Справа №757/309/25-кГоловуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3036/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
20 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року, -
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 10.01.2026 включно, і постановлено утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Крім того, судом враховано дані про особу обвинуваченого, вік та стан здоров'я, що в сукупності з існуючими ризиками свідчить про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. У випадку неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим відповідних обов'язків, у мінімально можливому розмірі.
Зазначає, що прокурором не було доведено, що обставини, зазначені у частині третій ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Вказує, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини ризики, які заявлені прокурором є недоведеними. Зокрема, є недоведеним ризик переховування від суду, оскільки він обґрунтований лише тяжкістю можливого покарання. Також, всі докази стороною обвинувачення були зібрані в ході досудового розслідування та знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення, свідки допитані. Таким чином, ризик впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних відсутній. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 жодним чином не перешкоджав встановленню істини у справі, не переховувався від органів досудового розслідування та суду, є раніше не судимим, має позитивні характеристики. Отже, жодних доказів того, що ОСОБА_7 схильний до перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення прокурором не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Вважає, що наявні всі підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора з огляду на вимоги ч. 2 ст. 194 КПК України.
Зазначає, що суд в порушення вимог ч. 3 ст. 183 КПК України не визначив розмір застави ОСОБА_7 з огляду на недоведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
В підсумку вказує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, поганий стан здоров'я, раніше не судимий, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що залишилось поза увагою суду.
Розгляд поданої апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду здійснюється без участі сторін в порядку ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Святошинського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 10.01.2026 включно, і постановлено утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може: ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 взяв до увагу дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я.
Колегія суддів вважає, що не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, в тому числі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які станом на сьогодні не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Також колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави ОСОБА_7 оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_7 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному кримінальному провадженні судом першої інстанції вірно встановлено про наявність та реальність ризиків неправомірної поведінки обвинуваченого, що обумовлено стадією розгляду кримінального провадження, специфікою вчинених злочинів так і даними про особу обвинуваченого в їх сукупності.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, поганий стан здоров'я, раніше не судимий, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини були предметом дослідження суду, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, та не спростовують висновків суду про ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, навіть з урахуванням вказаного.
Посилання апелянта на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає неналежною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки жодних документальних підтверджень того, що в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому не надається кваліфікована медична допомога сторона захисту не надала.
Колегія суддів роз'яснює право обвинуваченому подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і, за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя