апеляційне провадження №22-ц/824/660/2026
справа №752/16995/24
22 січня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданою адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Митрофанової А.О., повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У серпні 2024 року ТОВ ФК "Кредит-Капітал" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позову мотивує тим, що 12 лютого 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №103644330 шляхом підтвердження умов одноразовим ідентифікатором, що згідно із Законом «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.
Відповідно до умов укладеного договору відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 5 000,00 гривень, проте відповідач не виконав зобов'язання щодо їх повернення.
Станом на 07 серпні 2024 року заборгованість відповідача становить 22 481,49 гривень та включає: заборгованість за тілом кредиту - 4 373,00 гривень; заборгованість за відсотками - 17 158,49 гривень; заборгованість за комісією - 950,00 гривень.
29 серпня 2023 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 103644330 від 12 лютого 2023 року на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".
Вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №103644330 від 12 лютого 2023 року в розмірі 22 481,49 гривень на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".
Стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень та 2 422,40 гривень судового збору.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що єдиним документом, на який посилається позивач на підтвердження заборгованості за договором про споживчий кредит №103644330 від 12 лютого 2023 року, є копія відомостей про щоденні нарахування та погашення, складений від імені ТОВ "МІЛОАН".
Суд вказав, що вказані відомості не містять дати його складання та особи, яка цей розрахунок здійснила. Зазначений документ (який не є первинним документом) не містить відомостей, на підставі яких суд може достовірно з'ясувати факт надання кредитних коштів відповідачу.
Суд також зазначив, що відсутність в матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але як наслідок і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.
Суд зробив висновок, що позивачем не доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів первісним кредитором, а також відповідно і користування ними відповідачем, не підтверджено наявності заборгованості за кредитом, не підтверджено право вимоги саме у позивача до відповідача.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів надання кредитних коштів відповідачу, з чим скаржник не погоджується.
Вказує, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103644330, цей факт установлено судом першої інстанції установлено та визнано, що відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження існування зобов'язань і розміру боргу позивачем подано копію кредитного договору, графік платежів, паспорт споживчого кредиту, довідку про ідентифікацію, а також відомості про щоденні нарахування та погашення, які за своєю суттю є розрахунком заборгованості. Суд першої інстанції надав цим доказам неналежну оцінку, безпідставно дійшовши висновку про їх недостатність.
Звертає увагу, що у позовній заяві прямо зазначено про наявність платіжного доручення, що підтверджує перерахування кредитних коштів, однак через технічну помилку під час подання документів через електронний суд цей доказ не був долучений до матеріалів справи.
Натомість суд, маючи обов'язок перевірити повноту додатків до позовної заяви, не скористався процесуальними механізмами залишення позову без руху для усунення недоліків, чим порушив вимоги статей 175 та 185 ЦПК України.
Уважає, що відсутність у матеріалах справи банківських виписок не може свідчити про відсутність заборгованості, оскільки ані первісний кредитор, ані позивач не є банківськими установами та не формують таких виписок, а кредитні кошти перераховувалися на вже існуючий картковий рахунок відповідача.
Крім того, судом першої інстанції не надано оцінку факту часткового добровільного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується здійсненням ним платежів у березні та квітні 2023 року на загальну суму 1 515,00 грн.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
28 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Підодвірного Т.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Вказує, що позивач безпідставно стверджує про укладення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем кредитного договору від 10 лютого 2023 року №103644330, оскільки такі твердження не підтверджені належними і допустимими доказами. Матеріали справи не містять оферти, акцепту, доказів ідентифікації особи, доказів направлення та використання одноразового електронного ідентифікатора, підтвердження вчинення електронного правочину чи накладення кваліфікованого електронного підпису кредитодавця.
Також вказує, що позивач не довів факту надання відповідачеві грошових коштів. Відповідно до статті 81 ЦПК України та практики Верховного Суду саме на кредитора покладено обов'язок доведення факту перерахування коштів первинними бухгалтерськими документами. Жодних належних первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», до суду не подано. Долучене на стадії апеляційного перегляду платіжне доручення не містить відміток банку про його прийняття та виконання, а тому не підтверджує здійснення платіжної операції.
Звертає увагу, що подання позивачем нових доказів на стадії апеляційного розгляду здійснено з порушенням вимог статей 83, 126, 367 ЦПК України, оскільки такі докази не були подані разом із позовною заявою, а об'єктивні причини їх неподання не обґрунтовані та питання про поновлення строків не порушувалося. Неуважність при формуванні додатків до позову не є поважною причиною для прийняття нових доказів апеляційним судом.
Крім того, позивач не довів факту набуття права вимоги за договором факторингу, оскільки поданий витяг з реєстру боржників не містить істотних даних, не підписаний сторонами договору та виготовлений самим позивачем.
Звертає увагу, що нарахування процентів здійснено з порушенням вимог цивільного законодавства, оскільки після спливу строку кредитування проценти за користування кредитом не нараховуються, а можливе застосування лише наслідків, передбачених статті 625 ЦК України.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
13 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" про долучення доказів до матеріалів справи.
Зазначає, що з метою повного та всебічного розгляду справи уважає за необхідне долучити до матеріалів справи у якості доказу платіжне доручення про перерахування коштів кредиту.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що у зв'язку із великим обсягом справ через електронний суд та роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із перебоями, на момент подання позовної заяви представником позивача допущено технічну помилку та направлено до суду скановані додатки до позовної заяви без платіжного доручення, однак зазначений доказ вказаний як додаток у позовній заяві.
Просить задовольнити клопотання та долучити до матеріалів цивільної справи №752/16995/24 платіжне доручення про перерахування коштів за кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи питання за клопотанням скаржника про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про перерахування коштів за кредитом, колегія суддів зазначає про таке.
Установлено, що 09 серпня 2024 року засобами електронного суду позивачем подано позовну заяву.
Під №7 переліку документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви вказано засвідчену копію платіжного доручення, що підтверджує перерахування коштів за кредитом.
Разом з цим, наявні в матеріалах справи додатки до позовної заяви не містять копії вказаного платіжного доручення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Відповідно до пунктів 39, 40 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя.
Відповідальний працівник суду або інших органу чи установи в системі правосуддя перед реєстрацією документів, що надійшли в електронній формі, повинен переконатися в тому, що такий документ доступний для перегляду. У разі неможливості відкрити (переглянути) документ він не реєструється, про що складається відповідний акт, примірник якого разом з відповідним повідомленням надсилається особі.
Відповідно до пункту?1 розділу?2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №?814 від 20.08.2019?року (далі - Інструкція), канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду в паперовій формі, а також в електронній формі, якщо вони надійшли в порядку, визначеному процесуальним законодавством, Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС. Після отримання кореспонденції здійснюється попередній розгляд документів для відокремлення таких, що потребують обов'язкового розгляду керівництвом суду або структурними підрозділами апарату суду.
Згідно пункту 4 розділу 2 Інструкції відповідальний працівник суду у день надходження кореспонденції перевіряє цілісність конверта (пакета), відповідність адресування, із дотриманням правил безпеки розкриває конверт (пакет), перевіряє відповідність вкладень опису (наявність додатків до документа).
Згідно пункту 6 розділу 2 Інструкції конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 1) у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.
Відповідно до частини 2 статті?83 ЦПК України позивач повинен подати всі свої докази разом з поданням позовної заяви, а частиною восьмою цієї ж статті передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, за винятком випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина?8 статті?83 ЦПК України).
У поданому клопотанні позивач звернув увагу на технічну помилку при поданні позовної заяви в Єдиній судовій інформаційно?телекомунікаційній системі, через яку фактичне вкладення повного комплекту додатків не відображено у матеріалах справи, хоча в позовній заяві та супровідному переліку зазначено відповідний доказ. Такі обставини можуть бути розцінені як об'єктивна причина, що перешкодила поданню платіжного доручення одночасно з позовною заявою.
Ураховуючи принципи повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, змагальності сторін та рівності учасників процесу, суд вважає, що наведені позивачем підстави є такими, що обґрунтовують неможливість подання доказу у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сам факт відсутності в матеріалах справи акта про відсутність одного з додатків не може бути підставою для відмови у долученні до матеріалів ключового доказу, який належним чином зазначено у позовній заяві.
Крім цього, згідно даних опису поштового відправлення №0504026334347 адресованого відповідачу у справі, позивачем також долучено копію платіжного доручення, що підтверджує перерахування коштів за кредитом (пункт 8 опису) (а.с. 11).
Врахувавши наведене, а також те, що платіжне доручення безпосередньо стосується предмета спору та має суттєве значення для встановлення обставин справи, колегія суддів уважає клопотання обґрунтованим та таким, що не суперечить вимогам ЦПК України, відтак, апеляційний суд приймає платіжне доручення про перерахування коштів за кредитом.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 12 лютого 2023 року ОСОБА_1 на сайті tengo,ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит № 103644330, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід, надав також згоду, зокрема, щодо правил кредитування (а.с. 31).
Анкета-заява на кредит № 103644330 містить інформацію про покроковий процес оформлення та розгляду сформованої заяви. Крім цього, містить відомості щодо суми кредиту 5 000,00 гривень, дати повернення кредиту 27 лютого 2023 року та суми повернення.
12 лютого 2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103644330, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у пункті 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Сума кредиту становить 5 000,00 гривень (пункт 1.2. договору).
Кредит надається строком на 105 днів з 12 лютого 2023 року. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 27 лютого 2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 28 травня 2023 року (пункти 1.3.1 - 1.3.2 договору).
Згідно пункту 1.5.1. договору комісія за надання кредиту становить 950,00 гривень, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово з моменту видачі кредиту.
Згідно пункту 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1 500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13 500,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (пункт 1.5.2.).
Згідно пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.3. договору в термін (дату), вказаний у пункті 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в пункті 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в пункті 2.3 договору (пункт 2.2.1.).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2.).
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (пункт 2.3.1.1.).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.5.3. договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2.).
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Титульна сторінка договору про споживчий кредит містить відомості про підписання ОСОБА_1 вказаного договору одноразовим ідентифікатором U81442.
Додатком №1 до договору сторонами визначений графік платежів за договором про споживчий кредит № 103644330 від 12 лютого 2023 року (а.с. 37 зворот).
Відповідно до даних платіжного доручення 59255287 від 12 лютого 2023 року убачається, що ТОВ "МІЛОАН" на рахунок № НОМЕР_1 перераховано 5 000,00 гривень. У графі отримувач зазначено " ОСОБА_1 ". У графі призначення платежу вказано "кошти згідно договору 103644330" (а.с. 101).
З даних довідки про ідентифікацію, складеної генеральним директором ТОВ "МІЛОАН", убачається, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №103644330 від 12 лютого 2023 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН". Одноразовий ідентифікатор U81442. Час відправки ідентифікатора позичальнику 2023-02-12 13:18:29 (а.с. 39).
Матеріали цивільної справи містять відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103644330 на ім'я ОСОБА_1 . Відповідно до даних відомості нарахування здійснювалось за період з 12 лютого 2023 року по 12 липня 2023 року. При цьому, додана відомість про щоденні нарахування містить дані про сплату 31 березня тіла кредиту у розмірі 209,00 гривень та 196,00 гривень процентів за кредитом.
Крім цього, 14 квітня 2023 року здійснено сплату процентів за кредитом у розмірі 196,00 гривень та тіла кредиту у розмірі 209,00 гривень (а.с. 39 зворот - 40 зворот).
29 серпня 2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 41-45).
З даних витягу з додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т 29 серпня 2023 року, підписаного ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" убачається, що ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103644330 від 12 лютого 2023 року на суму 22 481,49 гривень, з яких заборгованість за тілом 4 373,00 гривень, заборгованість за відсотками 17 158,49 гривень, заборгованість за комісією 950,00 гривень (а.с. 45 зворот).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, що переглядається колегією суддів, судом першої інстанції установлено, що між сторонами 12 лютого 2023 року укладено договір про споживчий кредит №103644330.
Доводи відзиву відповідача про неукладеність кредитного договору № 103644330 від 12 лютого 2023 року є необґрунтованими, не відповідають нормами чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
12 лютого 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103644330 в електронній формі. Факт укладення договору установлено судом першої інстанції та підтверджується дослідженими доказами, зокрема даними титульної сторінки договору, яка містить відомості про підписання відповідачем договору одноразовим ідентифікатором U81442.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронних документах, а воля сторін виражена за допомогою електронних або інших технічних засобів зв'язку. Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України прямо передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» також прямо визначають, що електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту (стаття 11), а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину (стаття 12 цього Закону). Такий електронний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а електронні документи, пов'язані з електронним правочином, можуть подаватися до суду як письмові докази.
Посилання представника відповідача у відзиві на відсутність оферти, акцепту чи доказів ідентифікації є формальними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки всі зазначені елементи підтверджені сукупністю поданих письмових та електронних доказів, які були досліджені апеляційним судом.
Крім того, твердження про неукладеність договору спростовується фактом часткового виконання відповідачем зобов'язань за цим договором, що відображені у відомості про щоденні нарахування та погашення, а саме здійсненням ним часткових платежів у березні та квітні 2023 року на загальну суму 1 515,00 грн. Вчинення таких дій є конклюдентним підтвердженням визнання відповідачем існування договірних відносин та їх правових наслідків, що узгоджується з усталеною судовою практикою та положеннями цивільного законодавства.
Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач не довів факту набуття права вимоги за договором факторингу апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Матеріали цивільної справи містять копію договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т 29 серпня 2023 року, укладеного між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 41-45).
Крім цього, з даних витягу з додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т 29 серпня 2023 року, підписаного ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" убачається, що ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103644330 від 12 лютого 2023 року на суму 22 481,49 гривень, з яких заборгованість за тілом 4 373,00 гривень, заборгованість за відсотками 17 158,49 гривень, заборгованість за комісією 950,00 гривень (а.с. 45 зворот).
З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що витяг з реєстру боржників не містить істотних даних та не підписаний сторонами договору є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору про споживчий кредит № 103644330 від 12 лютого 2023 року кредитодавцем здійснено перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника.
Так, у пункті 2.1 кредитного договору визначено номер платіжної картки позичальника, на яку підлягають зарахуванню кредитні кошти. У свою чергу, подана до матеріалів справи платіжна інструкція (платіжне доручення) містить ідентичний номер платіжної картки отримувача, що повністю співпадає з реквізитами, зазначеними у кредитному договорі.
Зазначена обставина свідчить про цільове та належне виконання кредитодавцем свого обов'язку з надання кредитних коштів саме позичальнику за договором, а не третій особі, чи на інший платіжний інструмент. Жодних доказів того, що вказана платіжна картка не належить відповідачу або що грошові кошти фактично не були ним отримані, матеріали справи не містять та відповідачем така обставина не спростована.
Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України письмові докази, у тому числі платіжні документи, є належними та допустимими доказами, якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування. Платіжна інструкція про перерахування кредитних коштів у сукупності з умовами кредитного договору безпосередньо підтверджує факт виконання кредитодавцем свого зобов'язання та надання відповідачу грошових коштів.
Колегія суддів також враховує, що доказування у цивільному процесі здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України), а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається (стаття 81 ЦПК України). Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували факт перерахування коштів на його платіжну картку або підтверджували відсутність отримання ним кредитних коштів.
Крім того, факт подальшого здійснення відповідачем часткових платежів на погашення заборгованості за кредитом додатково підтверджує отримання ним кредитних коштів та визнання існування кредитних правовідносин між сторонами.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми, належними та допустимими для підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачем нібито здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на таке.
Як убачається з умов кредитного договору, строк кредитування чітко визначений та обмежений конкретною датою, до якої позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту і сплатити нараховані проценти.
Разом з цим, 31 березня 2023 року та 14 квітня 2023 року позичальником здійснено часткову оплату кредиту, внаслідок чого у відповідності до пункту 2.3.1. договору про споживчий кредит №103644330 такий пролонговано.
Установлено, що нарахування за договором про споживчий кредит №103644330 від 12 лютого 2023 року здійснювалось по 12 липня 2023 року. З огляду на те, що пролонгація кредитного договору мала місце саме 31 березня 2023 року та 14 квітня 2023 року, апеляційний суд доходить висновку, що відомість про щоденні нарахування та погашення відповідає умовам укладеного договору та є належним доказом розміру заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.
За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про нарахування позивачем процентів поза межами строку кредитування як необґрунтовані.
З урахуванням наведеного, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої допомоги) №0103 від 01 березня 2024 року (а.с. 53 зворот), копію витягу із замовлення №3 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 року на суму 5 000,00 гривень (а.с. 54), копію детального опису наданих послуг від 31 липня 2024 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 березня 2024 року (а.с. 54 зворот).
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, як і доказів їх надмірності чи невідповідності складності справи. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн у суді першої інстанції є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір, а саме: 2 422,40 грн ? за подання позовної заяви та 3 633,60 грн ? за подання апеляційної скарги, що підтверджується відповідними платіжними документами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №103644330 від 12 лютого 2023 року у розмірі 22 481,49 гривень, з яких 4 373,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 17 158,49 гривень - заборгованість за процентами, 950,00 гривень - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2 422,40 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, 5 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 633,60 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова