Справа № 759/16389/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2065/2026
Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
15 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Чернецької Ганни Миколаївни, яка діє в інтересах Приватного підприємства «Фірма «Академпромбуд», на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Петренко Н.О., повний текст якого, складено 01 липня 2021 року, у цивільній справі №759/16389/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сито-П'яно» до ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю, -
У вересні 2019 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Сито-П'яно» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю. Зазначало, що 01 серпня 2009 року між ТОВ «Сито-П'яно» та ОСОБА_2 було укладено договір будівельного підряду, за умовами якого остання зобов'язалась виконати роботи з будівництва будівлі під літ «2А» загальною площею 262,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 78 346,00 грн. 05 вересня 2009 року ОСОБА_2 надіслала ТОВ «Сито-П'яно» лист-претензію, в якому стверджувала, що до неї перейшло право власності на будівлю через відсутність розрахунку. Здача об'єкта будівництва відбулася 31 серпня 2009 року і з цього часу ТОВ «Сито-П'яно» відкрито володіє цим майном, незважаючи на те, що ОСОБА_2 власником збудованої будівлі вважала себе, проте право власності на будівлю так і не набула. В подальшому було здійснено добудову і загальна площа будівлі літ «2А» за адресою: АДРЕСА_1 вже становить 497,2 кв.м. ТОВ «Сито-П'яно» володіє будівлею безперервно десять років, є зареєстрованим землекористувачем у базі даних Державного земельного кадастру. Будь-яких інших осіб, які б претендували на спірне майно і оспорювали право ТОВ «Сито-П'яно» не існує. Враховуючи викладене, ТОВ «Сито-П'яно» просило визнати за ним право власності за набувальною давністю на будівлю літера «2А» загальною площею 497,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року позов ТОВ «Сито-П'яно» задоволено.
Визнано за ТОВ «Сито-П'яно» право власності за набувальною давністю на будівлю літера «2А» загальною площею 497,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Чернецька Г.М., яка діє в інтересах ПП «Фірма «Академпромбуд», яке не брало участі у справі, подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові ТОВ «Сито-П'яно». В обґрунтування апеляційної скарги ПП «Фірма «Академпромбуд» стверджувало, що воно є власником майна в АДРЕСА_1 , однак при ухваленні рішення суд таку обставину не врахував. ОСОБА_1 не могла укладати договір підряду з ТОВ «Сито-П'яно» 01 серпня 2009 року, оскільки останнє ніколи не було і не є користувачем чи власником земельної ділянки, що розташована за вказаною адресою. Ця земельна ділянка використовується, зокрема, ПП «Фірма «Академпромбуд». ОСОБА_1 не мала правових підстав будь-що будувати на земельній ділянці, оскільки вона не мала жодного дозвільного документа ні на земельну ділянку, ні на будівництво.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Фірма «Академпромбуд» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2025 року ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні адвокат Чернецька Г.М., яка діє в інтересах ПП «Фірма «Академпромбуд», апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Басараб Н.В., яка діє в інтересах ТОВ «Сито-П'яно»,проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Фірма «Академпромбуд», з тих підстав, щооскаржуване рішення не стосується прав та обов'язків останнього.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.
Відповідно до положень ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
В постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08 Верховний Суд зазначив, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц).
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ПП «Фірма «Академпромбуд» стверджувало, що воно є власником майна в АДРЕСА_1 , однак при ухваленні рішення суд таку обставину не врахував. ОСОБА_1 не могла укладати договір підряду з ТОВ «Сито-П'яно» 01 серпня 2009 року, оскільки останнє ніколи не було і не є користувачем чи власником земельної ділянки, що розташована за вказаною адресою. Ця земельна ділянка використовується, зокрема, ПП «Фірма «Академпромбуд». ОСОБА_1 не мала правових підстав будь-що будувати на земельній ділянці, оскільки вона не мала жодного дозвільного документа ні на земельну ділянку, ні на будівництво.
Також, скасовуючи ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП «Фірма «Академпромбуд», Верховний Суд зазначив, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 липня 2010 року у справі № 2-3497/09 за позовом ТОВ «Сито-П'яно» до ОСОБА_2 про визнання права власності було задоволено апеляційну скаргу ПП «Фірма «Академпромбуд» та скасовано рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову і направлено справу на новий розгляд у зв'язку з тим, що ПП «Фірма «Академпромбуд» не було залучено до участі у справі.
Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 27 липня 2000 року ПП «Фірма «Академпромбуд» уклало із Закритим акціонерним товариством «АТП 13060» договір купівлі-продажу №3005 нежилих приміщень АЗС (комплексу) загальною площею 130,7 кв. м, що складає 1/100 частку від цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 08 грудня 2000 року Київське міське бюро технічної інвентаризації видало ПП «Фірма «Академпромбуд» реєстраційне посвідчення. Цей комплекс згідно технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування розташований на земельній ділянці площею 3 059,09 кв. м, яка перейшла у користування підприємства на підставі статті 30 Земельного кодексу України 1990 року.
Під час повторного розгляду справи № 2-3497/09 згідно з ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2010 року ПП «Фірма «Академпромбуд» залучено в якості співвідповідача. Розглянувши справу з участю ПП «Фірма «Академпромбуд», суд першої інстанції 20 січня 2011 року ухвалив рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Сито-П'яно».
Однак, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2012 року частково задоволено апеляційну скаргу представника ПП «Фірма «Академпромбуд», рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Сито-П'яно» відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази не свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ПП «Фірма «Академпромбуд» порушили права ТОВ «Сито-П'яно», а спірна будівля була побудована у встановленому законом порядку. Згідно з технічним звітом за 2001 рік землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 75225005 у розмірі 3 059,09 кв. м є ПП «Фірма Академпромбуд».
Відтак, визнання судом права власності за набувальною давністю на будівлю літера «2А» загальною площею 497,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем зачіпає права ПП «Фірма Академпромбуд», як землекористувача земельної ділянки за вказаною адресою.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 01 серпня 2009 року між ТОВ «Сито-П'яно» та ОСОБА_2 було укладено договір будівельного підряду за ціною 78 346,00 грн, за умовами якого остання зобов'язалась виконати роботи з будівництва будівлі літ. «2А» загальною площею 262,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому було здійснено добудову і загальна площа будівлі літ. «2А» за адресою: АДРЕСА_1 стала становити 497,2 кв. м.
05 вересня 2009 року ОСОБА_2 надіслала лист-претензію, в якому стверджувала, що до неї перейшло право власності на будівлю через відсутність розрахунку.
З 31 серпня 2009 року і з цього часу ТОВ «Сито-П'яно» відкрито володіє вказаним майном.
Згідно з витягом з чергового кадастрового плану міського земельного кадастру від 15 лютого 2021 року користувачем земельної ділянки 75:225:0005 за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Сито-П'яно».
Відповідно до реєстраційного посвідчення в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за ТОВ «Сито-П'яно» 03 грудня 2009 року було здійснено реєстрацію права власності на будівлю літ. «2А» площею 262,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Між ТОВ «Сито-П'яно» та КП «Київміськсвітло» був укладений договір від 01 червня 2010 року № 19КІО про використання конструкцій технологічних мереж. ТОВ «Сито-П'яно» з 2010 року по час звернення до суду із позовом сплачує кошти за послуги за цим договором.
Між ТОВ «Сито-П'яно» та КП «Київміськсвітло» систематично проводилися акти звірок розрахунків, акти наданих послуг.
Між ТОВ «Сито-П'яно» та Південним поштамтом Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» укладено договір про надання послуг зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ-148.
Відповідно до звіту про оцінку будівлі літ. «2А» загальною площею 497,2 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 26 ринкова вартість об'єкта оцінки складає 500 000,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «Сито-П'яно» та визнав за ТОВ «Сито-П'яно» право власності за набувальною давністю на будівлю літера «2А» загальною площею 497,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено наступні висновки.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Сито-П'яно» посилалося на те, що 01 серпня 2009 року між ТОВ «Сито-П'яно» та ОСОБА_2 було укладено договір будівельного підряду, за умовами якого остання зобов'язалась виконати роботи з будівництва будівлі під літ «2А» загальною площею 262,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 78 346,00 грн. Здача об'єкта будівництва відбулася 31 серпня 2009 року і з цього часу ТОВ «Сито-П'яно» відкрито володіє цим майном, незважаючи на те, що ОСОБА_2 власником збудованої будівлі вважала себе, проте право власності на будівлю так і не набула. В подальшому було здійснено добудову і загальна площа будівлі літ «2А» за адресою: АДРЕСА_1 , вже становить 497,2 кв.м. ТОВ «Сито-П'яно» володіє будівлею безперервно десять років, є зареєстрованим землекористувачем у базі даних Державного земельного кадастру. Крім того, ТОВ «Сито-П'яно» посилалося на те, що не існує будь-яких інших осіб, які б претендували на спірне майно і оспорювали право ТОВ «Сито-П'яно».
Разом з тим, до позову ТОВ «Сито-П'яно» не додало належних та допустимих на підтвердження законності виникнення права на будівлю літера «2А» загальною площею 497,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В матеріалах справи відсутні докази здачі будівлі літера «2А» загальною площею 497,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в експлуатацію у встановленому законом порядку. Тобто фактично вказана будівля є новоствореним майном, право власності на яке не може виникати за набувальною давністю, оскільки на таке майно право власності виникає лише за підставами, передбаченими ст. 331 ЦК.
Сам по собі факт укладення ТОВ «Сито-П'яно» договору будівельного підряду від 01 серпня 2009 року з ОСОБА_2 , володіння ним будівлею, та визнання ОСОБА_2 позову, не може бути підставою для визнання права власності на вказану будівлю за набувальною давністю.
Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову ТОВ «Сито-П'яно».
Враховуючи викладене, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ТОВ «Сито-П'яно».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Сито-П'яно» на користь ПП «Фірма «Академпромбуд»підлягає стягненню 4767,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1211,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а всього 10 745,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Чернецької Ганни Миколаївни, яка діє в інтересах Приватного підприємства «Фірма «Академпромбуд», задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сито-П'яно» до ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сито-П'яно» на користь Приватного підприємства «Фірма «Академпромбуд» 10 745,20 грн. судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді