справа № 372/2318/25
провадження № 22-ц/824/1790/2026
головуючий у суді І інстанції Проць Т.В.
22 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В квітні 2025 року представник позивача Киричук Г.М. звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що 22.04.2019 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2001296940501, відповідно до умов якого було видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 5 000 грн, який пізніше було збільшено до 29 500 грн. Відповідач належним чином не виконує свої кредитні зобов'язання, тому має заборгованість на загальну суму 44 620,29 грн.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в сумі 29 084,60 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 579 грн, а всього стягнуто 30 663,60 грн.
В решті вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що виписка за рахунком НОМЕР_1 , надана позивачем, не містить підпису відповідальної особи та печатки банку, що робить її недійсною як первинний документ. Ні суд, ні позивач не навели жодних аргументів чому виписка без обов'язкових реквізитів є належним доказом по справі.
Зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не може вважатися достовірним доказом розміру заборгованості, оскільки він суперечить виписці по рахунку.
Також не погоджуючись із рішенням суду представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - Шумілова Н.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що окрім заяви та ДКБО Банком до позовної заяви додано копію паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань відповідача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інші важливі правові аспекти. Відповідач не був позбавлений можливості відмовитися від договору протягом 14-ти календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення Банку у письмовій формі з одночасним поверненням грошових кошів, одержаних згідно умов договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування». Жодних заперечень щодо умов Заяви відповідач Банку не надавав ні в момент підписання кредитного договору (Заяви), ні протягом строку його дії. Виписка, додана до позовної заяви, є самостійно розробленою Банком формою регістрів синтетичного та аналітичного обліку, відповідно до пунктів 34, 58 Положення, яка містити всі необхідні реквізити, зазначені у Положенні та підтверджує рух коштів та дію кредитного договору, укладеного з відповідачем. Суд першої інстанції не дослідив факт невиконання відповідачем кредитних зобов'язань перед Банком.
Відзив на апеляційні скарги до Київського апеляційного суду не надходив.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 29 084,60 грн, суд першої інстанції виходив із того, що на час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків у розмірі 15 535,69 грн, суд першої інстанції виходив із того, що заява 2001296940501 від 22 квітня 2019 року не містить посилання на конкретні умови кредитування, в тому числі про розмір та порядок сплати відсотків.
Колегія суддів не погоджується в повному обсязі з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву № 2001296940501 про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб, у якій він просив відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні, надати банківську карку та встановити кредитний ліміт в сумі 5 000 грн. Сторони погодили, що розрахунковий день та платіжна дата 30 число місяця, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.
Відповідно до довідки Банку 15 грудня 2020 року за договором № 2001296940501 відповідачу було збільшено кредитний ліміт в розмірі 29 500 грн.
З виписки за рахунком НОМЕР_2 за період 22 квітня 2019 року по 4 лютого 2025 року вбачається, що відповідач використовував кредитні кошти шляхом зняття готівки через банкомат, здійснення покупок через POS-термінал, переказ на інші банківські картки тощо.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором № 2001296940501 станом на 4 лютого 2025 року становить 44 620,29 грн, яка складається з: 29 084,60 грн заборгованості за сумою кредиту та 15 535,69 грн заборгованості за відсотками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит а сплатити проценти, як це встановлено в частині першій статті 1048 ЦК України.
22 квітня 2019 року відповідач підписав Заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001296940501 (надалі за текстом - Заява).
Підписанням заяви відповідач беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію Банка на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування.
Відповідач згідно заяви просив відкрити на його ім'я поточний рахунок та надати кредитну картку, про що підписався нижче, також просив Банк встановити на його поточний рахунок у гривнях, відритий на підставі Заяви, кредитний ліміт у сумі 5 000 грн. Реальна річна процентна ставка: 47,88 %.
Заява містить особистий підпис відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому законом надані відповідні пільги.
Чинне законодавство України передбачає право встановлення цивільних правовідносин на умовах публічного договору. Відповідач звернувся до Банку для отримання кредиту. Банк, керуючись ст. 633 ЦК України запропонував Відповідачу взаємодію на умовах індивідуальної частини договору (Заява) та публічної частини договору (ДКБО).
Відповідно до абзацу четвертого п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.
Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Таким чином, Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (в редакції Закону України від 20.09.2019) є публічною частиною договору, до якої приєднався Відповідач, підписавши Заяву, яка є індивідуальною частиною договору.
Заява невід'ємно пов'язана із ДКБО, і Відповідач, підписавши Заяву підтвердив згоду та розуміння з умовами ДКБО.
Усі редакції Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розміщені на офіційному веб-сайті відповідача: : pumb.ua.
Вимоги для укладення договору споживчого кредиту Банком виконано відповідно до чинного законодавства.
Окрім Заяви та ДКБО Банком до позовної заяви додано копію паспорта споживчого кредиту, підписаного Відповідачем, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань Відповідача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Незважаючи на те, що Паспорт споживчого кредиту від 22 квітня 2019 року, який підписаний представником Банка і Відповідачем є переддоговірним зобов'язанням, однак це не спростовує факту доведення того, що Відповідач був додатково детально ознайомлений з усіма умовами кредитування.
Також Відповідач не був позбавлений можливості відмовитися від договору протягом 14-ти календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення Банку у письмовій формі з одночасним поверненням грошових кошів, одержаних згідно умов договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування». Жодних заперечень щодо умов Заяви Відповідач Банку не надавав ні в момент підписання кредитного договору (Заяви), ні протягом строку його дії.
Питання банківських виписок регулюється Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою НБУ № 75 від 04.07.2018 (надалі за текстом - Положення), в якому зазначено:
- Банк самостійно визначає свою облікову політику, розробляє систему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності і контролю за операціями, визначає права працівників на підписування документів, затверджує правила документообороту (п.34 Положення);
- Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п.58 Положення).
Виписка, додана до позовної заяви, є самостійно розробленою Банком формою регістрів синтетичного та аналітичного обліку, відповідно до пунктів 34, 58 Положення, яка містити всі необхідні реквізити, зазначені у Положенні та підтверджує рух коштів та дію кредитного договору, укладеного з Відповідачем.
Положення не містить норму, яка визнає виписку недійсною та/або невідповідною за критеріями, які зазначає суд першої інстанції у Рішенні, надана Банком виписка містить всі необхідні реквізити, визначені Положенням, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є помилковими.
Відповідно до постанови ВСУ від 25.05.2021 по справі № 554/4300/16-ц:
- належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;
- банківські виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку.
Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком відповідача, підтверджує обставини видачі кредиту, його розміру, а також заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку заборгованості та не спростовано контррозрахунком відповідача.
До позовної заяви Банк долучив довідку про збільшення кредитного ліміту за рахунком Відповідача, з якої вбачається встановлення кредитного ліміту та подальше його збільшення.
Умова про збільшення кредитного ліміту та порядок такого збільшення зазначена у ДКБО, згоду на приєднання до якого висловив Відповідач у Заяві.
Відповідач не звертався до Банку в порядку, визначеному вищевказаним п.4.1.5. ДКБО та не висловлював свою незгоду зі збільшенням йому кредитного ліміту.
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
В матеріалах справи відсутні докази, що Банком невірно здійснено розрахунок заборгованості. Наданий Банком розрахунок заборгованості містить інформацію щодо предмета доказування і згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів спростування Відповідачем розміру заборгованості.
Таким чином, банк належним чином довів встановлення між банком і відповідачем кредитних правовідносин та наявність кредитної заборгованості відповідача перед банком.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за відсотками у розмірі 15 535,69 грн, а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви АТ «Перший український міжнародний банк»сплатило 2 422,40 грн судового збору. При подачі апеляційної скарги АТ «Перший український міжнародний банк»сплатило 3 633,60 грн судового збору.
Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу АТ «Перший український міжнародний банк» з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 6 056 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та про задоволення апеляційної скарги АТ «Перший український міжнародний банк».
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за відсотками - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»(код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість по відсоткам у розмірі 15 535 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 69 коп.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 29 084 (двадцять дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 60 коп. залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»(код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба