2 із застосуванням заходів фізичного впливу, всупереч вимогам абз. 7 ст. 47 Постанови КМУ від 16.05.2025 №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» без працівників Національної поліції, чим вчинив перевищення влади та наданих службових повноважень, передбачених Постанови КМУ від 16.05.2025 №560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.172-14 КУпАП за ознаками: перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинене в умовах особливого періоду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав, з протоколом не погодився.
ОСОБА_1 пояснив, що у вказаний час за адресою: АДРЕСА_2 під час затримання ОСОБА_2 він не перебував та затримання вказаної особи не здійснював. 05.11.2025 та 06.11.2025 у зазначений в протоколі час група №1 оповіщення громадян ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якої він входив, проводила в Київському районні м.Одеси в районі 411Батереї та на вул.Довга в м.Одесі, що підтверджується відеозаписами з його нагрудної камери за 06.11.2025року.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав відеозапис з власної нагрудної камери.
В судовому засіданні захисник Григор'єв В.В просив закрити провадження по справі за ч.2 ст.172-14 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.11.2025 року №805 та на 06.11.2025 року було призначено групу №1 оповіщення громадян ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі старшого сержанту ОСОБА_3 , молодшого сержанта ОСОБА_4 , старшого солдата ОСОБА_1 , солдата ОСОБА_5 , які з дійсно здійснювали оповіщення громадян стосовно заходів з мобілізації громадян на військову служби під час дії військового стану. Вказане оповіщення група№1 05.11.2025 року та 06.11.2025 року проводила в Київському районні м.Одеси в районі 411 Батереї та на вул.Довгій в м.Одесі, що підтверджується відеозаписами з нагрудних камер за 06.11.2025 року.
З приводу обставин про які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 взагалі нічого не відомо оскільки він не перебував 06.11.2025 року тим паче в цивільному одязі на АДРЕСА_3 та не здійснював затримання і доставку до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина ОСОБА_2 .
Надані до протоколу про адміністративне правопорушення докази не містять інформації, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КупАП . Крім того адвокат просив долучити до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери ОСОБА_1 , на якому зафіксовано, що 06.11.2025 року у вказаний у протоколі час, ОСОБА_1 перебував в районі 411Батереї та на вул.Довга в м.Одесі та здійснював оповіщення громадян.
Прокурор в судовому засіданні підтримав протокол про адміністративне правопорушення, просив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника та думку прокурора, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Зазначений підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення повинен в собі містити: суб'єкт правопорушення, суб'єктивну сторону правопорушення, об'єкт правопорушення та об'єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 статті 172-14 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, вчинені в умовах особливого періоду.
Безпосереднім об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов'язків. У разі вчинення цього адміністративного правопорушення щодо військовослужбовця обов'язковим додатковим об'єктом виступають честь та гідність особи.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає в активних діях військової службової особи всупереч інтересам військової служби, з перевищенням наданої їй влади та службових повноважень.
Суб'єктивна сторона перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень характеризується виною у формі умислу до діяння та умислом або необережністю до наслідків. Інтелектуальний елемент умислу в цьому випадку полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру своїх дій і передбачення можливості або неминучості настання суспільно небезпечних наслідків. Це означає, що особа, коли вчиняє вказане адміністративне правопорушення, усвідомлює вихід за межі наданих їй повноважень, тобто розуміє, що вчиняє дії, які не входять до її компетенції.
В судовому засіданні з наданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 дійсно входив до складу групи №1 оповіщення громадян ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас не доведено, що ОСОБА_1 здійснював затримання ОСОБА_2 06.11.2025 о 10 годині на території Приморського району м.Одеси.
В судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечував свою причетність до вказаних подій, зазначивши, що у вказаний час він здійснював оповіщення в Київському районні м.Одеси в районі 411Батереї та на вул.Довга в м.Одесі, що підтверджується відеозаписами з його нагрудної камери за 06.11.2025року.
В журналі доставлених до ІНФОРМАЦІЯ_4 осіб зафіксовано лише відомості про факт доставлення ОСОБА_2 , без зазначення прізвища працівників ТЦК та СП.
Відповідно до долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери ОСОБА_1 від 06.11.2025 року, встановлено, що останній 06.11.2025 року о 10 годині здійснював оповіщення громадян стосовно заходів з мобілізації громадян на військову службу під час дії військового стану на вул.Довга в м.Одеса.
В судове засідання також викликався свідок ОСОБА_6 , однак остання в судове засідання не з'явилась, тому суд позбавлений можливості її допитати з приводу обставин, викладених у протоколі.
Таким чином, достатніх доказів того , що саме ОСОБА_1 , 06.11.2025 року о 10 годині перебуваючи за місцем здійснення оповіщення громадян, а саме за адресою:м. Одеса, вул.Артура Савельєва здійснив фактичне затримання ОСОБА_2 із застосуванням заходів фізичного впливу - в матеріалах справи немає.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України та передбаченій у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Необхідно звернути увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним і достатнім доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-14 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» («Malofeyevav. russia», рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити на підставі належних, допустимих і достатніх у своїй сукупності доказів наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, тому провадження в даній справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 9, 251, 254, 172-14, 247, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-14 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: